Самостійна робота студентів

Серед усіх видів навчальної роботи важливе місце належить самостійній підготовці студентів. Вона включає в себе пошуки і підбір літератури, роботу над обраною літературою, написання рефератів, доповідей, повідомлень, наукових статей тощо. Метою цих рекомендацій є вироблення у студентів навичок самостійної роботи, розвиток інформаційної культури, формування навичок підготовки публікації наукових доробків.

Підбір літератури і робота з нею. При самостійній роботі студентів з підготовки до практичних занять доводиться використовувати велику кількість літератури – як тієї, що є в списках до кожної теми, так і тієї, яку радить лектор безпосередньо під час лекції чи консультації. Тому під час вивчення курсу «Договірне право» у студентів повинен випрацьовуватися раціонально-критичний підхід до книг, статей та інших інформаційних повідомлень.

Слід враховувати те, що з часом ряд інформаційних і теоретичних матеріалів стають застарілими. З іншого боку, слова, сказані десять, сто чи тисячу років тому, ще можуть мати важливе значення.

Пошук літератури за запропонованою темою.

Ця частина роботи може здійснюватись різними шляхами. Робота з тематичними та алфавітними каталогами в бібліотеці дозволяє виділити основні ґрунтовні публікації за запропонованими темами. В цьому випадку студент може відшукати як відомі з списку літератури видання, так і нові надходження за темою, що відображені в відповідному каталозі. Крім цього доцільним є робота з профільними періодичними виданнями. В галузі підприємницького права такими є журнали „Підприємництво, господарство і право”, „Юридична практика” тощо. В останніх номерах журналів можна відшукати перелік статей, що публікувались протягом року і потім з ними ознайомитись. Дуже популярним джерелом інформації в останні роки стає світова інформаційна мережа. Певні матеріали можна взяти через тематичний пошук в Інтернеті.

Одним з різновидів самостійної роботи студентів є реферування літератури за запропонованими темами. Без цієї форми роботи не можливо а ні написання реферату, а ні самостійна підготовка до семінарських занять. Одним з різновидів подібної роботи є підготовка повідомлень з оглядом літератури за тією чи іншою темою.

Реферування літератури складається з тематичного переліку різноманітних джерел та їх проблемного групування. Студент має виділити головні проблеми, що освітлюються в літературі та рівень їх висвітлення.

Реферування літератури за темою складається з певних етапів.

Обробка літератури. Передбачає проблемне сортування матеріалу. Студент має визначити ті проблеми які отримали більше освітлення і ті, що менше. І зробити висновки.

Щоб глибоко зрозуміти зміст книги, потрібно вміти раціонально її читати. Попередньо переглянувши книгу, можна вирішити, чи варто її читати (попередній перегляд включає ознайомлення з титульною сторінкою книги, анотацією, передмовою, змістом). Прекрасною професійною якістю є вміння читати зміст. Рада тут проста: зміст продумується як завдання по відтворенню тексту, при цьому свої думки необхідно фіксувати на папері. Розвивається концептуальне мислення, уміння мислити образно й вільно.

При ознайомленні зі змістом необхідно виділити глави, розділи, параграфи, що являють для вас інтерес, швидко їх переглянути, знайти місця, що відносяться до теми (абзаци, сторінки, параграфи) й ознайомитися з ними загалом.

Наступний етап роботи з книгою – прочитати виділені місця в швидкому темпі. Мета швидкого читання – визначити, що є цінного в кожній частині, до якого питання чи доповіді реферату має відношення та чи інша інформація і що з нею робити, як застосувати, чим доповнити.

Сформулюємо такі рекомендації з методики читання:

якісно усвідомити і чітко зафіксувати мету читання: до якого саме питання потрібна інформація, для чого вона потрібна, її характер;

оперативно змінювати швидкість читання, сповільнюючи його інформації, що прямо стосується мети, ї збільшуючи на читанні інших частин;

зосереджено без відволікань працювати над текстом. Це забезпечить глибоке розуміння тексту;

уміти визначити структуру тексту;

розуміти зміст прочитаного (виробити здатність при прочитанні цілого речення відразу розуміти його зміст і значення).

Дуже корисним може бути знання основних елементів з яких складається апарат книги.

До характерних елементів книги відносяться інформація про автора і назва книги, її типи чи жанри інформації про відповідальних за випуск книги, вихідні данні, анотація. Ця інформація розташована звичайно, на титульній сторінці, її звороті, на останній сторінці книги, допомагає скласти попередню думку про книгу.

Передмова ознайомлює з подіями епохи, іншими працями автора, а також містить довідково-інформаційний матеріал. Якщо книга наповнена коментарями й примітками, то не слід нехтувати і цими елементами апарата. Багато наукових книг і статті мають у своєму апараті списки літератури, що підвищують інформаційну цінність видання і дають читачам можливість підібрати додаткову літературу з певної теми.

Науково-довідковий апарат, при вмілому його використанні, сприяє глибшому засвоєнню змісту книги.

Окремий етап вивчення книги – ведення запису прочитаного. Існує кілька форм ведення записів – план (простий і розгорнутий), виписки, тези, анотація, резюме, конспект. План як найбільш коротка форма запису прочитаного являє собою перелік питань, розглянутих у книзі чи статті. Планом, особливо розгорнутим, зручно користуватися під час підготовки тексу власного виступу, статті на яку-небудь тему. Кожен пункт плану розкриває одну зі сторін обраної теми, а всі його пункти охоплюють її в цілому. Складнішою зробленою формою записів є тези – стислий виклад основних положень тексту у формі твердження чи заперечення. Тези складаються після попереднього ознайомлення з текстом, при повторному його прочитання. Вони слугують для збереження інформації в пам`яті і є основою для дискусії. Анотація – короткий виклад змісту – дає загальне уявлення про книгу, брошуру, статтю. Резюме коротко характеризує висновки, головні підсумки.

