(Acidum hydrochloricum concentratum) HCI М.м. 36,46
Лікарськими засобами є розчини кислоти хлористоводневої концентрованої:
кислота хлористоводнева, що містить хлороводню 24,8—25,2 % і має густину 1,125—1,127 г/смЗ
кислота хлористоводнева розбавлена (dilutum), що містить хлороводню 8,2—8,4 % і мае
густину 1,040—1,041 г/смЗ.
Властивості. Обидві речовини - безбарвні прозорі рідини, зі своєрідним запахом, кислим смаком; змішуються з водою та спиртом у всіх співвідношеннях з утворенням розчинів сильно кислої реакції.
Добування. Промисловий спосіб: прямий синтез з водню та хлору, які утворюються при електролізі розчину натрію хлориду:
NaCI —> Na+ + СГ
Під дією електичного струму на катоді та аноді відбуваються такі процеси:
Катод (–): Na+; Н2О 2Н2О + 2е—> 2ОН– + Н2 (відновлення)
Анод (+): Cl– ; Н2О 2Cl– – 2e—> Cl2 (окиснення)
Сумарно процес електролізу можна подати рівнянням:
2NaCI + 2Н2О —► CI2+ H2+ 2NaOH
Обидва гази (гідроген та хлор) спалюють у контактних печах:
Н2 + СІ2 -» 2НСІ
Отриманий газоподібний хлороводень пропускають крізь поглинаючі башти з водою - утворюється кислота хлористоводнева з концентрацією 35-39 % (димляча).
Ідентифікація.
Субстанція у водному розчині як неорганічна речовина дисоціює на катіон Н+ та аніон СГ, тому ідентифікація зводиться до виявлення цих іонів.
1.ДФУ,Для виявлення іону Н+ можна використати той факт, що кислота хлористоводнева, як сильна мінеральна кислота, має сильно кислу реакцію середовища (забарвлює метиловий оранжевий, метиловий червоний і синій лакмус у червоний колір (або універсальний індикаторний папір абарвлюється в червоний колір).
2. ДФУ,Субстанція дає характерну реакцію на хлорид-іони:
З розчином аргентуму нітрату в присутності кислоти нітратної розведеної утворюється білий сирнистий осад:
HCl + AgNO3—> AgCI↓ + HNO3
білий
сирнистий
осад
Білий осад аргентуму хлориду розчиняється в розчині амоніаку:
AgCI + 2NH4OH—> [Ag(NH3)2]CI + 2Н20
прозорий розчин
3. ДФУ. Дія окисників з наступною ідентифікацією газу хлору
При дії окисників (ДФУ – калій дихромат К2Cr2O7), а також манган діоксид MnO2 та ін.) виділяється газ хлор Cl2 (нюхати не можна – отруйний газ!):
14HCl + K2Cr2O7 = 3 Cl2 + 2CrCl3 + 2KCl + 7H2O
Cr2O72– + 14H+ + 6е ® 2Cr3+ + 7Н2О
2Cl– – 2е ® Cl2
MnО2 + 4HCl = MnCl2 + Cl2 + 2H2O
MnО2 + 4H+ + 2е ® Mn2+ + 2H2O
2Cl– – 2е ® Cl2
Для ідентифікації газу хлору Cl2, що виділяється, ДФУ пропонує помістити біля отвору пробірки шматочок фільтрувального паперу, просоченого розчином дифенілкарбазиду Р. Пари газу хлору окиснюють дифенілкарбазид (безбарвний) до дифенілкарбазону (оранжево-жовте забарвлення), а потім до дифенілкарбадіазону, внаслідок чого індикаторний папір забарвлюється уфіолетово-червоний колір:
дифенілкарба зид дифенілкарба зон дифенілкарба діазон
(безбарвний) (оранжево-жовте (фіолетово-червоне
забарвлення) забарвлення)
Випробування на чистоту згідно ДФУ
Прозорість, кольоровість розчину. ,
Вільний хлор (не більше 4 ppm) визначають за реакцією з калію йодидом у присутності розчину крохмалю:
CI2 +2KI → I2 + 2KCI
нюхати не можна – отруйний газ
Блакитне забарвлення розчину має зникати при додаванні 0,2 мл розчину натрію тіосульфату протягом 2 хв.
Загальні домішки сульфатів, важких металів, Арсену (N), Феруму (N) – в межах відповідних еталонів.
Сухий залишок. Не більше 0,01 %. 100,0 г субстанції випарюють досуха на водяному нагрівнику і сушать при температурі від 100 0С до 105 0С.
Кількісне визначення.
1. ДФУ. Кислотно-основне титрування (метод нейтралізації у водному середовищі) Алкаліметрія (титрування кислот), пряме титрування за іонами Н+, які створюють кисле середовище. Індикатор - метиловий червоний (зміна кольору з червоного на жовтий). Титрант - стандартний розчин натрію гідроксиду NаОН, s=1.
| Згідно з найбільш визнаною теорією кислот і основ - протеолітичною теорією Бернстеда і Лоурі - кислотно-основні реакції здійснюються за рахунок переносу протона від кислоти до основи. Інакше кажучи, кислота - це сполука, яка прагне віддати протон Н+ (донор протона), а основа - сполука, яка прагне приєднати протон Н+ (акцептор протона). Наприклад: СНзСООН ==== Н+ + СН3СОО-; NH3, + Н+=NH4+ Кислота / Основание Осиование Кислота |
Метод кислотно-основного титрування (метод нейтралізації) ґрунтується на реакції кислотно-основної взаємодії (реакції нейтралізації - взаємодія кислоти та основи, продуктами якої є сіль та вода).
