Склад спеціальних функцій управління

Ціль підсистеми	Спеціальна функція, що забезпечує досягнення цілі
Забезпечення своєчасної і чіткої діяльності органів управління і функціональних підрозділів підприємства, підготовки вихідних даних, а також зі складання стратегічних та поточних планів	Організація робіт з підготовки початкових даних для розробки і складання системи планів
Забезпечення своєчасної і чіткої діяльності органів управління і функціональних підрозділів підприємства зі створення і функціонування єдиної системи науково обґрунтованих техніко-економічних норм і нормативів планування	Участь в розробці і впровадженні техніко- економічних норм і нормативів
Забезпечення чіткої і ритмічної роботи органів управління і функціональних підрозділів зі створення і функціонування інформаційної бази планування в розрізі основних техніко-економічних показників діяльності	Підготовка вихідних даних для формування та ведення автоматизованої інформаційної бази даних підприємства
Забезпечення постійної відповідності рівня розвитку системи управління рівню і завданням розвитку промислового виробництва, підвищення ефективності і якості діяльності управлінського персоналу	Підготовка пропозицій з удосконалення управління внутрізаводськими підрозділами
Забезпечення планомірного проведення робіт із забезпечення належного рівня якості продукції і технологічних процесів виробництва продукції	Планування робіт з внутрівиробничої атестації продукції підрозділів
Забезпечення інновацій, підвищення технічного рівня і якості видів продукції, що випускаються	Планування підвищення якості продукції
Забезпечення планомірного вдосконалення виробничо-технічної бази виробництва у відповідності до досягнень науки, техніки, технології, організації виробництва, підвищення ефективності виробництва і введення основних виробничих фондів, виробничих потужностей і об'єктів	Формування пропозицій по вдосконаленню виробничо- технічної бази підрозділів, росту їх виробничої потужності і підвищенню економічної ефективності виробництва
Планомірне забезпечення вирішення основних соціальних завдань з підвищення добробуту працівників, поліпшення умов їх праці і побуту, охорони здоров'я, підвищення рівня освіти, розвитку активності	Планування соціального розвитку трудових колективів підрозділів

Розраховано за джерелом [16, с.149-150].

Зміни у виробничій структурі, в організації праці є основою для розробки пропозицій щодо вдосконалення структури управління. Зміни в організації виробництва, в системі планування та обліку є основою не лише для вдосконалення структури апарату управління, але і підвищення кваліфікації його працівників. Спеціальна функція “Проведення робіт з внутрівиробничої атестації продукції підрозділу” реалізується в ході роботи цехових служб, спільно із загальними для підприємства в цілому, що полягає у визначенні основних напрямків підвищення якості продукції цеху, розширення номенклатури продукції і напівфабрикатів, що підлягають атестації на внутрівиробничому рівні [40, с. 322].

Спеціальна функція “Планування підвищення якості продукції” передбачає участь виробничих підрозділів з підготовки заходів щодо зовнішньої атестації готової продукції підприємства, а також з освоєння нових видів продукції. Реалізація даної функції тісно пов’язана з ефективним здійсненням попередньої функції, яка для даної є суттєвою складовою частиною, але здійснюється силами виробничого підрозділу.

Спеціальна функція “Формування пропозицій по вдосконаленню виробничо- технічної бази підрозділів, росту їх виробничої потужності і підвищенню економічної ефективності виробництва” здійснюється з метою організації відповідної роботи у внутрівиробничих підрозділах при формуванні розділів планів технічного розвитку і організація виробництва. Здійснення функції пов’язане з виявленням та підготовкою реалізації окремих напрямів технічного і організаційного вдосконалення цеху. Конкретні заходи з реалізації спеціальної функції повинні враховувати можливості впровадження прогресивної технології, проведення механізації та автоматизації виробничих процесів, скорочення частки ручної праці, удосконалення прийомів організації виробництва та праці, економії сировини, матеріалів, палива, енергії, раціонального використання відходів виробництва. Заходи мають містити планові терміни впровадження, суми економічного ефекту.

Спеціальну функцію “Планування соціального розвитку трудових колективів підрозділів” спрямовано на подальше поліпшення умов праці і побуту працівників виробничого колективу, всебічний розвиток особистості. Розроблені заходи з соціального розвитку колективів виробничих підрозділів складають основу проекту плану соціального розвитку підприємства, що дозволяє підготувати пропозиції також до інших розділів плану [40, с. 323-325].

Важливою складовою управління є пошук найефективніших способів впливу на людей, які б забезпечили досягнення поставлених цілей, виконання планів і рішень, зумовлених загальною чи локальною метою діяльності організації. Це досягається завдяки методам управління, які в теоретичному плані є способами і прийомами впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо). На практиці методи менеджменту виступають сукупністю способів і прийомів, спрямованих на забезпечення високої ефективності діяльності колективу, максимальної мобілізації творчої активності кожного працівника для здійснення місії організації та її цілей [25, с. 165].

Обрання менеджерами методів управління зумовлено змістом і силою вияву мотивів - спонукальної причини дій і вчинків людей. Саме мотиви визначають засади класифікації методів управління. Методи повинні мати мотиваційну характеристику, яка спрямовує напрям їх дії та дає змогу їх класифікувати. Завдяки методам менеджери (керівники) забезпечують скоординовану діяльність виробничого процесу в організаціях та органічне поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів. У літературних джерелах пропонується низка класифікацій методів менеджменту. Проте будь-який поділ є досить умовний [28, ст. 30].

Шпанковська Н.Г., та Котенко Н.О. у своїх працях, навели систему методів управління виробництвом, які складають їх групи, об’єднані за наступними запропонованими ознаками:

¾ наука-розробник методу дослідження (виділення цієї ознаки обумовлено місцем менеджменту в системі наук та зв’язками між ними);

¾ часова ознака, яка впливає на складність та оперативність методу;

¾ рівень функціональної ієрархії, який обумовлює збільшення комплексу методів управління від мегарівня до нанорівня відповідно;

¾ стадії відтворення виробництва, кожна з яких має специфіку, що вимагає застосування конкретних методів управління;

¾ змістовний процес управління як сукупність основних або загальних функцій менеджменту (планування, організація, мотивація і контроль) обумовлює відповідну диференціацію методів для виконання кожної з функцій та сполучення конкретних методів із загальними методами менеджменту (економічними, організаційно-розпорядними та соціально-психологічними) [46, с.237].

Таким чином,наявність та спільність визначених ознак у конкретних методів управління з їх різноманіття є основою для побудови класифікації методів управління виробництвом в сучасних умовах.

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти заведено називати методами управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації) [25, с. 166].

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому, можна сказати, основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі самої виробничої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств [57, с.211].

Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв’язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів [25, с. 166].

Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб’єкта підприємницької чи іншої діяльності.

Економічні методи управління – це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

• формування системи оподаткування суб’єктів господарювання;

• визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

• встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв’язано з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив.

Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономір- ностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь- яким іншим видом діяльності.

Практична реалізація соціально-психологічних методів управ-ління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв’язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління – це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі [57, с.212-214].

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну 7 (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, соціально- психологічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.