Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ип оксид≥в ≥ г≥дрооксид≥в




 лас м≥нерал≥в представлений х≥м≥чними сполуками р≥зних х≥м≥чних елемент≥в з киснем, що нараховуЇ близько 300 м≥неральних вид≥в. Ќайб≥льше розповсюджен≥ природн≥ оксиди Si, Fe, Mn, Al, меншою м≥рою Cu, U. Ѕ≥льш≥сть природних оксид≥в Ц сполуки з ≥онним звТ€зком, однак м≥нерали кремнезему характеризуютьс€ ковалентним звТ€зком аналог≥чно ≥ншим природним оксидам ≥нших неметал≥в (As, Se, Te) та халькоф≥льних елемент≥в (Cu, Pb, Zn, Sn, Hg, Cd, In, Bi, Sb). “радиц≥йно в клас≥ природн≥ оксиди обТЇднан≥ з г≥дроксидами ≥ оксиг≥дратами сполук, що м≥ст€ть одночасно O та OHЦ.

ѕриродн≥ оксиди под≥л€ютьс€ на прост≥ ≥ складн≥, а також на групи за кат≥онним складом. ƒо простих належать м≥нерали, €к≥ м≥ст€ть один кристал≥чний сорт кат≥он≥в., тобто сполуки типу RO, R2O3, RO2, включаючи ≥зоморфн≥ сум≥ш≥ з такими типовими формулами , , ≥ т.д.  р≥м того, простими природними оксидами вважаютьс€ м≥нерали ≥з вказаними формулами, що мають у своњх кристал≥чних реш≥тках крупн≥ порожнини, в €ких можуть розм≥щатис€ ≥нш≥ кат≥они, що вход€ть в них у пор€дку ≥онного обм≥ну, тобто сполуки включенн€. ѕереважно це природн≥ оксиди з цеол≥товою водою або оксиг≥драти. Ќайб≥льш розповсюдженими серед простих оксид≥в Ї кварц, корунд, гематит, рутил, каситерит, п≥ролюзит, уран≥т, бадделењт. ƒо складних оксид≥в належать м≥нерали з двома або б≥льше кристалох≥м≥чними сортами кат≥он≥в з типовими формулами ABO3, AB2O4, AB2O6, ABB2O6 ≥ т.д. Ќайб≥льш розповсюдженими серед складних оксид≥в Ї магнетит, ≥льмен≥т, вольфрам≥т, лопарит та ≥н.

 ристал≥чн≥ структури б≥льшост≥ природних оксид≥в будуютьс€ за принципом заповненн€ кат≥онами порожнин в щ≥льн≥й упаковц≥ з ан≥он≥в O.

ѕриродн≥ оксиди перех≥дних елемент≥в переважно безкол≥рн≥ ≥ прозор≥, з скл€ним блиском. ѕриродн≥ оксиди неперех≥дних елемент≥в забарвлен≥ в темн≥ тони ≥ часто мають металевий ≥ нап≥вметалевий блиск. √устина природних оксид≥в нижча, н≥ж у сульф≥д≥в, а тверд≥сть Ц вища.

”творенн€ природних оксид≥в повТ€зане з р≥зними геолог≥чними процесами Ц ендогенними, екзогенними, метаморф≥чними.

¬ажливе практичне значенн€ природних оксид≥в визначаЇтьс€ тим, що до них належать так≥ важлив≥ рудн≥ м≥нерали, €к магнетит, гематит, п≥ролюзит, каситерит, ≥льмен≥т, рутил, лопарит та ≥нш≥ м≥нерали, а також кварц, корунд, руб≥н, сапф≥р, ювел≥рн≥ р≥зновидност≥ хризоберилу.

