1. Поняття та складові бюджетного менеджменту.
2. Бюджетний кодекс України 2010 р.: сутність та особливості в порівнянні з кодексом 2001 р..
3. Відмінності бюджетних систем в різних країнах світу.
4. Органи управління бюджетною системою та розподіл їх повноважень на різних її рівнях – державному, регіональному та місцевому.
5. Фінансово-бюджетна політика, бюджетний процес та його етапи.
6. Принципи функціонування бюджетної системи.
7. Зведене фінансове планування в Україні і бюджетне прогнозування та його методи.
8. Складання проектів бюджетів на різних рівнях бюджетної системи України та методи їх корегування у процесі виконання.
9. Бюджетний регламент. Організація процесу розгляду та затвердження бюджетів у Верховній Раді та регіональних і місцевих радах народних депутатів.
10. Організація виконання бюджету Міністерством фінансів України та його структурними підрозділами.
11. Організація бюджетного контролю з боку виконавчої та законодавчої влад.
12. Законодавчі функції органів державної влади у галузі бюджету від Верховної Ради України до місцевих органів самоврядування та їх повноваження.
13. Функції та повноваження виконавчої влади у бюджетному процесі України.
14. Розподіл обов’язків законодавчої та виконавчої влад у бюджетній системі України.
15. Контролюючі бюджетний процес функції законодавчої та виконавчої влад.
16. Контрольно-ревізійна служба України та її функції.
17. Рахункова палата Верховної Ради як головний контролюючий орган законодавчої гілки влади у бюджетному процесі.
18. Взаємозв’язок бюджетної та податкової систем України через виконання фіскальної функції податків за допомогою Державної податкової адміністрації та податкової поліції як головних органів контролю.
19. Державний митний комітет як контролер митних кордонів України та один з головних наповнювачів її державного бюджету.
20. Міністерство фінансів України – центральний орган державної влади в сфері фінансової діяльності.
21. Законодавчі документи, якими керується Міністерство фінансів у своїй діяльності.
22. Основні завдання Міністерства фінансів України, його функції та права.
23. Вертикальна структура органів Міністерства фінансів та структура центральних апаратів Кабінетів Міністрів України і АРК.
24. Головні фінансові управління виконкомів обласних Рад народних депутатів. Основні завдання, функції і повноваження обласних фінансових органів регіонального рівня у бюджетному процесі.
25. Місцеві бюджети. Місцеві фінансові відділи у містах та районах України: головні завдання, функції, права, структура.
26. Планування дохідної частини бюджету. Методи формування доходів бюджету.
27. Методи регулювання доходів бюджету. Закріплені та регулюючі доходи бюджету.
28. Характеристика неподаткових платежів в системі доходів бюджету.
29. Система цільових державних фондів в Україні.
30. Порядок формування і використання Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Інші цільові фонди та зміна їх ролі у процесі економічної реформи в Україні.
31. Класифікація видатків бюджету.
32. Видатки бюджету на народне господарство, оборону та правоохоронні органи.
33. Видатки бюджету на соціальний захист, науку та освіту, культуру, медицину. Інші видатки бюджету.
34. Державна казначейська служба України – головний державний орган, що управляє видатковою частиною бюджетної системи. Законодавчі документи, якими керується казначейство, його функції та права.
35. Фінансування державних програм. Бюджет розвитку та інвестиційний процес. Субвенції, субсидії та дотації бюджету як керівні важелі управління регіонами України.
36. Економічний зміст державного внутрішнього та зовнішнього боргів України. Форми та склад внутрішнього державного боргу.
37. Форми та склад зовнішнього державного боргу. Управління державним внутрішнім та зовнішнім боргами. Види боргових зобов’язань України.
38. Касове обслуговування рахунків органів Державного казначейства в НБУ та інших уповноважених банках України.
39. Бюджетна звітність та порядок затвердження звіту про виконання бюджету.
40. Бюджетні позики, порядок їх видачі та погашення.
41. Напрями удосконалення бюджетного планування.
42. Системне впровадження програмно-цільового методу.