Титрування (поступове додавання по краплям титранту - розчину натрію гідроксиду) супроводжується постійною зміною рН середовища з сильно кислого до слабкокислого (завдяки реакції нейтралізації). В точці ж еквівалентності (т. е. - момент титрування, коли кількість добавленого титранту еквівалентна кількості аналізованої речовини) середовище стає нейтральним:
HCI + NaOH—> NaCI + Н20
Після досягнення точки еквівалентності зайва крапля (надлишок) титранту (розчину лугу) викликає різку зміну (стрибок) рН, який фіксується за допомогою кислотно-основних індикаторів.
Кислотно-основні індикатори (метиловий червоний, метиловий оранжевий, фенолфталеїн та інші) за природою є слабкі органічні кислоти або основи - при відщепленні або приєднанні протона їх забарвлення змінюється, що дає змогу використовувати ці сполуки для фіксування кінцевої точки титрування.
Отже, зміна забарвлення індикатору і розчину в цілому, обумовлена різкою зміною рН, - є кінцева точка титрування.
2.Нефармакопейний метод Кількісний вміст хлороводню також можна визначити за густиною - певній концентрації кислоти відповідає певне значення густини. Визначивши густину кислоти хлористоводневої, можна легко за таблицями знайти її концентрацію. Густану визначають за допомогою ареометра.
3.Нефармакопейний метод. Аргентометрія за методом Фольгарда, зворотне титрування(див. натрію хлорид).
Суть методики полягає в тому, що до досліджуваного розчину додають двократний надлишок стандартного розчину аргентум нітрату AgNO3. Надлишок аргентум нітрату відтитровують розчином амоній тіоціанату NH4SCN в присутності індикатора ферум(ІІІ) амоній Сульфату (NH4)Fe(SO4)2 до червоно-рожевого забарвлення.
HCl + AgNO3 = AgCl + HNO3
AgNO3 + NH4SCN = AgSCN + NH4NO3
3NH4SCN + (NH4)Fe(SO4)2 = Fe(SCN)3 + 2(NH4)2SO4
Е m(HCl) = M. м.
Зберігання. У склянках з притертими пробками при температурі нижче ЗО С (при зберіганні в дуже теплих приміщеннях може виділятися газ (НСІ), який порушить закупорку склянки). Список Б.
Застосування. Кислоту хлоридну розведену застосовують у краплях і мікстурах (часто разом з пепсином) при недостатній кислотності шлункового соку, що має містити 0,3–0,5 % HCl. Призначають в середину 2–4 рази в день до або під час їжі по 10–15 капель на 0,25–0,5 склянки води.
6 % розчин кислоти хлоридної застосовують для лікування корости за Дем’яновичем.
Разом із препаратами Феруму використовують для лікування гіпохромної анемії (кислота сприяє кращому всмоктуванню Феруму).
В. р. д. всередину для дорослих – 2 мл (40 крапель) розведеної HCl;
В. д. д. всередину для дорослих – 6 мл (120 крапель) розведеної HCl.
Зауваження. Якщо в рецепті не зазначена концентрація кислоти хлоридної, треба відпускати тільки кислоту хлоридну розведену Acidum hydrochloricum dilutum (8,2–8,4 %).
Література:
Основна:
Ніжник Г.П. Фармацевтична хімія: підручник. - К.: ВСВ «Медицина», 2010. 352 с.
Фармацевтична хімія. За заг. ред. Проф. Безуглого П.О.- Вінниця, НОВА КНИГ А,2006.-
552с.
Безуглий П.О., Грудько В.О., Леонова С.Г. та ін. Фармацевтичний аналіз. - X.: НФАУ,
2001. - 240 с.
Беликов В.Г. Фармацевтическая химия - М.: Высш. шк., 1985. - 768 с.
Мелентьева Г.А., Антонова Л.А. Фармацевтическая химия. - М.: Медицина, 1985. - 480 с.
Прокопенко Т. С., Проценко Р. О. Фармацевтична хімія: Навч. посібник.- X.: Вид-во НФАУ, 2002.142 с.
Допоміжна:
Державна Фармакопея України.-Іе вид.-РІРЕГ, 2001. - 556 с.
ДФУ, Доповнення 1 2004р., Харків.
Аналітична хімія/ Д.Д. Луцевич, А.С. Мороз, О.В. Грибальська, -К.: Медицина, 2009.-416 с.,іл..
М.Д. Машковський “Лекарственные средства”.
Питання для самопідготовки:
1. Характеристика елементів VII групи головної підгрупи згідно з їхнім розташуванням в періодичній системі елементів Д.І. Менделєєва.
2. Загальна характеристика галогенів. їх розповсюдження, роль в організмі людини.
3. Який з галогенів має найбільші окислювальні властивості? Чому?
4. Загальна характеристика сполук галогенів, які використовуються в медицині, їх класифікація.
5. Способи добування кислоти хлористоводневої.
6. Ідентифікація кислоти хлористоводневої.
7. Реакції визначення домішок в лікарських засобах галогенідів.
8. Кількісне визначення кислоти хлористоводневої.
