Особливості догляду за шкірою, волоссям і зубами

Серед гігієнічних засобів догляду за тілом дуже важливим є догляд за шкірою. Шкіра бере участь в газо- і теплообміні організму, виділяє продукти обміну та розпаду, бактерицидні речовини, є місцем син­тезу вітаміну D, захищає організм від впливу метеорологічних, механічних, хімічних та біологічних чинників зовнішнього сере­довища. Ефективність усіх цих функцій значною мірою залежить від чистоти та загартованості шкіри.

При поганому догляді за шкірою на ній внаслідок дії мікроорганізмів органічні речовини починають розкладатися, утворю­ючи летючі сполуки з неприємним запахом. Ці продукти розкла­дання подразнюють шкіру, сприяють закупорці вивідних прото­ків потових та сальних залоз, створюючи сприятливі умови для розвитку дерматитів і гноячкових захворювань шкіри.

Основою догляду за шкірою є регулярне її миття гарячою водою з милом і мочалкою (не рідше одного разу на тиждень). Ті частини тіла, що найбільше забруднюються (обличчя, шия, ру­ки, ноги), слід мити щоденно вранці та ввечері.

Для професій з тяжкими умовами праці — підняття важких предметів, висока температура, вологість та запиленість повітря виробничих приміщень, а також для осіб, що займаються фізич­ною культурою та спортом, обов'язковим є щоденний теплий душ. Він сприятливо впливає на нервову і серцево-судинну сис­теми, підвищує обмін речовин. Після прийняття душу бажано ті­ло розтерти жорстким рушником і зробити легкий масаж основ­них м'язів.

Надійною гігієнічною процедурою для очищення шкіри є миття у лазні з парильною (російська) або сауною (фінська).

Особливого догляду потребує шкіра рук, через те що вона часто стає причиною перенесення патогенних мікроорганізмів та яєць гельмінтів на продукти харчування та посуд. Особливо багато мікробів (близько 95%) під нігтями. Тому після виконан­ня різних робіт та перед їдою слід ретельно мити руки з милом, особливо після відвідання туалету.

Догляд за шкірою рук включає також запобігання утворен­ню мозолів, що виникають під час роботи з тривалим тиском на шкіру долонь. До подібних професій належать спортсмени, які займаються гімнастикою, важкою атлетикою, веслуванням. Для запобігання утворенню мозолів бажано змащувати шкі­ру рук спеціальними кремами і мазями (3% саліцилова мазь) та систематично робити содові ванночки. Після цього мозолі мож­на видаляти за допомогою пемзи.

Догляд за шкірою ніг включає боротьбу з підвищеною пітливістю, наслідком якої є утворення потертостей, мозолів, епідермофітій і гноячкових захворювань. Особливо небезпечні епідермофітії — грибкові захворювання шкіри стопи і міжпальцевих проміжків. Патогенний грибок легко пере­дається від хворої до здорової людини через забруднену підлогу лазень, роздягалень, спортивних залів, а також при користу­ванні чужими шкарпетками, взуттям, рушниками. Перші ознаки захворювання: свербіння між пальцями ніг, лущіння шкіри, поява невеликих пухирців, мокнучих ерозій та тріщин. При появі цих ознак слід негайно звернутися до лікаря.

Для профілактики епідермофітій та гноячкових захворювань шкіри слід користуватися тільки особистими речами, стежити за чистотою тіла, одягу, взуття, обладнання. Перебуваючи в роздягальнях, туалетах, душових і лазнях потрібно користуватися ін­дивідуальними пантофлями, вилитими з гуми. Всі дрібні пошкодження шкіри слід своєчасно обробляти, використовуючи 2% розчин йоду спиртовий, або 1% розчин брильянтового зеленого. Рекомендується також широко використовувати різні загартову­ючі процедури і, насамперед, опромінення ультрафіолетовими променями.

