Осередок хімічного зараження

При поширенні у навколишньому середовищі хімічних речовин (НХР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного ураження – це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або небезпечних хімічних речовин і над якою поширилася зараження хмара з вражаючими концентраціями.

Зона хімічного зараження НХР характеризується типом застосування НХР, довжиною і глибиною. Довжина зони хімічного зараження – це розміри фронту виливання НХР (за допомогою авіації) або діаметр розбризкування НХР під час вибуху.

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослини на значній відстані від безпосереднього місця потрапляння небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище. Глибина зони хімічного зараження – це відстань від навітреної сторони регіону застосування у бік руху вітру, тієї межі де концентрація НХР стає неуражаючою. Ця відстань може бути до кількох кілометрів, інколи навіть кількох десятків метрів від місця безпосередньогозастосування чи аварійного потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин. Зона зараження характеризується типом НХР, розмірами, розміщенням об’єкта господарювання чи населеного пункту, ступенем зараженості навколишнього середовища і зміною цієї зараженості з часом.

Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої в результаті впливу хімічної зброї абоаварійного викиду в навколишнє середовище НХР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. Розміри осередку хімічного ураження залежать від масштабу застосування отруйних речовин чи кількості потрапляння в атмосферу НХР, їх типу, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови населених пунктів, наявності та характеру лісових насаджень. Всю територію осередку хімічного ураження можна умовнорозділити на дві зони: зону безпосереднього потрапляння в навколишнє середовище НХР і зону поширення парів і аерозолів цих речовин. У зоні безпосереднього потрапляння небезпечних речовин виділяються пари і аерозолі, утворюючи первинну хмару зараженого повітря.

Поширюючись у напрямку вітру, вона здатна уражати людей, тварин і рослини на території в кілька разів більшій, ніж безпосередньо уражена хімічною речовиною. Частина небезпечних хімічних речовин осідає на місцевості у вигляді крапель і під час випаровування утворює повторну хмару зараженого повітря, яка переміщується за вітром і створює зону поширення парів отруйних або сильнодіючих хімічних речовин.

Осередок хімічного ураження характеризують концентрація, щільність зараження і стійкість. Концентрація – це кількість хімічної речовини в одиниці об’єму повітря. Вимірюється в міліграмах хімічної речовини, яка знаходиться в літрі повітря (мг/л). Концентрацію, за якої виявляються уражаючі властивості отруйної речовини, називають бойовою концентрацією, величина її залежить від токсичності хімічної речовини.

Щільність зараження – це кількість небезпечної хімічної речовини, яка припадає на одиницю площі. Вимірюється в грамах речовини на квадратний метр поверхні (г/м²). Щільність зараження характеризується зараженістю території, грунту, будов, споруд. Таке зараження нерівномірне, залежить від умов застосування чи аварійного потрапляння хімічної речовини і може бути від кількох десятків грамів на 1 квадратний метр.

Стійкість хімічної речовини – це тривалість уражаючої дії на людей, сільськогосподарських тварин, рослини і лісові насадження, які знаходяться на зараженій території.

Стійкість визначається часом (хвилини, години, доби), що минув з моменту надходження хімічної речовини, після закінчення якого ця речовина вже не є небезпечною для рослин, тварин, а люди можуть перебувати в осередку зараження без засобів захисту. Стійкість хімічних речовин залежить від температури повітря, наявності атмосферних опадів, фізичних і хімічних властивостей речовини.

Тривалість осередку хімічного зараження залежить від фізичних властивостей хімічних речовин і, зокрема, від температури їх кипіння. Чим вища температура кипіння хімічної речовини, тим повільніше вона випаровується і, відповідно, тим вища її тривалість на місцевості. Чим вища летючість хімічної речовини, тим вища концентрація її пари в повітрі. Але хмара зараженого повітря під впливом тих же температурних умов швидко розсіюється, початкова концентрація небезпечної речовини в ній весь час знижується, і з часом вона втрачає свої уражаючі властивості.

Хімічна обстановка – це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами, які впливають на діяльність об’єктів народного господарства, формування ЦО та населення.

Хімічна обстановка може утворитися при застосуванні зброї, або в результаті аварійного розливу, чи викидання НХР і утворення зон хімічного зараження й осередків хімічного зараження. Оцінюючи хімічну обстановку, що виникла в результаті потрапляння в навколишнє середовище НХР, необхідно визначити: розміри зон хімічного зараження й осередків хімічного зараження. Оцінюючи хімічну обстановку, що виникла в результаті потрапляння в навколишнє середовище НХР, необхідно визначити: розміри зон хімічного зараження, площі зон зараження і тип хімічної речовини. На основі цих даних оцінюють глибину поширення зараженого повітря, стійкість хімічних речовин на місцевості, час перебування людей, тварин та рослин, зараження споруд, будинків, врожаю, кормів, продуктів та води.

Способи зберігання НХР

При довгостроковому прогнозуванні ми знаємо, скільки речовини виллється. Кількість вилитої речовини залежить від способу зберігання хімічної речовини. Є три основних способи зберігання. Цей спосіб обирають залежно від виду речовини.

Речовини розподіляються на такі види:

1) низькокиплячі речовини (температура кипіння -80, -60, -20, 0, +5);

2) висококиплячі речовини (температура кипіння приблизно рівна температурі кипіння води);

3) речовини, які при нормальних умовах знаходяться у газоподібному стані.