Перші археологічні розкопки XVIIІ - п.п. ХІХ ст.

(XVIII - початок XIX ст.). У цей час відбувся перехід від інтересу до археологічних предметів, збирання колекцій, до пошуків і розкопок археологічних пам'яток. Археологічні дослідження почалися в епоху Просвітництва. На початку XVIII ст. в ході розкопок міст Помпеї і Геркуланум, похованих у 79 р. при виверженні вулкана Везувій, вперше вдалося усвідомити всю значимість і цінність проведення спеціальних расконок археологічних пам'яток. У XVIII ст. А. Мельгунов розкопав з науковою метою величезний скіфський курган на Україні. З цього часу почалося вивчення скіфських старожитностей. Подальший розвиток археології як науки було пов'язано з проведенням великомасштабних розкопок археологічних пам'яток в XIX ст. Слідом за розкопками Помпеї блискучі результати дали дослідження столиці Ассирії Ніневії, вироблені Р. Лэйярдом, знахідки клинописних текстів з бібліотеки Ашшурбаніпала. Почалися перші систематичні археологічні роботи в Єгипті. У ХІХ ст. сформувалося уявлення про правила і процедури проведення наукових розкопок археологічних пам'яток, уявлення про роль і місце археології, значення археологічних пам'яток, необхідність їх вивчення для історії.

Зародки писемності та системи мір у давніх цивілізацій

На території між річками Тигр і Ефрат кілька тисяч років тому існувала велика шумерська цивілізація. Вчені вважають, що саме в цьому місці писемність з'явилася вперше. Який історичний факт вплинув на її появу, невідомо, хоча існує досить поширена теорія. Вона свідчить, що писемність, яка виникла в стародавньому Дворіччя, була продуктом еволюції людини, що бажає полегшити процес обліку своєї роботи.У ті часи весь зібраний урожай повинен був віддаватися на зберігання жерцям. Щоб якось полегшити собі процес обліку зібраного врожаю, вони придумали саму примітивну модель письма - піктограму. Вона представлена у вигляді паличок, хрестиків та кружечків. Пізніше знаки стали еволюціонувати, тому на багатьох пам'ятниках цивілізацій стародавнього Дворіччя можна побачити елементарні малюнки ніг, вух, людини, зірок і т. п.

3.Відкривачем мінойської цивілізації став: б) Г.Шліман

№ 6

Розвиток археології у п.п. ХХ ст. Перші узагальнюючі дослідження.

Археологія України, яка розвивалася за окремими напрямами (антична, скіфська, слов'яно-руська), після відкриттів В. В. Хвойки та В. О. Городцова не лише поповнилася новим розділом (первісна), а й набула вигляду доволі де­талізованої (особливо у межах бронзового та залізного віків) культурно-хроно­логічної схеми. Такою увійшла археологія у XX ст. Римські війська, дислоковані в Херсонесі в другій половині II - третьої чверті III ст., Займали територію так званої цитаделі, яка розташована в південно-східній частині городища. Тут протягом першої половини нашого століття були відкриті різні споруди, пов'язані з перебуванням римських військ. В останні десятиліття широкомасштабні археологічні дослідження тут проводилися під керівництвом І.А. Антонової, і був отриманий новий надзвичайно цікавий матеріал, без якого вивчення характеру римської військової присутності в Тавриці на сучасному етапі вже неможливо. Цей матеріал, який вперше вводиться в широкий науковий обіг, поряд з епіграфічних пам'ятниками та іншими категоріями джерел, дозволить отримати більш повне уявлення про римське гарнізоні Херсонеса, який дислокувався тут протягом періоду, що охоплює більше ста років, а ряді випадків і висвітлити цю проблему абсолютно по-новому. Пропонований увазі читачів нарис є першим узагальнюючим дослідженням, в якому в такому значному обсязі вводиться в науковий обіг комплекс матеріалів з розкопок так званої цитаделі Херсонеса під керівництвом І.А. Антонової.