Тема 1. Порушення писемного мовлення. 3 страница

Змішані судороги - це злучення клонуса і тонусу, вони більш розповсюдженні.

Судороги м'язів мовного апарату можуть проявлятися в усіх відділах мовного апарату. В залежності від місця виникнення мовної судороги розрізняються: артикуляційні, голосові, дихальні, змішані (зустрічаються найчастіше: дихально-артикуляційні, дихально-голосові, артикуляційно-голосові та ін.). І.А.Сікорский (1989) виділив 16 форм різних мовних судорог в залежності від їх локалізації.

Судороги дихального апарату. Інспіраторні та експіраторні.

Судороги артикуляційного апарату. Під час артикуляційних судорог можуть захоплювати м'язи губ, язика, м'якого піднебіння і розділяються на лицеві (губи, нижня щелепа), язикові і судороги м'якого піднебіння.

Лицеві судороги: змикальна судорога губ; верхньогубна судорога (зустрічається рідко); нижньогубна судорога; кутова судорога роту; судорожне розкриття ротової порожнини; складна судорога обличчя супроводжує судорогу кругового м'яза роту.

Судороги голосового апарату звичайно виникають у момент спроби вимовляння голосного звуку. Розрізняють 3 основних види судорог голосового апарату: змикаюча голосова судорога; вокальна судорога; тремтяча чи штовхаюча гортанна спазма

Язикові судороги можуть бути кількох видів: кінчика язика, кореня язика, поштовхова судорога язика, під'язична судорога.

Судороги м'якого піднебіння надзвичайно рідкі. Під час їх виникнення м'яке піднебіння то опускається, то піднімається, це придає звукам носовий відтінок.

Суб'єктивні відчуття у заїки – це почуття неприємного напруження, сухості в роті.

Ступені проявлення мовних судорог. Виділяють легку, середню і важку ступінь заїкання. До теперішнього часу немає об'єктивних показників та єдиної методики оцінювання ступеню заїкання.

На думку В.І.Селіверстова (1994) ступінь ваги заїкання залежить від ступеня фіксації заїки на власному дефекті.

Частота заїкання залежить від багатьох причин: від форми мови дитини (поєднувана, віддзеркалена, спонтанна), від умов спілкування (знайома обстановка, незнайома, наодинці з собою).

До формальних оцінок ступеня ваги відноситься: виділення кількості показників темпу мови, кількості та тривалості пауз, кількості повторень, вставок зайвих звуків.

Лінгвістичні фактори, які сприяють появі судорог обумовлені:

а) фонетичною характеристикою звуків;

б) сполученням приголосних звуків з іншими приголосними «тр, сп, кр»;

в) вимовою довгих і складних у граматичному відношенні речень;

г) словами та словосполученнями, які рідко зустрічаються у мові дитини;

д) ритмічною структурою слова (в основному на переднаголосних та наголошених складах, частіше всього на першому складі слова чи фрази).

Відзначаються різні розлади загальної моторики, судорожні прояви поза мовної мускулатури. Вони поділяються на: мимовільні (супровідні), насильницькі і довільні рухові реакції (допоміжні), мовні «хитрощі».

У заїк спостерігається випередження моторного розвитку; у других - його відставання. Порушується загальна, мімічна моторика, оральний праксис.

Виділяють 4 групи дошкільнят за станом моторики:

 

Нервово-соматичний стан заїк.

Відзначаються порушення вегетативної нервової системи у більшості заїк (92%) за типом вегетодистонії, хворобливо підвищена афективну лабільність і вегетативні порушення, різні порушення ВІД і фізичного здоров'я: підвищену дратівливість, вразливість, плаксивість, негативізм, різні порушення апетиту й сну, підвищене потовиділення, схильність до простудних та інфекційних захворювань, фізичну слабкість, енурез.

В даний час виділяють невротичне і неврозоподібне заїкання, яків характеризуються певними особливостями.

 

Психологічні особливості заїк.

До них відносяться: сором’язливість, аж до боязкості, прагнення до усамітнення, логофобія, почуття пригніченості, постійні переживання за свою мову.

Відмінними рисами заїки є: підвищена тривога, зниження з віком показника соціальної адаптації.

