Протиепідемічні заходи при гепатиті А

Заходи відносно хворих і реконвалесцентів. Хворі на ГА підлягають обов'язковій госпіталізації. Ізоляцію припиняють після зникнення клінічних явищ, відновлення функції печінки, нормалізації рівня білірубіну в крові. За реконвалесцентами ГА встановлюють диспансерне спостереження на 3 місяці. Протягом 6 місяців після виписки із стаціонару протипоказані профілактичні щеплення.

Заходи відносно осіб, що спілкувалися з хворими. Розмежування В осередках ГА проводиться медичне спостереження протягом 35 днів з моменту останнього спілкування з хворим (термометрія, опитування, огляд з визначенням розмірів печінки, селезінки) не рідше 1 разу на тиждень; дітей дитячих дошкільних закладів – щоденно. За показаннями проводиться лабораторне обстеження (поява в колективі підвищеної кількості ГРЗ, особливо які супроводжуються збільшенням печінки, наявності гепатосплієнального синдрому неясної етіології, диспепсичних явищ, підйомів температури та ін.).

Профілактичні і протиепідемічні заходи. Основи профілактики зараження – забезпечення населення доброякісною водою та створення умов, що гарантують виконання санітарних правил, які висувають для заготівлі, зберіганню, виготовленню та реалізації продуктів харчування.

В якості засобу специфічної профілактики рекомендована до використання вакцина проти ГА.

 

6. Питання для самоконтролю:

1. Основні напрямки боротьби з кишковими інфекціями.

2. Назвіть збудників шигельозів та охарактеризуйте їх стійкість в навколишньому середовищі.

3. Джерела інфекції при шигельозах. Епідеміологічне значення хворого і носія при шигельозах.

4. Чинники передачі при шигельозах, провідні чинники для шигел Зонне, Флекснера і Григор’єва-Шига. Типи епідемій при шигельозах.

5. Прояви епідемічного процесу при шигельозах в багаторічній і річній динаміці, серед різних груп населення.

6. Охарактеризуйте збудника черевного тифу, його стійкість в навколишньому середовищі.

7. Джерела інфекцій при черевному тифі та паратифах. Епідеміологічна роль хворих та носіїв при черевному тифі.

8. Механізм та чинники передачі при черевному тифі та паратифах.

9. Характеристика збудника гепатиту А, його стійкість до дій фізичних і хімічних чинників.

10. Джерело інфекції при гепатиті А. Клінічні форми джерела збудників інфекцій при гепатиті А. Небезпечні для оточуючих періоди при гепатиті А.

11. Назвіть механізм і чинники передачі при гепатиті А.

12. Прояви епідемічного процесу при гепатиті А в багаторічній і річній динаміці, серед різних груп населення.

13. Заходи щодо хворого та носія в осередках шигельозу.

14. Поточна і завершальна дезінфекція в осередках черевного тифу.

15. Специфічна профілактика серед контактних в осередку гепатиту А.

Рекомендована література.

Основна:

1. Беляков В.Д., Яфаев Р.Х., Эпидемиология.– М.: Медицина. – 1989.– 415 с.

2. Зуева Л.П., Яфаев Р.Х. Эпидемиология. - Спб.: Фолиант. - 2005. - с. 752

3. Епідеміологія: навчальний посібник / За ред. Ю.Д. Гоца, І.П. Колеснікової, Г.А. Мохорта. - Київ.: «Асканія». - 2007. - с. 3-27.

4. Покровский В.И., Пак С.Г., Брико Н.И. И др. Инфекционные болезни и эпидемиология. - М.: Медицина. - 2002. - с. 384

5. Синяк К.М. Епідеміологія. - К.: Здоров'я. - 1993. - с. 470.

6. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія. К.:Здоров'я. - 1998. – с. 475.

7. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія з основами медичної паразитології. - К.: Здоров'я. - 2001. - с. 620

8. Черкасский Б.Л. Руководство по общей эпидемиологии. – М.: «Медицина», 2001. – С.400-457.

9. Шляхов Э.Н. Практическая эпидемиология. Кишинев: «Штиинца».- 1986. - 483-501.

10. Дикий Б.М., Нікіфорова Т.О. Епідеміологія. м. Івано-Франківськ.- 2006.

Додаткова:

1. Наказ МОЗ України «Про заходи щодо попередження захворюваності населення України на гепатит А» № 240 від 01.10.1999 р.

2. Наказ МОЗ України „Про загострення епідситуації з вірусного гепатиту А в Україні” №348 від 19.12.2000

3. Наказ МОЗ СРСР «О мероприятиях по снижению заболеваемости брюшным тифом и паратифами в стране» №139 від 02.03.1989 р.

4. Інструкція МОЗ СРСР «Інструкція по виявленню, обліку і спостереженню за носіями бактерій черевного тифу і паратифів» від 02.03.1989 р.