Основні властивості темпераменту

Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.

Сензитивність — міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже. Відомий радянський психолог Б. Ананьєв вважав, що сензитивність пов'язана з орієнтувальною рефлекторною діяльністю і входить до структури темпераменту. Вважається, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих аналізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивістю сенсорної організації людини загалом. Сензитивність, на думку Б. Ананьєва, — порівняно стійка особливість особистості, в якій виражається тип нервової системи людини і яка відіграє свою роль у здібностях людини до різних видів діяльності.

Реактивність — це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе. Бурхливі реакції при успіхах або невдачах у будь-якій діяльності позначаються на різних особливостях темпераменту. Реактивність як особливість темпераменту виразно виявляється при психічних травмах — у реактивній депресії (пригніченість, рухова та мовна загальмованість), в афективно—шокових реакціях (реакції на катастрофи, аварії, паніка), для яких характерна або безладна рухова активність, або повна загальмованість, ступор.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість, неврівноваженість або недостатня рухливість типу нервової системи за належних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.

Ригідність — особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні люди здатні опиратися найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна бравада), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають нездатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, важкі умови праці.

Екстравертованість та інтровертованість — спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість). Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як властивості темпераменту — це прояви динамічних, а не змістових сторін особистості. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованому типі переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а тому йому властиві ускладнення соціальної адаптації.

 

ТЕМА 10. Здібності.

ПЛАН:

1. Поняття про здібності.

2. Структура здібностей.

3. Види здібностей.

4. Природні передумови здібностей.

5. Поняття про талант та геніальність.

Студент має:

знати: поняття проздібності, структуру здібностей, характеристику загальних здібностей та спеціальних здібностей, особливості задатків, обдарованості, та­ланту, геніальності.

вміти: користуватись теоретичними знаннями про здібності, вміти визначати рівень їх розвитку.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Айзенк Г. Проверьте свои способности. — М.: Мир, 1972.

2. Богеен Г.И. Уровни и компоненти речевой способности человека: Учеб. пособие. — Калинин, 1975.

3. Ветер Л.А. Педагогика способностей. — М., 1973.

4. Голубева З.А. Комплексное исследование способностей // Вопр. психологии. — 1986. — №5.

5. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002.

6. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. — М.: Педагогика, 1971.

7. Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл-бук, К.: Вак-лер, 2001.

8. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Моделювання психологічних новоутворень: генетичний аспект. — К.: Форум. - Т.2, 2002.

9. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. — К.: Форум. - Т.1, 2002.

10. Матюшкин А.М. Одаренные и талантливые дети // Вопр. психологии. — 1988. — №4.

11. Мерлин В.С. Структура личности: Характер, способности, самосознание: Учеб. пособие к спецкурсу. — Пермь: Изд-во Перм, ун-та, 1990.

12. Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. — М.: Наука, 1976.

13. Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

14. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.

15. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.

16. Чудновский В.9. Воспитание способностей й формирование личности. — М., 1986.

17. Якиманская М.С. Развивающее обучение. — М., 1979.