У заїк молодшого віку відсутнє вираження фіксації важких звуків, страх мови носить неусвідомлений характер, ушколярів виділяється більш виражена симптоматика, невротичні нашарування, виникає страх перед мовою, вимовою окремих звуків.

У підлітковому віці і у дорослих із усвідомленням соціального значення свого дефекту виникають ускладнення у вимові окремих звуків і слів, стають стійкими у фіксації, проявляються психогенні реакції, патологічні рухові умовно-рефлекторні зв'язки, нав'язливий страх мови.

У заїк з нормальним інтелектом виявлені: а) порушення уваги, що проявляються в його недостатності, обмеженості об’єму, невміння його розподіляти (в письмових роботах: пропуски букв, слів, навіть при списуванні); б) „застрягання” на різних видах діяльності (на письмі: повторення попереднього слова, складу); в) швидка стомлюваність (продуктивність до кінця уроку надає, через послаблення уваги, зниження працездатності).

На основі психолого-педагогічних характеристик виділено 3 групи заїк: з нульовим, помірним і вираженим ступенем фіксованості на дефекті.

 

Обстеження заїк.

Обстеження заїк проводиться в 3-х напрямках:

1. Обстеження загального мовного розвитку.

2. Вивчення заїкання та зв'язаних з ним змін в емоційно-вольовій сфері дитини.

3. Встановлення причин, які породили заїкання та викликають його підсилення, заважають його повному усуненню.

Обстеження загального мовного розвитку.

Вивчення заїкання.

Уже на основі попереднього складається уява про характер заїкання, темп мови, супутні рухи, хитрощі, але якщо цього недостатньо, то проводиться додаткове обстеження.

1. Встановлюється тип заїкання шляхом спостереження запинок в мові: а) клонічні; б) тонічні; в) змішані.

2. Наявність чи відсутність мимовільних насильницьких, супутніх мові рухів: судороги м'язів обличчя, посмикування кінцівок, піднімання плеча, рухи головою та інше.

3. Наявність „хитрощів”: навмисне пониження голосу, нечітка, змазана артикуляція звуків, переступання з ноги на ногу, притопування ногою, стиснуті в кулак руки.

4. Наявність емболофразії, її характер.

5. Темп мови заїки (уповільнений, прискорений, стрибкоподібний, нормальний).

6. Локалізація судорог чи форма заїкання: артикуляційна, голосова, дихальна, змішана.

7. Ступінь заїкання: легкий, середній, важкий.

8. Прояв заїкання під час читання, вплив на характер запинок складності тексту. Одночасно відмічається техніка читання, його виразність, темп.

9. Чи немає прихованої лівшості, чи не розвивали уміння володіти правою рукою.

10. Реакція дитини на заїкання, наявність страху перед мовою.

Встановлення причин заїкання.

Встановити причину заїкання зможе лише лікар (психоневролог чи невропатолог). На основі його даних видна природа заїкання (органічне чи функціональне).

Логопедичне обстеження повинне встановити:

1. Безпосередню причину заїкання: ОНР, перевантаження мови, постійний контакт із заїками, неправильні умови виховання.

2. Фактори, які викликають посилення заїкання (на основі спостережень).

3. Стан уваги (на недомальованій картинці предметів, малопомітних легален, перекладання предметів, зміна положення іграшок, збільшення кількості предметів).

В діагнозі повинно бути відмічено:

1. Причина заїкання: функціональна (невротичне) чи органо-функціональна (неврозоподібне).

2. Тип заїкання в залежності від виду судорог: клонічне (повторювані судороги), тонічне (затримані судороги) чи змішане (тоно-клонічне чи клоно-тонічне).

3. Форма заїкання (в залежності від локалізації судорог у різних частинах периферійного мовного апарату): артикуляційна, голосова, дихальна чи змішана. Ступінь заїкання (в залежності від частоти судороги, їх тривалості та можливостями мовного спілкування заїки в певних ситуаціях): легка, середня, важка.

Таким чином, порівняний мовний діагноз при заїкання повинен відображати наступне: заїкання невротичне, тоно-клонічне, артикуляторно-дихальної форми, середнього ступеня.

 

Тема 5. Сучасний комплексний метод роботи з заїками

Лекція 5. Сучасний комплексний метод роботи з заїками

Мета вивчення: розкрити історію методів усунення заїкання, завдання та принципи логопедичної роботи, поетапність логопедичної корекції дефекту за сучасним комплекснми методом.