Найпоширенішою формою записів є конспект. Бажано розпочинати конспектувати після того, як весь матеріал прочитано й складено його план. Основну тканину конспекту становлять тези, доповнені міркуваннями й доказами. Конспект може бути текстуальним, вільним чи тематичним. Текстуальний конспект створюється з уривків оригіналу – цитат, зі збереженням логіки й структури тексту. Вільний конспект – це викладання матеріалу в зручному для читача порядку (наприклад, думки, розкидані по всій книзі, зводяться воєдино). У тематичному конспекті за основу береться тема чи проблема, він може бути складений по декількох джерелах.

Економію часу при конспектуванні дає використовування різного роду скорочень, абревіатур.

При створенні самостійних робіт студенту часто доводиться стикатись з основними принципами оформлення літератури.

Бібліографічне оформлення самостійних робіт. Кожна наукова праця – монографія, наукова стаття, реферат, курсова, дипломна робота – в обов`язковому порядку мають супроводжуватися бібліографічними списками використаних джерел і літератури.

Існують такі види бібліографічних списків:

при книжкові – що вміщуються у видання після основного тексту перед допоміжними покажчиками;

списки літератури до окремих розділів – після основного тексту під рубриками “До розділу...”, “До глави...”;

при статейні – розміщуються після тексту статті.

Правила складання бібліографічного опису для списків літератури.

Основним структурним елементом кожного списку літератури є бібліографічний опис, що являє собою сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами і достатні для загальної характеристики та ідентифікації видання. Правила складання бібліографічного опису регламентовані міждержавним стандартом ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документов”.

Приклади бібліографічного опису окремих видів документів.

Книга одного автора:

1. Конверський А.Є. Логіка: Підручник. – К.:Либідь, 2000.-260с.

Книга двохі більше авторів:

2. Горбаченко Т.Г., Піддубна С.М. Етно-конфесійна специфіка становлення християнської писемної культури/ За ред.д-ра філос.наук, проф. Т.Г.Горбаченко. – К.:Абрис. – 253с.

ІІ. Опис книг за назвою:

Книга без зазначення автора:

3. Історія русів/За ред.І.Драча.-К.:Рад.пісменник,1991. –318с.

Книга чотирьох і більше авторів:

4. Релігієзнавство: Підручник/ В.І.Лубський, С.М.Бурлака, Л.Г.Вороновська та ін., за ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. – К.:ОЦ “Академія”,2000. –408с.

Збірники матеріалів наукових конференцій:

5. Воля віровизначення: Церква і держава в Україні: Матер.між народ.Наук.конф. – Київ, 28-30 вер. 1994 р. – К.:Укр..Прав.фундація,1996. – 213с.

ІІІ. Опис багатотомних видань:

Видання в цілому (всі томи):

6. Словник української мови/ Зібр.ред.журн.”Київ.старовина”; упоряд.з дод.влас.матер. Б.Грінченко. – Репринтне видання: У 4т. – К.:Вид. АН УРСР, 1958-1959.

Окремий том багатотомного видання:

7. Рильський М.Т. Зібрання творів: у 20т. – Мистецтвознавчі статті. – К.: Наук.думка,1986. – Т.15. – 524с.

ІУ. Бібліографічний опис складової частини документа:

Опис розділу з книги:

8. Релігія в контексті національного відродження України/ Колодний А.М., Пилипович Л.О.//Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан. – К.:Основи, 1996. – С.167-182.

Опис статей, тез з наукових збірників та статей з енциклопедії:

9. Дьюрем К. Перспективи релігійної свободи в дзеркалі сучасних правових реалій// Релігійна воля. – 2000. - № 4. – с.12-19.

Опис статей з енциклопедій:

10. Фарисеи//Библейськая энциклопедия: В 3 т. – М.,1991. – Т.2. – с.227-228.

Опис статей із журналів та газет:

11. Іванов С. З життя Потапова:Роман//Новий світ. – 1983. - № 6. – С.5-90; № 7. – С.9-87.

У. Бібліографічний опис дисертацій та авторефератів:

12. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Руси-України: філософсько-релігієзнавчий аналіз: Дис.... д-ра філос.наук: 09.00.01/Київ.нац.ун-т ім.Т.Шевченка. – К.,2002. – 450с.

УІ. Бібліографічний опис архівних джерел:

У бібліографічному описі архівних джерел необхідно послідовно зазначати назви матеріалу, архіву, номери фонду, опису, справи та аркуша. При повторному згадуванні архіву можна подавати його скорочену назву, наприклад: Центральний Державний архів вищих органів влади й управління України – ЦДАВО України, Центральний Державний архів громадський організацій України – ЦДАГО України, Державний архів Харківської області – ДАХО.

13. Звіт педтехнікумів України про стан навчальної роботи за 1927/28 рр. – ЦДАВО України, ф.166, оп.7, спр. 304, арк.1-47.

Розміщення бібліографічних описів у списках літератури:

Існують різні варіанти розміщення бібліографічних описів, списків літератури до курсових, дипломних, наукових робіт:

Алфавітне розміщення – найбільш поширений спосіб групування бібліографічних описів у ряди за алфавітом;

За алфавітно-хронологічної побудови списку літератури записи групуються в алфавітно-хронологічні ряди, тобто розташовують за алфавітом авторів і назв, а якщо автор чи назва є тими самими, то їх розміщують за роками видання.

Побудова в порядку першого згадування праць є бажаною для списків літератури до статей, а також до звітів про науково-дослідні роботи. Але така побудова не рекомендується для великих за обсягом при книжкових списків літератури.

Основні форми творчої самостійної роботи студентів.

Самостійна робота студентів з курсу «Договірне право» є складатись з наступних видів роботи: підготовка рефератів по певним темам, реферування літератури з питань, що не ввійшли до основного курсу, підготовка та здача модульних завдань. Для того, щоб самостійно підготуватись до цих занять студенти повинні докладно ознайомитись з літературою, список якої додається.

Робота з підготовки та написання рефератів:

Реферат – (від латинського – доповідати, повідомляти) – короткий виклад змісту одного або кількох документів, наприклад наукових статей з певної теми. Реферат є одним із перших видів науково-навчальних робіт, які виконують студенти у вузі. Це письмовий доробок студента з певної проблеми, що містить необхідний перелік літератури, елементи дослідження та конкретні висновки.