Гігієна волосся, що є також складовою частиною особистої гігієни, потребує окремого розгляду. Волосся захищає голову від шкідливого впливу навколишнього середовища, і його стан тісно пов'язаний із загальним станом людини. Волосся захищає шкіру голови від холоду і сонячних променів. Воно є органом дотику і регулятором тепла, прикрасою людини, впливає на її психоемоційну сферу. Між волосинками і на поверхні волосся легко скупчується виділенні сальних та потових залоз, шкірні лусочки, мікроорганізми, порох. Це вимагає відповідного догляду за волоссям. Волосся може бути нормальним, жирним та сухим. Кожен із цих типів вимагає свого догляду. Вода для миття голови має бути м’якою: у твердій воді мило погано милиться, погано полоскати волосся, на ньому залишається білий наліт.

Догляд за порожниною рота включає регулярне чищення зубів, відвідування стоматолога. Зубнущітку потрібно міняти кожні 2-3 місяці, так як на волокнах накопичується бруд та розмножуються мікроби. Чистити зуби потрібно не менше 2-ох хвилин після кожного прийому їжі.

 

 

18. Вимоги до спортивного одягу.

Спортивний одяг та взуття – це одяг та взуття, спеціально призначені для занять спортом і носити його впродовж дня, відвідувати інші заняття є мало естетичним та негігієнічним. Вони є частиною індивідуального спорядження спортсменів.

Забруднення спортивного одягу та взуття негативно позначається на фізико-гігієнічних властивостях матеріалів: збільшується їх маса, зменшується повітряпроникливість, збільшується тепловіддача. Спортивний одяг також забруднюється бактеріями, міцеліями грибків. У сильно забруднених тканинах під впливом мікробів відбуваються процеси розкладання органічних речовин, що супроводжується виділенням газів із неприємним запахом. Саме тому спортивний одяг вимагає щоденного прання, перш за все це стосується майок, футболок, спортивних трусів та шкарпеток. Особливу увагу необхідно акцентувати на тому, що спортивний одяг – це спортивний одяг.

Гігієна взуття не менш важлива, ніж гігієна одягу. Взуття повинно захищати ноги від несприятливих умов навколишнього середовища, тобто від охолодження, перегрівання, механічних пошкоджень, від забруднень. Ось чому, воно повинно відповідати усім анатомо-фізіологічним особливостям будови стопи, її формі, розміру, повинно підтримувати амортизаційну та ресору функції стопи, повинно бути вигідним, легким, повітропроникним, водостійким, відповідати умовам праці, побуту, клімату.

Взуття не повинно змінювати гнучкості, форми і розмірів після зволоження і висушування. Бажано, щоб кросівки мали супінатори. Взуття не повинно бути вузьким, оскільки при цьому порушується кровообіг, нога частіше мерзне, порушується стан дрібних суглобів стопи. Особливо при тісному взутті страждають пальці.

При незручному взутті посилюється пітливість ніг. Сприяє пітливості ніг носіння шкарпеток, виготовлених із синтетичних матеріалів, взуття із шкірзамінника, гуми. Неприпустиме постійне носіння кросівок, оскільки це призводять до сплощення склепіння стопи, яке викликає біль та є пусковим механізмом для розвитку плоскостопості.

Основні вимоги щодо догляду за ногами зводяться до щоденного їх миття після занять спортом та перед сном. Після цього ноги необхідно старанно витирати, не залишаючи вологою шкіру між пальцями, оскільки саме в цих місцях найчастіше виникають грибкові захворювання. Необхідно мати спеціальний рушник для ніг, індивідуальний для кожної людини. Щодня необхідно змінювати шкарпетки. Недопустимо міряти та носити чужий одяг і взуття.

Основним, найкращим матеріалом для виготовлення взуття є шкіра: вона модна, вигідна, міцна, гігієнічна, надійно захищає ноги від механічних ушкоджень та надмірної вологості, забезпечує достатнє випаровування поту, зберігає форму та роз­міри після висушування. Шкіра має пори, цим забезпечує вентиляцію ніг, вона гігроскопічна, м’яка, еластична.