Навчальний час: _______________________________________________

Обладнання: таблиці, опорні схеми, фонозаписи занять логопеда.

План лекції (навчальні питання):

1. Історія розвитку методів усунення заїкання.

2. Завдання і принципи логопедичної роботи з заїками.

3. Лікувально-оздоровча робота під час заїкання.

4. Психотерапія в системі перевиховання мови й особистості заїк.

5. Корекційно-виховна робота при заїканні.

6. Методика усунення заїкання за Л.І.Беляковою.

7. Використання ТЗН у системі роботи з заїками.

8. Масаж при заїкання.

9. Система логопедичної роботи з заїками в нашій країні.

10. Профілактика заїкання.

 

Ключові поняття: терапевчтиний, хірургічний, психотерапевчтиний, ортопедичний, дидактичний методи, підготовчий, тренувальний, закріплювальний етапи усунення закїання, психотерапевтичні прийоми його корекції.

Історія розвитку методів усуненні заїкання

Всі раніше існуючі методи подолання заїкання можна поділити в залежності від характеру засобів впливу на заїк, які рекомендують. В окремих випадках це були лікувальні міри впливу: терапевтичні, хірургічні, ортопедичні, психотерапевтичні, в інших - методи виховання і навчання (дидактичні прийоми), по-третє, - різні злуки лікувального і педагогічного впливу.

Терапевтичний метод використовувався в різному ступені та формах в усі часи, починаючи з давнини (Аристотель, Цельс, Гален, Авіценна та інші).

Хірургічний метод застосовувався в 1 ст. н.е. до середини XIXст., тобто до того часу, поки остаточно не ствердилася думка про його марність та небезпеку (Антілл, Фабрицій, Діоніс, Диффенбах, Бонне).

Ортопедичний метод полягає у використанні механічних пристосувань з ортопедичною метою і різних рухових вправ.

В процесі всіх рекомендованих методів використовувалася психотерапія. (А.Лібман, Г.Д.Неткачев, Е.Фрешельс).

Дидактичний метод (Ефеський, Авреліан, Ітар, Лі, Коен, А.Луцман, А.Куссмауль).

Проте всі ці методи не сприяли усуненню заїкання, це стало можливим тільки з часу становлення комплексного методу.

Перші спроби його застосуванні викладені в працях І.А.Сікорського (1889) та В.Ф.Хмелевського (1897).

 

Завдання та принципи логопедичної роботи з заїками

Основне завдання логопедичної роботи з заїками - виховання правильної мови, що характеризується повільним темпом, необхідною гучномовністю, виразністю, правильним мовним диханням. Правильна мова формується в процесі подолання неправильних навичок мови заїк в мовних умовах, які поступово ускладнюються.

Виховне завдання логопедичного впливу - формування в цілому нової особистості, що здатна правильно тримати себе в різних мовних ситуаціях (переконання, навіяння, навчання;психотерапевтичний вплив).

В логопедичній роботі із заїками використовуються дидактичні принципи.

1. Принцип послідовності та систематичності.

2. Ступінь готовності мови (вивчений текст, відпрацьований вголос, продуманий подумки незнайомий текст, експромт).

3. Різна складність мовної структури (звуки, склади, окремі слова, фрази (прості, складні), зв'язна мова).

4. Ступінь гучності мови заїк (беззвучно, пошепки, тихо, голосно, звичайним голосом).

5. Плавність та ритмічність мови (співи, співи з рухами, ритмізована мова (вірші, проза).

6. Обстановка.

7. Громадське оточення.

8. Діяльність заїки.

2. Принцип індивідуального підходу до заїк.

3. Принцип свідомості та активності.

Необхідно виховувати у заїк навички самоконтролю та об'єктивної самооцінки.

Таким чином цей принцип припускає:

1. Уміння попередити чи помітити у себе недолік мови чи поведінки.

2. Знання логопедичних прийомів його попередження чи подолання.

3. Готовність застосовувати вольові зусилля для виконання необхідних умов для правильної мови і поведінки.

4. Уміння користатися логопедичними прийомами та знаннями в повсякденній діяльності.

5. Принцип наочності.