Існує багато видів рефератів. Науковці найчастіше мають справу з інформативними й розширеними, або зведеними, рефератами.

Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа, містить основні фактичні та теоретичні відомості. У такому рефераті має бути зазначено предмет дослідження й мету роботи; наведено основні результати; викладено дані про метод і умови дослідження; відбито пропозиції автора щодо застосування результатів тощо.

Розширений (зведений) реферат (багато джерельний, оглядовий), містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих, наприклад архівних, документів з певної теми, які викладено у вигляді зв`язаного тексту.

В структуру реферату входить: вступ, розділи, підрозділи, висновки та бібліографія. У вступі має бути обґрунтовані актуальність обраної теми, її взаємозв’язок з реальними потребами, ступінь освітлення проблеми, хронологічні або тематичні рамки, структуру, завдання.

В розділах та підрозділах викладення конкретного матеріалу з проміжними висновками, і нарешті, загальні висновки. Бібліографія має бути оформлено згідно стандартів, з якими можна ознайомитись в бібліотеці, або на кафедрі. Особливу увагу слід приділити оформленню посилань (якщо вони є). Посилання мають містити інформацію щодо автора публікації на яку посилаються, назви, місця та року видання, видавництва та кількості сторінок. (Наприклад: Іванов І.І. Політологія. – К.: Генеза, 2001. – 134 с.)

Процес написання реферату має декілька етапів:

Обрання теми реферату та складання плану.

Цей етап передбачає знайомство з рекомендованою літературою, що включає в себе підручники, монографії, навчальні посібники, статі, тези, інформація, що міститься в ІНТЕРНЕТІ тощо. Аналізуючи літературу студент може виділити проблемні питання, та скласти план написання реферату. План може в подальшому корегуватися. В ньому мають бути відображені основні структурні одиниці реферату. Доцільним є, коли кількість основних розділів не перевищує 3-4-х. Одночасно слід скласти бібліографію реферату. Рекомендуємо студентам відразу групувати літературу за проблемами, що спростить обробку інформації.

Збирання й обробка матеріалу:

Студент проводить конспектування потрібної літератури, виписуючи головні тези. В подальшому їх доцільно згрупувати або по хронології публікації, або за проблемами. На основі цього можна буде зробити висновки як саме освітлена ця проблема, та яку оцінку дають їй інші дослідники. Для власних висновків слід провести збір статистичної та документальної інформації. При порівнянні власних висновків з тими, що вже є робляться загальні підсумки.

Написання реферату: Текст реферату має відповідати структурі, яка викладена у вступі. Статистичні дані краще оформити в вигляді таблиць, до яких мають бути текстові пояснення. Якщо студент підготував матеріал який передбачає прикладний аспект є доцільним вмістити певний ілюстративний інструментарій, який би наглядно демонстрував зміст реферату. Кожний розділ реферату має бути завершений коротко сформульованими висновками. Загальні висновки мають підсумовувати зміст проміжних висновків.

Перелік літератури до реферату складають в такій послідовності: 1) підручники та навчальні посібники,2) довідкові та статистичні матеріали, 3) збірки документів, 4) монографії, 5) періодичні публікації.

Захист реферату: Студент має усно викласти основні положення реферату, зробити висновки. Обов’язковою є відповідь на запитання викладача. Вони демонструють рівень володіння інформацією.

Підготовка наукової статті. Наукова стаття – один з основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання, фокусує науковий пріоритет автора, робить матеріал надбанням фахівців. Оптимальний обсяг наукової статті – 0,5 авторського аркуша (до 12 сторінок машинописного тексту через два інтервали). Рукопис статті, крім основного тексту, має містити повну назву праці, прізвище та ініціали автора чи авторів, анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури. Стаття повинна мати структурні елементи:

Вступ – постановка наукової проблеми, її актуальність, зв`язок з найважливішими завданнями науки й господарства України, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності (перший абзац, або 5 – 10 рядків);

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв`язання даної проблеми та на яку спирається автор; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття (0,5 – 2 сторінки машинописного тексту через два інтервали);

Формулювання мети статті (постановка завдання) передбачає назвати головну ідею даної публікації, яка суттєво відрізняється від існуючих, доповнює або поглиблює уже відомі підходи; введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей.

Виклад змісту власного дослідження – основна частина статті. У ній висвітлюються основні положення й результати наукового дослідження, особисті ідеї думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності.

Висновок, у якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їхня значення для теорії й практики, суспільна значущість, коротко накреслюються перспективи подальших досліджень з теми.

В статті у правому верхньому куті першої сторінки розміщують прізвище та ініціали автора; за необхідності вказують відомості, які доповнюють дані про автора. Ініціали ставлять перед прізвищем.

Рукопис статті винен бути підписаний автором і направлений до редакції у двох примірниках. За необхідністю до нього додається дискета.

Підготовка тез наукової доповіді. Тези доповіді – це опубліковані до початку конференції матеріали, в яких викладено основні аспекти наукової доповіді. Рекомендований обсяг тез наукової доповіді становить 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали. Суть тез доцільно викладати в такій послідовності: актуальність проблеми; стан розробки теми; наявність проблемної ситуації; основна ідея, положення, висновки дослідження, методи його досягнення; основні результати дослідження, їхнє значення. Посилання на джерела, цитати в тезах доповіді робляться рідко. Формулювання кожної тези починається з нового рядка. Кожна теза містить самостійну думку, що висловлюється в одному або кількох реченнях.

Наукова доповідь – це публічне повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми з висновками і пропозиціями. Структура тексту доповіді практично аналогічна плану статті й може складатися із вступу, основної й підсумкової частини.

Методика підготовки доповіді дещо інша, ніж статті. Існують два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь, редагує її й готує до виступу чи статті. Другий, навпаки, передбачає спочатку повне написання доповіді, а потім у скороченому вигляді – для ознайомлення з нею аудиторії. Вибір способу підготовки доповіді залежить від змісту матеріалу та індивідуальних особливостей науковця.

