Тема 1. Порушення писемного мовлення. 4 страница

 

Система логопедичним роботи із заїками в нашій країні.

Логопедична допомога здійснюється Міністерством освіти та науки та Міністерством охорони здоров'я.

Міністерства освіти та науки логопедична робота проводиться в: спеціальних дитячих садках чи спеціальних групах у масових дитячих садках, на логопедичних пунктах при масових школах та в спеціальних мовних школах.

У вищезгаданих закладах дитина-заїка або регулярно ходить на спеціальні заняття по 2-3 рази на тиждень (амбулаторні умови), або поступає на постійне лікування на певний термін (стаціонарні умови).

Позитивні сторони та недоліки амбулаторного лікування.

Варто зазначити, що амбулаторні заняття часто не дають помітного покращення мови.

Стаціонарні умови створюються в спеціальних мовних дитячих садах, школах-інтернатах.

В мовні дитячі садочки приймають дітей з 2-х річного віку. Логопед щодня проводить заняття, результати яких закріплюються вихователями.

В мовній школі існують спеціальні відділення для заїк. Програму початкових класів проходять за 5 років (один рік - на корекцію мови), а наступні 4 роки - рік в рік. Від масової школи відрізняється частковою зміною навчального плану (введені логопедичні заняття, ритміка, збільшено кількість годин на російську мову), зміною тривалості уроку в першому класі (30 хв.), кількістю учнів та необхідністю медичного персоналу: психоневролога, педіатра, інструктора з ЛФК, медсестри. В даний час медичні стаціонари дуже розповсюджені, вони відкриваються при спеціальних відділеннях дитячих лікарень чи диспансерів. В цих закладах максимально використовуються медичні засоби в сполученні з логопедичними прийомами. Лікування проходить 3-4 місяця. Протягом цього часу діти отримують щоденне відповідне лікування, здійснюється спостереження логопеда, проводяться логопедичні заняття. Діти шкільного віку навчаються за програмою школи з логопедом, вихователем та самостійно.

Дані заклади дають можливість максимально використовувати лікувальний вплив на заїку в цілому.

В нашій країні також відкриваються сезоні (літні) логопедичні санаторії для заїк. Їхні переваги: заїки не відірвані від навчання в школі, поєднують лікування з відпочинком. Проте тут не завжди є можливості для комплексного лікування (відсутність необхідної кількості фахівців і медичного оснащення).

По лінії охорони здоров’я відкриваються логопедичні кабінети у дитячих поліклініках, спеціалізовані стаціонари у психоневрологічних диспансерах, напівстаціонари, ясла, сезонні та постійно діючі санаторії.

 

Профілактика заїкання.

Основними моментами профілактичної роботи по усуненню заїкання є: 1) попередження виникнення заїкання у дітей; 2) попередження подальшого розвитку заїкання, яке щойно з’явилося; 3) попередження рецидивів заїкання.

1. В ранньому віці важливо правильно організувати побут та виховання дітей в домашніх умовах. С цією метою важливо проводити санаторно-просвітницьку роботу з батьками, яка охоплює широке коло питань як поведінки, так і виховання дітей.

В яслах, дитячих поліклініках та жіночих консультаціях бесіди на ці теми повинні проводити логопеди та педіатри. Батьки повинні знати, що найбільше бурно мовна функція розвивається у віці 2-5 років.

В цей час варто уникати перевантаження мови дітей словами, які важко вимовляти, не перевантажувати дітей читанням великої кількості віршів, давати вірші зрозумілі, конкретного змісту.

Уникати сильних емоційних навантажень, щадити нервову систему дитини, обмежувати емоційну напругу, тривале слухання радіо, перегляд телепередач, читання на ніч страшних казок тощо. Ні в якому разі не варто залякувати дитину, - це веде до виникнення страхів, при цьому вони можуть закріпитися, приводять до розладу дихання, артикуляції, до заїкання.

2. В разі виникнення заїкання, лікування варто починати як можна раніше, необхідно звернутися до лікаря та логопеда. При його перших симптомах не варто виявляти хвилювання, не можна вимагати від дитини правильної вимови слів, якщо вона не в змозі виконати це. Неприпустиме передражнювання, глузування. Необхідно говорити з дитиною як можна спокійніше, менше задавати питань.

