МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Херсонський факультет
Кафедра професійних та спеціальних дисциплін
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
професійних та спеціальних
дисциплін
полковник поліції
А.С. Беніцький
«26» серпня 2016 р.
Навчальна дисципліна:
«Інформаційно-телекомунікаційні системи»
Лекція до теми:
Загальна характеристика побудови
апаратної частини обчислювальної техніки»
спеціальність 081 «Право»,
262 «Правоохоронна діяльність»
2016 рік
Лекція до теми «Загальна характеристика побудови апаратної частини обчислювальної техніки» з дисципліни «Інформаційно-телекомунікаційні системи» для курсантів й студентів спеціальностей 081 «Право», 262 «Правоохоронна діяльність» всіх форм навчання.
«26» серпня 2016 року. – 12 с.
Розробник:
Бараненко Р.В. – професор кафедри професійних та спеціальних дисциплін Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ, кандидат технічних наук, доцент.
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри професійних та спеціальних дисциплін Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ.
Протокол від «26» серпня 2016 р. №1
Обговорено та схвалено на вченій раді Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ.
Протокол від «26» серпня 2016 р. №1
Обговорено та схвалено навчально-методичною радою Одеського державного університету внутрішніх справ.
Протокол від «29» серпня 2016 р. №1
Мета лекції: розкрити сутність навчальної дисципліни «Інформаційні та телекомунікаційні системи», її предмет та завдання. Розглянути властивості та види інформації; ознайомити з особливостями складу ПК, його конструкціями та конфігураціями.
ПЛАН
Вступ.
1. Предмет та мета дисципліни.
2. Поняття інформації та інформаційного забезпечення суспільства.
3. Інформаційні відносини. Властивості та види інформації.
4. Особливості складу ПК, його конструкції та конфігурації.
Література.
Питання для самоконтролю.
Вступ.
Інформаційні технології вважаються каталізатором розвитку цивілізації через передачу інформації для підприємств, державних та неурядових організацій, всіх сфер бізнесу та інших секторів суспільства.
1. Предмет та мета дисципліни.
Предмет, завдання та нормативно-правове забезпечення курсу.
Інформацíйна систéма (англ. Information system) – сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
За ДСТУ 2392-94: інформаційна система – комунікаційна система, що забезпечує збирання, пошук, оброблення та пересилання інформації.
Телекомунікаційні системи являють собою комплекс програмного та апаратного обладнання, який з'єднаний один iз одним в один ланцюг, що здійснює передачу даних з однієї точки до іншої. Така передача даних можлива завдяки чіткій структуризації телекомунікаційної мережі.
Інформаційно-телекомунікаційні системи – це теоретично-практична синтетична дисципліна, яка ґрунтуючись на теоретичних основах інформатики, теорії побудови інформаційних та телекомунікаційних систем, вивчає методи, технічні засоби та практичні прийоми ефективної та безпечної інформатизації суспільства.
Мета дисципліни – надання теоретичних знань та практичних навичок курсантам та студентам для використання сучасних інформаційно-телекомунікаційних систем у практичній правоохоронній діяльності:
- формування базових знань, необхідних для розуміння певного кола реальних проблем у сфері телекомунікації;
- вивчення загальних принципів побудови телекомунікаційних та інформаційних мереж та принципів функціонування на їх базі різноманітних мережних технологій, концепції існуючих мереж зв'язку, напрямків розвитку перспективних мереж та мережних технологій.
Завданнями дисципліни є надати курсантам та студентам теоретичні знання стосовно:
- побудови апаратної частини обчислювальної техніки;
- побудови інформаційних комп’ютерних мереж і телекомунікацій;
- загальної характеристики інтернет-ресурсів;
- класифікації кіберзлочинів;
- організаційно-правових основ захисту інформації.
Прищепити курсантам та студентам навички практичної роботи щодо:
- використання операційних, файлових систем та систем віртуалізації;
- налаштування операційної системи: антивірусне програмне забезпечення, шифрування дисків та файлів, аналіз трафіку;
- використання прикладного програмного забезпечення: програм для взаємодії з мережею Internet, Intranet;
- пошуку інформації з використанням пошукових систем, соціальних мереж та геоінформаційних програмних продуктів;
- використання різних методів доступу в мережу;
- аналізу носіїв інформації портативної техніки з метою встановлення правопорушення;
- захисту обчислювальних систем та запобігання кіберзлочинам;
- використання програмного забезпечення для шифрування.
Поняття інформації та інформаційного забезпечення суспільства.
Інформація – позначення даних, які можуть бути інтерпретовані людиною. У загальному розумінні інформацію визначають як відомості про той чи інший бік матеріального світу і процесів, які в ньому відбуваються. Під інформацією початково розуміли дані, що передавалися людьми усно, письмово або іншим чином за допомогою умовних сигналів, технічних засобів тощо. Із середини XX ст. інформація – це загальнонаукове поняття, до якого входять: обмін даними між людьми, між людиною й автоматом, між автоматом і автоматом; обмін сигналами в тваринному й рослинному світі, передача впливу від клітини до клітини, від організму до організму тощо.
Інформація – будь-які відомості та/або дані, що можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII).Інформація відзначається смисловим навантаженням. Вона дуже різноманітна й поділяється за видами людської діяльності, в якій її використовують: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова тощо. Кожен з видів інформації має свою технологію обробки, смислове навантаження, цінність, форми подання і відображення на фізичних носіях, вимоги до точності, достовірності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.
Основні види інформації за формою її уявлення, способами кодування й зберігання:
- графічна або образотворча;
- звукова (акустична);
- текстова;
- числова;
- відеоінформація.
Особливим видом інформації можна вважати інформацію, представлену в глобальній мережі Інтернет. Тут використовуються особливі прийоми зберігання, обробки, пошуку та передачі розподілених великих обсягів інформації та особливі способи роботи з різними видами інформації.
Існують також види інформації, для яких досі не винайдено способів їх кодування і зберігання – це тактильна інформація, передана відчуттями, органолептична, передана запахами й смаками тощо.
Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань. Для цієї стадії розвитку суспільства та економіки характерно:
- збільшення ролі інформації, знань та інформаційних технологій в житті суспільства;
- зростання числа людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями й виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;
- наростаюча інформатизація суспільства з використанням телефонії, радіо, телебачення, мережі Інтернет, а також традиційних та електронних ЗМІ.
Створення глобального інформаційного простору забезпечує:
- ефективну інформаційну взаємодію людей;
- їх доступ до світових інформаційних ресурсів;
- задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах.
Інформаційне забезпечення – це сукупність форм документів, нормативної бази й реалізованих рішень щодо обсягу, розміщення й форм організації інформації, яка циркулює в в інформаційній системі.
Основними принципами створення інформаційного забезпечення є:
- цілісність;
- достовірність;
- контроль;
- захист від несанкціонованого доступу;
- єдність і гнучкість;
- стандартизація та уніфікація;
- адаптивність;
- мiнiмiзація помилок введення/виведення інформації.
Розробка інформаційного забезпечення – одна з найважливіших складових розробки інформаційної системи, яка повинна забезпечити: єдність і зберігання інформації, необхідної для розв’язання задач; єдність інформаційних масивів для всіх задач інформаційних систем; однократність введення інформації та її багатоцільове використання; різні методи доступу до даних; низьку вартість витрат на зберігання та використання даних, а також на внесення змін.
Інформаційне забезпечення складається з наступних частин (рис. 1): методичні та інструктивні матеріали; система класифікації та кодування; інформаційна база.
Рис. 1 – Структура інформаційного забезпечення
