Ефективність самостійної роботи у вузі визначається грамотним педагогічним керівництвом. При здійсненні педагогічного керівництва цим видом навчальної роботи необхідно мати на увазі:
• Всі форми й методи керівництва й контролю повинні бути спрямовані на активізацію самостійної роботи студентів, розвиток їхніх пізнавальних інтересів, вироблення вмінь і навичок самоосвіти, творчий пошук рішення поставлених завдань у ході виконання самостійних завдань;
• Керівництво самостійною роботою студентів є ефективним за умови здійснення систематичного зворотнього зв'язку, що повинна проявлятися в процесі лабораторно-практичних і семінарських занять, колоквіумів, консультацій, при індивідуальних бесідах викладача зі студентом і ін.;
• Використовувані форми й методи керівництва й контролю будуть ефективні за умови чіткого планування викладачем самостійної роботи студентів і інформації про цей план на вступному занятті.
Керівництво самостійною роботою починається із вступного заняття, у процесі якого студент знайомиться не тільки із програмою й характером завдань, але й з вимогами, пропонованими до самостійної роботи, критеріями оцінки, методикою виконання завдань, формами контролю й строками. Зміст і характер самостійної роботи визначаються в програмі практичних занять по навчальних дисциплінах. Однак її види й конкретні завдання даються викладачем, що читає навчальний курс і враховує специфіку факультету, школи, де студент буде проходити педагогічну практику, можливості й здатності студентів, для яких призначаються завдання.
Всі види самостійної роботи звичайно взаємозалежні, при плануванні роботи викладачеві доцільно розмежувати види завдань при вивченні теорії й практики, визначивши при цьому їхнє місце при вивченні кожної теми.
З метою підвищення ефективності самостійної роботи доцільно при складанні календарного плану проведення навчальних занять указати види фронтальних і індивідуальних завдань при вивченні теоретичних питань і практичного досвіду різних типів шкіл. Ознайомлення студентів з таким планом дозволяє їм уявити собі систему роботи й разом з тим спланувати її на конкретний відрізок часу для забезпечення систематичності й ритмічності самостійних занять.
Ознайомивши студентів із планом роботи з виконання завдань, викладач повинен озброїти їх методикою самостійної роботи, показати взаємозв'язок різних видів її в професійній підготовці майбутніх фахівців і в стимулюванні їхнього професійного росту. На вступному занятті необхідно познайомити студентів з методикою виконання учбово-дослідницьких завдань і науково-дослідної роботи в період педпрактики, на заняттях спецсемінару й у процесі виконання курсових і дипломних робіт. Завдання викладача полягає в тім, щоб систематично оцінювати якість виконуваних студентами різноманітних завдань, давати методичні ради по їхньому виконанню.
Велике значення в керівництві самостійною роботою мають групові й індивідуальні консультації. Тематика групових консультацій повинна бути заздалегідь відома студента.
Індивідуальні консультації в основному проводяться за бажанням студентів, але для деяких студентів вони повинні бути обов'язковими (для тих, хто пасивний на заняттях, слабкі відповіді, не в строк виконують самостійні завдання). Залежно від виду самостійної роботи консультації можуть проводитися у вузі або в школі.
Студенти, що погано виконують завдання при підготовці до навчальних занять, повинні бути під особливим контролем. З такими студентами доречна індивідуальна робота: бесіда по досліджуваній темі, у процесі якої виявляється рівень знань, умінь; вказівка основних джерел по темі, які студент повинен вивчати до складання бібліографії; перегляд складеної бібліографії; перегляд плану реферату й структурування матеріалу, проведеного з урахуванням складеного плану; перегляд фактичного матеріалу з досвіду школи, зібраного по темі реферату, ради по систематизації теоретичного й фактичного матеріалу.
Організація самостійної роботи передбачає й керівництво викладачем виконання студентами практичних завдань. На групових консультаціях необхідно познайомити їх з методичними рекомендаціями з виконання завдань. Керівництво самостійною роботою практичного характеру значно полегшується при сполученні різних видів і форм (самостійної навчальної роботи, виконання завдань у період педпрактики й завдань дослідницького плану). Керівництво самостійною роботою й контроль за її результатами взаємообумовлені. У процесі керівництва доцільно сполучити фронтальну з індивідуальною формою, що дає можливість визначити більше ефективну й раціональну методику керівництва.