ћагнетит Ц Fe2+Fe23+O4 Ц м≥нерал п≥дкласу складних оксид≥в. —клад ≥ властивост≥ зм≥нн≥ ≥ залежать в≥д умов утворенн€. “ипоморфн≥ елементи-дом≥шки р≥зних формац≥й: Ti, Mg, Al, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. Ѕагато з цих елемент≥в вход€ть до складу м≥кровключень в магнетит≥ Ц продукт≥в розпаду твердого розчину.  ристал≥зуЇтьс€ в куб≥чн≥й сингон≥њ. ‘орми вид≥ленн€ др≥бнозернист≥ суц≥льн≥ маси, др≥бна вкраплен≥сть, кристали октаедричн≥, р≥дше ромбододекаедричн≥, дуже р≥дко куб≥чного обл≥ку. «устр≥чаютьс€ сферол≥ти д≥аметром до 10 см, дендрити довжиною до 10 см, волокнист≥ та сажист≥ вид≥ленн€, ниркопод≥бн≥ агрегати, оол≥ти. ¬≥дом≥ псевдоморфози магнетиту по гематиту, перескиту та ≥н.

 ол≥р жовтувато-чорний, блиск металевий. —пайн≥сть в≥дсутн€; ≥нод≥ окремост≥ по октаедру. “верд≥сть 5,5-6. √устина 5200 кг/м3. —ильно магн≥тний.

 орунд Ц Al2O3 Ц м≥нерал класу оксид≥в.  ристал≥чна структура координац≥йна, основний мотив субшаровий.  ристали тригональноњ сингон≥њ, бочкопод≥бн≥, стовпчаст≥, р≥дше б≥п≥рам≥дальн≥, таблитчаст≥. ѕодовжен≥ кристали типоморфн≥ дл€ пор≥д, б≥дних кремнеземом, пластинчаст≥ Ц дл€ кислих метасоматичних ≥ метаморф≥чних пор≥д. ¬ласне корунд складаЇ також щ≥льн≥ др≥бнозернист≥ маси.

«абарвленн€ звичайного корунду синьо-с≥ре, жовте.  расив≥ кольоров≥ прозор≥ р≥зновидност≥ корунду руб≥н та сапф≥р. «абарвленн€ часто розпод≥л€Їтьс€ нер≥вном≥рно. ’арактерний плеохроњзм. Ѕлиск алмазний до скл€ного. “верд≥сть 9. √устина 4000 кг/м3.

 варц Ц SiO2 Ц головний м≥нерал с≥мейства кремнезему. Ўироко розповсюджений в л≥тосфер≥. ћ≥стить в невеликих к≥лькост€х дом≥шки Al, Fe, Ca, Mg, Ti, Na, K, Li, OH тощо. ¬становлено 12 пол≥морфних модиф≥кац≥й кристал≥чного SiO2, з них основн≥ a- , b- , b2- . ¬с≥ вони ст≥йк≥ при нормальному тиску, утворенн€ њх визначаЇтьс€ температурою середовища. ѕри тиску вищому 2 √ѕа утворюЇтьс€ монокл≥нальний коесит, а вище 10 √ѕа Ц найб≥льш щ≥льна модиф≥кац≥€ кварцу гексагональний стишов≥т.  ристал≥чна структура a-  ≥ b-  представлена каркасом з повТ€заних вершинами [SiO4]-тетраедр≥в, сп≥рально закручених вздовж тр≥йних осей симетр≥њ, в результат≥ чого розр≥зн€ютьс€ прав≥ та л≥в≥ енант≥оморфн≥ форми.

 варц вид≥л€Їтьс€ у вигл€д≥ окремих зерен, добре огранених призматичних, р≥дко ромбоедричних кристал≥в, зернистих ≥ шостоватих агрегат≥в, зливних м≥кроволокнистих ≥ сферол≥тових мас (халцедон). ’арактерн≥ ор≥Їнтован≥ зростки кварцу з польовими шпатами (граф≥чний пегматит), рутилом, кальцитом тощо. “верд≥сть 7. √устина 2650 кг/м3, ≥нод≥ недосконала спайн≥сть по ромбоедру, призм≥, п≥накоњду. «лам раковистий. ѕереважають пТЇзоелектричн≥ властивост≥. Ћегко розчин€Їтьс€ у HF, при п≥двищених температурах ≥ тисках розчин€Їтьс€ у водних лужних ≥ б≥карбонатних розчинах.

