Небезпечні хімічні речовини

Розрахункова робота

з дисципліни «Цивільний захист населення»

«Прогнозування наслідків аварії на потенційно небезпечному хімічному об’єкті»

 

 

Виконала: студентка 571м гр.

Бабіна Л.А.

Перевірила: викл. Макарова О.В.

Керівник: к.т.н., доцент Сирота О.А.

 

 

Миколаїв 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Терміни і визначення [5] 4

2. Небезпечні хімічні речовини. 6

3.Опис хімічнонебезпечної речовини. 7

4.Хімічнонебезпечні аварії 9

5.Осередок хімічного зараження. 9

6.Способи зберігання НХР. 11

7.Стан атмосфери. 14

8.Довгострокове прогнозування при аварії на ХНО.. 15

8.1.Визначення кількості розмитої речовини. 15

8.2.Визначення теоретично можливої глибини розповсюдження хмари (Г_т). 16

8.3.Визначення площі можливого забруднення населеного пункту. 17

8.4.Визначення кількості людей у населеному пункті, які проживають на забрудненій площі……………………………………………………………………………………………………...18

8.5.Розрахунок можливих втрат населення НП і робітників ХНО. 18

8.6.Побудова схеми розповсюдження хімічної хмари. 20

9.Аварійне прогнозування на час після аварії τ_авар, годин. 20

9.1.Визначення можливої глибини розповсюдження хмари. 20

9.2.Визначення площі населеного пункту, яка може бути забруднена. 21

9.3.Визначення можливих втрат населення НП. 21

10.Заходи під час аварії 22

10.1.Причини виникнення аварій на ХНО.. 22

10.2.Екстрені заходи щодо ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах. 23

ВИСНОВКИ

 

ВСТУП

Техногенні, антропогенні та природні надзвичайні явища останнім часом набули глобального характеру. Зростання кількості населення збільшує масштаби наслідків надзвичайних ситуацій у зв’язку з тим, що все більше людей вимушені жити та працювати у місцях, які знаходяться на території, небезпечній для життя. Дослідження комісії ООН доводять, що більшості цих аварій можна було б уникнути, якби більше уваги приділяти прогнозуванню та попередженню цих лих.

Не останнє місце серед них займають аварії на хімічнонебезпечних об’єктах. Деякі з них поширюються майже на всі сфери життя, негативно впливають на соціально-психологічний стан і економіку нашої країни. У певних регіонах нашої країни з високою густотою населення розташовані об’єкти з підвищеною небезпекою, а це різко посилює небезпеку можливих аварій та катастроф. Внаслідок аварій на небезпечних об’єктах гинуть люди, завдаються матеріальні збитки населенню та державі.

За останні роки в Україні виникає щороку до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження. Найбільше таких надзвичайних ситуацій у Запорізькій, Донецькій, Луганській, Львівській та Одеській областях.

В будь-який час кожна людина може опинитися в зоні надзвичайної ситуації. І саме від вмінь правильно спрогнозувати та швидко оцінити наслідки цієї аварії буде залежати здоров’я та життя людей, які перебувають в небезпечній зоні.

Наслідки впливу небезпечних хімічних речовин при аваріях визначаються з метою прогнозування масштабів зараження на об’єктах та навколишній території.

Прогнозування – це визначення глибини і площі можливого фактичного зараження території НХР, часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження людей.

Методика прогнозування застосовується для хімічних речовин, які перебувають в рідкому або газоподібному стані та при потраплянні в атмосферу переходять в газоподібний стан і утворюють хмару зараженого повітря (первинну та вторинну). Прогнозування проводиться з метою планування організації захисту людей, тварин, урожаю, які перебувають в зоні хімічного зараження. Прогнозування може бути довгострокове та аварійне.

Довгострокове прогнозування проводиться завчасно для визначення можливих масштабів зараження, сил та засобів для ліквідації наслідків аварії, розробки заходів забезпечення захисту населення та підвищення стійкості роботи об’єктів.

Аварійне прогнозування здійснюється за даними розвідки після виникнення аварії для визначення можливих наслідків аварії та порядку дії у зоні можливого хімічного зараження.

Терміни і визначення [5]

Небезпечна хімічна речовина (НХР) – хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або опосередкована дія може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Аварія з НХР – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічнонебезпечному об’єкті внаслідок виробничих, конструктивних технологічних чи експлуатаційних причин або випадкових зовнішніх впливів, що привела до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв споруд, транспортних засобів з впливом (викидом) НХР в атмосферу і реально загрожує життю, здоров’ю людей.

Хмара НХР – суміш парів і дрібних крапель НХР з повітрям в обсягах (концентраціях), небезпечних для довкілля (вражаючих концентраціях).

Первинна хмара НХР – це пароподібна частина НХР, яка в будь-якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка виходять в атмосферу безпосередньо при руйнуванні ємності без випару з підстилаючої поверхні.

Вторинна хмара НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу внаслідок випаровування НХР з підстилаючої поверхні (для легко летючих речовин час розвитку вторинної хмари після закінчення дії первинної хмари відсутній, для інших речовин залежить від властивостей НХР, стану обвалування та температури повітря).

Зона можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) – територія, у межах якої під впливом зміни напрямку вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями.