При написанні доповіді слід зважити на те, що за 10 хвилин людина може прочитати матеріал, надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сторінок (до 30 хвилин).

Доповідь на 4-6 сторінок називається повідомленням.

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ З КУРСУ «ДОГОВІРНЕ ПРАВО»

З курсу «Договірне право» для самостійної роботи студентів денної форми навчання відводиться 52 години, загальний курс складає 92години.

Основна мета методичних вказівок зорієнтувати студентів в темах та формах самостійної роботи з курсу «Договірне право», а також розкрити сутність контролю з тем, які вивчаються самостійно, як в рамках аудиторних занять, так і в поза аудиторний час.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВІРНОГО ПРАВА.

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІРНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ.

Питання для самоперевірки:

1. Які публічно-правові відносини та приватноправові відносини у сфері підприємництва ви можете назвати?

2. Сформулюйте поняття договірного права.

3. Які відносини складають предмет договірного права?

4. Які методи і принципи договірного права ви знаєте?

5. Що таке свобода договору та які випадки її обмеження?

6. Система договірного права та характеристика його основних інститутів.

7. Джерела договірного права.

8. Нормативно-правові акти та їх види.

9. Аналогія закону та аналогія права.

10. Договір та акти державних органів.

ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Питання для самоперевірки:

1. Поняття зобов’язання і договору, співвідношення зобов’язання і договору за ЦК України та ГК України.

2. Поняття підприємницького (господарського) договору та функції договору у господарській діяльності.

3. Класифікація договорів у сфері господарської діяльності: за суб’єктним складом, за метою укладення тощо.

4. Попередній договір.

5. Форма підприємницького договору та наслідки недотримання форми договору в господарських відносинах.

6. Порядок укладання господарських договорів.

7. Пропозиція (оферта) та її види.

8. Умови дійсності оферти.

9. Зміст господарського договору.

10. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними і і неукладеними.

11. Підстави та порядок внесення змін до договору.

12. Порядок та; підстави розірвання договору за законодавством України.

ТЕМА 3. ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ (ПІДПРИЄМЦЯМИ).

Питання для самоперевірки:

1. Поняття виконання договірних зобов’язань та порядок виконання умов договору.

2. Вимоги виконання господарського зобов’язання; щодо суб’єкта, часу, місця, способу.

3. Заміна осіб у договірному зобов’язанні: відступлення права вимоги та перевід боргу.

4. Випадки обмеження зміни осіб у договірному зобов’язанні.

5. Підстави та порядок договірних зобов’язань, крім виконання зобов’язань: за домовленістю сторін, неможливістю виконання, смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи.

6. Загальна характеристика способів забезпечення виконання договірних зобов’язань у сфері підприємництва.

7. Підстави виникнення правових засобів забезпечувального характеру.

8. Інші способи забезпечення.

9. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері підприємництва за ГК України та ЦК України.

10. Підстави та умови відповідальності за порушення умов договору.

11. Збитки та їх складові.

12. Співвідношення збитків та неустойки.

13. Порядок стягнення неустойки у разі порушення умов договору.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ.

ТЕМА 1. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ

Питання для самоперевірки:

1. Загальна характеристика договору купівлі-продажу та його види.

2. Загальна характеристика договору роздрібної купівлі-продажу.

3. Порядок заняття торгівельною діяльністю і правила обслуговування населення. Відповідальність суб’єктів підприємництва за порушення правил торговельної діяльності і торговельного обслуговування покупців.

4. Поняття та ознаки оптової купівлі-продажу.

5. Суб’єкти оптової торгівлі, їх права та обов’язки.

6. Предмет договору оптової купівлі-продажу.

7. Поняття та значення товарних бірж, порядок їх створення та функціонування.

8. Учасники біржової торгівлі.

9. Порядок встановлення правил біржової торгівлі.

10. Договір поставки, сторони та істотні умови.

11. Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС».

12. Договір контрактації.

13. Договір міни: поняття та особливості.

14. Договір безоплатної здачі (дарування).

15. Приватизація державного та комунального майна Україні.

16. Суб’єкти приватизації та порядок визначення способу приватизації майна в Україні (аукціон, тендер тощо).

17. Особливості укладання договору купівлі-продажу в процесі приватизації та його зміст.

18. Порядок закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, відповідальність за порушення порядку закупівель.

ТЕМА 2. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА В КОРИСТУВАННЯ

Питання для самоперевірки:

1. Поняття та зміст договору найму (оренди).

2. Загальна характеристика прав та обов’язків сторін за договором оренди.

3. Предмет договору оренди.

4. Порядок визначення розміру орендної плати та порядок внесення плати за користування орендованим майном.

5. Особливості використання договору оренди.

6. Порядок передачі майна в суборенду.

7. Підстави для відмови від договору оренди та розірвання договору оренди.

8. Види договорів найму (оренди).

9. Поняття договору прокату та особливості правового регулювання.

10. Особливості оренди державного і комунального майна.

11. Суб’єкти та предмет договору оренди державного і комунального майна.

12. Правові наслідки припинення та розірвання договору оренди державного і комунального майна.

13. Договір лізингу, істотні умови договору лізингу та його види.

14. Особливості фінансового лізингу.

15. Концесійний договір: поняття, сторони, істотні умови.

ТЕМА 3.ДОГОВОРИ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ.

Питання для самоперевірки:

1. Поняття та види договорів про виконання робіт.

2. Загальна характеристика договору підряду.

3. Випадки зміни та розірвання договору підряду.

4. Строки і порядок пред’явлення позовів в разі виявлення недоліків в роботі.

5. Особливості договору підряду на капітальне будівництво.

6. Правовий статус замовника, підрядчика та субпідрядника.

7. Істотні умови договору будівельного підряду.

8. Строки в договорі підряду, (загальні та проміжні), наслідки порушення строків виконання робіт.

9. Поняття кошторису та його види.

10. Особливість передання результатів робіт та порядок оформлення акта прийому-передачі в договорі будівельного підряду.