–утил Ц TiO2 Ц м≥нерал класу оксид≥в, найб≥льш розповсюджена пол≥морфна модиф≥кац≥€ TiO2. ≤зоморфн≥ дом≥шки Cr, Nb, Ta, U, Sn. –≥зновидност≥ рутилу стюверит Ц м≥стить дом≥шки Ta2O5 (до 47%); ≥льмено-рутил Ц Nb2O5 (до 42%); н≥грин (зал≥зистий рутил). —ингон≥€ тетрагональна.  ристал≥чна структура рутилу утворена стр≥чками TiO6-октаедр≥в, вит€гнутими вздовж четвертоњ ос≥.  ристали призматичн≥, стовпчаст≥ до голчастих. √ран≥ призми покрит≥ вертикальною штриховкою. ѕереважно дв≥йники кол≥нчаст≥, серцевидн≥. ”творюють також еп≥таксичн≥ зростанн€ з магнетитом, гематитом, ≥льмен≥том, голчастими ≥ вит€гнутими зростками в кварц≥ (Устр≥ли јмураФ, Уволосс€ ¬енериФ), гранат≥. ќр≥Їнтован≥ за кристалограф≥чними напр€мами вростки рутилу в сапф≥р≥, руб≥н≥, шп≥нел≥ та ≥нших зумовлюють астеризм в цих м≥нералах. «устр≥чаютьс€ також у вигл€д≥ др≥бно- ≥ крупнозернистих суц≥льних мас. “онкозернистий агрегат рутилу входить до складу псевдоморфоз по м≥нералах Ti (лейкоксен).

«абарвленн€ червоно-буре, темно-буре, жовтувате, синювате, чорне, р≥дко зелене. “верд≥сть 5,5. √устина 4200 кг/м3.  рихкий. Ўироко розповсюджений акцесорний м≥нерал ≥нтрузивних ≥ метаморф≥чних пор≥д, характерний м≥нерал альп≥йських жил. „асто зустр≥чаЇтьс€ в теригенних осадових породах. ѕромислов≥ концентрац≥њ в≥дом≥ в кварцитах, гнейсах, метаморф≥чних сланц€х. ЌакопичуЇтьс€ також у розсипах.

ќпал Ц SiO2×nH2O Ц водовм≥сний колоњдний оксид кремн≥ю глобул€рноњ будови. √лобули кремнезему мають розм≥р 150-400 нм, р≥дко б≥льше. ѕри розкристал≥зац≥њ переходить в агрегат субм≥кроскоп≥чних кристал≥в: a-кристобол≥ту, b-тридим≥ту ≥ њх сум≥ш  “-опал. ћ≥стить дом≥шки оксид≥в Al, Fe, Mn, Mg, лужних та орган≥чних речовин, що зумовлюють власне забарвленн€ опалу (рис. 4.30). √лобул€рна будова опалу породжуЇ опалесценц≥ю Ц розс≥юванн€ св≥тла.

Ѕлагодатний опал в≥др≥зн€Їтьс€ радужною грою кольор≥в (кпал≥зац≥Їю), причиною €коњ Ї дифракц≥€ св≥тла на простор≥ реш≥тки, утвореноњ регул€рно розташованими однорозм≥рними глобулами.  ол≥р радужноњ ≥ризац≥њ визначаЇтьс€ д≥аметром глобул (при Æ 150-200 нм Ц ф≥олетовий, до 400 нм Ц зелений, б≥льше 400 нм Ц червоний).