43. Напрями удосконалення розподілу податкових надходжень між державним та місцевими бюджетами.
44. Засади вдосконалення бюджетного менеджменту.
45. Вплив бюджетного менеджменту на розвиток економіки країни.
ГЛОСАРІЙ ТЕРМІНІВ
БЮДЖЕТ – розпис доходів і видатків на визначений період, затверджений відповідним рішенням як такий, що підлягає виконанню фізичними та юридичними особами.
БЮДЖЕТ ДЕРЖАВИ – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
БЮДЖЕТНА ДИСЦИПЛІНА – обов’язковість виконання бюджету для державних установ, що випливає, з одного боку, із законодавчого характеру бюджету, а з другого – з правил державного фінансового обліку і численних видів контролю, які він передбачає: контроль бухгалтерської звітності за допомогою ЕОМ, розгляд рахунків Рахунковою палатою, Контрольно-ревізійною службою, ДПА, Державною казначейською службою та іншими контролюючими органами.
БЮДЖЕТНА ДОТАЦІЯ – бюджетні кошти, які передаються з бюджету вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на безоплатній і безповоротній основі для покриття їх дефіциту в частині поточних видатків.
БЮДЖЕТНА ІНВЕСТИЦІЯ – вкладання коштів у визначенні об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.
БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ – єдине систематизоване групування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
БЮДЖЕТНА МОДЕЛЬ – пропорції та методологія формування і використання бюджету, що відображуються: в його співвідношенні з ВВП; принципах, методах, формах і джерелах мобілізації його доходів; принципах, напрямах і формах бюджетного фінансування.
БЮДЖЕТНА ПОЗИКА – надання коштів з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня на покриття тимчасових касових розривів (випередження в часі фінансування видатків по відношенню до надходження доходів) на умовах строковості і поворотності до кінця бюджетного року.
БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА – планова діяльність держави у галузі формування бюджетних коштів, перш за все за рахунок регулювання податків, та їх використання, спрямоване на підтримання стабільного розвитку економіки, високого рівня зайнятості та зростання ВВП.
БЮДЖЕТНА ПРОГРАМА – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
БЮДЖЕТНА РІВНОВАГА – стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю їх збалансованості в частині двох різноспрямованих факторів – доходів і видатків.
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного устрою і адміністративно-територіального поділу України і врегульована нормами права.
БЮДЖЕТНА СУБВЕНЦІЯ – цільове асигнування з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на умовах пайової участі даних бюджетів у фінансуванні визначених цільових видатків, об’єктів, програм, проектів та заходів. У разі порушення цільового використання субвенція підлягає поверненню бюджету, що її надав.
БЮДЖЕТНА УСТАНОВА – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
БЮДЖЕТНЕ АСИГНУВАННЯ – кошти Державного та місцевих бюджетів, що виділяються на розвиток економіки держави, фінансування соціально-культурних заходів, оборону країни та утримання органів державної влади і управління.
БЮДЖЕТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – сукупність заходів і грошових коштів та створення умов, що сприяють нормальному проходженню бюджетного процесу, реалізації намічених планів, програм, проектів, підтриманню стабільного функціонування бюджетної системи та її складових, запобіганню порушень законів і нормативних актів.
БЮДЖЕТНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
БЮДЖЕТНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.
БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – діяльність органів законодавчої і виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, що здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.
БЮДЖЕТНЕ СУБСИДІЮВАННЯ – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги та фінансування певних програм.
БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ – форма централізованого виділення з державного бюджету фінансових ресурсів у вигляді безповоротного безоплатного надання коштів, інвестицій на розвиток економіки, соціально-культурні заходи, оборону та інші громадські потреби.
БЮДЖЕТНИЙ ЗАПИТ – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
БЮДЖЕТНИЙ КРЕДИТ – форма фінансування, що передбачає надання суб’єктам господарювання коштів з бюджету на засадах поворотності і платності, але під пільговий або нульовий процент.
БЮДЖЕТНИЙ МЕХАНІЗМ – сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів формування і використання бюджетних коштів.
БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК (ПРОФІЦИТ) – перевищення доходів бюджету над його видатками.
БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС – чітко регламентований законодавчими та нормативними актами порядок реалізації бюджетних повноважень, пов’язаний зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.
БЮДЖЕТНИЙ РОЗПИС – документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ – організація і принципи побудови бюджетної системи держави, встановлення структури та взаємозв’язку між окремими ланками цієї системи. Після прийняття Бюджетного кодексу бюджетний устрій України став наближатися до принципів функціонування унітарної держави, оскільки з’явилась законодавчо підкріплена можливість прямої взаємодії Державного бюджету з будь-яким рівнем (районом або містом), що було неможливо в умовах його взаємовідносин тільки з АРК, 24 областями та 2 містами (Київ і Севастополь) центрального підпорядкування.
БЮДЖЕТНІ ОБМЕЖЕННЯ – фінансові обмеження на витрачання грошових коштів з бюджету, які виражаються в формі гранично допустимих видатків.
БЮДЖЕТНІ ПРАВА – це сукупність встановлених державою юридичних норм, що визначають засади бюджетного устрою, склад доходів та видатків бюджетів, регулюють бюджетні відносини органів державної влади і управління по складанню, затвердженню і виконанню цих бюджетів, а також порядок затвердження звітів про їх виконання.
БЮДЖЕТНІ РЕЗЕРВИ – заздалегідь зарезервована частина бюджетних коштів, призначена для фінансування різних витрат, що не могли бути передбачені під час затвердження бюджету.
ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ – кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. При цьому використання доходів держави здійснюється на поточні і капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним призначенням.
ВИДАТКИ РОЗВИТКУ – це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства, а також субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери.
ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ – забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.
ВИКУП ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – виплата коштів власникам державних цінних паперів при настанні терміну їх погашення.
ВИТРАТИ БЮДЖЕТУ – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.
ВІЛЬНИЙ ЗАЛИШОК КОШТІВ БЮДЖЕТУ – кошти, що утворилися на початок поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані у процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.
ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв’язку із залученням їх коштів на внутрішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та виконання державних програм і замовлень.
ГАРАНТОВАНА ПОЗИКА – форма державного кредиту, погашення суми і сплата відсотків за яким забезпечується заставою майна або певними доходами; гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні місцеві інвестиційні проекти, що окупаються.
ГОЛОВНІ РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до Бюджетного кодексу отримують повноваження розпоряджатися коштами відповідно до їх призначення і несуть за це відповідальність.
ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА – грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету або державних цільових фондів.
ДЕРЖАВНА ДОТАЦІЯ – кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їх збитків.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА – державний орган, що підтримує єдину систему контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення і повнотою внесення до бюджету і позабюджетних фондів податків, обов’язкових платежів і зборів.
ДЕРЖАВНА ПОЗИКА – отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
ДЕРЖАВНА СУБВЕНЦІЯ – цільове виділення коштів з бюджету суб’єктів підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів.
ДЕРЖАВНЕ БАНКРУТСТВО – повна або часткова відмова держави від платежів за зовнішніми та внутрішніми боргами.
ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ – замовлення державними органами виготовлення продукції (товарів), проведення робіт за рахунок коштів бюджету.
ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ – фінансовий орган, створений в Україні в 1995 р. для організації виконання Державного бюджету, фінансування його видатків, ведення обліку його касового виконання, складання звітності про стан виконання і здійснення контролю за цим.
ДЕРЖАВНЕ СПОЖИВАННЯ – частина ВВП, що витрачається на утримання державного апарату, здійснення державних функцій, в т. ч. витрати на оплату державних замовлень і державних закупівель.
ДЕРЖАВНИЙ БОРГ (БОРГ АРК ЧИ БОРГ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ) – загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають у дію в результаті наданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ – бюджет України макроекономічного рівня, який призначений для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління, а також державного розподілу і перерозподілу ВВП.
ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ – це сукупність відносин між державою в особі її органів влади й управління, з одного боку, та юридичними та фізичними особами, з іншого боку, за яких держава виступає в ролі позичальника коштів або гаранта чи в ролі позикодавця урядам інших країн.
ДЕРЖАВНИЙ ПОЗАБЮДЖЕТНИЙ ФОНД – форма утворення і витрачення коштів цільового фінансування, не передбачених Державним бюджетом і Республіканським бюджетом АРК.
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ – частина вироблених у країні чи за кордоном товарів (послуг, робіт), які купуються державними органами за рахунок коштів бюджету.
ДЕРЖАВНІ ІНВЕСТИЦІЇ – централізовані капітальні вкладення за рахунок коштів бюджету чи цільових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.
ДЕРЖАВНІ КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – державні цінні папери на пред’явника, які розміщуються на певний строк і надають право на одержання фіксованого доходу протягом періоду володіння цими паперами.
ДЕРЖАВНІ СУБСИДІЇ – всі невідплатні поточні виплати підприємствам та громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
ДЕРЖАВНІ ТРАНСФЕРТИ – це невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, що не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.
ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ – грошові фонди, що формуються з метою гарантованого фінансування державою певних видатків.
ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ – боргові зобов’язання, емітовані державою.
ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ – перевищення видатків бюджету над його доходами, у процентному відношенні віднесене до видатків або до ВВП.
ДОДАТКОВИЙ БЮДЖЕТ – бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли у поточному році після затвердження основного бюджету.
ДОТАЦІЯ ВИРІВНЮВАННЯ – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.
ДОХОДИ БЮДЖЕТУ – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
ДОХОДИ ВІД ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ – доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.
ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА ВИДАТКІВ – групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.
ЕМІСІЙНИЙ ДОХІД – сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами по забезпеченню цих операцій. Використовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опосередковано через кредитування держави банківською системою під державні цінні папери.
ЄДИНИЙ КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ РАХУНОК – система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, що виконали роботи та надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.
ЗАГАЛЬНИЙ ФОНД КОШТОРИСУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ – кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ – податки, встановлені Верховною Радою України і обов’язкові для справляння на всій території держави.
ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ – закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного року.
ЗАКРІПЛЕНІ ДОХОДИ – доходи, які повністю або частково (відповідно до заздалегідь встановлених, незмінних і єдиних нормативів) надходять до відповідних бюджетів.
ЗАПОЗИЧЕННЯ – операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.
ЗБАЛАНСОВАНИЙ БЮДЖЕТ – бюджет, в якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.
ЗВЕДЕНИЙ БЮДЖЕТ – сукупність показників бюджетів усіх рівнів, що використовуються для аналізу і пропонування економічного і соціального розвитку держави як у цілому, так і на відповідній території.
ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – сукупна заборгованість держави іноземним державам, банкам, нерезидентам та міжнародним фінансовим організаціям.
ЗОВНІШНЯ ПОЗИКА – основна форма міжнародного кредиту, яка являє собою одержану державою позику від іноземних кредиторів.
КАСОВЕ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ – прийом та зарахування доходів на рахунки бюджету і перерахування коштів з цих рахунків на фінансування видатків.
КОШИК ДОХОДІВ БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ – податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
КОЕФІЦІЄНТ ВИРІВНЮВАННЯ – коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.
КОШТОРИС – фінансовий документ, в якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об’єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування.
КРЕДИТУВАННЯ ЗА ВИРАХУВАННЯМ ПОГАШЕННЯ – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.
МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.
МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ – бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ – обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, встановлення і справляння яких регулюється місцевими органами влади.
МІСЦЕВИЙ ФІНАНСОВИЙ ОРГАН – установа, що відповідно до законодавства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.
НАДХОДЖЕННЯ ДО БЮДЖЕТУ – доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування.
НЕЗБАЛАНСОВАНИЙ БЮДЖЕТ – бюджет, в якому немає рівності між доходами і видатками.
НЕПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ – доходи бюджету у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів та фінансових санкцій, інших неподаткових надходжень.