8.4.Умови підвищення ефективності самостійної роботи студентів
Самостійна робота повинна проводитися систематично, а не час від часу. Основними факторами, що стимулюють систематичну, самостійну роботу є:
• Проведення викладачами, що ведуть лекційний курс і лабораторно-практичні й семінарські заняття, чіткої установки на систематичність і послідовність у роботі, на здійснення зв'язку самостійної роботи з навчальними заняттями;
• Розробка системи фронтальних завдань у сполученні з індивідуальними завданнями для самостійної роботи. Сполучення різноманітних завдань (обов'язкові завдання, спрямовані на осмислення, засвоєння необхідного обсягу знань; завдання на формування практичних умінь і навичок; завдання з метою поглиблення, розширення знань і вироблення вмінь і навичок самостійної роботи; роботи учбово-дослідницького характеру, ціль яким розширення знань по конкретній темі й формування вмінь і навичок проведення пошуково-дослідницької діяльності);
• Проведення консультацій, що є планованою частиною навчального процесу, протягом усього навчального семестру; консультацій, що переслідують ціль розвитку пізнавальних інтересів студентів, здійснення керівництва їхньою пізнавальною діяльністю, контролю самостійної роботи;
• Введення в систему організації навчального процесу колоквіумів і контрольних робіт, які є формою керівництва самостійної роботи, контролю й оцінки її результатів;
Здійснення всіма викладачами однакових вимог до самостійної роботи (це можливо лише в тому випадку, якщо лектор не тільки керує самостійною роботою студентів, але й підтримує постійний контакт із викладачами, що ведуть семінарські й лабораторні заняття) і єдиних критеріїв оцінки її результатів;
• Облік індивідуальних особливостей студентів, їхніх можливостей і схильностей при організації самостійної роботи;
• Відповідність обсягу самостійної роботи реальному бюджету часу студентів.
Самостійна робота в основі своєї організації передбачає принцип регламентації всіх видів завдань, що повинен поширюватися на зміст, обсяг, строки видачі завдань і їхнього виконання. При цьому важливо враховувати реальний бюджет часу студентів. Перевантаження завданнями призводить або до формального їхнього виконання, або взагалі до невиконання. Принцип регламентації в організації самостійної роботи дозволяє забезпечити оптимальне розумове навантаження для студентів і створити нормальні умови для їх щоденного, систематичного виконання завдань, винесених на самостійне вивчення.
Середня тривалість самостійної роботи студентів, як показує вузівська практика, повинна становити 16-18 годин на тиждень (при 36 годинах занять за розкладом). При визначенні обсягу завдань викладач повинен ураховувати, що за 1 годину самостійної роботи студент у стані проробити в середньому 5-6 сторінок навчальної літератури по технічним дисциплінам; 10-12 сторінок по гуманітарним предметам; 1 сторінку навчального тексту можуть перекласти на іноземну мову за одна годину.
Виконання будь-якого завдання, і тим більше, що передбачає елементи творчого пошуку, необхідного для глибокого засвоєння наукових знань, оволодіння вміннями й навичками, можливо, коли студенти мають у своєму розпорядженні достатній час для його виконання. Вирішити проблему співвідношення самостійної роботи, лабораторно-практичних і семінарських занять за навчальним курсом з бюджетом часу студентів можна за умови здійснення міжпредметних зв'язків і чіткого розмежування обсягу навчальної інформації між аудиторними заняттями й самостійним вивченням. Результативність самостійної роботи припускає наявність чітких критеріїв оцінки її ефективності.
8.5.Критерії ефективності самостійної роботи
У процесі ознайомлення студентів з методикою самостійної роботи необхідно їх знайомити із критеріями оцінки її результатів. До них відносять.
• Глибокі, міцні знання по досліджуваній дисципліні;
• Уміння застосовувати теоретичні положення в рішенні практичних завдань;
• Самостійне, творче мислення;
• Уміння працювати з літературою, бачити проблему, знаходити оптимальні шляхи й способи її рішення, робити узагальнення й висновки по вивченому матеріалу;
• Навички самостійного аналізу педагогічних ситуацій і рішення педагогічних завдань;
Прояв професійної самостійності й пізнавальної активності при виконанні завдань;
Оволодіння методами вивчення й впровадження прогресивних педагогічних ідей і передового досвіду в практичну діяльність.
8.6. Форми контролю самостійної роботи
Систематичний контроль і оцінка результатів значно підвищують ефективність самостійної роботи в професійному становленні майбутніх фахівців. У вузівській практиці накопичені різноманітні форми контролю якості виконання студентами завдань, винесених для самостійного виконання. Серед цих форм у вузівській практиці широко використовуються:
• Фронтальна й вибіркова перевірка конспектів, завдань (рішення педагогічних завдань, аналізу педагогічних ситуацій, виконання творчих робіт, результатів індивідуальної діяльності й ін.);
• Індивідуальна співбесіда;
• Дискусія по темі, винесеної несамостійне вивчення;
• Рецензування й анотування наукових праць; Обговорення проблеми на семінарському або лабораторно-практичному занятті;
• Співбесіда по темі, винесеної на самостійне вивчення;
• Колоквіум;
• Контрольні письмові роботи;
• Залік;
• Іспит.
