Види вогню артилерії – це класифікація артилерійського вогню за кількістю, що залучаються, артилерійських засобів, способами підготовки, порядком ведення вогню, тактичним призначенням та іншими ознаками [9].
Вогневе ураження противника становить головний зміст бойових дій артилерії. Вогонь артилерії повинен бути: своєчасним; ефективним; точним; могутнім; раптовим.
Своєчасність вогню досягається: постійною готовністю артилерійських підрозділів до виконання вогневих завдань; підтримкою постійної взаємодії із загальновійськовими підрозділами (частинами); безперервною розвідкою противника і спостереженням за діями своїх військ; своєчасним плануванням вогню і маневру артилерійських підрозділів; своєчасним доведенням (уточненням) їм завдань; стійким та надійним управлінням артилерійським підрозділам.
Ефективність вогню досягається: отриманням точних даних про положення, розмір і характер цілей; правильним вибором засобів ураження цілі; високою точністю і раптовістю вогню; призначенням доцільного способу виконання вогневого завдання.
Точність вогню досягається: застосуванням високоточних боєприпасів; своєчасним і ретельним виконанням повною мірою всіх заходів щодо підготовки СіУВ; застосуванням найбільш точних способів визначення установок для стрільби; коректуванням вогню під час стрільби на ураження.
Раптовість вогню досягається: прихованим розгортанням артилерійських підрозділів у бойовий порядок і маневром під час бою; прихованою підготовкою вогню; вибором найбільш доцільного часу для відкриття вогню; дотриманням правил СіУВ [5].
Раптовість вогню має особливе значення під час ураження живої сили і високоманевреної бойової техніки противника.
При виконанні завдань з вогневого ураження противника в обороні артилерійські підрозділи можуть самостійно застосувати такі види вогню:
- вогонь по окремій цілі;
- зосереджений вогонь;
- нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь;
- вогонь високоточними боєприпасами;
- залучатися до ведення масованого вогню.
Вогонь по окремій цілі (ВОЦ) – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки ПТРК), який ведеться самостійно із закритої ВП або прямим наведенням, у тому числі й боєприпасами високої точності (рис. 11.2).
Рисунок 11.2 - Вогонь по окремій цілі
Застосовується для подавлення, знищення або руйнування окремих цілей.
Зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться дивізіоном або декількома дивізіонами (батареями) по одній цілі (рис. 11.3).
Застосовується для знищення і подавлення: тактичних засобів ядерного та хімічного нападу противника; артилерійських (мінометних) батарей (взводів); живої сили та вогневих засобів у районах зосередження, на маршрутах висування, рубежах розгортання і в ході бою; пунктів управління, радіолокаційних засобів; вертольотів на посадкових майданчиках; наземних елементів ВТЗ та інших цілей.
|
Рисунок 11.3 - Зосереджений вогонь
Одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному рубежі на шляху руху танків (БМП, БТР) противника і послідовно переноситься на інші призначені рубежі у міру виходу основної маси танків (БМП, БТР) із зони вогню (рис. 11.4).
|
|
Рисунок 11.4 - Одинарний рухомий загороджувальний вогонь
Застосовується для відбиття атак (контратак) танків (БМП, БТР) противника. Для ведення РЗгВ залучають артилерію калібру 100-мм і більше.
Призначається по ділянках місцевості, що спостерігаються з КСП.
Готується завчасно або у ході бою на імовірних напрямках атак (контратак) противника.
Перший (дальній) рубіж РЗгВ призначають на очікуваному рубежі, на якому розгортається противник у бойовий порядок (на відстані 1000-2000 м від переднього краю).
Відстань між рубежами 400-600 м (визначається часом перенесення вогню на новий рубіж і швидкістю руху атакуючих броньованих об’єктів противника), а віддалення ближнього рубежу РЗгВ від своїх військ – 300-400 м.
Інтервал розривів – до 25 м на гармату. Умовні позначення – за назвами хижих звірів, наприклад: „Лев”, „Лисиця” та ін.
Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному рубежі перед фронтом противника, який атакує (контратакує) (рис. 11.5).
|
Рисунок 11.5 - Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь
Застосовується для відбиття атаки (контратаки) піхоти і танків противника, безпосередньо на передній край (передові підрозділи) наших військ, для прикриття відкритих флангів, проміжків, стиків, проломів та рубежів розгортання для контратак.
Призначається по ділянках місцевості, що спостерігаються з КСП.
Готується завчасно або у ході бою на можливих напрямках атак (контратак) противника. Стрільба ведеться швидким вогнем на одній установці прицілу і кутоміра. Вогонь може бути фронтальним або фланговим. Його відкривають у момент підходу піхоти і танків противника до рубежу НЗгВ і ведуть, доки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку (контратаку). Для ведення НЗгВ залучають гармати і міномети усіх калібрів.
Дивізіон самостійно може готувати і вести одинарний НЗгВ. Дивізійна ділянка ділиться на число батарей. Рубежі НЗВ призначають не ближче 300-400 м від своїх військ. Їм присвоюють умовні найменування за назвами дерев, наприклад: „Вишня”, „Береза” та ін.
Інтервал розривів – до 50 м на гармату.
Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь (ГНЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється одночасно на декількох рубежах перед фронтом противника, який атакує (контратакує) (рис. 11.6).
Рисунок 11.6 - Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь
Застосовується при глибокій побудові бойового порядку атакуючого противника. Залучаються два і більше дивізіонів.
Відстань між рубежами – 150-200 м, інтервал розривів – до 50 м на гармату.
Нумерація рубежів ГНЗгВ починається з дальнього рубежу. Їм присвоюють умовні найменування за назвами дерев, наприклад: „Береза-1”, „Береза-2” та ін.
Подвійний рухомий загороджувальний вогонь (ПРЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється одночасно на двох рубежах на шляхах руху танків (БМП, БТР) противника і послідовно переноситься на інші призначені рубежі у міру виходу основної маси танків (БМП, БТР) з зони вогню (рис. 11.7).
Умовні позначення – за назвами хижих звірів, наприклад: „Тигр-1”, „Тигр-2” та ін.
Застосовується при глибокій побудові бойового порядку атакуючого противника.
Залучаються не менше двох дивізіонів. Відстань між рубежами – 150-200 м, між групами рубежів – 400-600 м.
Рисунок 11.7 - Подвійний рухомий загороджувальний вогонь
Масований вогонь (МВ) – централізовано спланований і підготовлений вогонь всієї або більшої частини артилерії об’єднання (з’єднання), який ведеться одночасно по одному або декількох важливих об’єктах противника із завданням нанесення їм рішучого ураження в обмежені терміни (рис. 11.8). Кожному вогню надають умовне найменування за назвою планет („Марс”, „Сатурн” і т.д.) [5].
Рисунок 11.8 - Масований вогонь:
а) – ураження противника у районах зосередження; б) – ураження противника на рубежах розгортання