Створити мовний спокій, це значить переключити увагу дитини на різні ігри, різноманітні види діяльності в залежності від віку. При цьому, обмежуючи мову дитини. Одночасно за призначенням лікаря проводиться заспокійливе та загально-зміцнювальне лікування. В разі, якщо дитина не відвідує спеціалізований дитячий сад, то необхідно виконувати вдома всі необхідні поради лікаря. Лікування триває до повного припинення заїкання.

3. Нарівні з високою ефективністю раннього лікування заїкання в 75% випадках повного усунення заїкання в дошкільному віці, воно все таки має тенденцію до рецидивів, що виникають через: 1) зміни життєвого стереотипу (порушення режиму дня, відпочинку, харчування); 2) перевантаження емоційної сфери (в результаті частих відвідувань кіно, перегляду телепередач, переживань); 3) вступ до школи (новий колектив, підвищення вимог до мови, велике навантаження на нервову систему, стомлення); 4) перенесення різних захворювань, травм; 5) перехід із початкової школи в середню школу.

 

 

Тема 6. Методика усунення заїкання у дошкільнят

Лекція 6. Методика усунення заїкання у дошкільнят

Мета вивчення: розкрити сутність усунення заїкання за методиками Н.А.Власової, С.А.Миронової, Г.А.Волкової, І.Г.Вигодської, Є.Л.Пеллінгер, Л.П.Успенської у дітей дошкільного віку.

Навчальний час: _______________________________________________

Обладнання: таблиці, опорні схеми, фонозаписи логопедичних занять за різнми методиками.

План лекції (навчальні питання):

1. Методика логопедичної роботи Н.А.Власової.

2. Методика С.А.Миронової.

3. Методика Г.А.Волкової.

4. Методика І.Г.Вигодської, Є.Л.Пеллінгер, Л.П.Успенської.

 

 

Ключові поняття: споріднене, відображене, питально-відповідне мовлення, аутогенне тренування, релаксація.

 

Логопедична робота із дошкільнятами проводиться на фоні колективу, з обов'язковим медикаментозним лікуванням, консультаціями батьків.

Методика Н.А.Власової. Основне завдання, розвиток психічних функцій. Взірець мовлення оточуючих.

Заняття будуються за принципом: від простого до складного, розподілені в порядку поступового ускладнення, від зв’язаної та віддзеркаленої мови до більш складного - до емоційної спонтанної мови.

Логопедична робота здійснюється послідовно, наступним етапами: 1.Зв’язана мова. 2. Віддзеркалена мова. 3. Відповіді на питання. 4. Самостійний опис знайомих картинок. 5. Переказ прослуханого невеликого тексту. 6.Спонтанна мова. 7. Нормальна емоційна мова (бесіди з логопедом, дітьми, сторонніми, прохання).

Характеристика змісту відпрацювання видів мовлення та використання дидактичного матеріалу (повинен містити завдання на порівняння й узагальнення). На заняттях використовують серії іграшок і картинок із зображенням добре знайомих дітям предметів, домашніх тварин і птахів, меблів і посуду, диких тварин.

Методика С.А.Миронової спрямована на роботу із заїками в спеціальних мовних групах у масових дитячих садах. Завдання: 1) реалізація вимог програми, що передбачає розширення знань по предметах: «Розвиток мови та ознайомлення з навколишньою природою», «Розвиток елементарних математичних уявлень», «Малювання», «Ліплення», «Аплікація»; 2) корекційні завдання, що спрямовані на навчання самостійної зв'язної мови.

Логопедична робота складається із 4-х етапів. Характеристика етапів.

І етап. Діти вчаться користуватися найпростішою самостійною ситуативною мовою. Їх відповіді будуються із опорою на конкретні питання логопеда, на наочному матеріалі, який розташований перед очима дитини (природні об'єкти, картини, іграшки).

Поступово діти переходять від коротких відповідей до поширених, повних.

2 етап. Оволодіння більш складною самостійною ситуативною мовою, поступовий перехід до елементарної контекстної мови, навчають дітей розповідати за запитаннями логопеда та без них.

Робота над фразою складається з наступних етапів.Побудова простої фрази. Поширення фраз. Конструювання варіантів фраз для висловлювання однієї і тієї ж думки, робота над правильним порядком слів у реченні.Перехід до побудови складнопідрядних речень.