До специфічних технічних засобів відносяться коректофон Деражне, апарат „Ехо”, апарат звукопідсилення, магнітофон.

 

Лікувально-оздоровча робота при заїканні.

Комплексний медико-педагогічний вплив на заїк складається з: а) вплив лікаря і логопеда, б) вплив оточуючих на особистість заїки, на його емоційно-вольову сферу, його рухи, взаємини із середовищем і на його мову.

Сучасний комплексний метод подолання заїкання - це лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заїки різними засобами та різними фахівцями.

В комплекс лікувально-педагогічних заходів для дітей-заїк входять лікувальні препарати та процедури, психотерапія, логопедичні заняття, лікувальна фізкультура і ритміка, виховні заходи.

За характером впливу лікувально-педагогічного комплексу його можна поділити на дві частини: лікувально-оздоровчу (в основному проводить і направляє лікар) і корекційно-виховну (проводить логопед). Основними засобами комплексного впливу є:

а) медичні засоби впливу;

б) психотерапія;

в) логопедична робота.

Медикаментозне лікування проводиться диференційовано, в залежності від форми заїкання.

Медикаментозне лікування проводиться курсами по 1,5-2 місяця. Корисне сполучення медикаментозного лікування з фізіотерапевтичними процедурами (електросон, іоно-гальванізація), а також з лікувальною фізкультурою.

Загальногігієнічні заходи включають правильний режим дня, нормалізацію денного і нічного сну, раціональне фізичне і трудове виховання.

Фізіотерапевтичні процедури включають хвойні ванни, душ, обтирання, загальне ультрафіолетове опромінення. Їх необхідно проводити вранці 3 рази на тиждень.

З віком роль медикаментозної терапії підвищується, при цьому назначають значні дози заспокійливих засобів.

Медикаментозна терапія - складова частина комплексного методу впливу на заїк.

Важливе оздоровче значення для організму має сон..

Їжа заїк повинна бути вітамінізованою, це підвищує реактивні сили організму та імунітет, зміцнює центральну нервову систему.

Процедури загартування. Прогулянки, ігри на свіжому повітрі, сонячні ванни, обтирання, обливання, душ, купання.

Лікувальна фізкультура та ритміка.

В роботі із заїками використовуються спеціальні корегуючи вправи на заняттях ЛФК.

Своєрідною частиною лікувальної фізкультури є логопедична ритміка (система рухливих вправ, які проводяться під музичний супровід погоджених з мовою дитини).

Музично-рухові вправи допомагають коригувати загальну моторику, сполучення їх з мовою покращує її. Музичний супровід позитивно впливає на емоційний стан дитини, корегує його загальну і мовну моторику.

 

Психотерапія у системі перевиховання мови і особи заїк.

У комплексі лікування заїкання психотерапія займає одне з головних місць. Психотерапія - це не лише лікувальний вплив словом (пряма психотерапія), але й лікувальний вплив через оточуючі предмети, інших людей (непряма психотерапія).

В сучасній психотерапії розрізняють 2 види впливу словом: 1) раціональну чи роз'яснювальну психотерапію; 2) сугестивну терапію, в який виділяють навіювання в бадьорому стані, під час сну (гіпноз) і самонавіяння (аутогенне тренування). Логопеди після спеціальної підготовки з успіхом використовують методи раціональної психотерапії та навіяння в бадьорому стані, аутотренінг.ирт

Під час лікуванні заїкання у дітей переважне значення має посередня і раціональна психотерапія: у підлітків і дорослих - пряма і сугестивна.

Спрямованість видів психотерапії.

Раціональна психотерапія проводиться у формі колективних та індивідуальних бесід.

У дошкільнят раціональна психотерапія.

Для школярів використовуються і основні прийоми раціональної психотерапії. Колективні психотерапевтичні бесіди проводяться 1 раз на тиждень.

Навіяння (сугестія) - спеціальний метод психотерапії. Розрізняють навіяння з боку другої особи (гетеросугестія під час бадьорості чи в стані гіпнотичного сну) та самонавіяння (аутосугестія).

Психотерапевтичні навіяння використовуються в загальному комплексі лікувально-педагогічних заходів.

Метод навіяння використовується в стані гіпнотичного сну.

