Зміст
Вступ.. 2
1. Поняття та система функцій.. 4
2. Представницька функція в системі функцій парламенту.. 9
3. Загальна характеристика законодавчої функції. 13
4. Установча функція як напрямок діяльності парламенту.. 16
5. Функція парламентського контролю: сутність, форми здійснення.. 19
Висновки.. 25
Список використаних джерел.. 26
Вступ
Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку парламентаризму в Україні характеризується значною активізацією діяльності законодавчих (представницьких) органів державної влади у вирішенні питань управління державними справами. При цьому важливе значення мають заходи щодо укріплення і вдосконалення конституційних функцій парламентських установ. Серед них велике значення мають функції парламенту.
Ступінь наукової розробленості теми. У вітчизняній юридичній літературі, науці конституційного права, зокрема, проводилися дослідження в області загальнотеоретичних проблем функцій парламенту.
У дореволюційний та радянський періоди аналізу позначених проблем були присвячені наукові праці
Різні аспекти функцій парламенту досліджувалися сучасними українськими вченими, такими як:
Слід зазначити, що, незважаючи на наявність великої кількості маючих значну наукову цінність публікацій, присвячених теоретичним і прикладним питанням теми цієї роботи, ці дослідження найчастіше носять фрагментарний характер. Відсутні роботи, в яких здійснений поглиблений системний аналіз найбільш актуальних проблем здійснення функцій законодавчими (представницькими) органами державної влади України.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного наукового аналізу положень законодавства і сучасної практики обґрунтувати шляхи вдосконалення та пошуку нових форм здійснення функцій парламентом.
Основні завдання дослідження:
- вивчити і узагальнити наукові підходи до дослідження правовогозмісту функцій парламенту;
- запропонувати і обґрунтувати дефініцію, а також розкрити сутнісний і
інституційний зміст функцій законодавчого (представницького) органу державної влади України;
- дослідити систему функцій, обґрунтувати авторський підхід до їх класифікації;
- запропонувати і обґрунтувати комплекс правових заходів, спрямованих на підвищення ефективності функцій парламенту.
Об'єктом дослідження є врегульовані нормами конституційного права та іншими галузями права суспільні відносини, що складаються у сфері здійснення законодавчим (представницьким) органом державної влади України притаманних йому функцій.
Предметом дослідження виступають правові ідеї, результати наукових досліджень, присвячені функціям законодавчого (представницького) органу державної влади.
Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція України.
Структура дослідження обумовлена метою, завданням та предметом і складається із вступу, 5 розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 20 аркушів.
Поняття та система функцій
Про парламент слід говорити лише тоді, коли є в сукупності такі ознаки: наявність колегіальної представницької установи; характер парламентаріїв як народних представників, їх постійна і оплачувана робота в даній якості, соціальний статус; певні завдання та повноваження, коло справ парламенту, форми, методи і стиль його робіт. В першу чергу, у парламента є набір функцій, невід'ємних для цього органу: представництво народу; законотворчість; участь у верховному керівництві справами держави (особливо вплив на формування і здійснення внутрішньої і зовнішньої політики країни, затвердження державного бюджету, розгляд стану і проблем різних сфер державного життя, їх оцінка, внесення пропозицій та рекомендацій); формування або участь у формуванні ряду державних органів; здійснення в межах своїх повноважень функції парламентського контролю в галузі державного будівництва, діяльності інших органів, виконання бюджету і т. д.; можливість у певних межах і формах виконувати завдання об'єднання, сприяння та організаційно-методичної допомоги щодо нижчестоящих представницьких органів, зрозуміло, не зазіхаючи на їх самостійність. Історичний досвід говорить про те, що так чи інакше розвиток парламентаризму був пов'язаний з придбанням названих рис статусу парламентських установ.[2, с. 45]
Дослідження функцій парламенту представляється необхідним випередити з'ясуванням сутності терміна «функція», щоб уникнути частого змішування останнього з родинними поняттями (повноваження, компетенція, обов'язки). Література трактує функцію (від лат. function - виконання, здійснення) як зовнішній прояв властивостей об'єкта в даній системі відносин.
Якщо законодавча функція українського парламенту прямо зазначена у Конституції у його визначенні, то інші функції Верховної Ради України не закріплені в такому явному вигляді, але при комплексному аналізі повноважень, закріплених за нею, ці функції можна легко виділити. Як і всякий інший парламент, Верховна Рада України у своїй діяльності реалізує, поряд із законодавчою (нормотворчою), ряд інших функцій: бюджетно-фінансову, функцію участі у формуванні інших державних органів, контрольну функцію по прийняттю одноразових ненормативних рішень на нерегулярній основі, церемоніальну.
Функції Верховної Ради України не закріплюються Конституцією і законами України, тому вони мають безпосередній зв’язок з повноваженнями парламенту та випливають з них. [4, с. 76]
Загальновизнаними класифікаційними критеріями є об’єкти (сфери), суб’єкти, способи (форми) та засоби діяльності.