3 етап. Мета - оволодіння контекстною мовою. Багато місця приділяється вправі у фразових відповідях і в складанні розповідей без наочної опори.

Проводяться наступні заняття: розгляд сюжетних картинок, переказ прочитаного тексту, складання розповіді по картинці, бесіди, зображення сюжету казок, розповідей, картин природи у ліпленні, аплікації, малювання, заняття за задумом дітей. Використовується аналіз зроблених дітьми виробів. Важливим моментом є об'єктивна оцінка мови заїки логопедом.

4 етап. Мета - закріплення навичок користування контекстною мовою різної складності. Діти відповідають як окремими фразами, так і цілою зв'язаною розповіддю, висловлюють судження, доступні умовиводи. Велике місце приділяється творчим розповідям.

Закріплюються знання, набуті за рік, проводяться бесіди узагальнюючого характеру (осінь, зима, весна, літо).

Заняття по образотворчій діяльності будується так, що більша його частина, а іноді і все воно приділяється розповіданню, а менша на малювання. Під час розповіді дитині задають багато питань про майбутню роботі.

Методика Г.А.Волкової передбачає усунення заїкання в процесі ігрової діяльності і передбачає формування у дітей певних рис характеру, вмінь і навичок активної поведінки, самостійні форми мовного спілкування. В процесі ігор дошкільнята засвоюють правила поведінки в ігрових, уявних ситуаціях, які відображають реальні життєві відносини та явища.

1. Етап обмеження мови (режим мовчання та шепітна мова): виховання у дітей довільної моторики та м’язів обличчя шляхом використання розслаблюючих вправ, артикуляційної гімнастики, логопедичної ритміки, відпрацьовування дихання (тривалості, плавності видиху).

Режим мовчання (4-6днів). Пояснюється необхідність мовчання, забезпечується достатня кількість мовних ігр, продумується проведення прогулянок. Логопед розглядає з дітьми картинки, розповідає їм казки, прослухує музику, дитячі твори. Проводяться дидактичні ігри без мови: ігриз мозаїкою, будівельні ігри, складання картинок з частин.

Шепітна мова (10 днів). В цей час використовують різні музикальні сигнали: звуки неголосні (шикування під неголосні удари бубна, звуки флейти), закріплюються навички правильного мовного дихання, використовується шепітна вимова лічилок, гра на розслаблення, спокійні ігри з різноманітними іграшками, мозаїкою, будівельним матеріалом, конструювання. Продовжується робота над загальною та мовною моторикою в рухливих іграх із правилами та сюжетом.

2 етап – зв’язана мова (4-5 тижнів) Завдання: виховання зв’язаної вимови, мовного дихання: подовження видиху, м'якої голосоподачі, злитості голосних у звуконаслідуваннях та словах, просодичної сторони мови шляхом навчання правил гри. Здійснюється корекція порушень моторики, звуковимови: поповнення та активізація словника «Осінь», «Фрукти», «Овочі», «Птахи», «Гриби», «Професії».

3 - етап - віддзеркалена мова (4-5 тижнів). Завдання: виховання віддзеркаленої мови, робота над фразовою та просодичними компонентами мови (диханням, голосом, злитістю, темпом та ритмом мови), розвиток моторики (уміння розслаблювати м'язи), продовження навчання іграм та правилам гри (навчання спілкуванню з партнером, умінню стежити за грою інших), виховання довільної поведінки, корекція порушень звуковимови. Приклади ігор, що використовуються.

4 етап - питально-відповідна мова (8-10 тижнів). Виховується активність та самостійність в поведінці: всі діти групи по черзі могуть бути черговими на занятті, ведучими в іграх, виконавцями головних ролей, режисерами ігор. Діалоги в іграх активізують поведінку дітей. Визначення двох періодів.

5 етап - самостійна мова (8-14 тижнів). Розділи: 1) виховання самостійної мови на матеріалі переказу; 2) виховання самостійної мови на матеріалі розповіді. Завдання: навчання доступному переказу підготовленого тексту з наступною драматизацією, переказу подій, дій за матеріалами різних ігор, виховання самостійної довільної поведінки в різних іграх, продовження роботи над звуковою вимовою, лексико-граматичною будовою мови, програмним матеріалом.

