Освітлення виробничих приміщень характеризуються кількісними та якісними показниками.
До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.
Світловий потік (Ф) – - потік видимої променевої енергії, що сприймається органами зору людини як світло і оцінюється за світловим відчуттям.
Одиницею світлового потоку є люмен (лм) – світловий потік від еталонного точкового джерела світла силою в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан. Стерадіан - одиничний тілесний кут со з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери радіусом 1 м площину, рівну 1 м2.
Джерела світла випромінюють світловий потік у різних напрямках неоднаково. Тому, щоб дати характеристику інтенсивності випромінювання, застосовуємо поняття "просторова або кутова щільність світлового потоку", яку називають силою світла (/), тобто світловий потік, віднесений до тілесного кута, в якому він випромінюється. Сила світла (І) – це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (
), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:
, кД.
Кандела (кД) – це сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється в середині тілесного кута в 1 стерадіан.
Освітленість (Е) – це величина світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні (S)
.
Люкс (лк) – рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає світловий потік в 1 лм.
Яскравість (L). Одиницею яскравості є ніт (нт) – яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2. Взагалі, яскравість поверхні залежить не тільки від падаючого світлового потоку та коефіцієнта відбиття, а й від кута, під яким ми розглядаємо цю поверхню, і визначається як:
,
де α – кут між нормаллю поверхні та напрямом сили світла.
До основних якісних показників зорових умов роботи можна зарахувати: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість, показник осліпленості, коефіцієнт пульсації освітленості.
Фон ( поверхня, прилегла безпосередньо до об’єкта розрізнення, на якій він розглядається) характеризується коефіцієнтом відношення відбитого світлового потоку до падаючого
.
Фон вважається світлим, якщо 
; середнім при 
; темним, якщо 
.
Контраст між об’єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об’єкта та фону. Контраст визначають за формулою
,
де 
та 
– відповідно яскравості об’єкта та фону, нт.
Контраст вважається великим при 
; середнім при 
та малим - при 
.
Видимість (
) характеризує здатність ока сприймати об’єкт. Видимість залежить від освітлення, розміру об’єкта, його яскравості, контрасту між об’єктом та фоном, тривалості експозиції:
,
де 
– контраст між об’єктом та фоном; 
– пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняє око за даних умов.
Показник осліпленості Р є критерієм оцінки засліплюючої дії освітлювальної установки:
Р= (S -1)1000,
де коефіцієнт осліпленості S=νx/νb причому νx- видимість об’єкта спостереження при екрануванні блискучих джерел; νb - видимість об’єкта коли блискучі джерела у полі зору.
Коефіцієнт пульсації освітленості К, % характеризує відносну глибину коливань освітленості в результаті змін у часі світлового потоку газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом
К = (Emax-Emin)*100/2*Eсер
де Emax, Emin, Eсер – відповідно найбільше, найменше і середнє значення освітленості за період його коливань, лк
Показник дискомфорту М – це критерій оцінки дискомфортного відблиску, який викликає неприємні відчуття при нерівномірному розподілі яскравості в полі зору. Розраховується при проектуванні за формулою:
М = (Lc * w 0,5)/(φo * Laд0,5)
Де Lc – яскравість відблискового джерела, кд/м2
Laд –яскравість адаптації, кд/м2
φo – індекс позиції відблискового джерела відносно лінії зору
w – кутовий розмір відблискового джерела
Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості.
У виробничих умовах використовують люксметри типів Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117 та універсальний портативний цифровий люксметр – яскравомір ТЄС 0693. Всі вони працюють із застосуванням ефекту фотоелектричного явища. Світловий потік, потрапляючи на селеновий фотоелемент, перетворюється на електричну енергію, сила струму якої вимірюється міліамперметром, який проградуйований у люксах. Застосовують також вимірювачі видимості - фотометри та інші комплексні вимірювачі світлотехнічних величин.