Одним із видів сугестії є метод аутогенного тренування, який запропонував Шульц.

Використання аутогенного тренування описується в роботах А.І.Лубенської, С.М.Любинської, М.І.Мерліс, Ю.Б.Некрасової, В.М.Шкловського та ін.

Весь курс АТ ділиться на 4 етапи.

За методикою А.І.Лубенської в аутогенне тренування вводиться прийом уяви хворими бажаного образу з ідеальною мовою і поступовою заміною його уяви в цій ролі і відповідній мовній ситуації.

За словами Н.А.Власової та К.П.Беккера у хворих з невротичним заїканням більш ефективними є психотерапевтичні прийоми.

Логопедична робота при заїканні. Складається із безпосереднього впливу логопеда на заїку (прямий вплив) та системи логопедизації всіх режимних моментів для дитини та відношення до нього оточуючих (посередній вплив). Прямий логопедичний вплив здійснюється під час групових чи індивідуальних занять з дітьми, що проводить логопед 2-3 рази на тиждень по 20-50 хвилин (в залежності від віку дітей). Переважною формою є групові заняття, під час яких проводиться тренування мовного спілкування та виховання правильних навичок поведінки у колективі. На індивідуальних заняттях проводиться корекція неправильної вимови, психотерапевтичні бесіди тощо.

Основні вимоги до логопедичних занять із дітьми-заїками.

Логопедична робота із заїками складається з 3-х періодів: підготовчого, тренувального і закріплювального.

Завдання підготовчого періоду: налаштувати дитину на заняття, дати йому представлення про правильну мову, показати, що він теж уміє говорити правильно, навчити його користуватися голосною мовою. Дитина повинна відчути перші перемоги, при цьому починає змінюватися її відношення до себе, до своєї мови, до оточуючих (створення охоронного режиму, стимуляцію до наступних занять, визначення завдань занять та успіхи дітей).

В спеціалізованих стаціонарах з успіхом використовується режим мовчання, під час якого послабляється неправильний мовний стереотип і дитина готується до початку виховання правильної мови.

Охоронний режим також передбачає захист дитини від сильних емоцій, навіть якщо вони і приємні.

Умови для стимуляції дитини до занять.

Важливо в доступній формі визначити для заїки конкретні завдання заняття.

2-ий період тренувальний. Завдання - оволодіння дитиною раніше недоступними для неї формами мови та мовних ситуацій. Виховуються навички вільної мови та правильної поведінки в різних формах мови та різноманітних мовних ситуаціях.

В залежності від порогу мовних можливостей тренування правильної мови починається з різних етапів: у одних - із відповіді на питання, у других - із віддзеркалення мови, у третіх - з переказу. Поріг вільної мови у заїк залежить від складності прояву заїкання.

В найбільш важких випадках робота на даному етапі починається із зв’язано-віддзеркаленої мови.

На етапі зв’язано-віддзеркаленої мови використовуються різні тексти.

Мовні вправи проводяться в кабінеті чи вдома з логопедом або батьками. Ускладнення мовних ситуацій, запрошення на заняття сторонніх людей, однолітків.

Потім переходять до мови питання-відповідь. Питання, які задаються дитині, повинні бути пов'язані з повсякденним життям, можна використовувати питання за предметними і сюжетними картинками, питання за змістом прочитаної казки чи оповідання, питання під час проведення гри: лото, доміно.

Корисно супроводжувати питаннями різні види діяльності: спостереження за оточуючими, праця, ліпка, малювання, конструювання, ігри з іграшками.

Ускладнення умов. Запобігання труднощів.

В процесі логопедичної роботи використовуються перекази та оповідання (добре знайомого, малознайомого, тільки що почутого).

Надалі діти переходять до складання оповідань про те, що вони пережили (по дорозі до школи, про події в сім’ї, яку вона роботу виконує, про інших події зі свого життя).

Пізніше змінюються умови проведення логопедичних занять.

Закріплювальний період. Завдання - автоматизація набутих дитиною мовних навичок і поведінки в різних ситуаціях та видах мовної діяльності (зменшення кількості логопедичних занять, передача дитини під контроль батьків, самоспостереження).

Переважає спонтанна мова (самовільна мова).

Дорослі контролюють спілкування дитини.