11. Особливості договору підряду на проектні та пошукові роботи.

12. Об’єкт та предмет договору.

13. Виконання, передання, прийняття та оплата робіт за договором.

ТЕМА 4. ДОГОВОРИ ПРО НАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ ТА ФАКТИЧНИХ ПОСЛУГ

Питання для самоперевірки:

1. Агентські відносини у сфері господарювання, сторони та предмет договору.

2. Поняття та зміст договору доручення.

3. Права та обов’язки сторін за договором доручення.

4. Припинення зобов’язань за договором, доручення.

5. Особливості договору комісії за законодавством України.

6. Правовий статус комітента та комісіонера, їх права та обов’язки

7. Договір консигнації.

8. Умови договору комісії та підстави для відступу від умов договору комісії при його виконанні.

9. Договір зберігання, його істотні умови та форма.

10. Сторони договорі зберігання.

11. Форма договору зберігання.

12. Строк і ціна в договорі зберігання.

13. Спеціальні види зберігання: зберігання на товарною складі, зберігання речей у готелях, камерах схову, охорона майї державними організаціями, нотаріусом тощо.

14. Договір страхування.

15. Правове регулювання страхової діяльності у сфері підприємництва.

16. Види договору страхування.

17. Транспортні договори та їх види.

18. Система та види перевезення вантажів, їх правове регулювання.

19. Поняття і види договору перевезення вантажів.

20. Загальна характеристика сторін за договором перевезення вантажів.

21. Істотні умови договору перевезення вантажів.

22. Перевізні документи та їх види.

23. Відповідальність за порушення умов договору перевезення вантажів.

24. Договір перевезення пасажирів і багажу.

25. Права та обов’язки сторін за договором перевезення пасажирів і багажу.

26. Договір транспортної експедиції, сторони та істотні умови.

27. Порядок виконання договору перевезення.

ТЕМА 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ВІДНОСИН

Питання для самоперевірки:

1. Загальна характеристика законодавства щодо правового регулювання розрахункових та кредитних відносин.

2. Поняття та загальна характеристика договору позики.

3. Істотні умови договору позики.

4. Відповідальність за порушення умов договору позики.

5. Поняття та істотні умови кредитного договору.

6. Сторони кредитного договору, поняття фінансової установи та їх види.

7. Права та обов’язки сторін кредитного договору.

8. Способи забезпечення виконання кредитних зобов’язань.

9. Правова природа банківського рахунку.

10. Сторони за договором банківського рахунку, їх права та обов’язки.

11. Види рахунків і порядок відкриття рахунків банками України суб’єктам господарювання.

12. Підстави та наслідки розірвання договору банківського рахунку.

13. Банківський вклад та їх види.

14. Права та обов’язки сторін за договором банківського вкладу.

15. Відповідальність за порушення умов договору.

16. Правове регулювання безготівкових розрахунків у підприємницькій діяльності за законодавством України.

17. Особливості розрахунків застосуванням платіжних доручень, чеків, акредитивів та за інкасовими дорученнями.

18. Поняття готівкових розрахунків та порядок їх здійснення.

19. Обмеження готівкових розрахунків за участю суб’єктів господарювання.

ТЕМА 6. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Питання для самоперевірки:

1. Договори про спільну діяльність.

2. Склад майна і порядок здійснення внесків учасниками спільної діяльності.

3. Особливості управління спільною діяльністю.

4. Публічно-правове регулювання договорів щодо спільної діяльності.

5. Поняття договору простого товариства.

6. Засновницький договір про створення юридичної особи.

7. Форма:та зміст договору про створення юридичної особи.

8. Права й обов’язки сторін за засновницьким договором.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

· Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.//Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

· Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р.//Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356.

· Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-12 "Про власність"// Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

· Закон України від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.У/Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 17. — Ст. 122.

· Закон України від 6 березня 1992 р. № 2171-ХІІ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону від 15 травня 1996 р.У/Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 34. - Ст. 160.

· Закон України від 10 квітня 1992 р. № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону від 14 березня 1995 р.)// Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 15. — Ст. 99.

· Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ "Про нотаріат"// Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 39. — Ст. 383.

· Закон України від 10 липня 1996 р. № 290/96-ВР "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі"//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 41. - Ст. 188.

· Закон України від 21 вересня 1999 р. № 1076-ХІУ "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"//Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 48. - Ст. 408.

· Державна програма приватизації на 2000—2002 роки, затв. Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-Ш//Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 33-34. - Ст. 272.

· Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-Ш "Про ліцензування певних видів господарської діяльності "//Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

· Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"//Відо-мості Верховної Ради України. — 1993. — № 7. - Ст. 52.

· Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю'У/Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

· Методика оцінки об'єктів оренди, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 (в редакції постанови від 2 січня 2003 р. № 3)//Офіційний вісник України. — 2003. — № 1. — С. 107.

· Порядок викупу орендарем оборотних матеріальних засобів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629//ЗП України. - 1995. - № 12. - Ст. 276.

· Порядок надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів, затв постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629// ЗП України. - 1995. - № 12. - Ст. 276.

· Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затв. постановою Кабінету Міністрш України від 4 жовтня 1995 р. № 786//ЗП України. - 1996. - № 2. - Ст. 57.

· Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172// Офіційний вісник України. — 1999. — № 26. — С. 69.

· Методика оцінки майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891 //Офіційний вісник України. — 2003. — № 51. - С. 93.

· Наказ Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 р. № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку"//Бізнес — Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. - 2003. - № 9.

· Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. № 18 У/Офіційний вісник України. - 2000. - № 33. - С. 114.

· Перелік документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства (організації), його структурного підрозділу, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що знаходиться на балансі підприємства (організації), господарського товариства і є державною власністю, затв. наказом Фонду державного майна України від 17 квітня 2001 р. № 649//Офіцій-ний вісник України. — 2001. — № 24. — С. 66.

· Порядок надання Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, затв. наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 4 травня 2000 р. № 935/95/31//Офіційний вісник України. - 2000. - № 30. - С. 176.

