VIII. Призначення експертизи

 

Слідчий призначає експертизу у тому разі, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі необхідні наукові, технічні та інші спеціальні знання (ст.75 КПК України).

Необхідність призначення експертизи визначається слідчим, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які мас відповісти тільки спеціаліст з певної галузі знань, а в ряді випадків призначення експертизи є обов’язковим за законом (ст.76 КПК). При цьому сам слідчий не може проводити експертизи, навіть маючи спеціальні знання в даній галузі, тобто не може суміщати дві різні процесуальні ролі в одній особі, а доручає її проведення, іншій особі (особам). З іншого боку, він не мас права ставити на вирішення експерта питання про те, що саме сталося вбивство чи самогубство. Дані питання він повинен вирішувати сам.

 

Порядок призначення експертизи виключає ряд процесуальних та організаційних дій, зокрема:

1. визначення, яку саме експертизу треба призначити, які питання слід поставити перед експертом, які матеріали передати йому;

2. вибір експертної установи або конкретного експерта;

3. складання постанови про призначення експертизи;

4. ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) з цією постановою і роз’яснення йому прав, які він мас при призначенні й проведенні експертизи;

5. направлення постанови і необхідних матеріалів до експертної установи або виклик конкретного експерта, вручення йому копії постанови, роз’яснення прав і обов’язків, попередження про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 КК України.

 

Момент призначення експертизи визначає слідчий, виходячи з особливостей справи.

Експертизу не слід призначати раніше, ніж будуть зібрані матеріали, необхідні для її провадження. Не слід також відкладати її призначення на кінець розслідування - це може призвести до затягування строків розслідування, а іноді - до неможливості проведення експертизи внаслідок істотної зміни або зниження об’єктів, які підлягають дослідженню.

Про призначення експертизи обов’язково виноситься постанова, її не може замінити лист або інший документ.

Постанова про призначення експертизи складається із вступної, описової і резолютивної частини.

В ній крім загальних відомостей про те, де і ким вона складена, викладаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або назва експертної установи, де буде проведена експертиза, питання, поставлені перед експертом, і матеріали, надані в його розпорядження.

Важливою частиною постанови про призначення експертизи, яка визначає її напрямок і об’єм, є питання, які ставляться на вирішення експерту.

Незалежно від виду експертизи питання, які ставляться перед експертом, повинні відповідати наступним вимогам:

1. Бути певними (визначеними).

2. Повинні бути тісно пов’язаними з обставинами справи.

3. Повинні мати спеціальний характер. Це означає, що для відповіді на поставлені запитання повинно буди проведено дослідження із застосуванням спеціальних знань із тієї області, представником якої є експерт. Із цього правила витікає заборона ставити перед експертом запитання довідкового характеру або такі, які можуть бути вияснені шляхом огляду чи допиту.

 

Наприклад, цілком анекдотичне виглядає питання, поставлене перед експертом в ході розслідування справи про пожежу: "Чи могла кішка перекинути газову лампу хвостом?".

4. Питання не повинні висувати перед експертом завдання, вирішення яких є неможливим.

5. Питання повинні бути об’єктивними. Слідчий не може вимагати від експерта підтвердження визначеної, наміченої ним версії. Наприклад, “встановити насильницький характер смерті К”

6. Питання повинні носити вичерпний характер стосовно події, яка досліджується експертом. Це означає, що поставлені запитання повинні охопити всі сторони проблеми, які вирішуються за допомогою спеціальних знань. Така постановка питання в більшості випадків звільняє слідчого від необхідності призначати повторну експертизу.

7. Питання повинні ставитися в логічній послідовності. Це означає, що вини повинні розташовуватись так, щоб кожне наступне запитання витікало із попереднього.

8. Питання повинні бути викладені ясно і точно. Для отримання цього правила слідчому, дізнавачу необхідно в ряді випадків звертатися до спеціальної літератури, щоб запобігти помилкового вживання спеціальних термінів і неясних формулювань.

 

Формулюючи питання і визначаючи матеріали, що є необхідними експертові, слідчий мас право скористатися допомогою спеціалістів, у тому числі майбутніх експертів.

 

Не можна "на всяк випадок" включати у постанову питання, які не мають значення для даної справи.

 

Під об’єктами і матеріалами, які надсилаються або вручаються експерту, слід розуміти: речові докази, які підлягають дослідженню, протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зафіксовані обставини справи, що досліджуватимуться, зразки для експертного дослідження, інші матеріали, які містять відомості, що дають значення для дачі висновку (про особливості вилучення, фіксації, зберігання об’єктів дослідження тощо).

 

Якщо об’єкти дослідження через громіздкість або з інших причин не можуть бути надіслані до експертної установи, в постанові про призначення експертизи відзначається, де перебувають ці об’єкти і час, коли експерт може їх дослідити.

У випадках, коли експерту необхідно використати широку сукупність відомостей про обставини справи, наприклад, при проведенні судово-психіатричних, автотехнічних і деяких інших експертиз, допустимо направлення йому всього провадження в справі.

Якщо у справі призначається кілька експертиз, про кожну з них складається окрема постанова, навіть у разі проведення їх співробітниками однієї установи.

Якщо проведення експертизи доручається експертній установі, то її керівник, одержавши від слідчого постанову та інші матеріали доручає її проведення одному або кільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність. У висновку ж зазначається, що експерт. попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК.

Якщо експертиза проводиться не в експертній установі, а окремими особами, то слідчий повинен виконати певні додаткові процесуальні дії, призначаючи таку експертизу.

