Ланки судової системи та судові інстанції

В основу побудови системи судів загальної юрисдикції покладе­ний розподіл судів на ланки відповідно до адміністративно-терито­ріального устрою нашої держави. Іншими словами, з організацій­ної точки зору, суди пов'язані між собою як органи різних ланок судової системи.

Під ланкою слід розуміти сукупність однотипних судів, які ма­ють однакову структуру, організаційну побудову та повноваження і діють на рівнозначних територіальних утвореннях.

За цією ознакою суди загальної юрисдикції поділяються на суди трьох ланок:

Першу ланку утворюють: 1) місцеві загальні суди — районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди; 2) та місцеві спеці­алізовані суди: а) місцеві господарські суди — господарські суди Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; б) місцеві адміністративні суди — окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Другу ланку утворюють: 1) апеляційні загальні суди — апе­ляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим; 2) та апеляційні спеціалізовані суди — апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України.

Третю ланку утворюють: 1) Вищий спеціалізований суд Укра­їни з розгляду цивільних і кримінальних справ; 2) Вищий госпо­дарський суд України; 3) Вищий адміністративний суд України; 4) Верховний Суд України, який є одночасно і найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

На відміну від організаційної побудови системи судів загальної юрисдикції, окремим елементом якої є судова ланка, взаємозв'язок судових органів у сфері їх діяльності визначається також викорис­танням такого поняття як «судова інстанція». Іншими словами, за функціональною ознакою, системі судів загальної юрисдикції характерні також зв'язки, які обумовлені тим, що кожен суд ви­конує одну чи декілька видів судової діяльності, тобто судових функцій — суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах.

Судом першої інстанції називається суд, який уповноважений вперше приймати рішення по суті основних питань конкретної справи. З кримінальної справи це питання винуватості чи невину­ватості підсудного у вчиненні злочину, а також про застосування чи незастосування кримінального покарання і конкретної його міри. З цивільної справи її сутність становлять питання доведеності чи недоведеності пред'явленого позову, а також тих юридичних наслідків, які повинні наступити.

В системі судів загальної юрисдикції виконувати функції судів першої інстанції можуть місцеві та апеляційні суди (крім апеля­ційних спеціалізованих судів), а також Вищий адміністративний суд України.

Під судом другої інстанції (апеляційної) розуміється суд, який перевіряє законність та обґрунтованість винесеного судом першої інстанції вироку, ухвали, постанови чи рішення, які не вступили в законну силу. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські та апеляційні адміністра­тивні суди — щодо рішень, постановлених відповідними місцевими судами. У певних випадках, визначених процесуальним законом, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку, як суд апеляційної інстанції, судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поши­рюється на місто Київ.

З метою забезпечення стабільності судових актів, суд, який ви­ніс рішення по справі, не може самостійно відмінити чи змінити його. Рішення і вироки більшості судів першої інстанції протягом встановленого строку не вступають в законну силу (по криміналь­ним справам — 15 діб з моменту винесення, в цивільних справах — ЗО діб) і можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Таким чином, апеляція є однією із форм оскарження рішень судів першої інстанції, основною рисою апеляційного розгляду справи є перегляд вищим судом суті рішення нижчого суду шля­хом нової перевірки розглянутих раніше і знову наданих доказів. Метою апеляційного оскарження є максимальне наближення пра­восуддя до виключення судової помилки при розгляді конкретної судової справи. Особливістю апеляційного розгляду справи, є те, що вона, як правило, розглядається колегією у складі трьох суд­дів (у той час, як у першій інстанції зазвичай рішення по справі приймається одним суддею). Колегіальний розгляд забезпечує більш ретельне дослідження матеріалів справи і прийняття мак­симально продуманого та обґрунтованого рішення. До того ж, судді апеляційних судів, як правило, більш досвідчені та кваліфіковані у порівнянні із суддями судів першої інстанції, що забезпечується встановленими вимогами для кандидатів на посади цих суддів.

Апеляційне провадження може бути розпочате на підставі апе­ляційної скарги або подання прокурора.

Під судом третьої інстанції (касаційної) розуміється суд, який перевіряє законність та обґрунтованість вироків, ухвал, по­станов і рішень апеляційного суду, постановлених ним в апеляцій­ному порядку і як судом першої інстанції, а також вироків, ухвал, постанов місцевих судів. Судове рішення може бути переглянуто у касаційному порядку вищими спеціалізованими судами.

У касаційному порядку можуть бути перевірені тільки вироки і рішення суду, які уже вступили в законну силу, тобто строк для апеляційного оскарження вже минув або після оскарження вони за­лишені в силі апеляційною інстанцією.

