При формуванні статутного фонду розрізняють два понят­тя - внески і додаткові внески засновників до статутного фон­ду, які відрізняються за економічно-правовим характером.

Основні відмінності початкових і додаткових внесків у ста­тутний фонд (СФ):

- порядок формування СФ за рахунок внесків учасників є обов'язковим елементом установчих документів (ст. 4.51 Закону України "Про господарські товариства"). Порядок внесення додаткових внесків може і не передбачатися;

- вартість оцінки внеску становить частку засновника у ста­тутному фонді, додаткові внески, крім спеціально обумов­лених випадків, не впливають на його розмір;

- рішення про збільшення розміру СФ підлягає реєстрації, при додаткових внесках це не передбачається;

- у випадку банкрутства учасники товариства відповідають за борги у межах своїх часток у статутному фонді. При цьому додаткові внески не беруться до уваги;

- збільшення вкладів і розміру СФ вимагає внесення змін до Статуту товариства і одностайного рішення загальних зборів. При додаткових внесках рішення приймається на зборах простою більшістю голосів;

- внесок, як частина учасника у СФ виконує такі функції:

1. Інвестування діяльності підприємства.

2. Регулювання відносин власності.

3. Управління товариством.

Додаткові внески виконують тільки функції інвестування.

Створення, організація і реєстрація бізнесу

Після визначення джерел фінансування бізнесу і розрахун­ку початкового капіталу, ризиків, які будуть виникати при гос­подарській діяльності потрібно виконати роботу по оформлен­ню своєї справи.

Основними документами, які підтверджують статус юри­дичної особи, є статут, засновницький договір, тому що ство­рення підприємства без цих документів неможливе.

При створенні малих підприємств, які мають індивідуальну форму бізнесу потрібен тільки статут підприємства. Для відкри­того і розширеного командитного товариства розробляють і затверджують тільки засновницький договір. Для інших видів підприємств необхідні обидва документи.

Статут підприємства

У статуті підприємства наводиться така інформація:

- власник, назва підприємства його адреса;

- предмет і цілі діяльності;

- органи управління і порядок їх формування;

- компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів;

- порядок утворення майна;

- умови реорганізації і ліквідації.

Статут підприємства складається з таких розділів:

- загальні положення, предмет, основні цілі і напрями діяльності;

- про зовнішньоекономічну діяльність;

- про права підприємства і його майно;

- про виробничо-господарську діяльність, управління підприємством і його трудовим колективом;

- про організацію і оплату праці;

- про розподіл прибутків і компенсацію збитків;

- про облік, звітність і контроль;

- про припинення діяльності підприємства.

Статут підприємства затверджується власником майна- засновником підприємства.

Засновницький договір

Засновницький договір складається з таких розділів:

- предмет і мета діяльності;

- юридичний статус підприємства;

- статутний фонд і його частка у загальному обсязі витрат;

- вклади учасників у майновій і грошовій формах в устав­ному фонді;

- умови і порядок кредитування діяльності;

- обсяги виробництва, у тому числі на експорт;

- порядок нагромадження і розподілу прибутку і податкуна прибуток;

- права і обов'язки засновників;

- структура управління;

- система постачання і збуту;

- форми контролю за якістю продукції та діяльністюпідприємства;

- комерційні таємниці;

- відповідальність за порушення договору;

- порядок ліквідації підприємства.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється у виконкомі міської, районної Ради народних депутатів, у районній Раді за місцем знаходження керівного орга­ну або за місцем проживання підприємця.

Для того, щоб стати суб'єктом підприємницької діяльності із створенням юридичної особи, потрібно підготувати і подати за місцем реєстрації такі документи:

- рішення власника про створення юридичної особи. Якщо власників два або більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів, його підпи­сують голова і секретар зборів;

- вибрати назву і узгодити її у виконкомі;

- розробити статут підприємства. На реєстрацію подають три примірники (два оригінали і 1 копія);

- установча угода. До установчої угоди вносять такі поло­ження: строк діяльності товариства; дочірні підприємства, філії, представництва; участь в управлінні підприємством; участь у розподілі прибутку; вихід із товариства;

- отриман­ня інформації про діяльність товариства;

- обов'язки членів товариства.

Особи, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без отримання статусу юридичної особи, повинні подати такі документи:

- реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про держав­ну реєстрацію;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номе­ра фізичної особи - платника податку та інших обов'яз­кових платежів;

- документ, що засвідчує сплату за державну реєстрацію;

- дві фотокартки.

Реєстрація здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня надходження документів. В цей термін органи державної адм­іністрації повинні внести усі дані до Реєстру підприємницької діяльності і видати свідоцтво про державну реєстрацію.

Після реєстрації підприємець повинен стати на облік в уп­равлінні статистики, у яке від надає такі документи: статут (ко­пію); квитанцію про сплату за реєстрацію; копію свідоцтва про державну реєстрацію; заповнює заяву у статуправління.

Після реєстрації підприємець повинен стати на облік у пен­сійному фонді. У пенсійний фонд потрібно надати такі доку­менти: копію свідоцтва про державну реєстрацію; довідку з бан­ку про відкриття рахунку.

Потім підприємець стає на облік у центрі зайнятості. Він заповнює бланк, який йому запропонують, і можуть видати реєстраційну довідку.

Далі підприємець реєструється у податковій інспекції

Далі підприємець може відкрити розрахунковий рахунок у банківській установі і повідомляє особисто податкову інспек­цію про відкриття рахунку за 3 робочі дні.

Підприємець реєструється в обласному відділі автодору і отримує дозвіл на виготовлення печатки в районному або міському відділі внутрішніх справ.