Спортивне взуття повинно бути зручним, міцним та еластичним з урахуванням кліматичних умов та особливостей окре­мих видів спорту, мати достатню водостійкість та забезпечувати оптимальний мікроклімат навколо ніг. Невідповідність цим вимогам може спри­чинити розлад функцій потових залоз, перегрівання ніг (влітку) або переохолодження (взимку).

Вимоги до спортивного взуття такі: мати мінімальну масу, добрі амортизуючі властивості підошов для захисту від ударів. Не відповідність цим вимогам призводить до великого наванта­ження під час тренування, зниження стійкості, розладу крово­обігу в нижніх кінцівках, ушкодженню зв'язкового апарату та суглобів, хронічної втоми м'язів тощо.

Спортсмени повинні приходити на тренування у повсякденному одязі та взутті, а переодягатися у спортивну форму безпосередньо у роздягалках спортивної споруди. По завершенні тренування необхідно переодягнутися. Окрім підтримання чистоти спортивного одягу це сприятиме збереженню чистоти спортивних залів.

Гігієнічні вимоги щодо спорядження, одягу та взуття висококваліфікованих спортсменів та фізкультурників мають бути диференційовані. Для спортсменів спорядження повинно бути більш спеціалізоване, а масова спортивно-фізкультурна форма — більш уніфікована. Важливе гігієнічне значення має правильна експлуатація спортивного спорядження та догляд за ним. Взуття слід тримати у чистоті, просушувати, змащувати, зберігати у сухому приміщенні.

До кола питань, які охоплює особиста гігієна, належать гігієна одягу та взуття людини. Основна функція одягу – захист тіла від негативних впливів клімату, механічних пошкоджень та забруднень. Одяг повинен надійно захищати людину від впливу зовнішніх факторів, сприяти створенню необхідного мікроклімату між шкірою та одягом, бути легким та зручним. Разом з тим, одяг відображає і рівень культури, становище особистості, її вік, професію.

До одягу та матеріалів, з якого він виготовлений, ставляться певні вимоги гігієнічного, технічного, експлуатаційного та естетичного характеру.

Важливе гігієнічне значення мають теплозахисні властивості одягу, повітряпроникливість, гігроскопічність, водоємність, еластичність, а також його антистатичні властивості.

Теплозахисні властивості одягу вказують на його здатність підтримувати на певному рівні теплові витрати організму людини. Вони залежать від фасону одягу, кількості шарів одягу, відстані між волокнами тканин. Хороші теплозахисні властивості мають шерсть, ангора, фланель, лавсан. За низьких температур повітря використовується багатошаровий одяг, оскільки повітряні проміжки між шарами одягу перешкоджають віддачі тепла організмом.

Повітряпроникливість одягу забезпечує необхідний рух та обмін повітря під одягом. При недостатній вентиляції повітря під одягом погіршується самопочуття та працездатність. Достатню повітряпроникливість мають вироби із шерсті, трикотажу, сукна. Низьку повітряпроникливість мають вироби із синтетики, льону, капрону. Тканини, які мають водовідштовхуючі властивості, придатні лише для захисту від вітру та дощу, а повітряпроникливі властивості у них уже низькі.

Гігроскопічність – це здатність тканин адсорбувати на своїй поверхні вологу з навколишнього середовища та піт із поверхні шкіри. Це дуже важливо для забезпечення нормального теплообміну у просторі під одягом. Найвищу гігроскопічність мають шерстяні та трикотажні вироби.

Водоємність – це здатність тканини при намоканні утримувати воду. Волога тканина має нижчі теплозахисні властивості, повітряпроникливість. Поряд із цим, випаровування підсилює тепловіддачу. Водоємність шерсті та трикотажу незначна.

Певне гігієнічне значення має еластичність тканин. Найкращу еластичність мають шерстяні та бавовняні речі.