Передусім він повинен пересвідчитися в особі і компетентності експерта, з’ясувавши його спеціальність за освітою, посаду, учений ступінь за певною спеціальність, стаж роботи за фахом, а також відсутність обставин, які виключають участь експерта в розслідуванні справи.

При наявності необхідних передумов для участі особи у справі як експерта, слідчий вручає їй копію постанови про призначення експертизи і роз’яснює їй обов’язки та права експерта, передбачені ст.77 КПК, і попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов’язків і за дачу завідомо неправильного висновку за ст. ст. 384, 385 КК. Це, а також відомості про особу експерта, його компетентність, заяви експерта фіксуються в окремому протоколі, який підписує експерт і слідчий.

 

При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:

1. заявити відвід експертові;

2. просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;

3. просити про постановку перед експертизою додаткових питань;

4. давати пояснення експертові;

5. пред’являти додаткові документи;

6. ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;

7. заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.

 

Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз’яснити йому права, про що складається протокол з додержанням вимог ст.85 КПК.

Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим.

 

У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, зазначені правила застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину (ст.197 КПК).

 

Всі клопотання, які обвинувачений (підозрюваний) заявив при ознайомленні з постановою про призначення експертизи і роз’ясненні належних йому в даному разі прав, заносяться до протоколу і вирішуються постановою слідчого, яка оголошуються обвинуваченому. Йому роз’ясняється право оскаржити постанову прокурору, якщо клопотання було залишено без задоволення.

 

Згідно зі ст. 199 КПК у разі потреби слідчий мас право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного Дослідження. Про відібрання зразків складається протокол. Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів (ст.ст.79-81 КПК).

 

Зразки, що є необхідними для експертного дослідження, - це достовірно, належні певній особі зразки почерку, відбитки пальців рук, ступнів, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини тощо, які використовуються як порівняльні матеріальні при експертному дослідженні рукописів, предметів із слідами рук, ніг, зубів, документів та інших об’єктів.

Вилучаються в процесі виїмки, а іноді - обшуку і оформляються відповідним протоколом зразки, які існували раніше, до призначення експертизи (наприклад, вільні зразки почерку, машинопису, печаток тощо).

 

Протокол про відібрання зразків складається за тими ж правилами, що і протокол слідчої дії. У ньому крім загальних відомостей, зазначаються найменування відібраних зразків, " їх кількість і характер, порядок і умови відібрання, а також інші істотні моменти.

 

Зразки можуть відібратися у підозрюваного чи обвинуваченого, а також у свідка чи потерпілого, якщо необхідно перевірити, чи не залишені останніми сліди на місці події або на предметах, вилучених і приєднаних до справи як речові докази.

Виклик для відібрання зразків проводиться за правилами виклику на допит.

При відібранні зразків у неповнолітніх запрошуються їх батьки або інші законні представники.

Експерт досліджує об’єкти, надані в його розпорядження, може звернутися до слідчого з клопотанням про надання йому нових матеріалів, необхідних для дачі висновку.

 

Він самостійно від органу розслідування визначає, яку методику дослідження використовувати та якими технічними й іншими засобами йому скористатися. Він не мас права самостійно проводити будь-які слідчі дії, але з дозволу слідчого може бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним особам запитання, які стосуються експертизи (ст.77 КПК).

 

В свою чергу слідчий мас право бути присутнім при проведенні будь-якої експертизи у справі, яка знаходиться в його провадженні.

Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому були поставлені питання, він вправі на них вказати в своєму висновку. Висновок підписується експертом.

 

За своєю структурою висновок експерта складається з трьох частин: вступної, дослідницької і висновків з поставлених слідчим питань. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення, тощо.

Ознайомившись з висновком експерта, слідчий мас право допитати його з метою одержання роз’яснення або доповнення до висновку. Допит експерта провадиться за правилами допиту свідка (ст.201 КПК).

 

Слідчий зобов’язаний ознайомити обвинуваченого (підозрюваного) з висновком експерта та іншими матеріалами експертизи, про що складає протокол, у якому викладаються також пояснення, зауваження, заперечення і клопотання обвинуваченого, в тому числі про призначення додаткової або повторної експертизи (ст.202 КПК).

 

Якщо недостатню якість чи неповноту висновку не вдалось усунути шляхом допиту експерта, слідчий призначає додаткову експертизу і доручає її проведення тому ж або іншому експертові. У разі визнання слідчим висновку експерта необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, він призначає повторну експертизу, проведення якої доручає іншому експертові або експертам. Про призначення додаткової або повторної експертизи складається мотивована постанова (ст.75, 203 КПК).

 

При призначенні додаткової експертизи в постанові зазначається, чому саме первинна експертиза визнана неповною або неточною, а при призначенні повторної - які обставини викликають сумнів у правильності первинної експертизи. До постанови додається висновок первинної експертизи з всіма додатками.

 

Постанова про призначення додаткової або повторної експертизи оголошується обвинуваченому і йому знову роз’яснюються права, передбачені ст.197 КПК.

 

Якщо виникає необхідність у дослідженні нових об’єктів або необхідність експертизи викликається зміною вихідних даних, призначається нова експертиза, а не додаткова або повторна.

 

В разі необхідності (складності і різноманітності питань) може бути призначена комплексна або комісійна експертизи.

 

Отже, слідчий призначає експертизу у тому разі, коли для вирішення певних питань про провадженні у справі необхідні наукові, технічні та інші спеціальні знання.

 

Необхідність призначення експертизи визначається слідчим, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які мас відповісти тільки спеціаліст з певної галузі знань.