· Роз'яснення і рекомендації до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2000 р. № 75), затв. наказом Фонду державного майна України від 22 серпня 2000 р. № 1765//Все про бухгалтерський облік. - 2002. - № 50.

· Наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. № 1774 "Про затвердження договорів оренди"//Офіційний вісник України. — 2000. - № 52. - С. 222.

· Лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 16 квітня 1999 р. № 17/5-92 "Щодо реконструкції жилих приміщень і використання їх в інших цілях".

· Рішення Київської міської ради від 5 липня 2001 р. № 366/1342 "Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва"//Хрещатик. — 2001. — 25 вересня.

· Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р. № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності"//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998. — С. 94.

· Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 травня 1999 р. № 02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції"//Юридичний вісник України. — 1999. — № 25.

· Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25 травня 2000 р. № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"//Юри-дичний вісник України. — 2000. — № 26.

· Лист Вищого арбітражного суду України від 14 червня 1993 р. № 01-8/672 "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 5 жовтня 1993 р. № 01-8/1076 "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 7 квітня 1994 р. № 01-8/237 "Про деякі питання застосування чинного законодавства при вирішенні спорів".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 15 травня 1997 р. № 01-8/167 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 10 березня 1998 р. № 01-8/91 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 14 жовтня 1998 р. № 01-8/391 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 4 лютого 2000 р. № 01-8/47 "Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України".

· Лист Вищого арбітражного суду України від 10 березня 2000 р. № 01-8/106 "Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України".

· Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 11 грудня

· р. № 01-8/737 "Про практику вирішення окремих категорій спорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)".

· Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 31 січня

· р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом".

· Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 12 квітня 2001 р. № 01-8/442 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)".

· Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 25 квітня 2001 р. № 01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна".

· Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 11 червня 2001 р. № 01-8/677 "Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України".

· Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29 серпня 2001 р. № 01-8/935 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

· Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 10 липня 2003 р. № 01-8/784 "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про найом (оренду) нежилих приміщень та іншого майна".

· Городецька І. Договір оренди нежитлового приміщення//Юридич-ний журнал. - 2003. - № 2. - С. 86.

· Луць В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К, 1999. — С. 116.

· Медведєва О. Відмінність концесії від оренди державного і комунального майна за законодавством України//Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 9. — С. 65.

· Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України/За ред. В.М. Коссака. — К, 2004.

· Старцев О. Оренда майна недержавних підприємств//Юридичний вісник України. — 1999. — № 12. — С. 6.

· Старцев О. Чи можна посвідчити договір у виконкомі?//Юридич-ний вісник України. — 1999. — № 46. — С. 7.

· Теньков С. Договори арендьі//Все о бухгалтерском учете. — 1999. — № 45. - С. 20.

· Теньков С. Повернення нерухомого майна після оренди: як офор-мити//Юридичний вісник України. — 1998. — № 42. — С. 4.

· Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України: Підручник. — К, 2003.

· Цивільне право України. Книга 2. — К, 1999. — С. 175.

· Цивільне право України: Навч. посібн./За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. - К., 2004.

· Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту ЦК. — К, 2004.

ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ:

ТЕМА 1. Договори про надання юридичних та фактичних послуг.

1. Агентські відносини у сфері господарювання, сторони та предмет договору.

2. Поняття та зміст договору доручення.

3. Особливості договору комісії за законодавством України.

4. Договір консигнації.

5. Договір зберігання, його істотні умови та форма.

6. Договір страхування.

7. Транспортні договори та їх види.

8. Поняття і види договору перевезення вантажів.

9. Договір перевезення пасажирів і багажу.

10. Договір транспортної експедиції, сторони та істотні умови.

ТЕМА 2. Зобов’язання про спільну діяльність.

1. Договори про спільну діяльність.

2. Склад майна і порядок здійснення внесків учасниками спільної діяльності.

3. Особливості управління спільною діяльністю.

4. Публічно-правове регулювання договорів щодо спільної діяльності.

5. Поняття договору простого товариства.

6. Засновницький договір про створення юридичної особи.

7. Форма:та зміст договору про створення юридичної особи.

8. Права й обов’язки сторін за засновницьким договором.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

· Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р./уВідомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. - Ст. 141.

· Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р.//Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст 356.

· Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

· Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-12 "Про власність"// Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

· Закон України від 23 квітня 1991 р. № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації"//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 25. - Ст. 283.

· Закон України від 16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ "Про об'єднання громадян"//Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 504.

· Закон України від 21 листопада 1995 р. № 437/95-ВР "Про промислово-фінансові групи в Україні"//Відомості Верховної Ради України. —

· № 23. - Ст. 88.

· Закон України від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР "Про благодійництво та благодійні організації'У/Відомості Верховної Ради України. —

· № 46. - Ст. 292.

· Закон України від 14 вересня 1999 р. № 1039-ХГУ "Про угоди про розподіл продукції"//Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 44. — Ст. 391.

· Закон України від 20 грудня 2001 р. № 2908-ІП "Про кредитні спілки"//Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 15. — Ст. 101.

· Закон України від 10 липня 2003 р. № 1087-ІУ "Про кооперацію"// Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 5. — Ст. 35.

· Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756//Офіційний вісник України. —

· № 27. - С. 37

· Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, затв. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2001 р. № 155/534//Офіційний вісник України. - 2002. - № 3. - С. 210.

· Бусьігин А.В. Предпринимательство. Основной курс: Учебник для вузов. - М., 1998.

· Воловик О. Достаточно ли предпринимательским обществам форм хозяйствования?//Юридическая практика. — 2003. — № 19. — С. 11.

· Голодницкий 9. Виды юридических лиц в новых Кодексах. Организационно-правовые формы юридического лица: системный анализ ГК и ХК//Юридическая практика. - 2004. - № 8. - С. 18-19.

· Гордієнко О. Проблеми вдосконалення правового регулювання індивідуального підприємництва//Підприємництво, господарство і право. —

· № 8. - С. 14.

· Дятленко Н. Особенности определения субьектов хозяйствования в Хозяйственном кодексе Украины//Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 25.