Зона хімічного забруднення НХР (ЗХЗ) – територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита НХР, і ділянки місцевості, над якими утворилася хмара НХР.

Прогнозована зона хімічного забруднення (ПЗХЗ) – розрахункова зона у межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначають за формою еліпса.

Хімічно небезпечний об’єкт (ХНО) – промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться-пересуваються-завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, постійно або тимчасово, знищуються тощо) одне або декілька НХР (до ХНО не належать залізниці).

В Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігаються або використовуються у виробничому процесі понад 283 тис. тон небезпечних хімічних речовин, у тому числі – 9,8 тис. тон хлору, 178,4 тис. тон аміаку.

До хімічнонебезпечних об’єктів належать:

– заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують НХР;

– заводи з переробки нафтопродуктів;

– виробництва інших галузей промисловості, які використовують НХР;

– підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

– залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення НХР;

– транспортні засоби, контейнери і наливні потяги, автоцистерни, річкові та морські танкери, які перевозять хімічні продукти;

– склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

– склади та бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Усі хімічнонебезпечні об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

– перший ступінь – у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з яких мешкає більше 75 тис. осіб – 76 об’єктів;

– другий ступінь – у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з яких мешкає від 40 до 75 тис. осіб – 60 об’єктів;

– третій ступінь – у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з об’єктів мешкає 40 тис. осіб – 1131 одиниці;

– четвертий ступінь – зони можливого хімічного зараження, кожна з яких не виходить за межі об’єкта – 540 одиницю.

Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (ХАТО) – адміністративно-територіальна одиниця, до якої зараховуються області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють у ЗМХЗ при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.

У зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає близько 20 млн. осіб. 321 адміністративно-територіальна одиниця віднесена до певного ступеня хімічної небезпеки: до першого ступеня віднесено 154 адміністративно-територіальних одиниці (в зоні можливого хімічного ураження перебуває більше 50% мешканців), до другого ступеня віднесено 47 адміністративно-територіальних одиниць (де перебуває від 30 до 50% населення), до третього ступеня – 108 адміністративно-територіальних одиниць (від 10 до 30% населення).

Гідроліз – розкладання речовин водою. Чим вище гідролітичністьНХР, тим довше її вражаюча дія.

Летючість – здатність речовини переходити у газоподібний стан. Кількісною характеристикою летючості є максимальна концентрація пари НХО при певній температурі.

Тиск насиченої пари – визначає летючість та відповідно тривалість вражаючої дії НХР.

Теплоємність – визначає характер викиду та випаровування НХР з поверхні при аварії.

Теплота випаровування – є однією з важливих фізико-хімічних характеристик, що визначають характер викиду та наступного випаровування НХР.

Температура замерзання – температура, при якій рідина втрачає рухомість та при нахиленні пробірки з продуктом на кут 45⁰ його рівень залишається постійним протягом 1 хвилини.

Температура кипіння дозволяє побічно судити про летючість НХР та характеризує тривалість вражаючої дії. Чим вище температура кипіння, тим повільніше випаровується НХР.

Гранична концентрація – це мінімальна ефективна концентрація, тобто найменша кількість речовини, що може викликати відчутний фізіологічний ефект. При цьому уражені відчувають лише первинні ознаки враження та в цілому зберігають працездатність.

Межа стерпності – це мінімальна концентрація, яку людина може витримувати без стійкого ураження.

В’язкість – властивість рідких та газоподібних речовин опиратися течії під дією зовнішніх сил. В’язкість робить вплив на характер поведінки НХР у аварійному випадку (характер дроблення, усмоктування та ін.)

Корозійна активність – властивість руйнувати оболонки, в яких зберігається або транспортується НХР.

 

Небезпечні хімічні речовини

Небезпечні хімічні речовини – це хімічні речовини, які при бойовому застосуванні або при аварійному потраплянні в атмосферу можуть заражати незахищених людей і тварин, а також заражати повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети і матеріали, що робить їх непридатними для користування і небезпечними при стиканні з ними.

 

Класифікація НХР:

– за тактичним призначенням:

– смертельні;

– тимчасової дії;

– подразнюючі.

– за фізіологічною дією на організм;

– нервово-паралітичні: зарин, зоман;

– шкірнонаривні;

– загальноотруйні – об’єднують хімічні сполуки, різні як за своєю фізіологічною дією, так і за хімічною будовою. Це такі речовини, як: синильна кислота та хлорціан;

– задушливі – ці речовини мають високу легкість, під час їх вдихання уражаються легенева тканина і виникає токсичний набряк легенів. До них відносяться: фосген, дифосген, фтор;

– психохімічні (інкапаситанти) – це синтетичні або природні сполуки,які можуть спричинити у здорових людей аномалії або фізичну нездатність виконання завдань, поставлених перед ними;

– подразливі.

– за швидкістю виникнення уражаючої дії:

– швидкодіючі – не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або до втрати працездатності. До них відносяться: зарин, синильна кислота, хлористий ціан;

– повільно діючі – мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час. Це такі речовини, як іприт, фосген.

– залежно від тривалості зберігати здатність уражати:

– стійкі – уражаюча дія зберігається кілька годин або діб. До них можна віднести такі речовини як: зоман, іприт;

– нестійкі – уражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.