Етап розповіді триває 4-6 тижнів, види роботи: навчання описової розповіді, розповіді по пам'яті, творча розповідь.

6 етап - закріплення активної поведінки та вільного спілкування. Завдання: сприяння подальшому розкриттю та закріпленню організаторських якостей у дітей, активного, творчого початку, подальше виховання уміння аналізувати поведінку товаришів на заняттях і давати оцінку, закріплення уміння самостійно організовувати і проводити ігри з мовним матеріалом будь-якої складності.

Методика І.Г.Вигодської, Є.Л.Леллінгер, Л.П.Успенської

Методика припускає використання системи ігор та ігрових вправ, системи розслаблюючих вправ.

1.Навчання дітей релаксації (м'язовому розслабленню). В даному комплексі розслаблюючих вправ використовується загальноприйнята методика м'язової релаксації професора Джекобсона, який запропонував навчати розслабленню за допомогою попередніх вправ для напруги певних м'язів.

Робота починається із розслаблення м’язів рук, ніг, тулуба, шиї. Спочатку дітям необхідно відчути напругу цих м'язів, а потім - їхнє розслаблення. Паралельно 2-3 рази на день проводиться робота із батьками.

Навчання релаксації здійснюється у три етапи, характеристика етапів.

Одна яка-небудь вправа на розслаблення виконується на 3-5 заняттях. Релаксація проводиться по 10 хвилин на початку кожного заняття. Вдома рекомендується викликати релаксацію на 1 етапі сидячи, на 2 та 3 – лежачи. Розслаблення здійснюється у віршованій формі.

2-ий етап - перехід до релаксації м'язів мовного апарату.

Заняття на цьому етапі складається із 2-х частин, характеристика цих частин.

3 етап. Розслаблення по контрасту з напругою цілком відкидається. М'язова релаксація викликається лише навіюванням, вводяться формули на корекцію мови (з метою міцного закріплення навички природної мови, виховання впевненості та спокою під час мовного спілкування.

2. Режим відносного мовчання. Оздоровчий режим створюється: 1) обмеженням мовного спілкування; 2) орієнтація на мову дорослих; 3) проявленням тонкого педагогічного такту (особливо при прояві мовних помилок); 4) організацією ігор-мовчанок.

Логопедичні заняття починаються з режиму мовчання (оберігаючий мовний режим). Період відносного мовчання триває від 15 днів до 1 місяця. Приклади ігор.

3. Мовне дихання. Мета - відпрацювання тривалого плавного видиху. Вдих під час мови короткий, легкий; видих - тривалий, плавний (1:10, 1:15). Тренування мовного видиху проводиться з окремими звуками, словами, короткими фразами, при читанні віршів.Характеристика видів ігор.

4. Спілкування короткими фразами. Тривалість - від 2 тижнів до 1 місяця. На логопедичних заняттях в основному говорить логопед, протягом всього періоду створюється ігрова ситуація, наведення прикладів ігор.

5. Активізація розгорнутої мови. В цей період діти навчаються користуватися повними поширеними реченнями. Перед грою логопед дає зразок висловлення. Спочатку використовується наочність, а потім - за власною уявою. Перелік ігор,

6. Ляльки-петрушки. Розкритя методики проведення ігор.

7. Інсценування. Їх можна проводити протягом усього курсу логопедичних занять в залежності від ступеня складності та обсягу мовного матеріалу. В іграх-драматизаціях відпрацьовується навик правильної виразності мови та впевненого спілкування в колективі. Методика проведення.

8. Сюжетно-рольові ігри: «Пошта», «Перукарня», «Ательє для іграшок», «Збір врожаю», «Школа», «Магазин іграшок», «День народження».

Кожна гра організовується за визначеною схемою: підготовка до гри, обладнання, ролі, сюжет гри.

9.Заключні заняття: «Новорічне свято», «Новий рік», «Свято казки», «Місто гарної мови».

Підсумкові заняття в кожний період логопедичної роботи проводяться як святкові концерти. Вони носять навчальний характер. Тут приймають участь всі діти. Музичне оформлення підбирає музпрацівник чи логопед. Тривалість заключного заняття - 60 хвилин.

 

Тема 7. ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА ІЗ ДІТЬМИ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Лекція 7. Логопедична робота із дітьми шкільного віку.

