Методи конфліктологічних дослдіжень

Найпоширенішими методами в конфліктології вважаються: експеримент, аналіз документів, опитування, спостереження. У конфліктології не досить часто практикується застосування експерименту, через те, що будь-яке пряме втручання в конфлікт, особливо в міжособистісний, не тільки може спричинити шкоду конфліктуючим сторонам, але і порушити „чистоту” дослідження. На рівні між особистісного спілкування експеримент проводять психологи. (американський конфліктолог Харрас в 1997-х роках розробив та провів наступний експеримент. Асистенти експериментатора влізали перед людиною, яка стоїть в черзі в магазині, чи супермаркеті. В деяких випадках вони говорили „вибачте”, а в інших не говорили нічого. Експериментатор записував вербальні і невербальні реакції людей на таку провокацію. Зокрема: вербальні реакції класифікувалися як ввічливі, байдужі, агресивні і дуже агресивні. Невербальні реакції класифікувалися як дружня посмішка, байдужі погляди, ворожі жести, штовхання і випихання).

Дослідник може дізнатися про конфліктуючі сторони через різноманітні документи (офіційна документація, література, преса, особисті документи (листи, щоденники), мікрофільми, дискети). Аналіз змісту документів в багатьох випадках допомагає отримати інформацію, яка необхідна для поглибленого вивчення проблеми конфлікту. Зазвичай при вивченні документів зустрічаються труднощі, які пов’язані із великою кількістю і різноманітністю джерел. Для зручності використовують своєрідну методику їх вивчення під назвою „конвент-аналіз” (кількісний аналіз). Його суть можна вкласти в таку схему „Хто сказав, що, кому, як з якою метою і з яким результатом?”. Конфліктологи по питаннях, які їх цікавлять часто проводять опитування людей. Ці дані можна отримати як від сторони, яка приймає участь в конфлікті так і від його очевидців. Питання, які ставляться до респондентів, як правило, опосередковані, тому, що багато людей встидаються розповісти про участь в конкретному конфлікті. Позитивні риси опитування: вони не причинять шкоди ні респондентові, відносно дешеві і не вимагають затрат часу. Недоліки: деякі респонденти не завжди відверті. Часто конфліктологи можуть застосовувати „метод діагностичного інтерв’ю”, який дозволяє отримати якісну інформацію про досліджуване соціальне явище, наприклад виникнення страйку.
Найбільш поширеним і досить простим є метод спостереження. Кожний із нас користується цим методом у повсякденному житті, тому, що він дозволяє оцінити особистісні характеристики як знайомих так і незнайомих людей. Професійними спостерігачами є журналісти, вчителі, лікарі. Спостереження відбувається в природних умовах. Конфліктолог в залежності від мети дослідження і ситуації може спостерігати, будучи або безпосереднім учасником події (включене спостереження), або стороннім спостерігачем (звичайне спостереження). Переваги методу спостереження полягають в тому, що він простий, і дозволяє досліднику вникнути в деталі конфлікту „відчути” його багатоманітність. Недолік: особистість дослідника неодмінно відобразиться на якості дослідження.
Розглянемо ще деякі із методів, які використовуються в конфліктології.
Статистичний метод сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності, взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.
Метод експертних оцінок застосовується для прогнозування розвитку тих чи інших подій і явищ. Основою якісної та кількісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний науковий та практичний досвід. Важливим моментом є правильно підібрати експертів, організувати їхню роботу.
Метод „картографії конфлікту”. Його суть полягає у послідовному заповненні „карти” конфлікту, розділеної на декілька секторів (залежності від кількості учасників конфлікту). У центрі її заноситься основна проблема, а в розділи – інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому.
Комп’ютерний конвент-аналіз. ККА текстів засобів масової комунікації – один із методів відстежування моделей соціальної реальності, які транслюються масовими інформаційними джерелами. Ці результати можна використовувати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний матеріал у процесі прийняття рішень. Примирні та арбітражні процедури використовуються з метою розв’язання конфліктів на різних соціальних рівнях. Вони допомагають мирно врегулювати складні трудові конфлікти, що зайшли в глухий кут. У такому разі аналіз конфліктів здійснюють незалежні організації. наприклад, в Україні такою організацією є Національна служба посередництва і примирення. В її основні завдання входить вивчення ситуації та запропонування проекту вирішення конфліктів. Якщо ж сторони не доходять згоди, то незалежна організація виносить свій вердикт, обов’язків для конфліктуючих сторін.
Соціометрія у конфліктології передбачає вивчення емоційно-психологічних зв’язків між людьми. На думку винахідника цього методу американського вченого Дж. Морено, соціометричний метод це система технічних засобів і процедур для аналізу соціально-емоційних зв’язків індивіда з членами тієї групи, де він живе і працює. За допомогою соціометричних досліджень можна отримати зріз динаміки внутрішніх взаємин в групі, дати конкретну кількісну оцінку внутрішньогрупових і міжгрупових процесів спілкування, виявити характер психологічних взаємин, наявність лідерства, угрупувань, конфліктних ситуацій. Важливим позитивом є простота і швидкість процедури дослідження.

Етапи вирішення конфлікту

Розвиток конфлікту проходить три стадії - передконфліктна, конфліктну і післяконфліктна.

Предконфликтная стадія. Починається з конфліктної ситуації, яка виявляє опонентів і причинний обумовленість конфлікту. Але це ще не конфлікт, а тільки рівноважний стан, обставина, яка може передувати протиборства. Інцидент - друга фаза предконфликтной стадії.

Конфліктна стадія. Щоб відбулося перетворення ситуації в конфлікт, потрібно привід, потрібні якісь дії, що призводять боку в рух. Тільки разом, конфліктна ситуація і інцидент утворюють конфлікт. Конфліктна ситуація (частіше в прихованій формі) може зберігатися, не приводячи до інциденту і не переходячи в конфлікт.

Перша фаза - настає після інциденту. Відбувається неминучий обмін ударами, призначення яких - наступ на позиції опонентів, нейтралізація загрози з їхнього боку. Дуже часто супроводжується наростанням агресивності. Ця фаза сприяє "переоцінки цінностей" з урахуванням відбулися змін.

Друга фаза - вибір шляхів подальшої взаємодії опонентів. Існує два шляхи: або шукати примирення; або ескалація, продовження конфлікту

Послеконфликтная стадія. Ослаблення протистояння - перша фаза. Вона примітна тим, що конфлікт при всій своїй гостроті може припинитися, як в результаті зміни об'єктивної ситуації, так і в результаті психологічної перебудови суб'єктів, зміни їх поглядів і намірів. На цій основі стає можливим повне або часткове вирішення конфлікту. Напруженість ситуації спадає, причини, що викликали протистояння і загострену боротьбу, згладжуються або усуваються.

Заключна фаза - підведення підсумків, оцінка результатів. Наслідки конфлікту залежать від факторів об'єктивного і суб'єктивного порядків, манери поведінки сторін, методів подолання розбіжностей, вмілості тих, хто направляв врегулювання конфлікту. Наслідки конфлікту, при будь-якому результаті, впливають на організацію та її персонал.

9. Універсальна понятійна схема опису конфлікту охоплює такі понятійно-категоріальні групи: сутність, типологія, структура, функції,

еволюція, генеза, динаміка, інформація в конфлікті, попередження,

завершення, дослідження та діагностика.