· Загнитко О., Ляшенко С. Юридическое лицо: простор для фантазии//Юридическая практика. — 2004. — № 25. — С. 9.

· Задьіхайло Д.В. Предпринимательское право в Украине. — Харьков, 1998.

· Зинченко С, Лапач В. Субьект предпринимательства как юридическое лицо//Государство и право. — 1995. — № 7.

· Зуб И. Кпроблеме видов юридических лиц//Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 10. — С. 44.

· Коваль Е. Особенности правового статуса физического лица как субьекта предпринимательской деятельности//Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 5. — С. 18.

ПИТАННЯ З КУРСУ «ДОГОВІРНЕ ПРАВО»

1. Публічно-правові відносини та приватноправові відносини у сфері підприємництва.

2. Поняття і предмет договірного права.

3. Метод і принципи договірного права та їх закріплення в чинному законодавстві.

4. Свобода договору та випадки її обмеження.

5. Система договірного права та характеристика його основних інститутів.

6. Джерела договірного права.

7. Нормативно-правові акти та їх види.

8. Аналогія закону та аналогія права.

9. Договір та акти державних органів.

10. Поняття зобов’язання і договору, співвідношення зобов’язання і договору за ЦК України та ГК України.

11. Поняття підприємницького (господарського) договору та функції договору у господарській діяльності.

12. Класифікація договорів у сфері господарської діяльності: за суб’єктним складом, за метою укладення тощо.

13. Попередній договір.

14. Форма підприємницького договору та наслідки недотримання форми договору в господарських відносинах.

15. Порядок укладання господарських договорів.

16. Пропозиція (оферта) та її види. Умови дійсності оферти.

17. Зміст господарського договору.

18. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними і неукладеними.

19. Підстави та порядок внесення змін до договору.

20. Порядок та; підстави розірвання договору за законодавством України.

21. Поняття виконання договірних зобов’язань та порядок виконання умов договору.

22. Вимоги виконання господарського зобов’язання; щодо суб’єкта, часу, місця, способу.

23. Заміна осіб у договірному зобов’язанні: відступлення права вимоги та перевід боргу.

24. Підстави та порядок договірних зобов’язань, крім виконання зобов’язань: за домовленістю сторін, неможливістю виконання, смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи.

25. Загальна характеристика способів забезпечення виконання договірних зобов’язань у сфері підприємництва.

26. Підстави виникнення правових засобів забезпечувального характеру. Інші способи забезпечення.

27. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері підприємництва за ГК України та ЦК України.

28. Підстави та умови відповідальності за порушення умов договору.

29. Збитки та їх складові. Співвідношення збитків та неустойки.

30. Порядок стягнення неустойки у разі порушення умов договору.

31. Загальна характеристика договору купівлі-продажу та його види.

32. Загальна характеристика договору роздрібної купівлі-продажу.

33. Відповідальність суб’єктів підприємництва за порушення правил торговельної діяльності і торговельного обслуговування покупців.

34. Поняття та ознаки оптової купівлі-продажу.

35. Суб’єкти оптової торгівлі, їх права та обов’язки.

36. Предмет договору оптової купівлі-продажу.

37. Поняття та значення товарних бірж, порядок їх створення та функціонування. Учасники біржової торгівлі.

38. Порядок встановлення правил біржової торгівлі.

39. Договір поставки, сторони та істотні умови.

40. Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС».

41. Договір контрактації.

42. Договір міни: поняття та особливості.

43. Договір безоплатної здачі (дарування).

44. Приватизація державного та комунального майна Україні. Суб’єкти приватизації та порядок визначення способу приватизації майна в Україні (аукціон, тендер тощо).

45. Особливості укладання договору купівлі-продажу в процесі приватизації та його зміст.

46. Порядок закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, відповідальність за порушення порядку закупівель.

47. Поняття та зміст договору найму (оренди).

48. Види договорів найму (оренди). Поняття договору прокату та особливості правового регулювання.

49. Особливості оренди державного і комунального майна. Суб’єкти та предмет договору оренди державного і комунального майна.

50. Договір лізингу, істотні умови договору лізингу та його види. Особливості фінансового лізингу.

51. Концесійний договір: поняття, сторони, істотні умови.

52. Поняття та види договорів про виконання робіт.

53. Загальна характеристика договору підряду.

54. Особливості договору підряду на капітальне будівництво. Правовий статус замовника, підрядчика та субпідрядника.

55. Поняття кошторису та його види.

56. Особливість передання результатів робіт та порядок оформлення акта прийому-передачі в договорі будівельного підряду.

57. Особливості договору підряду на проектні та пошукові роботи. Об’єкт та предмет договору. Виконання, передання, прийняття та оплата робіт за договором.

58. Агентські відносини у сфері господарювання, сторони та предмет договору.

59. Поняття та зміст договору доручення.

60. Особливості договору комісії за законодавством України. Правовий статус комітента та комісіонера, їх права та обов’язки

61. Договір консигнації.

62. Умови договору комісії та підстави для відступу від умов договору комісії при його виконанні.

63. Договір зберігання, його істотні умови та форма.

64. Договір страхування.

65. Види договору страхування.

66. Транспортні договори та їх види.

67. Поняття і види договору перевезення вантажів.

68. Договір перевезення пасажирів і багажу. Права та обов’язки сторін за договором перевезення пасажирів і багажу.

69. Договір транспортної експедиції, сторони та істотні умови.

70. Порядок виконання договору перевезення.

71. Загальна характеристика законодавства щодо правового регулювання розрахункових та кредитних відносин.

72. Поняття та загальна характеристика договору позики.

73. Поняття та істотні умови кредитного договору.

74. Способи забезпечення виконання кредитних зобов’язань.

75. Правова природа банківського рахунку.

76. Види рахунків і порядок відкриття рахунків банками України суб’єктам господарювання.

77. Підстави та наслідки розірвання договору банківського рахунку.

78. Банківський вклад та їх види.

79. Правове регулювання безготівкових розрахунків у підприємницькій діяльності за законодавством України.

