Недостатність кровообігу судинного походження виникає внаслідок порушення нормального співвідношення між ємністю судинного русла та об”ємом циркулюючої крові. Судинна недостатність розвивається у разі зменшення маси крові (крововтрата, зневоднення організму) або падіння судинного тонусу.
Основними причинами різкого падіння тонусу дрібних артерій бувають порушення їх інервації або безпосереднє ураження судинних скоротливих елементів (гладенькихм”язів судин), що буває під час багатьох інфекцій та інтоксикацій. Падіння судинного тонусу спричинює розширення дрібних артерій і вен і призводить до порушення розподілу крові в організмі. Артеріальний тиск падає, сповільнюється течія крові і вона скупчується в кровяних депо, особливо в судинах органів черевної порожнини. Внаслідок цього зменшується приплив крові до серця і головного мозку, порушується кровообіг, що насамперд проявляється симптомами ішемії (знекровлення) головного мозку.
Найчастіше недостатність кровообігу судинного походження буває гострою і може проялятись у вигляді непритомності, колапсу та шоку.
Непритомність (syncope) – гостра судинна недостатність, яка проявляється раптовою короткочасною втратою свідомості, зумовленою різким браком крові у мозку. Найчастіше причинами розвитку непритомності бувають розлади нервової регуляції тонусу судин, до яких призводять: різка зміна положення тіла (ортостатичні), тривале стояння, негативні емоції (стрес, ін’єкції), больові відчуття, перевтома, перенесені інфекційні захворювання. Розлади нервової регуляції тонусу судин призводять до різкого спаду тонусу переважно дрібних судин (артеріол, капілярів, венул), їх розширення і переповнення кров’ю. Головним чином розширюються судини черевної порожнини. Внаслідок цього зменшується кількість крові, що надходить до нервової системи, шкіри, скелетних м’язів, органів внутрішньої секреції, головного мозку, серця, знижується артеріальний та венозний тиск.
Найчастіше непритомність розвивається раптово. Інодів втраті свідомості передують: головоружіння, шум у вухах, різка слабкість в руках і ногах (ноги стають “ватними”), гіперсалівація (слиновиділення), “мушки” та потемніння в очах. Під час зомління виражена блідість шкіри, холодний піт, кінцівки стають холодними, пульс - ниткоподібний, знижується артеріальний тиск, дихання стає поверхневим. Непритомність триває від декількох секунд до декількох хвилин, рідше затягується до 10-30 хвилин. Після виходу їз стану непритомності може спостерігатись постнепритомний стан (виражена загальна слабкість, головний біль).
Невідкладна допомога:
· людину необхідно винести на свіже повітря або надати доступ повітря відкривши вікна, двері;
· покласти на тверду, рівну поверхню, піднявши та зігнувши в колінних суглобах ноги, голова при цьому має бути опущена – це посилює приплив крові
· розтібнути стискуючий одяг;
· побризкати холодною водою або поплескати по щоках;
· кінцівки зігрівають грілками, розтирають їх;
· змочити ватний тампон у розчині аміаку (нашатирного спирту) та дати понюхати;
· після виходу зі стану непритомності дають випити гарячий чай, каву.
Зазвичай після вживання цих заходів людина приходить до свідомості.
Колапс – стан, який характеризується зниженням судинного тонусу, розширенням артеріол і внаслідок цього гострим зменшенням об”єму циркулюючої крові. Колапс розвивається як ускладнення тяжких захворювань та станів.
Причини колапсу: поранення, травми, опіки, різко виражений больовий синдром, очікування болю, інфаркт міокарда, крововтрата, інтоксикації, інфекційні хвороби, застосуваня андмірних доз наркотичних, антиаритмічних препаратів.
Виникають відчуття загальної слабкості, запаморочення, шум у вухах. Хворий позіхає. Відзначаються нудота, блювання. Характерний зовнішній вигляд хворого: різка блідість шкірних покривів, загострені риси обличчя, спадіння шийних вен. У тяжких випадках шкіра стає попелясто-сірою, ціанотичною (синюшний відтінок). Темпертура тіла знижується, людина вкривається холодним потом. Артеріальний тиск падає значно нижче норми, уповільнюється пульс. Притомність під час колапсу збережена, іноді дещо потьмарена. Частіше колапс триває недовго, але у тих випадках, коли цей стан затягується, може розвинутись шок.
Невідкладна допомога:
·визначити причину колапсу та усунути її (зупинити кроотечу, надати допомогу при опіках, припинити введення препаратів, що спричинили колапс та ін.);
· хворого кладуть горизонтально, піднімають нижні кінцівки;
· обличчя збризкують холодною водою;
· намагаються підняти артеріальний тиск (дають багато пити теплого чаю, кави), вкривають людину теплою ковдрою, обкладають гарячими грілками;
· для збільшення притоку крові до мозку на кінцівки накладають тугі пов’язки;
Хворого необхідно терміново транспортувати до лікувального закладу, де залежно від причини, що викликала колапс, буде проведене відповідне лікування.