«а забарвленн€м вид≥л€ють так≥ р≥зновидност≥ благодатного опалу: б≥лий опал Ц св≥тлий з кристал≥зац≥Їю в блакитних тонах; чорний опал Ц з темно-ф≥олетовим, син≥м або чорним корпускним забарвленн€м та ≥ризац≥Їю в червоних ≥ зелених тонах; арлек≥н Ц з мозањчним рисунком; вогн€ний опал Ц оранжевий ≥з вогн€ною ≥ризац≥Їю; дж≥розоль Ц блакитна або б≥ла прозора р≥зновидн≥сть тощо. ћаточний опал Ц вм≥щуюча порода з прожилками благородного опалу.

Ќайб≥льше розповсюдженн€ мають звичайн≥ опали ≥ нап≥в-опали, що не мають ≥ризац≥њ.

ќпал дуже крихкий, розтр≥скуЇтьс€ при дег≥дратац≥њ. “верд≥сть 5-6,5. √устина 1850-2300 кг/м3. Ѕлиск скл€ний, ≥нод≥ перламутровий або восковий.

 

“ип солей кисневих кислот

ƒо цього типу належить переважна б≥льш≥сть в≥домих м≥нерал≥в земноњ кори, €к≥ залежно в≥д кислоти, за рахунок €коњ вони утворились, под≥л€ютьс€ на так≥ класи:

1.  лас сил≥кат≥в Ц ол≥в≥н, гранати, циркон, топаз, каол≥н≥т, нефел≥н;

2.  лас борат≥в Ц борацит;

3.  лас фосфат≥в Ц апатит, б≥рюза;

4.  лас карбонат≥в Ц кальцит, магнезит, долом≥т, малах≥т;

5.  лас вольфрамат≥в Ц шеЇл≥т, вольфрам≥т;

6.  лас сульфат≥в Ц анг≥дрит, барит, г≥пс;

7.  лас н≥трат≥в Ц натр≥Їва сел≥тра, кал≥Їва сел≥тра;

8. “ип вуглеводневих (орган≥чних) м≥нерал≥в.

¬ даному п≥дпункт≥ наведено т≥льки найб≥льш характерн≥ м≥нерали з кожного класу, що Ї типовими дл€ них.

√ранати Ц A32+B23+[SO4]3. √рупа включаЇ в себе 15 ≥зоструктурних м≥нерал≥в Ц к≥нцевих член≥в ≥зоморфних р€д≥в. «а х≥м≥чним складом под≥л€ютьс€ на 5 п≥дгруп. Ќайб≥льше розповсюдженн€ мають алюм≥н≥Їв≥ ≥ кальц≥Їв≥ гранати, що утворюють безперервн≥ ≥зоморфн≥ р€ди.

 ристал≥зуЇтьс€ в куб≥чн≥й сингон≥њ. ѕараметр елементарноњ реш≥тки вар≥юЇ в≥д 11,46 до 12,46 ј. ќсновною структурою Ї каркасний мотив з ≥зольованих кремнистокисневих SiO4-тетраедр≥в ≥ кисневих BO6-октаедр≥в; AO8-пол≥едри розташовуютьс€ в порожнинах каркасу. ƒл€ гранат≥в характерн≥ ромбододекаедричн≥ та тетрагонтриоктаедричн≥ кристали. ѕереважають також суц≥льн≥ зернист≥ агрегати.

÷иркон Ц Zr[SiO4] Ц м≥нерал п≥дкласу остр≥вних сил≥кат≥в. ѕереважно м≥стить дом≥шки Ca, Mn, Mg, Sn, Nb, TR, P, U, Th у вигл€д≥ м≥неральних м≥кровключень. ¬ кристал≥чн≥й структур≥ циркону ≥зольован≥ [SiO4]-тетраедри чергуютьс€ вздовж вертикальноњ ос≥ у шаховому пор€дку з [ZrO8]-пол≥едрами. —ингон≥€ тетрагональна.  ристали циркону видовжено- ≥ короткопризматичн≥ з гострими б≥п≥рам≥дальними зак≥нченн€ми або б≥п≥рам≥дальн≥. ’арактерн≥ еп≥таксичн≥ зростанн€ циркону з п≥рохлором ≥ ксенотимом, а також хрестопод≥бн≥ та кол≥нчаст≥ дв≥йники.