Касаційні скарги і подання на вироки, ухвали і постанови апе­ляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку і як судом першої інстанції, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення чи оголошення ухвали або постанови. У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови місцевих судів. Касаційні скарги та подання на судові рішення цих судів можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Інстанційний взаємозв'язок судів виключає всякого роду під­порядкованість нижчих судів вищим. У судовій системі діє прин­цип незалежності суддів і їх підпорядкування тільки закону. Чинне законодавство чітко встановлює межі повноважень судів апеляційної і касаційної інстанцій, не допускаючи їхнього впливу на внутрішнє переконання суддів першої інстанції. Отже, основним призначенням інстанцій є забезпечення законності і обґрунтова­ності рішень, що приймаються судами України, неухильне дотри­мання і створення можливостей захисту прав людини, усунення порушень закону, а також відновлення справедливості.

Знання щодо побудови системи судових ланок та інстанцій, а також вміння у ній орієнтуватися допомагають вирішувати пи­тання, які виникають при направленні кожної конкретної справи до визначеного суду — це питання про підвідомчість та підсудність судових справ.

Вирішуючи питання про підвідомчість необхідно з'ясувати — до компетенції якої підсистеми судової системи України належить розгляд конкретної справи, а саме: справа буде розглядатися Кон­ституційним Судом України, загальними судами загальної юрис­дикції або спеціалізованими судами (господарськими чи адміні­стративними) загальної юрисдикції.

З'ясовуючи підсудність кожної справи, необхідно встановити той конкретний суд в рамках визначеної судової підсистеми, до по­вноважень якого буде належати розгляд цієї справи по першій, апеляційній чи касаційній інстанції.

Місцеві суди в Україні

Організація роботи судів загальної юрисдикції визначається Конституцією та законами України "Про судоустрій України" від

7 лютого 2002 року, "Про статус суддів", "Про органи суддівського самоврядування", "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" та ін. Відповідно до Закону "Про судоустрій України" суди загальної юрисдикції включають в себе: а) місцеві; б) апеляційні, Апеляційний Суд України; в) Вищі суди. Очолює судову систему судових органів загальної юрисдикції Верховний Суд України.

Систему місцевих судів складають: а) районні (міські), районні в місті та міськрайонні суди; б) адміністративні суди; в) господарські суди; г) військові суди гарнізонів. Вони розглядають цивільні, господарські, адміністративні і кримінальні справи по першій інстанції. Усі господарські, цивільні і адміністративні справи та частина кримінальних справ розглядаються одноособово професійним суддею. Кримінальні справи де передбачені санкції до десяти років включно розглядаються судом у складі одного професійного судді і двох народних засідателів. Там де санкції перевищують понад десять років справи розглядаються судом у складі судді і шести присяжних (суд присяжних).

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, у якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

До повноважень місцевого суду відносяться: а) розгляд справ по першій інстанції, які віднесені процесуальним законом до його підсудності; б) розгляд кримінальних та цивільних справи, а також справ про адміністративні правопорушення; в) розгляд господарських справ, що виникають із господарських правовідносин, а також інших справ, віднесених процесуальним законом до їх підсудності; г) розгляд адміністративних справ, пов'язаних із правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції); д) розгляд справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, що здійснюються військовими судами. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Отже, місцевими судами в Україні є районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів та господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, адміністративні суди і інші утворені Президентом

України спеціалізовані суди. Вони розглядають усі кримінальні, цивільні, адміністративні та господарські справи по першій інстанції. Організують свою роботу як індивідуально так і колегіально у складі одного професійного судді та народних засідателів чи у складі трьох професійних суддів або з використанням суду присяжних.

Апеляційні суди в Україні

В системі судів загальної юрисдикції утворюються і діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами е: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, господарські і адміністративні апеляційні суди, Апеляційний Суд України.

Складаються апеляційні суди із суддів, голови суду та його заступників. Судді" як правило, обрані на посаду судді безстроково. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

До повноважень апеляційних судів відносяться: а) розгляд справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону; б) розгляд по першій інстанції справ, визначених законом (крім апеляційних господарських судів); в) ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики; г) надання методичної допомоги в застосуванні законодавства місцевим судам; д) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, у апеляційному порядку відповідно до вимог процесуального закону. Він діє у складі: а) судової палати у кримінальних справах; б) судової палати у цивільних справах; в) військової судової палати.

Отже, апеляційні суди загальної юрисдикції включають у себе суди: а) Автономної Республіки Крим; б) областей; в) міст Києва і Севастополя; г) військові суди регіонів та Воєнно-Морських Сил України, а також спеціалізовані господарські та адміністративні суди округів. Вони розглядають у визначеному законом порядку апеляційні справи та по першій інстанції, ведуть, аналізують і узагальнюють судову практику, надають методичну допомогу місцевим судам та здійснюють інші повноваження передбачені діючим законодавством.

Вищі спеціалізовані суди