Мета вивчення: розкрити сутність методик Н.А.Чевелєвої, АВ.Ястребової, використання музикотерапії та логопедичної ритміки у роботі із заїкуватими.

Навчальний час: _______________________________________________

Обладнання: таблиці, опорні схеми, фонозаписи логопедичних занять за різними методиками.

План лекції (навчальні питання):

1. Особливості виправлення заїкання у молодших школярів за методикою Н.А.Чевелєвої.

2. Робота із заїками в процесі навчання.

3. Логопедична робота із заїками-школярами за методикою А В.Ястребової.

4. Музикотерапія для усунення заїкання.

5. Логопедична ритміка у роботі із заїками.

 

 

Ключові поняття: супроводжувальне, наслідкове, підсумкове мовлення, музикотерапія, запитально-відповідальне мовлення.

Методика Н.А.Чевельової.

Вона спрямована на усунення заїкання у дошкільнят та молодших школярів у процесі ручної діяльності, в її основі лежить те, що заїкання слабне, коли мова дітей зв'язана з конкретною, наочною ситуацією чи безпосередньою практичною діяльністю.

Види ручної діяльності: виготовлення виробів, конструювання із різних будівельних матеріалів, виготовлення іграшкових меблів, планерів, літаків, ракет, виготовлення різних посібників, макетів, оформлення живого куточка, ліплення з пластиліну.

1 період (4 заняття) - пропедевтичний, організаційний. Його головний зміст - дати дітям відчути, що вони знаходяться в колективі, де всі підпорядковуються певним правилам, дітей знайомлять з інструментами та матеріалом, з яким вони будуть працювати.

2 період (16 занять) - період супроводжуючої мови. На всіх заняттях тут діти говорять, відповідаючи на питання вчителя, тільки про те, що вони роблять в даний момент, тобто з приводу дії, яку вони здійснюють чи якогось окремого елементу роботи.

3 період (12 занять) - завершальна мова. Дітям задають питання з приводу щойно виконаної роботи («Що ти зараз зробив?»). Мова поступово ускладнюється: спочатку вона відтворює окремі елементи діяльності, тобто процес виготовлення виробу, а потім по уявленню про вже зроблену роботу, про послідовність її виконання і, нарешті, - про речі, які зроблені на минулому занятті.

4 період – попереджуюча мова (8 занять). Дитина розповідає про те, що вона збирається робити, повинна передбачити послідовність дій, описати їх, тобто розкрити процес виготовлення майбутнього виробу. На початку підбираються вироби, при виготовленні яких не потрібна велика кількість елементів роботи, поступово підбираються більш складні. Діти привчаються користуватися мовою без наочної опори, вони самостійно будують ціле оповідання.

5 період - закріплення навиків самостійної мови (5 занять). Відбувається закріплення отриманих навичок вільного користування усіма видами мови. Діти можуть цілком самостійно будувати відповіді на будь-які питання, ділитися своїми враженнями про уроки, обговорювати відповіді товаришів.

Методика Н.А.Чевелєвої. Дана методика спрямована на роботу із заїками (молодшими школярами 1-3 класів, які навчаються у 2-му відділенні мовної школи, які мають нормальний рівень мовного розвитку). Методика передбачає логопедизацію всього процесу навчання у даному типі шкіл (уроки читання, математики, російської мови, малювання, фізкультури). Основний напрямок - поступовий розвиток мови від ситуативної до контекстної. Процес навчання поділяється на 4 періоди, кожний із яких співпадає із навчальною чвертю.

1 період. Діти навчаються конкретно визначати та називати в лаконічній формі предмети, які вони спостерігають в момент мови, дії, обчислення, події. Основне завдання - виховання уміння користуватися констатуючою мовою в наочних, конкретних її формах. Відповіді на питання вчителя на всіх уроках здійснюються в наочній ситуації.

2 період. Основний напрямок - використання мови без наочної опори. Діти передають зміст своїх творів, розповідають про самостійно вирішені задачі, оцінюють вчинки літературних героїв. Такий перехід здійснюється поступово. Пояснюючи новий матеріал, використовується велика кількість ілюстрацій, під час опитування цей матеріал прибирають (щоб діти училися відповідати без наочної опори).