НЕРЕЗИДЕНТИ – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
НОРМАТИВИ ВИТРАТ ФІНАНСУВАННЯ – показники поточних і капітальних видатків з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.
ОБЛІГАЦІЇ ВНУТРІШНЬОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЗИКИ (ОВДП) – облігації, емітентом яких є держава.
ОБЛІГАЦІЇ ДОВГОСТРОКОВІ – облігації зі строком погашення 5-10 років.
ОБЛІГАЦІЇ КОРОТКОСТРОКОВІ – облігації зі строком погашення до одного року.
ОБОРОТНА КАСОВА ГОТІВКА – встановлений при затвердженні бюджету ліміт залишку коштів на його рахунку для фінансування видатків у разі виникнення тимчасового касового розриву (фінансування видатків випереджає в часі надходження доходів).
ОРГАНИ СТЯГНЕННЯ – податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.
ПЛАТІЖ – погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.
ПЛАТНИКИ ПОДАТКІВ – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законом покладено обов’язок утримувати та сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
ПОВНОВАЖЕННЯ НА МАЙБУТНІ БЮДЖЕТНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – повноваження на прийняття бюджетного зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.
ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦІЯ – офіційна заява юридичної або фізичної особи, яка сплачує податки про розміри її доходу, майна тощо за попередній період. Завірений особою документ подається до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податку, збору.
ПОДАТКОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з законом.
ПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ – доходи бюджету у вигляді податків на власність, доходи, прибуток на збільшення ринкової вартості, на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; загальнодержавних внутрішніх податків на товари і послуги; місцевих податків і зборів; державного мита та інших податків і зборів (обов’язкових платежів).
ПОТОЧНІ ВИДАТКИ – це видатки бюджетів на утримання мережі підприємств, установ, організацій та органів, що діє на початок бюджетного року та набуває чинності в поточному році, а також фінансування заходів соціального захисту населення та інших заходів, які не належать до тих, що фінансуються за видатками розвитку.
ПРОЕКТ БЮДЖЕТУ – проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід’ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.
РЕГУЛЮЮЧІ ДОХОДИ – доходи, закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими і щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.
РЕЗИДЕНТИ – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ – відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником на встановлену дату, а також його часткове списання.
РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – погашення попередньої заборгованості за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткострокових зобов’язань на середньо - чи довгострокові.
РІШЕННЯ ПРО МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ – нормативно-правовий акт Верховної Ради АРК чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів АРК, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.
РОЗПОРЯДНИКИ ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.
СЕКВЕСТР БЮДЖЕТУ – пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до кінця поточного бюджетного року.
СПЕЦІАЛЬНИЙ ФОНД КОШТОРИСУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ – кошти, що надходять на конкретні цілі відповідно до чинного законодавства та витрачаються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджету іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду.
СУБВЕНЦІЇ, ОДЕРЖАНІ З ІНШИХ БЮДЖЕТІВ – кошти, виділені з бюджетів інших рівнів органам державної влади, які утримуються за рахунок Державного бюджету, для виконання делегованих законами України повноважень органів місцевого самоврядування або інших, визначених законодавством функцій.
ТРАНСФЕРТИ ЗА КОРДОН – невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційним зарубіжним закладам.
ТРАНСФЕРТИ НАСЕЛЕННЮ – поточні платежі фізичним особам у грошовій (але не натуральній) формі, які призначені для збільшення їх доходу.
ФІНАНСОВИЙ НОРМАТИВ БЮДЖЕТНОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ – гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.
ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ – забезпечення необхідними ресурсами витрат на реалізацію передбачених бюджетом заходів.
ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТІВ – групування видатків бюджетів усіх рівнів, що відображає напрями використання коштів на виконання основних функцій держави.
ЦІЛЬОВЕ ФІНАНСУВАННЯ – виділення коштів на фінансування конкретних об’єктів і суб’єктів, витрат, програм і проектів.
ШТРАФНА САНКЦІЯ (ШТРАФ) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Література
