Івано-франківський національний медичний університет

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

„Затверджено” на засіданні кафедри хірургії №1 протокол № 5 від 14.01.2012р. (назва кафедри) завідувач кафедри професор Василюк С.М………………………. (ПІП,підпис) „______”________________________ 2012р.

 

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Хірургічні хвороби
Модуль №
Змістовний модуль №
Тема заняття	Етіологія, патогенез, класифікація гострого перитоніту. Клініка. Лікувальна тактика при гострому перитоніті.
Курс
Факультет	медичний

 

 

Івано-Франківськ 2012

1. Актуальність теми:

Гострий перитоніт є одним із найтяжчих і найбільш розповсюджених захворювань в абдомінальній хірургії. Летальність в залежності від виду перитоніту та стану захисних сил організму навіть сьогодні доходить до 10-40%. По даним різних авторів від 16% (В.С. Савельев) до 20% (В.Д. Федоров), гострих хірургічних захворювань черевної порожнини ускладнюються гострим розповсюдженим гнійним перитонітом.

Своєчасне розпізнавання та діагностика перитоніту лікарем будь якої спеціальності сприяє найскорішому початку комплексному лікування пацієнта з гострим перитонітом і є одним з найголовніших факторів зниження летальності при цьому тяжкому захворюванню.

 

2. Навчальні цілі:

Засвоїти етіологію, патогенез, класифікацію, клінічну картину, методи лабораторної та інструментальної діагностики, лікувальну тактику гострого перитоніту в залежності від поширеності запального процесу та стадії клінічного перебігу.

3. Знати:

- Етіологію та патогенез гострого місцевого та поширеного перитоніту.

- Знати типову клінічну картину гострого місцевого та поширеного перитоніту.

- Знати методи лабораторних та інструментальних (лапароскопічних, УЗ) досліджень при гострому місцевому та поширеному перитоніті, диференційну діагностику гострого перитоніту з іншими патологічними станами

- Знати методи інструментальних (лапароскопічних, УЗ) досліджень при гострому місцевому та поширеному перитоніті,

- Знати диференційну діагностику гострого перитоніту з іншими патологічними станами

- Знати лікувальну тактику при місцевому та поширеному гострому перитоніті: показання до застосування пункційних методів під коентролем УЗД, та методу лапаростомії.

- Знати принципи сучасної антибіотикотерапії при перитоніті та багатокомпонентної багатоцільової інфузійної терапії

4. Вміти:

· Провести клінічні діагностичні дослідження у хворого на гострий перитоніт: зібрати анамнез, здійснити огляд хворого, пальпацію, перкусію аускультацію, ректальне дослідження.

· Визначити найбільш характерні клінічні ознаки місцевого та поширеного перитоніту

· Скласти план обстеження хворого з перитонітом.

· Проаналізувати результати лабораторних та інструментальних досліджень

· Визначити показання до вибору оптимального способу лікування хворого з місцевим та поширеним перитонітом.

· Провести підготовку хворого до оперативного втручання.

· Вміти призначити консервативне лікування у післяопераційному періоді

· Вміти виконувати наступні маніпуляції: декомпресію шлунку, інтубованого кишечника, перев’язки, догляд за дренажами черевної порожнини, інтубаційним зондом.

· Здійснювати прогноз перебігу захворювання та працездатності.

 

5. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

5.1. Перелік основних термінів. парметрів. характеристик, які повинен засвоїти студетн при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Очеревина	тонка сполучнотканинна прозора оболонка, що висте­лює стінки черевної порожнини /lamina parietalis peritoneum/ та покриває поверхню органів, розташованих у черевній порожнині / lamina visceralis/.
Перитоніт	Гостре або хронічне запалення парієтальної та вісцеральної очеревини, яке виникає в наслідок дії на неї мікроорганізмів або фізичних та хіміч­них чинників і проявляється як місцевими змінами, так і загальни­ми порушеннями функціонального стану різних органів і систем організму.
Асцит-перитоніт (спонтанний бактерійний перитоніт)	Найважче ускладненя асциту. При цьому в організмі відсутні інші джерела внутрішньоабдомінальної інфекції, а в асцитичній рідині знаходяться мікроби, або нейтрофільоз у кількості більше ніж 250 клітин в 1 мл. Найчастіше ускладнює цироз печінки, значно рідше нефротичний синдром, системний червоний вовчак, іноді серцево-судинну недостатність.
Перитонеальний діаліз	Постійне промивання черевної порожнини спеціальним, так званим діалізним розчином
Керована лапоростомія	Метод оперативного лікування, що використовується при перитоніті. При цьому черевну порожнину не зашивають, а закривають за допо­могою спеціальних клейких полосок, замків та інших пристосувань. У післяо­пераційному періоді проводиться “відкриття" замків або клейких полосок промивання черевної порожнини до її повного очищення. Черевна порожнина закривається тільки після ліквідації перитоніту.
Запрограмована релапаротомія	Метод оперативного лікування, що використовується при перитоніті. Оцінюється стан очеревини і орга­нів черевної порожнини, програмується повторне втручання у залежнос­ті від важкості пошкодження. Запрограмовані релапаротомії і са­нації повторяють декілька разів, поки стан очеревини і органів знач­но не покращується, та зникає гній з черевної порожнини.
Асцит-перитоніт (спонтанний бактерійний перитоніт)	Найважче ускладненя асциту. При цьому в організмі відсутні інші джерела внутрішньоабдомінальної інфекції, а в асцитичній рідині знаходяться мікроби, або нейтрофільоз у кількості більше ніж 250 клітин в 1 мл. Найчастіше ускладнює цироз печінки, значно рідше нефротичний синдром, системний червоний вовчак, іноді серцево-судинну недостатність.
Функції цитокінів	1/ участь в запальній реакції, 2/ регуляція росту та диференціація окремих клітин, З/ вплив на ріст пухлин, 4/ участь в регенерації пошкоджених клітин, 5/ забезпечення імунного захисту.
Класифікації перитонітів	За етіологією; за походженням; за причинами виникнення; за розповсюдженню процесу; за клінічним перебігом; за характером ексудату; за стадіями розвитку; за ступенем важкості
Методи визначення важкості стану хворого та прогнозу захворюван­ня при перитоніті	Визначення перитонеального індексу Мангайма, система АРАСНЕ II, перитонеальний індекс АLТОNА, система IАРI

 

6. Контрольні питання по темі:

1. Анатомо-функціональні відомості про парієтальну та вісцеральну очеревину.

2. Етіологія та патогенез гострого перитоніту.

3. Класифікація гострого перитоніту.

4. Методи обстеження хворих на гострий перитоніт.

5. Клінічна картина місцевого гострого перитоніту.

6. Клінічна картина поширеного перитоніту.

7. Диференційна діагностика гострого перитоніту.

8. Діагностична програма у хворого на гострий перитоніт.

9. Лікувальна тактика у хворого на гострий місцевий перитоніт.

10. Лікувальна тактика у хворого на гострий поширений перитоніт.

11. Ускладнення гострого перитоніту.

12. Особливості клінічної картини гострого перитоніту при наявній супутній патології.

13. Лікувальна такти при гострому перитоніті

14. Особливості передопераційної підготовки при госторому перитоніті

15. Методи оперативних втручань при перитоніті в залежності від поширення запального процесу у черевній порожнині

16. Етапи оперативного втручання при гострому поширеному перитоніті.

17. Післяопераційні ускладнення при гострому перитоніті їх діагностика профілактика та лікування.

18. Ведення пацієнтів у післяопераційному періоді.

 

7. Самостійна аудиторна робота:

· Зібрати анамнез, провести огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію у хворого на гострий перитоніт;

· Оцінити дані фізикального дослідження (наявність болю в животі; дефансу, інфільтрату у черевній порожнині; симптомів подразнення очеревини);

· Аналізувати та інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних методів дослідження;

· Встановити наявність або відсутність синдрому поліорганної недостатності, (дисфункції):

· Обґрунтовувати та формулювати попередній діагноз основного захворювання, ускладнень та супутньої патології;

· Визначати показання до мініінвазивних та „відкритих” оперативних втручань в залежності від поширеності перитоніту;

· Здійснити оцінку результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження;

· Надавати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі (на дому, у кареті швидкої допомоги);

· Обгрунтувати призначення багатоцільової, багатокомпонентної консервативної терапії у конкретного хворого на гострий перитоніт;

· Визначити термін, обсяг і місце проведення консервативної терапії (хірургічне відділення, відділення анестезіології та реанімації) передопераційної підготовки за наявними показаннями;

· Надання правильних рекомендацій щодо життя у післяопераційному періоді (режиму харчування, особливостей трудової діяльності);

· Здійснювати прогноз життя та працездатності;

 

Література.

1. Факультетська хірургія.(за редакцією Шідловського В.О. і Захараша М.П) Тернопіль, Укрмедкнига.2002.

2. Радзиховский А.П. и соавт. Очерки хирургии перитонита. К.2000.

3. Гринберг А.А. Неотложная абдоминальная хирургия. М. Триада. 2000.

4. Ерюхин И.А. Хирургия гнойного перитонита. “50 лекций по хирургии” Media M., 2003 год.

5. Knaus W.A. et ather. APACHE II: A severity of desease classifcation system // Crit.Care Med.- Vol.13.-P. 818-829.