Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста

Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки у всіх системах права країн світу конституційне право вважається, як правило, провідною, пріоритетною галуззю публічного права. Не є винятком у цьому відношенні й України.

Конституційне право України — провідна галузь національного права, норми якої регулюють політичні та інші, тісно пов'язані з ними найважливіші суспільні відносини.

На сьогодні в науці конституційного права існують різні, часто суперечливі його назви, що сформувалися історично в кожній окремо взятій країні світу. У деяких з них, поряд із поняттям «конституційне право», поширено — «державне право», а в ряді країн ці терміни вживаються паралельно.

Ці терміни почали вживатися вченими-правознавцями у Великій Британії, США, Франції, Німеччині та ряді інших країн Європи й Північної Америки фактично одночасно — у XIX ст. З часом проблема назви «державне право» чи «конституційне право» стала настільки традиційною для юридичної науки, що до багатьох підручників і посібників включено відповідні підрозділи.

Сьогодні термін «державне право» традиційно поширений там, де здавна існує розвинений конституційний лад: Австрія, Португалія, Німеччина, Швейцарія та ін., водночас, поняття «конституційне право», привнесене правовою доктриною колишніх метрополій, використовується в країнах, де відбувається лише зародження основ конституційного ладу (Барбадос, Гана, Малі та ін.).

Застосування терміна «конституційне право» в національній правовій системі є цілком об'єктивним і закономірним і найбільш вдалим, оскільки конституційне право України регулює найважливіші суспільні відносини як в державі, так і в суспільстві, а Конституція України визнається однією із найвищих цінностей суспільства і держави. До того ж народ України визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, тобто пріоритетним суб'єктом конституційного права, тому термін «державне право» є не зовсім коректним. Адже, якщо давати назву галузі права за пріоритетними суб'єктами правовідносин, то конституційне право слід назвати не «державним правом», а «народним правом», оскільки народ є носієм суверенітету і джерелом влади. В Україні провідні вчені-конституціоналісти (М. І. Козюбра, В. Ф. Мелащенко, В. Ф. Погорілко, В. М. Шаповал, Л. П. Юзьков та ін.) розуміють під поняттям конституційного права України провідну галузь національного права, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зокрема, в межах цієї теми важливе значення має вивчення конституційного права України як галузі національного права. Особливої уваги заслуговують предмет правового регулювання та метод правового регулювання, іноді виділяють мету правового регулювання, характер санкцій, об’єкт правовідносин тощо, що також мають певне значення для характеристики конституційного права як галузі. Стосовно предмету та методу конституційного права необхідно визначити їх поняття, виділити специфічні ознаки та види методу правового регулювання; вказати основні групи суспільних відносин, які складають предмет конституційного права України тощо.

Ключові слова: конституційне право України як галузь права, державне право, соціальний зміст конституційного права України, юридичний зміст конституційного права України, функції конституційного права України, предмет правового регулювання, суверенітет народу, потенційний суверенітет, реальний суверенітет, влада, метод правового регулювання, система конституційного права України, принципи конституційного права України, конституційно-правова норма, матеріальні норми, процесуальні норми, регулятивні норми, охоронні норми, імперативні норми, диспозитивні норми, факультативні норми, ситуаційні норми, спеціалізовані норми, дефінітивні норми, загальні норми, норми-принципи, установчі норми, гарантуючі норми, оперативні норми, колізійні, конституційно-правовий інститут, загальні інститути, головні інститути, початкові інститути, суб’єкти конституційно-правових відносин, об’єкти конституційно-правових відносин, юридичні факти, правоздатність, дієздатність, джерела конституційного права України, наука конституційного права України, функції науки конституційного права України, предмет науки конституційного права України, методологія науки конституційного права України, система науки конституційного права України, джерела науки конституційного права України, навчальна дисципліна конституційного права України.