Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста. Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки конституція сучасної правової держави виступає як основний і дієвий

Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки конституція сучасної правової держави виступає як основний і дієвий інструмент регулювання суспільних відносин. Вона повинна об’єднувати правову систему держави, надавати їй стабільності та впорядкованості. Тому таким важливим і важким був для України процес створення власної конституції.

Першим поштовхом, яким започатковувалися конституційні перетворення держави, стало ухвалення 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет. У цьому документі проголошувався державний суверенітет Української РСР як верховна, самостійна, повна і неподільна влада Республіки в межах її території, а також незалежність та рівноправність у зовнішніх відносинах. Головною особливістю Декларації було визначення економічної самостійності УРСР, що давало передумови для побудови політичних та правових механізмів діяльності держави. Крім цього, важливим кроком на шляху формуваннядержави було те, що в галузі міжнародних відносин Україна проголошувалася суб’єктом міжнародного права, який має безпосередні стосунки з іншими державами, проводить самостійну діяльність в міжнародних організаціях.

Не менш важливим кроком у конституційній реформі в Україні було схвалення Верховною Радою України 19 червня 1991 р. Концепції Конституції України. Концепція декларувала загальні принципи майбутньої Конституції, її структуру та основні положення. Так, згідно з Концепцією основою Конституції України має бути ідея правової держави. Найвищою соціальною цінністю проголошена людина, її права, свободи та їх гарантії. Основним об’єктом конституційного регулювання мають бути відносини між громадянином, державою і суспільством. Вже на той час, до речі, вчені та політики розуміли, що Конституція повинна визначити пріоритет загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати прихильність України загальновизнаним нормам міжнародного права.

Саме в Концепції вперше в Україні конституційні норми визнавалися нормами прямої дії, що діють незалежно від існування законів або інших нормативних актів, які їх конкретизують.

Зокрема, в межах цієї теми необхідно виділити акти конституційного характеру, що конкретизують особливості генезису конституціоналізму в ті чи інші історичні часи. При цьому, слід пам’ятати, що мова йде не тільки про акти, а й про результати конституційної думки, а саме про наукові праці, твори, літописи, вчення тощо. Аналіз історії Конституції України періоду Київської Русі потребує ретельної характеристики форми, структури та змісту таких актів конституційного характеру, як Зборівський договір, Білоцерківський договір, Переяславські та інші гетьманські статті-конституції. Необхідно визначити роль цих актів у процесі становлення та розвитку конституціоналізму в Україні як державно-правової практики тощо.

Ключові слова: конституційний процес, етапи історичного розвитку Конституції України, акти конституційного характеру, генезис конституціаналізму, Зборівський договір, Білоцерківський договір, Переяславські статті, національна ідеологія, Кирило-Мефодіївське товариство, звичаєве право, віче, «Руська Правда», гетьманські статті – конституція, Конституція П. Орлика, Універсали Центральної Ради, українські радянські конституції, декларація, державний суверенітет, незалежність, державна влада, територіальне верховенство, економічна самостійність, національний суверенітет, конституційна реформа, політична реформа, політична (конституційна) криза.