Класифікація функцій Верховної Ради України на види може здійснюватися за такими критеріями:
за об’єктами (сферами) діяльності Верховної Ради України;
за суб’єктами Верховної Ради України; за способами (формами) діяльності Верховної Ради України;
за засобами діяльності Верховної Ради України;
за терміном реалізації функцій Верховної Ради України;
за механізмом реалізації функцій Верховної Ради України.
За об’єктами (сферами) діяльності Верховної Ради України можна розрізнити внутрішні та зовнішні функції.
У свою чергу, за об’єктами внутрішньої діяльності автори виділяють політичну економічну, соціальну та духовно-культурну функції.
За сферами діяльності парламенту України слід розрізняти такі його функції: політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну), екологічну та зовнішню (зовнішні).
Політична функція українського парламенту випливає із того, що Верховна Рада України виступає в якості центральної ланки політичної системи України.
За умов становлення ринкової економіки в нашій країні однією з пріоритетних виступає економічна функція Верховної Ради України, яка проявляється у: 1) затвердженні загальнодержавних програм економічного розвитку; 2) законодавчому визначенні правового режиму власності; 3) правовому регулюванні засад зовнішньоекономічної діяльності України; 4) законодавчому визначенні правового режиму підприємництва, створення і функціонування фінансового, кредитного та інвестиційного ринків, правил конкуренції; 5) визначенні порядку створення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний режим, відмінний від загального, та ін. [6, с. 90]
Соціальна функція Верховної Ради України виражається в затвердженні нею концепції державної соціальної політики, законодавчому визначенні основ соціального захисту населення, створенні законодавчих умов для забезпечення людині достатнього життєвого рівня, охорони здоров’я, материнства і дитинства, визначенні форм і видів пенсійного забезпечення, засад благодійницької діяльності тощо.
Екологічна функція – життєво важлива діяльність будь-якої сучасної держави. На національному рівні сьогодні розроблено та прийнято цілий ряд нормативних актів, спрямованих на врегулювання діяльності різноманітних суб’єктів у галузі природокористування.
Аналіз правової літератури дозволяє зробити висновок про існування окремих видів зовнішніх функцій, як одного з різновидів об’єктних функцій Верховної Ради України. Серед них можна виділити такі: зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та інші функції. Для реалізації зовнішньої діяльності Верховна Рада наділена колом законодавчих та установчих повноважень. У компетенції парламенту – прийняття законів та інших актів, що регулюють різноманітні аспекти зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності Української держави.
Поділ функцій Верховної Ради України на види за суб’єктами її діяльності зумовлений тим, що ці функції здійснюються як парламентом в цілому, так і його посадовими особами, органами та підрозділами, якими є: народні депутати, парламентські комітети, тимчасові спеціальні та слідчі комісії, фракції, депутатські групи, парламентська більшість та опозиція, тобто ті посадові особи й парламентські інституції, що беруть участь у здійсненні функцій парламенту України. [3, с. 82]
Таким чином, на конституційно-правовому рівні закріплюються функції, які здійснює Верховна Рада України в цілому, та функції, що здійснюють суб’єкти Верховної Ради – парламентські інституції. Причому зміст функцій останніх обумовлюється змістом функцій парламенту.
Залежно від того, яким суб’єктом здійснюються ті чи інші функції Верховної Ради України, їх можна класифікувати таким чином:
загальнопарламентські функції;
функції народних депутатів;
функції комітетів;
функції тимчасових спеціальних та слідчих комісій;
функції фракцій;
функції депутатських груп;
функції парламентської більшості; функції опозиції.
Розрізняють також види функцій Верховної Ради України за засобами її діяльності, під якими слід розуміти ряд організаційних та правових заходів, спрямованих на вирішення конкретних питань або врегулювання певних конституційно-правових відносин.
Отже, за цим принципом функції Верховної Ради України можна поділити на такі види: конституційну, бюджетно-фінансову, інформаційну, територіальну, програмну тощо.
Цей висновок випливає із конституційних положень, згідно з якими Верховна Рада України має ряд повноважень у сфері прийняття та внесення змін до Конституції; у бюджетно-фінансовій сфері; у сфері утворення та ліквідації адміністративно-територіальних одиниць тощо; в інформаційній сфері; у сфері затвердження державних програм і т.д.
За терміном реалізації можна виділити постійні і тимчасові функції Верховної Ради України.
За механізмом реалізації функції Верховної Ради України поділяються на складні (комплексні) та прості. Складні (комплексні) функції Верховної Ради – це основні види її діяльності, для реалізації яких парламент періодично проводить комплекс послідовних організаційних та правових заходів. Прості функції Верховної Ради – це види її діяльності, реалізація яких відбувається шляхом здійснення певного акту.
Але найбільш поширеним є поділ функцій Верховної Ради України за способами (формами) її діяльності. Серед них можна виділити наступні функції: представницьку, законодавчу, установчу (державотворчу) та контрольну.
