Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Впав багач і злидар. Тільки другий повзе за натрудженим злотим своїм. Мільйони піднятись із колін не дають жадібним товстосумам.




Впав учитель і лікар, мати, батько, сестра і брат у пошуках кращої долі. Й не піднятися їм вже ніколи. Впав поет і пісняр, давно загубивши натхнення і ліру. Щось мурують вони на папері. Та не те.

Прокричав хтось колись: "ідоли падуть!" А попадали ангели Божі. А ті перші і не думають падати знову і знову. Впали маркси, енгельси, леніни й царята-генсеки вожді. А разом із ними попадали ми, в декадансі натерли коліна до крови. То коли ж ми, браття мої, підніматися будем? Ніколи?!

Ну, а діти?

Теж ростуть на колінах. І ніхто, і ніщо їх сьогодні піднімати не буде. Бар-ресторан та ще всяку гидоту часто бачать вони, і не видять ні сонця, ні неба. Бо попадали ми й боїмося піднятись сьогодні.

... Яблуко впало, відкотилося стоверстово. І не хоче ніхто підійняти його, бо під деревом люди збирають.

 

Прочитав твір на літстудії в Ніжинському університеті уже після Помаранчевої революції якраз після інавгурації Президента Віктора Ющенка. Усі посміхнулися іронічно, ми живемо, мовляв, уже у вільній країні. Навіть американська організація "Freedom House" Україну віднесла тепер до вільних держав. Зараз згідно її дослідження рейтинг нашої країни віднесено до напіввільних. Рабство наше ніде не ділося і панує поки що. А свободу нашу відстоюють вкотре мертві: Мазепа й Петлюра, Шевченко й Франко, Коновалець і Бандера; полеглі студенти і школярі біля Крут, воїни УПА, шестидесятники. Батько головного героя в романі шістдесятник, перекладач. Чоловік співпереживає, що йде із життя це покоління. "Вони такі справді були заанґажовані, ті шістдесятники. Заанґажовані в добро в справедливість, в поняття честі солідарності. Крізь них ніби світилася Україна, відтак не виникало сумніву, що вона є." Ми ж в більшості своїй мовчки терпимо, або навіть чинимо, як той герой «українського поета» Антона Чехова «Человек в футляре» Беликов «…чего-нибудь не вышло…». Бережемо власну шкіру. А варто підняти очі, й подивитися на якій ми живемо землі.

Ми невільники минулого рабства. Шістсот п’ятдесят років для українців як Сходу так і Заходу країни пройшли у тяжкій праці на чужих, не своїх володарів. Побували і у «єгипетському», і у «вавилонському» рабствах. Поперемінно то точилися, то затихали криваві бої із сусідніми царями-королями. З’являлися у нас свої Спартаки й мудрі Соломони, котрі не давали згаснути ідеї Свободи й Незалежности. Рабство ж і гріх братовбивства ще з княжих часів не давали піднятися повністю з колін. А коли спиналися, то зразу падали, продовжуючи шукати друзів то на Сході, в Росії, то на Заході (Польща, Німеччина, Євросоюз), «вічних друзів», яких за словами Уїнстона Черчіля, як «вічних ворогів» не буває. Є тільки вічні національні інтереси. І за них треба гризти і землю, і граніт, і будь-яке каміння. Ми ж раби – вважаємо, що то нам Захід допоможе, то біжимо навипередки в обійми могутнього Східного «брата». Сподіваємося, що хтось за нас забезпечить наше благополуччя, подарує довгоочікувану свободу, захистить нас від несправедливостей теперішньої влади.

" – Це ж не Україна, - каже Лев інвертований на пустелю. – Це пень розпаденого Союзу. Через те й змії кишать". Герой Ліни Костенко і правий, і не правий.

У листопаді минулого року на Майдан вийшли представники малого й середнього бізнесу, а ще раніше проходила «антитабачна» компанія, для більшості населення все те було по цимбалах. «А що там, - казала одна знайома, - повиходили немиті, небриті на той Майдан. Я бачила, як вони плювалися й хрякалися. Недопалки кидали на плитку. А бабця бідна після них вбирала. Вони спекулянти. Прижать треба к ногтю їх всіх. Кримінальники, упирі народу. Правильно робить влада…». А коли в магазинах полізли ціни вгору, збільшилася плата за послуги, то вже не жаліла не м'яких слів в сторону можновладців. Хто ж винуватий, що до влади прийшли такі люди? Влітку у нас гостював родич з Донецька. Як він з роздратованістю сприймав наші розмови, щодо дій президента і його оточення, уряду. А зараз? Під час різдвяних свят, коли найвищий посадовець держави вітав з Різдвом Христовим православних, донеччанин написав в ICQ: «По телевізору дядько вже вітає з Різдвом». То на запитання: - «Який?», відповів: - «Той, який не знає українською слова «ёлка». Нація починає прозрівати хоч на Заході, в Центрі, в більшості своїй на Сході країни, що ми все-таки великий народ. І хоч значна частина населення все ще говорить східним діалектом української мови, здаля схожий на російську, або так званим «суржиком», відчуває і вважає себе українським патріотом, а не частиною «великой русской нации». Цьому наглядний приклад – Донецьк. Російськомовні патріоти України вийшли на захист україномовних шкіл. Чи згадаймо гнівний лист одеських кінопрокатників з приводу дублювання фільмів російською мовою. Україна починає прокидатися від сну. І ніяка Ганна Герман не заколише націю.

Ліна Василівна своїм твором вказала шляхи до мети. Щоб звільнитись од рабства в самих собі. І тоді живі, а не мертві триматимуть лінію оборони. Треба боротися з пустелею в серці, в душі. Воювати зі шкідливими звичками, проявами внутрішньої несвободи, кидати сміття під ноги, паскудити на могилах. Треба творити нову реальність не vkontakte чи на mail.ru, а в реальності. На місці боротися за мову, за українську літературу, кіно, мистецтво. А ще проти власної ліні до праці. Захищати громадянські права не за гроші.

Підніматися треба з колін, браття, як заповідав Тарас Григорович у своєму пророцькому твореві «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» і тримати лінію оборони поки у венах пульсує кров, а в серці живе Україна.

 

ВІКТОР Татарин,





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-18; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 380 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Либо вы управляете вашим днем, либо день управляет вами. © Джим Рон
==> читать все изречения...

2228 - | 1966 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.