÷иркони п≥зн≥ших генерац≥й утворюють променев≥ зростки тонкопризматичних кристал≥в. ” забарвленн≥ циркону переважають червонувато-коричнев≥ кольори, в≥дом≥ також безкол≥рн≥, соломово- ≥ золотисто-жовт≥, оранжево- ≥ пурпурно-червон≥, р≥дше зелен≥ циркони. «а забарвленн€м вид≥л€ють р≥зновидност≥ прозорих ювел≥рних циркон≥в. ’арактерне велике подв≥йне заломленн€. Ѕлиск алмазний до скл€ного. —пайн≥сть часто виражена по призм≥. «лам раковистий або нер≥вний. “верд≥сть 7,5. √устина 4000-4700 кг/м3.  рихкий.

јпатит Ц Ca5[PO4]3(OH,F,Cl) Ц м≥нерал класу фосфат≥в. ¬ де€ких апатитах зустр≥чаютьс€ дом≥шки Mn (до 7,6% MnO), Sr (до 23,7% SrO), Mg (до 0,5% MgO), Fe (до 4,6%), Al (до 1,5%) та ≥н. ¬ ан≥онн≥й частин≥ дом≥шки CO2 (до 4,5%), SO3 (до 3,7%), SiO2 (до 2%). «алежно в≥д складу розр≥зн€ють (рис. 4.33): фторапатит, карбон- апатит, фторкарбонапатит.

Ќайб≥льше розповсюдженн€ ≥ практичне значенн€ мають фтор-апатит ≥ фторкарбонапатит. “еоретичний вм≥ст P2O5 в апатит≥ 42,3%.  ристал≥зуЇтьс€ в гексагональн≥й сингон≥њ, утворюючи подовжено-призматичн≥ до голчастих, р≥дше таблитчастих кристали. јгрегати зернист≥, ≥нод≥ ниркопод≥бн≥, землист≥, оол≥тов≥ та ≥н. ‘≥зичн≥ та оптичн≥ властивост≥ зм≥нюютьс€ залежно в≥д складу м≥нералу.  ол≥р апатиту зумовлений на€вн≥стю дом≥шок або дефектами структури Ц блакитний, синьо-зелений, жовто-зелений, рожевий при зам≥щенн≥ , при значних включенн€х гематиту Ц темно-червоний, орган≥ки Ц чорний, глинистих речовин або г≥дроксил≥в Fe Ц с≥рий, бурий. —пайн≥сть практично в≥дсутн€. Ѕлиск скл€ний, масний. “верд≥сть 5. √устина в≥д 2950 до 3800 кг/м3.

 альцит Ц CaCO3 Ц м≥нерал класу карбонат≥в. ”творюЇ неповн≥ ≥зоморфн≥ р€ди з карбонатами Mn, Fe2+, Mg. ¬≥дом≥ також невелик≥ дом≥шки Co, Zn, Sr, Ba, Pb, TR.  ристал≥зуЇтьс€ у тригональн≥й сингон≥њ.

—пайн≥сть досконала по ромбоедру. Ќа площинах спайност≥ характерна штриховка пол≥синтетичного дв≥йникуванн€. ƒл€ кальциту також характерн≥ зернист≥ агрегати, друзи, сталактити ≥ сталагм≥ти, конкрец≥њ, сферол≥ти, оол≥ти, п≥зол≥ти, щ≥льн≥, порист≥, тонколускуват≥, мучнист≥ та волокнист≥ скупченн€.

