Сучасна газоносність вугленосних відкладів визначається газоємністю вугілля і породи і різноманіттям геологічних факторів. Газоємність вугілля обумовлюється їх фізико-хімічним властивостям, котрі в свою чергу являються похідними степені метаморфізму і речового складу вугілля. При метаморфізмі вугілля виникає колосальна кількість метану, при чому тим більше, чим вища ступінь метаморфізму, що витікає з самого механізму перетворення речовини. Виключне положення займають вугілля самої високої степені метаморфізму – антрацити, в котрих за рахунок молекулярної перебудови структури вугільної речовини проходять зменшення внутрішньої поверхні пористості вугілля, отже, зменшення їх сорбіонної газоемності.
Основними факторами, визначаючими розподілення газів в вугільній товщі, являються історія геологічного розвитку басейну, тектонічна будова і гідрогеологічні умови місце зародження, вугленасиченість, літологічної складової вміщаючи порід, характер відкладень, багатолітня мерзлота.
Історія геологічного розвитку як фактор, визначаючий сучасне розподілення газів в відкладах вугільних місце зароджень, має загальний характер. В процесі формування басейну в різний час складаються умови як для генерації газів в вугільній товщі, так і для її наступних дегазацій.
Тектонічна будова місце зародження має важливе значення в перероспреділенні природніх газів в вугільній товщі. Газоносність відкладів вугільних місце зароджень в значній степені залеже від їх структурної форми. Як правило, в осьових частинах синкліналей вмісту метану менше, чим в замках антикліналей в умовах однакових глибин.В антиклінальних складках газоносність пластів, не оголошених на поверхню, значно вище ніж котрі мають вихід на поверхню. При пологому заляганні пластів в крилах синклінальних структур міграція метану проходить повільніше, чим при крутому, тому в першому випадку поверхня метанової зони розташовуються зазвичай ближче до поверхні.
Велике значення в роз положенні природних газів мають розривні порушення. По степені газопроникності розривні порушення підрозділяють на погано проникаємі (закриті) і добре проникаємі (відкриті).
Вугленасиченість осадової товщі набувати значення при зрівнянні окремих свит, так як газонасиченість порід знаходиться в прямій залежності від потужності, кількості, положення і газонасиченості вугільних пластів.
Літологічний склад порід і їх фізичні властивості визначаються газопроникністю і газонасиченістю вміщаючих вугілля відкладень. Літологічний склад пород крівлі і підошви пласта в якійсь мірі визначає його газоносність. Так, переважання в товщі пород глинистих різностей сприяє повишеному складу газів в вугільних пластах. Літологічний склад породи в совокупності з тектонічними порушеннями визначають характер вільних виділень газів у виглді суфлярів і раптових викидів породи і газу.
Покрівні відкладення затрудняють дегазацію перекриваючих вугленосних відкладень. В зв’язку з цим місце зародження закритого типу при міцних рівних умовах володіють великою газоносністю, чим місце зародження відкритого типу.
Багаторічна мерзлість, як і покрівні відкладення, затрудняє дегазацію вугленосної товщі, і під нею нерідко виникає накопичення газів.
Види газопроявлення в шахтах. Розробка вугільних місце зароджень приводить до порушень газового балансу вугленосної товщі на експлуатаційній ділянці і веде за собою виділення природних газів в гірничих виробках.
Газовиділення в шахтах можуть бути: 1) вільними, з рівномірним виділенням газу з оголеної поверхні вугільних пластів і вміщаючи порід; 2) газопроявлення у вигляді суфлярів; 3) раптові викиди вугілля і газу; 4) раптові викиди породи і газу.