Бесіди про проведений день, прослухану казку, побачену телепередачу. Широко використовуються імпровізовані ігри: «Гості та господарі», «На прийомі у лікаря», «Магазин», «Мама та дочка» (ситуації з повсякденного життя).

Важливе значення в корекційній роботі займають виступи в образі літературних персонажів, декламація віршів, виконання пісень.

Відпрацьовування мови поза заняттями: на прогулянці, вдома, під час готування обіду, під час проведення ранкового туалету.

Особливості побудови логопедичних занять.

Методика усунення заїкання за Л.І.Беляковою.

На сучасному етапі вченими Московського педагогічного державного університету розроблена система корекційно-логопедичної роботи із заїками, яка передбачає наступні напрямки: 1) охоронний мовний режим; 2) регуляція емоційного стану; 3) розвиток координації та ритмізації рухів; 4) формування мовного дихання; 5) формування навичок раціональної голосової подачі і голосоведення; 6) розвиток просодичної сторони мови; 7) розвиток плануючої функції мови; 8) інструментальні методи впливу.

1.Спеціальний охоронний режим - це що оздоровчо щадящий режим, на фоні якого проходить «режим обмеженої мови» чи «режим мовчання». Спеціальний охоронний режим залежить від віку заїки та типу закладу, в якому проводиться корекційно-логопедична робота. На протязі цього часу відбувається упорядкування діяльності всього організму і центральної нервової системи, підвищення її адаптивних якостей.

Спеціальний охоронний режим включає 1) чіткий розпорядок дня, подолання можливих негативних установок дитини; 2) призначення заспокійливого лікування (якщо необхідно); 3) виключення яскравих нових вражень; 4) виключення будь-яких фізичних і психічних перевантажень; 5) максимальне звуження кола спілкування; 6) мова оточуючих - неголосна, розмірена, спокійна, тон доброзичливий.

Для підлітків «режим мовчання» триває від 1 доби до 10-12 днів.

У цей час активно використовується техніка невербального спілкування (понижує емоційну напругу), жести, міміка, пантоміміка.

2. Регуляція емоційного стану через послаблення м'язів, що забезпечують фонацію. Через аутогенне тренування.З дітьми застосовуються ігрові вправи.

На підготовчому етапі релаксація триває від 2 до 5 хвилин, потім до 10-15 хвилин.

Різні положення при проведенні АТ.

Ефективність застосування АТ при невротичній та неврозоподібній формах заїкання.

АТ входить в різні системи усунення заїкання у дітей, підлітків та дорослих (В.М.Шкловский, 1994; Л.3.Арутюнян, 1990; Ю.Б.Некрасова, 1968; М.І.Буянов, 1989).

3. Розвиток координації та ритмізації рухів. Завдання нормалізації стану рухових функцій заїк. Особливості роботи при невротичній та неврозоподібній формах.

а потім - розвитком мовного ритму. В процесі розвитку мови ритм стає «кістяком» слова. Мовний матеріал необхідно ретельно підбирати.Вимоги щодо підбору матеріалу.

4. Робота над мовним диханням.

Етапи роботи по формуванню мовного дихання.

Вимоги щодо формування мовного дихання. Використання методики А.М. Стрельникової.

При подальшій роботі по формуванню фонаційного видиху, який є основою для розвитку координації між диханням, голосом та артикуляцією. Використання комп'ютерної програми «Очевидна мова».

5.Формування навичок раціональної голосоподачі та голосоведення.

Завдання роботи над голосом.

Розрізняють 3 види атаки звуку: тверду, м'яку і придихову.

В мовному голосі виділяють 3 регістри: грудний (нижній) - перевага грудного звучання; змішаний – середній; головний (верхній) - голосове резонування.

В процесі роботи необхідно домагатися плавного переходу від одного регістру до іншого.

З дошкільнятами та молодшими школярами використовуються ігрові прийоми.

Заїкам старшого віку для відчуття звука в грудному регістрі пропонується вимовити голосний А низьким голосом, при цьому долоню прикласти до грудей, легко постукуючи по ним (відчувається легка вібрація в області грудей).

Формування голосоподачі поступово переходить в розвиток просодичної сторони мови.

6. Робота над просодичною стороною мови. Мова заїк інтонаційно бідна.