Проводиться розбір слів та речень (фонетичний, граматичний, морфологічний), діти вчаться самостійно формулювати висновки, кожне явище чи подія при цьому розчленовується, потім діти узагальнюють і роблять висновки (спочатку односкладні).

3 період. Мета - навчити учнів умінню мислити, робити самостійні висновки, умовиводи. Відповіді дітей оформляють розгорнутими фразами. Учитель зосереджує всю увагу учнів на пояснення кожної вправи, обчислення, рішення задачі, узагальнення, мовне оформлення висновку.

На уроках читання учням пропонується виділити головну думку прочитаного, скласти план нескладних оповідань, пояснити окремі слова. Діти задають питання за прочитаним текстом.

4 період. Мета - навчити розгорнутим поясненням, докладним розповідям, логічно чіткому, послідовному, узагальненому викладенню думки. Здійснюється закріплення навичок попередніх періодів.

Діти повинні самостійно будувати докладні розповіді, пояснення, викладати прочитаний чи прослуханий матеріал послідовно та логічно, дотримуючись внутрішнього плану. Якнайчастіше проводяться бесіди, в процесі яких діти задають один одному питання, різні диспути, обговорення прочитаного. Учні самостійно складають задачі з числовим матеріалом, який взято ізнавколишньої дійсності, приймають участь в математичних іграх, різних цікавих вправах.

Методика А.В.Ястребової. Дана методика спрямована на роботу із заїками у логопедичних пунктах масових шкіл. Припускає усунення не лише заїкання, але й побічних нашарувань. Складається з 3-хетапів, кожний по 25занять, 5 ступенів корекційного впливу.

1 етап. Основне завдання - формування навиків вільного спілкування в рамках інформаційного аспекту комунікативної діяльності. На логопедичних заняттях розвивається спостережливість, стійка увага, здатність сприймати ряд елементів, швидко включатися в навчальну роботу. Характеристика трьох ступенів ускладнення мовлення.

2 етап корекційного навчання спрямований на формування навичок спілкування, які забезпечують можливість виступити у ролі керівника колективної форми діяльності (ролі вчителя, ролі режисера при розігруванні «граматичних» і «математичних» п'єс). В таких п'єсах заїки засвоюють не лише певний навчальний зміст, предметну діяльність, спеціальні терміни, але і дізнаються про те, як потрібно поводитися при певних обставинах.

3 етап спрямований на закріплення умінь та навичок вільної міжособистісної комунікації із врахуванням різних аспектів спілкування (інформаційний, взаємодія та саморегуляція). Тут відбувається удосконалювання умінь і навичок, які необхідні для активного використання отриманих знань та засвоєних навичок спілкування при виконанні різних видів діяльності в життєвих ситуаціях.

Формування контрольно-оцінювальних дій як власних, так і товаришів проводиться в процесі всього навчання. При цьому особливе місце належить самооцінці (при виконанні як предметної, так і комунікативної діяльності). Пізніше - стають об'єктом оцінки комунікативної діяльності (міжособистісний обмін інформацією, керівництво колективною роботою, дискусією).

На даному етапі формується та закріплюється навичка побудови тексту.

Здійснюється робота над монологічною мовою, її логічністю за допомогою плану. В процесі роботи над ним діти вчаться визначати тему висловлення, відокремлювати головні думки від другорядних, будувати повідомлення в логопедичній послідовності. Здійснюється робота над переказом тексту, відповідно взятим на себе ролям (3 дітей переказують, 2 - в ролі помічників, хтось узагальнює відповіді, дає оцінку).

Зміна висловлювань у ході спілкуванні проводиться від опису до міркування. Перебудова висловлювань здійснюється відповідно до різних ситуацій спілкування: розповісти про себе другу, директору школи, скласти розповідь від імені лікаря, художника.

Музикотерапія в усуненні заїкання

Використання музично-терапевтичних занять сприяє подоланню психологічних бар'єрів у спілкуванні, відвертанню уваги заїк від труднощів мовного спілкування. Багато з методів логопедичної роботи, які пропонує З.Матейова та С.Машура, є цікавими і можуть бути використані в логопедичній роботі по комплексному методу усунення заїкання в умовах мовних шкіл. До таких відносяться: 1) музикально-рухливі ігри та вправи; 2) психічне та соматичне розслаблення за допомогою музики; 3) пантоміма; 4) музичні оповідання; 5) ігри з ляльками; 5) дихальні вправи у супроводі музики. Дані методи можна використовувати в роботі з молодшими і старшими заїками.

