Стиль керівництва трудовим колективом.

Директивний стиль керівництва (автократичний).

Відрізняється великою централізацією влади, самостійним рішенням більшості не тільки важливий, але і порівняно дрібних питань життя колективу, свідомим обмеженням контактів з підлеглими.

Керівник такого, стилю неодмінно прагне підпорядкування людей своїй волі, не терпить заперечень і не прислухається до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання його вказівок.

Критику, не виносить і не признає своїх помилок, але сам любить покритикувати. Притримується такої думки, що адміністративні стягнення - кращий спосіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих трудових показників. Працює багато, примушуючи працювати і інших, в тому чеслі і в неурочний час. Може йти на ризик, але зважливо.

Вимагає від підлеглих все, що вважає потрібним, не рахуючись з тим, що його вимоги нерідко виходять за рамки чисто службових відношень і приводять до порушення трудового законодавства. Схильний підкоряти собі громадські організації, перетворюючи їх в простих виконавців своєї волі.

В спілкуванні з людьми інколи невитриманий, а то і грубий, але не обов'язково. Він може бути і коректним, уважно вислуховувати і на показ зважувати ідеї підлеглих, але знехтувати їх думкою при прийнятті кінцевого рішення, так що і в даному випадку стиль по суті своїй залишається директивним.

В цілому для керівника-автократа характерним являється недолік поваги до оточуючих. З'явлення керівника-автократа часто пов'язане з властивістю його особистості, з особистостями характеру. В більшості це люди, які люблять володарювати, завзяті, наполегливі, гонористі і зі збільшеною уявою про власні можливості з непомірно розвиненим прагненням перевершення і надмірним нахилом до зовнішніх атрибутів влади.

По темпераменту вони переважно являються холериками, але не виключено,що автократом може стати і людина будь-якого іншого типу темпераменту.

Одначе живучість автократа обумовлена також об'єктивними причинами. Цей стиль виникає перш за все в умовах, коли найбільш важливим визначається результат функціонування господарської системи, а засобам його досягнення не надається суттєвого значення.

При достатній культурі виховання керівник здібний і в тяжких обставинах удатися до вольового самообмеження і збереження своєї гідності.

Часто авторитарність служить маскуванням не компетентності керівника або відсутністю у нього організаторських здібностей.

Але не буде перебільшенням, якщо скажемо, що в наші дні бути автократом - ознака скоріше слабкості, а ніж сили.

Демократичний стиль

Демократичний стиль керівництва передбачає: надання підлеглим самостійності, заохочення творчої активності, створення атмосфери довіри і співробітництва, в якій люди в повній мірі усвідомлюють свою значимість і відповідальність в рішенні задач, які стоять перед колективом, дисципліна трансформується в самодисципліну.

Такий керівник особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, залишаючи підлеглим вирішувати всю решту. Взагалі-то він старається постійно радитись з підлеглими і прислуховуватись до думки колег, не підкреслювати свої переваги і розумно реагує на критику, не тікає від відповідальності ні за особисті рішення, ні за помилки виконавців.

Заохочуючи ініціативу знизу і підкреслюючи свою повагу до підлеглих, він дає вказівки у формі пропозицій, порад, прохань, не тільки прислуховується до їх думки, але і враховує її.

Добре розбираючись в достоїнствах і недоліках підлеглих, як і у своїх, спокійно вислуховує заперечення відносно власної позиції з тих чи інших питань, не вважає для себе ганебним піти на поступки, не поступаючись принциповими інтересами системи.

Конфлікти він сприймає як закономірне явище, старається одержати з них користь на майбутнє, зрозуміти їх першопричину і суть.

Будучи постійно добре інформований про дійсне положення справ і настрої підлеглих, він у взаємовідношеннях з ними завжди тактовний, з розумінням ставиться до їх інтересів і потреб, широко використовуючи свої можливості впливу на їх переконання психологічними прийомами.

Керівник демократичного стилю вважає своїм обов'язком постійно і відверто інформувати підлеглих про стан справ і перспективу розвитку колективу.

Але колективний стиль недопустимий в умовах, коли обставини вимагають негайного втручання.

Ліберальний стиль

Характеризується тим, що керівник не приймає активної участі в виробничій діяльності підлеглих. Він доводить до їх відома задачі, які стоять перед колективом, повідомляє необхідну інформацію, забезпечує документами і матеріалами, указує основні напрямки роботи, надаючи можливість працівникам самостійно добиватись кінцевих результатів. Роль керівника зазвичай зводиться до координації дій окремих співробітників, до загальних вказівок по ходу роботи і здійснення функцій контролю.

Як правило такий керівник дуже обережний, очевидно, з причини того, що не впевнений в своїй компетентності, а значить, і в положенні, яке займає в службовій ієрархії.

Непослідовний в діях, легко піддається впливу оточення, схильний уступати обставинам і упокорюватися їм, може без серйозних основ відміняти раніше прийняті рішення.

У взаємовідношеннях с підлеглими керівник ввічливий і доброзичливий, відноситься до них з повагою, намагається допомогти в розв’язанні їх проблем. Готовий вислухати критику і міркування, але більш всього не зуміє реалізувати підказані йому розумні думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих. Не бажаючи псувати з ними відношення, часто уникає рішучих дій. Здібний знехтувати своїми ж принципами, якщо їх додержання загрожує його популярності в очах вищестоящого керівництва і підлеглих.

Не може відстоювати свою позицію в складних і тим більше в екстремальних управлінських ситуаціях. Часто такий керівник посилається на те, що він обмежений в правах і тому не може дозволити собі прийняти те чи інше рішення. Спирається на безумовне виконання діючих положень і інструкцій. В цьому він знаходить засіб компенсувати відсутність у нього недостатніх здібностей до самостійних рішень. Підлеглі, маючи велику свободу дій, користуються нею на свій розсуд, самі ставлять задачі і вибирають засоби їх рішення.

Ліберальний керівник не проявляє явних організаторських здібностей, не регулярно і слабко контролює і регулює дії підлеглих, і, як правило, його рішення задач не відрізняються достатньою результативністю.

Наявність такого типу керівника можна пояснити багатьма причинами. І перш за все - це тип темпераменту і характер. Більш всього ці керівники по натурі люди нерішучі і добродушні, як вогню бояться суперечок і конфліктів. Друга причина може заклечатися в недооцінці громадської значимості діяльності колективу і своєї відповідальності перед ним. В кінці кінців, він може бути високо творчою особистістю, цілком захопленою якоюсь конкретною сферою своїх інтересів, але позбавлений організаторського таланту, внаслідок чого обов'язки адміністратора виявляються для нього непосильні.