Завдання роботи: 1) розвиток інтонаційної завершеності синтагм та фраз (питальні, окличні, завершені та незавершені); 2) відпрацювання пауз; 3) навчання інтонаційному членуванню та виділенню слів, які знаходяться під логічним наголосом у синтагмах та фразах.

Роботу над паузами рекомендується починати з віршів, де кінець рядка завжди збігається з закінченням мовного видиху та оформленням паузи. Потім використовуються фрази діалогічної мови, читання, перекази, спонтанні вислови.

Після цього у синтагмі виділяють значиме слово (виділяється силою голосу чи логічним наголосом). Таким чином, розвиток мовного дихання та ритмо-інтонаційне членування висловлювань сприяє формуванню артикуляторно-дихальних циклів відповідно до синтагматичного поділу тексту.

7. Розвиток плануючої функції мови.

Для активізації внутрішнього мовного планування висловлювання використовуються вправи на нарощування кількості слів, ускладненню граматичної та синтаксичної структури висловлюваннях - слово словосполучення – просте речення – складносурядне чи складнопідрядне речення.

Звертається увага на наявність пауз між синтагмами, під час пауз здійснюється внутрішнє програмування наступної частини висловлювання. Паузи між синтагмами повинні бути триваліші ніж в нормі. Внутрішнє програмування реалізується на поступово більш ускладненому мовному матеріалі (вірші, читання тексту, переказ, спонтанна мова). Згодом заїки навчаються плануванню як окремих мовних висловлювань, так і цілого тексту.

 

Використання ТЗН у системі логопедичної роботи із заїками.

До специфічних технічних засобів відносяться коректофон Деранже, апарат «Ехо», апарат звукопідсилення, магнітофон.

Апарат Деранже побудований на ефекті звукозаглушення.

Однак цей метод використовується не завжди, тому щодеякі заїки погано переносять шум, у них виникає сильний головний біль, дратівливість. Постійний шум заважає виконанню складних мовних вправ. Відсутність слухового контролю знижує можливості активного мовного спілкування.

Апарат «Ехо» працює за принципом «регуляція зворотного зв'язку», що складається із двох магнітофонів із приставкою. Записаний звук відтворюється через долю секунди, що створює ефект відлуння.

«Ефект Лі» лежить в основі апарату «АИР», «Ехо». З їх допомогою мова уповільнюється, збільшується сила голосу, поліпшується артикуляція звуків мови. Проте може виникнути деяка монотонність мови.

 

Масаж при заїканні

Це механічний вплив на різні частини тіла, які пов'язані з мовною діяльністю людини.

Масаж сприяє подразненню рецепторів на шкірі і у м'язах, що покращує кровопостачання тканин, їх поживність, посиленню відтоку крові по венах, лімфотоку та обмінних процесів.

Диференційований масаж сприяє: 1) зниженню тонусу м'язів при їх спастичності; 2) чи підвищенню його під час зниження; 3) сприяє формуванню активних довільних координованих рухів органів артикуляції; 4) зменшує скутість артикуляційних рухів; 5) викликає почуття приємного тепла в області обличчя, шиї, грудної клітки; 6) покращує емоційний стан заїк.

Масаж виконує логопед, можуть батьки, яких навчив логопед.

В основному масаж виконується в області голови, шиї і верхнього плечового поясу. Проводиться масаж курсами: між 1 і 2-м перерва 2 тижня, між 2 і 3-м - 3 місяці. Повторюється кожні 3-6 місяців. Проводиться щодня чи через день. Перерва між сеансами не повинна перевищувати 3-х днів. Призначають 10-20 процедур, починаючи з 5-7 хвилин і доводять до 20-25 хвилин. Дитина повинна бути розслаблена та спокійна, масаж проводиться на фоні релаксації (використовується спеціально підібрана музика АТ).

Основні прийоми логопедичного масажу: поглажування (поверхове, глибоко охоплююче). З цього прийому масаж починається і закінчується. Застосовуються розтирання, розминання, вібрація, щільний натиск, вібрація.

Для правильного вибору прийомів та дозування масажу спочатку варто провести діагностику стану м'язів шиї та верхнього плечового поясу, мімічних та артикуляційних м'язів, м'язів язика. Для цього необхідно: огляд, пальпація, виконання динамічних та статичних вправ.