80. Особливості розрахунків застосуванням платіжних доручень, чеків, акредитивів та за інкасовими дорученнями.

81. Поняття готівкових розрахунків та порядок їх здійснення.

82. Обмеження готівкових розрахунків за участю суб’єктів господарювання.

83. Договори про спільну діяльність.

84. Склад майна і порядок здійснення внесків учасниками спільної діяльності.

85. Особливості управління спільною діяльністю.

86. Публічно-правове регулювання договорів щодо спільної діяльності.

87. Поняття договору простого товариства.

88. Засновницький договір про створення юридичної особи.

89. Форма:та зміст договору про створення юридичної особи.

90. Права й обов’язки сторін за засновницьким договором.

ПРАВОВІ СИТУАЦІЇ:

Задача №1. Між приватним підприємством та командитним товариством було укладено договір поставки. Приватне підприємство в особі його директора підписало договір та скріпило його печаткою підприємства. Керівник командитного товариства, посилаючись на те, що він забув печатку, тільки підписав договір. На виконання договору приватне підприємство в строк поставило товар товариству. Незважаючи на це, товариство затримувало його оплату. На пред'явлену підприємством претензію товариство відповіло, що її вимоги воно не визнає, оскільки вважає договір поставки неукладеним за відсутності відбитку печатки однієї зі сторін. Підприємство звернулося до господарського суду.

Питання:

1. З якого моменту цивільно-правовий договір вважається укладеним?

2. В якому нормативному акті вказано на необхідність відбитку печатки для дійсності договору?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Час" уклало із приватним підприємцем договір комісії. За цим договором ТОВ передавало приватному підприємцеві шкіряні куртки на реалізацію, а підприємець зобов'язувався сплатити ТОВ обумовлену суму коштів, отриманих від реалізації. Підприємець реалізував товар, але гроші на рахунок ТОВ не перерахував. ТОВ "Час" звернулося до господарського суду із позовом про примусове стягнення суми від продажу курток. Підприємець, в свою чергу, подав позов до товариства про визнання договору комісії недійсним, мотивуючи це тим, що договір не було завізовано головним бухгалтером ТОВ "Час".

Питання:

1. В яких судових органах вирішуються спори між юридичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи?

2. Яким нормативним актом обумовлено необхідність візування господарських договорів головними бухгалтерами? Яка відповідальність настає за недодержання такого порядку?

3. Чий позов задовольнить суд?

Задача № 3. У 1998 р. між закритим акціонерним товариством "Астас" і акціонерним банком "Облбудбанк" був укладений кредитний договір, за яким ЗАТ отримало кредит у сумі 100 тис. гри. під 45% річних. Із боку позичальника цей договір був підписаний віце-президентом.

У 1999 р. ЗАТ пред'явило позов про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що договір укладений товариством на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, у позові зазначалося, що за статутом ЗАТ право здійснювати дії від імені товариства та представляти товариство у відносинах з юридичними та фізичними особами без довіреності надано лише президенту товариства. Віце-президент діє від імені товариства за довіреністю і не має права без рішення загальних зборів акціонерів укладати угоди на суму понад 50 тис. грн. Банк позов не визнав, посилаючись на накази президента ЗАТ від 8 квітня 1994 р. № 1 про призначення на посаду віце-президента та № 14-К від 2 лютого 1997 р. про визначення повноважень віце-президента ЗАТ, за якими віце-президент мав право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Питання:

1. Чи мають вищезазначені накази директора юридичне значення, якщо не внесені відповідні зміни до статуту товариства?

2. Чи є підставою для визнання договору недійсним його незатвердження (непогодження) із вищим органом акціонерного товариства?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 4. Акціонерний комерційний банк "Держава" і директор приватного підприємства домовилися про те, що приватне підприємство виступить поручителем за кредитним договором, що був укладений між банком та товариством з обмеженою відповідальністю. Банк розробив проект договору, сформувавши на І комп'ютері не тільки власне текст, а й печатку банку та підпис керівника. Отримавши договір електронною поштою, директор ПП роздрукував і підписав його.

Позичальник у строк кредит і відсотки за ним не повернув, і банк звернувся до поручителя із проханням відшкодувати йому втрачені кошти. Але директор приватного підприємства у листі вказав, що оформлення договору поруки не відповідає вимогам закону, оскільки він укладений не у письмовій формі, а отже, є недійсним. Банк звернувся до господарського суду.

Питання:

1. Що вважається письмовою формою договору поруки у розумінні Цивільного кодексу УРСР?

2. Хто може визначити дійсність/недійсність договору?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд? Чи передбачено законодавством санкції за відтворення і використання комп'ютерних відбитків печатки?

Задача № 5. Товариство з обмеженою відповідальністю вирішило укласти із державним підприємством, що знаходилося в іншому місті, договір оренди виробничих приміщень. За обставин, що склалися, у визначений час директор товариства не зміг виїхати на підписання договору. Оскільки за статутом товариства ніхто, крім директора, не міг підписувати господарські договори, товариство довіреністю уповноважило комерційного директора на підписання договору. В довіреності повноваження комерційного директора були сформульовані як "право на оформлення договору оренди". Але представники державного підприємства відмовилися мати справу із комерційним директором підприємства, посилаючись на те, що поняття "оформлення договору" не включає право на його підписання.

Питання:

1. Хто має підписувати угоди від імені суб'єктів господарювання?

2. Які вимоги пред'являються згідно із законодавством до довіреностей, що видаються від імені суб'єктів господарювання?

3. Чи правомірна позиція представників державного підприємства?

Задача № 6. Між двома акціонерними товариствами було укладено договір перевезення. Від імені замовника договір було підписано генеральним директором, а від імені перевізника — заступником директора, оскільки останній перебував у відпустці. Оскільки перевізник своїх зобов'язань за договором не виконав, замовник звернувся до суду із позовом про відшкодування збитків. Але перевізник, в особі директора, який повернувся з відпустки, подав позов про визнання договору недійсним як такого, що суперечить вимогам закону, оскільки заступник директора не мав повноважень на підписання договору.

Питання:

1. Хто має право від і