 альцит може бути забарвлений ≥зоморфними та механ≥чними дом≥шками у в≥дт≥нки с≥рого, жовтого, червоного, бурого, зеленого ≥ чорного кольор≥в. „асто б≥лий. Ѕлиск скл€ний до перламутрового.  рихкий. “верд≥сть 3. √устина чистого кальциту 2710 кг/м3. –озчин€Їтьс€ у холодн≥й розбавлен≥й сол€н≥й кислот≥ при скипанн≥.

ћалах≥т Ц Cu2(OH)2[CO3] Ц м≥нерал основноњ карбонатноњ м≥д≥.  ристал≥зуЇтьс€ в монокл≥нн≥й сингон≥њ.  ристал≥зац≥йна структура координац≥йна. ќсновний мотив Ц зигзагопод≥бн≥ ланцюжки з пол≥едр≥в Cu(O,OH)6 ≥ трикутник≥в [CO3], зТЇднаних в неправильн≥ шари.  ристали голчаст≥ або призматичн≥, зустр≥чаютьс€ р≥дко. ѕереважно рад≥ально-променев≥ концентрично-зональн≥ УниркиФ, сталактити, сферокристали, а також порошкуват≥ ≥ землист≥ вид≥ленн€, нальоти, псевдоморфози (наприклад, по азур≥ту). ≤нод≥ зустр≥чаютьс€ у великих скупченн€х.

¬ольфрам≥т Ц (Mn,Fe)WO4 Ц м≥нерал класу вольфрам≥т≥в. ¬м≥ст WO3 Ц 74-76%. ≤нод≥ присутн≥ дом≥шки Ca, Nb, Ta, Mg тощо. ¬ольфрам≥т €вл€Ї собою сер≥ю твердих розчин≥в зм≥нного складу з к≥нцевими членами MnWO4 ≥ FeWO4.  ристал≥зуЇтьс€ в монокл≥нн≥й сингон≥њ. ¬ основ≥ кристал≥чноњ структури Ц зигзагопод≥бн≥ ланцюжки (Mn,Fe)O6- ≥ WO6-октаедр≥в.

¬ольфрам≥т утворюЇ кристали (часто зональн≥) р≥зноњ форми: подовжено- ≥ короткопризматичн≥, стовпчаст≥, шостоват≥, голчаст≥ та ≥н. ’арактерна вертикальна штриховка на гран€х. „асто спостер≥гаютьс€ дв≥йники. Ќайб≥льш поширен≥ агрегати видовжено-пластинчастих або голчастих зерен, променев≥ зростки, суц≥льн≥ зернист≥ маси. ¬≥дом≥ псевдоморфози вольфрам≥ту по шеЇл≥ту ≥ навпаки.

 ол≥р вольфрам≥ту буро-чорний. Ѕлиск металевий, нап≥вметалевий, масний, смолистий та алмазний. ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс€ райдужна м≥нлив≥сть.  рихкий. —пайн≥сть досконала в одному напр€мку. “верд≥сть 5-5,5. √устина в≥д 7100-7200 до 7500-7600 кг/м3.