Музикально-рухливі ігри. Особливості їх проведення поєднані з використанням якого-небудь музичного сигналу (барабан, дзвіночок, гармошка, гонг, ріжок), під час звучання якого діти змінюють заданий ритм руху чи його напрямок за вимогою логопеда. Наведення прикладів ігор.

Психічне та соматичне розслаблення за допомогою музики (музикальна релаксація). Використовуючи пом'якшуючі, заспокійливі та гармонічні музичні твори, із заспокійливим розміреним темпом: концерти Й.С.Баха, Л.Вівальді «Пори року» (літо, зима), В.А.Моцарта.

Спочатку діти повинні віддатися плину тихої музики, потім логопед подає відповідні формули: 1) «очі закриті, ми цілком спокійні»; 2) «нас відносить приємна музика»; 3) «нам приємно» та ін.

Музичний супровід підбирається таким чином, щоб емоційно внутрішньо розслабити заїку. При цьому його реакції на нову формулу повинні бути сконцентровані, усвідомлено активні. Це сприяє музичній релаксації. В той же час важливу роль відіграє і спосіб словесного вираження формули (настрій, мелодія, темп, динаміка, спосіб вимови).

Використання звукових та світлових подразників, їх позитивні сторони.

Пантоміма - вид творчості, спосіб розвитку внутрішньої мови. Робота на підготовчому етапі.

2 етап. Логопед показує пантомімою те, що він розповів словесно в супроводі музики, потім просить одну дитину продовжити зображення сюжету під музику.

Потім зміст розповіді зображується тільки за допомогою музики, діти придумують під її звучання простий сюжет та зображують його пантомімою.

Музичні розповіді. Розповідь логопеда підкріпляється музикальною імпровізацією.

Ігри з ляльками. Позитивний вплив гри з лялькою важливо саме у відношенні формування особистості заїки. В процесі гри здійснюється динамічний вихід емоцій дитини (відношення до батьків, учителів, друзів), розвиток мови заїки, тому що тут він сам творить, режисує та розігрує певні ситуації, його увага відволікається від процесу мови, що помітно знижує кількість зривів, мова стає плавною.

Дихальні вправи. Музика розслаблює дихальну мускулатуру, впливає на глибину та частоту дихання. Велику роль відіграє емоційна сторона музичного супроводу. Під впливом музики у дітей виробляється правильний стереотип дихання. Види дихальних вправ.

Заняття проводяться з відкритим вікном, щоб клітини мозку повніше насичувалися киснем.

 

Логопедична ритміка у роботі із заїками.

Логоритмічний матеріал повинен бути тісно пов'язаний з логопедичною програмою.Навести приклади, що демонструють зв'язок.

1.Марширування: на рахунок «раз» - зупинитися, «2» - йти спиною один до одного, «3» - повернутися та йти в зворотному напрямку, «4» - до центру кола та назад (сигнали зорові та слухові).

2.Придумати по черзі рухів для рук.

Зв'язок мови з рухом та музикальним ритмом.

1. Вправи із мовою та координацією рухів.

2. Вправи із рахунком та мовою, які пов'язані із гальмуванням. Навести приклади.

3. Вправи із рахунком та мовою на подолання автоматизму, рахунок по порядку під ліву ногу, за сигналом повернутися назад і рахувати в зворотньому порядку.

4.Вправи з мовою та реакцією вибору, показати на прикладах.

Зв’язок рухів і мови з характером ритму.

1.Поступовий підйом рук догори із рахунком та підсиленням звуку, поступове опускання із зворотнім рахунком та зниженням звуку.

2. Наголос на різних словах у фразі під час виконання відповідного руху: «Даймені м'яч».

3. Марширування з голосним вимовлянням тексту, потім зупинка за сигналом, вимова подумки тексту без марширування, потім за сигналом - знову марширують вимовляючи вголос.

4. Рахунок під диригування ведучого із підсиленням чи послабленням сили голосу.

Виховання наступальності, сміливості в рухливо-мовних завданнях.