Форми кристалів і їх визначення

На кристалах можуть бути розвинутими як грані однакові за своєю зовнішньою формою і розмірами (в ідеальному випадку), так і грані різні за своєю формою і розмірами. Грані кристалів однакові за своєю формою і розмірами і пов’язані між собою відповідними елементами симетрії носять назву простих форм (табл. 1.3).

Сукупність декількох простих форм розвинутих на одному кристалі і пов’язаних між собою елементами симетрії носить назву комбінації. Визначення форм кристалів проводиться як на реальних кристалах, так і на дерев’яних моделях.

Серед комбінацій виділяють як прості, які складаються з одного виду простих форм, так й складні, які представлені різними простими формами. Кількість простих форм тої або іншої комбінації визначається формулою симетрії. При цьому кожному виду симетрії властива своя група простих форм, які утворюють комбінації. В комбінацію триклінної сингонії входять дві прості форми, моноклінної - чотири, ромбічної - сім, тригональної - одинадцять, гексагональної - дев’ять і кубічної - п’ятнадцять. Прості форми триклінної сингонії завжди переходять в моноклінну, ромбічну, тригональну, тетрагональну і гексагональну сингонії.

При визначенні форми граней як комбінацій, так і простих форм необхідно пам’ятати, що тільки грані закритих простих форм мають свою постійну зовнішню форму. Форма граней відкритих простих форм залежить від способу їх з’єднань з іншими простими формами. В комбінаціях зовнішня форма граней простих форм майже завжди не відповідає їх вихідному виду. При їх визначенні необхідно кожну грань простої форми уявно продовжити до можливого перетину з іншими простими формами і уявити собі її форму.

Таблиця 1.3 – Прості форми кристалічних багатогранників та їх кристалографічні формули

Морфологія мінеральних індивідів і методи

Її визначення

Мінерали, сформовані в надрах Землі або на її поверхні, можуть бути представлені як окремими індивідами (кристалами або їх уламками і зернами), так і різними агрегатами (зростками).

За своєю зовнішньою формою (габітусом, абрисом) мінеральні індивіди діляться на три основні типи: ізометричний, видовжений і сплюснутий.

До ізометричного типу габітусу належать кристали, які розвинуті в трьох напрямках однаково або майже однаково, тобто в котрих а=b=c. Різновидності ізометричного габітусу визначаються характером розвитку на них простих форм (гексаедричний, тетраедричний та ін.).

До видовженого типу габітусу належать кристали, в яких а=b<c. Різновидностями видовженого типу габітусу є пірамідальний, біпірамідальний, призматичний, списовидний, голчастий, волокнистий.

До сплюснутого типу габітусу належать кристали, в яких а=b>c. Різновидностями сплюснутого типу габітусів є таблитчастий, пластинчастий, листоватий, лусковатий.

Визначення морфології мінеральних індивідів проводиться безпосередньо на реальний кристалах мінералів як візуально, так і з допомогою бінокулярної лупи або мікроскопу. При цьому вимір величин “а”, “b”, “с” проводиться лінійкою або “на око”.

При визначенні типу габітусу мінерального індивіду необхідно пам’ятати, що для кубічної сингонії властивий в основному ізометричний габітус, для тригональної, тетрагональної і гексагональної - подовжений і для триклінної, моноклінної і ромбічної - сплюснутий. При вивченні зовнішньої форми мінерального індивіду рекомендується визначити не тільки його головний габітусний тип, але й різновидність.

На кристалах мінералів встановлено 47 простих форм (табл. 1.3), серед яких виділяють відкриті прості форми (піраміди, пінакоїди) і закриті прості форми (біпіраміда, гексаедр, октаедр та ін.).