 лас сульфат≥в

Ѕарит Ц BaSO4 Ц м≥нерал класу сульфат≥в. ¬м≥ст BaO 65,7%. Ѕарит зам≥щуЇтьс€ стронц≥Їм ≥ м≥ж ними ≥снуЇ повна ≥зоморфна сум≥сн≥сть. ќднак пром≥жн≥ члени Ц баритоцелестин, целестобарит Ц р≥дк≥сн≥. ƒом≥шками служать Ca ≥ Pb.  ристал≥зуЇтьс€ в ромб≥чн≥й сингон≥њ. ќсновна структура бариту Ц поодинок≥ SO4-тетраедри, €к≥ чергуютьс€ з кат≥онним пол≥едром з утворенн€м субшаруватост≥ паралельно (001). «авд€ки цьому барит по (001) маЇ досконалу спайн≥сть. ”творюЇ тонко- ≥ товстотаблитчаст≥ або видовжено-призматичн≥ кристали, њх зростки. ѕереважно грубозернист≥ й щ≥льн≥ агрегати, пластинчаст≥ маси. «устр≥чаютьс€ так зван≥ баритов≥ рози, сферичн≥ конкрец≥њ, р≥дше коломорфн≥ агрегати, ≥нод≥ зонально-концентричн≥ та ≥н. ѕереважно барит безкол≥рний або сн≥жно-б≥лий. «авд€ки механ≥чним м≥кровключенн€м або дефектам в структур≥ зафарбований у жовтуватий, блакитний, червонуватий, зеленуватий та ≥нш≥ кольори. ѕрозорий до нап≥впрозорого зустр≥чаЇтьс€ дуже р≥дко. ’арактерн≥ висока густина (4300-4500 кг/м3), низька тверд≥сть (3-3,5), пор≥вн€но невелика абразивн≥сть, нерозчинн≥сть у вод≥. ÷е основн≥ ознаки бар≥ю.

√≥пс Ц Ca[SO4]×2H2O Ц м≥нерал класу сульфат≥в. ¬ чистому вигл€д≥ м≥стить 32,56% CaO, 46,5% SO3 ≥ 20,93% H2O. ћехан≥чн≥ дом≥шки головним чином у вигл€д≥ орган≥чноњ та глинистоњ речовин, сульф≥д≥в тощо.  ристал≥зуЇтьс€ в монокл≥нн≥й сингон≥њ. ¬ основ≥ кристал≥чноњ структури Ц подв≥йн≥ шари з ан≥онних груп [SO4], повТ€заних з кат≥онами Ca2+.  ристали таблитчаст≥ або призматичн≥, утворюють дв≥йники. —пайн≥сть дуже досконала. јгрегати зернист≥, листуват≥, порошкуват≥, конкрец≥њ, волокнист≥ прожилки, рад≥ально-голков≥.

„истий г≥пс безкол≥рний ≥ прозорий, а при на€вност≥ дом≥шок маЇ с≥ре, жовтувате, рожевувате, буре до чорного забарвленн€. Ѕлиск скл€ний. “верд≥сть 1,5-2. √устина 2300 кг/м3. ” вод≥ пом≥тно розчин€Їтьс€ (2,05 г/л при 20∞—). «а походженн€м переважно хемогенний. ¬ипадаЇ в осад при +63,5∞—, а в розчинах, насичених NaCl, Ц при температур≥ +30∞—. ѕри значному п≥двищенн≥ солоност≥ у високих лагунах ≥ соленосних озерах зам≥сть г≥псу починаЇ випадати безводний с≥рчанокислий кальц≥й Ц анг≥дрит. јналог≥чним чином анг≥дрит виникаЇ при зневодненн≥ г≥псу. ¬≥домий також г≥дротермальний г≥пс, €кий утворюЇтьс€ в низькотемпературних родовищах.

 

“ип галоњд≥в

 

ƒо цього типу належать сол≥ галоњдних кислот HF, HCl, HB та HI, в €ких водень зам≥щуЇтьс€ лужними або лужноземельними металами, а також Cu, Pb, Ag, Hg ≥ Mn. « кристалох≥м≥чноњ точки зору це типов≥ сполуки з координац≥йним типом звТ€зку. ¬ даному тип≥ вид≥л€ють два класи:

1.  лас фторид≥в Ц флюорит;

2.  лас хлорид≥в Ц гал≥т, сильв≥н.

‘люорит Ц CaF2 Ц м≥нерал класу фторид≥в. “еоретичний склад: Ca Ц 51,33%, F Ц 48,67%. ¬становлено дек≥лька дес€тк≥в елемент≥в, €к≥ вход€ть в м≥нерал за законами ≥зоморф≥зму або у вигл€д≥ неструктурноњ дом≥шки. ≤они FЦ можуть частково зам≥щатис€ O, а ≥они Ca2+ Ц головним чином дво- ≥ тривалентними ≥онами. «агальна к≥льк≥сть дом≥шок переважно невелика, але в де€ких випадках вони дос€гають 35-40%. ¬≥дом≥ р≥зн≥ р≥зновидност≥ флюориту залежно в≥д к≥лькост≥ дом≥шок.

