Основні положення Державної системи стандартизації та шляхи її удосконалення

ТЕМА 4. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Багатогалузеве народне господарство України потребує введення І додержання єдиних обов'язкових норм, правил та вимог для усіх підприємств і організацій незалежно від форми власності. Розвиток науки і техніки призводить до створення великої кількості нової продукції, оновлення продукції, що виробляється, а це сприяє розробленню та впровадженню в промисловість різноманітних стандартів, які слід було упорядкувати.

Упорядкування нормативної документації в умовах широкої кооперованої багатогалузевої промисловості внесло принципові зміни до методики і практики стандартизації, що стало початком сис­темного підходу до цієї галузі діяльності, визнання її ролі в загальній системі народного господарства країни. Системний підхід дає змогу ліквідувати необгрунтовану різноманітність нормативних документів, яка мала місце в країні. Затверджується єдиний підхід до проведення стандартизації та розробляються основоположні стандарти Державної системи стандартизації (ДСС). З введенням основоположних стандартів ДСС закладено фундамент стандартизації як науки.

Державна система стандартизації - це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організа­ційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни.

У 1970 р. була запроваджена ДСС, яка об'єднала роботи зі стандартизації на усіх рівнях управління народним господарством. ДСС не може розглядатися як абсолютно стабільна система положень і правил. Вона постійно розвивається, удосконалюється, допов­нюється новими правилами і стандартами, суттєво впливає на методи роботи зі стандартизації, значно поширює сферу застосування норма­тивної документації тощо. З 1970 р. по 1993 р. у ДСС сталися значні зміни, що пов'язано з розвитком науки і техніки, впровадженням світового досвіду в технології виробництва, організацією управління якістю продукції та народним господарством. За цей період ДСС декілька разів переглядалася й оновлювалася.

Становлення України як суверенної правової держави, її послідовна інтеграція до світового економічного товариства потребує здійснення цілеспрямованої політики щодо утворення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації. У 1992 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 269 "Про організацію робіт, спрямованих на створення державних систем стандартизації, метрології і сертифікації", а також Декрет № 46-93 "Про стандар­тизацію і сертифікацію", які поклали початок створенню ДСС, визначенню правових та економічних основ систем стандартизації та сертифікації, встановленню організаційних форм їх функціонування на території України.

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України) створює та забезпечує функціо­нування ДСС, у тому числі:

- визначає єдину організаційно-методичну основу проведення робіт зі стандартизації на всіх рівнях управління національною економікою (міжгалузевому, галузевому, на рівні підприємств);

- планує, розробляє, проводить експертизи та розповсюджує державні (національні) стандарти;

- затверджує державні стандарти України, веде їх облік і реєстрацію;

 

- гармонізує національні стандарти України з міжнародними та європейськими стандартами, забезпечує відповідність ДСТУ вимогам ринку, застосовує системний підхід щодо розробки комплексів нормативних документів у пріоритетних галузях економіки України;

- розробляє основні положення системи класифікації та кодування техніко-економічної, соціальної інформації, затверджує державні класифікатори та здійснює їх реєстрацію;

забезпечує доступ вітчизняних товаровиробників (експортерів) до міжнародних стандартів (директив, норм та правил) шляхом розвитку та актуалізації Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів та поширення необхідної інформації через засоби масової інформації й спеціальні видання.

Метою ДСС в Україні є здійснення єдиної технічної політики; захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг); раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності; гармонізація національних НД із світовими аналогами; відповідність вимог НД законодавчим актам.

Для виконання цієї мети перед ДСС стоять різні завдання, основними з яких є:

• встановлення раціональної номенклатури продукції;

• встановлення прогресивних вимог до якості продукції (процесів, робіт, послуг), методів їх контролю та випробувань;

• забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;

• забезпечення взаємозв'язку та узгодженості НД на усіх рівнях;

• забезпечення вимог в галузі розробки, виробництва, експлуатації та ремонту продукції шляхом розробки загально- технічних та організаційно- методичних комплексів стандартів і систем класифікації та кодування техніко- економічної інформації;

• контроль за правильністю використання НД.

Нині чинна ДСС, що затверджена у 1993 р., є основною системою у галузі стандартизації країни і носить міжгалузевий характер. ДСС формує національну систему стандартизації України.

Комплекс правил та положень ДСС України наведено в основоположних стандартах України:

ДСТУ 1.0 «ДСС України. Основні положення»

ДСТУ 1.2«ДСС України. Порядок розроблення державних стандартів»

ДСТУ1.3 «ДСС України. Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов»

ДСТУ 1.0 «ДСС України. Стандарти підприємства. Основні положення»

ДСТУ 1.0 «ДСС України. Загальні вимоги до побудови, викладання, оформлення та змісту стандартів»

ДСТУ 1.0 «ДСС України. Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних та інженерних товариств і спілок»

Найважливіші структурні елементи ДСС:

1. Органи та служби стандартизації.

2. Комплекс нормативних документів.

3 Система контролю за впровадженням і виконанням НД.

Основні положення ДСС:

• основна мета та завдання ДСС;

• об'єкти стандартизації;

• організація робіт зі стандартизації;

 

• категорії та види стандартів;

• порядок розробки, затвердження, перегляду та використання стандартів;

• державний нагляд за додержанням стандартів;

• міжнародне співробітництво.

До об'єктів державної стандартизації належать:

а) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти:

• організація (правила) проведення робіт зі стандартизації;

• термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

• класифікація та кодування техніко-економічної, соціальної інформації;

• системи та методи забезпечення якості та контролю якості, методи випробувань;

• метрологічне забезпечення;

• вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики;

• системи технічної та іншої документації загального використання, єдина технічна мова;

• системи величин та одиниць;

• типорозмірні ряди та типові конструкції виробів загально-машинобудівного застосування;

• інформаційні технології;

• довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б) продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку;

в) складові елементи народногосподарських об'єктів державно­го значення, в т.ч. банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього середовища, оборона;

г) об'єкти державних соціально-економічних та державних нау­ково-технічних програм.

У ДСС особливо підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль в підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції (процесів, робіт, послуг). У зв'язку з цим до НД як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної продукції (процесів, робіт, послуг), раціональне використання усіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист їх від шкідливих дій тощо.

Вимоги, що запроваджуються у НД, як правило, повинні бути підвищеними відповідно до вже досягнутого на практиці рівня і відповідати перспективному світовому рівню техніки і технології,

вимогами зовнішнього та внутрішнього ринків, рекомендаціям

міжнародних організацій зі стандартизації.