‘люорити зустр≥чаютьс€ у вигл€д≥ окремих кристал≥в, њх зростк≥в, зернистих агрегат≥в, ≥нод≥ стовпчастих, волокнистих, масивних, щ≥льних. ¬ осадових породах в≥домий землистий флюорит (ратовк≥т). ћ≥нерал прозорий або просв≥чуЇтьс€. «абарвленн€ р≥зноман≥тне, ≥нколи зональне, пл€мисте, смугасте. Ѕлиск сильний скл€ний.

 рихкий. “верд≥сть 4. √устина 3180 кг/м3. –иса б≥ла, у темно-л≥лового флюорита трохи забарвлена. ћ≥нерал ≥зотропний, неелектропров≥дний, з низькою теплопров≥дн≥стю, д≥амагн≥тний, а при низьких температурах Ц парамагн≥тний.

√ал≥т Ц NaCl Ц м≥нерал класу хлорид≥в. ћ≥стить 39,34% Na ≥ 60,66% Cl. ƒом≥шки у вигл€д≥ Br, NH2, Mn, Cu, Ga, As, I, Ag, Ba, Tl, Pb, K, Ca, SO3.  ристал≥зуЇтьс€ в куб≥чн≥й сингон≥њ. —труктура координац≥йна. ”творюЇ куб≥чн≥, р≥дше октаедричн≥ кристали. ѕереважно зустр≥чаЇтьс€ у вигл€д≥ зернисто-кристал≥чних агрегат≥в, р≥дше складаЇ паралельно-волокнист≥ агрегати, нат≥чн≥ к≥рки, сталактити, нальоти, вицв≥ти, друзи, скелетн≥ форми.

√ал≥т прозорий ≥ безкол≥рний, часто с≥рувато-б≥лий. ƒом≥шки забарвлюють гал≥т у р≥зн≥ кольори. Ѕлиск скл€ний. —пайн≥сть досконала по кубу. “верд≥сть 2. √устина 2173 кг/м3.  рихкий. ≤зотропний. Ћегко розчин€Їтьс€ у вод≥, маЇ характерний солений смак. √ал≥т маЇ дуже слабку електропров≥дн≥сть ≥ високу теплопров≥дн≥сть, д≥амагн≥тний. –озчинений та розплавлений гал≥т маЇ високу електропров≥дн≥сть.

—≥льв≥н Ц KCl Ц м≥нерал класу хлорид≥в. ћ≥стить 52,5% (за масою) K, а €к дом≥шки Ц Na ≥ NH4.  ристал≥зуЇтьс€ в куб≥чн≥й сингон≥њ. —труктура координац≥йна типу гал≥ту. ‘орми вид≥ленн€ Ц щ≥льн≥ зернист≥ маси, шостоват≥ та волокнист≥ агрегати, сталактити, сталагм≥ти, нат≥чн≥ форми в печерах, друзи, кристал≥чн≥ к≥рки на дн≥ лагун та озер, р≥дше куб≥чн≥ або кубоедричн≥ кристали.

—≥льв≥н безкол≥рний, часто прозорий, ≥нколи забарвлений дом≥шками гематиту в червоний кол≥р або маЇ синЇ рад≥альне забарвленн€. Ѕлиск скл€ний. —пайн≥сть досконала по (100). “верд≥сть 2. √устина близько 2000 кг/м3.  рихкий. ’арактерний г≥ркувато-солений смак. Ћегко розчин€Їтьс€ у вод≥. —ильно г≥гроскоп≥чний.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 661 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

1373 - | 1214 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.039 с.