Метод ревитализации существующих садово-парковых территорий, связанный с преобразованием тех фрагментов городского ландшафта, которые изначально были предназначены для решения задач оптимизации среды, но под воздействием возрастающих рекреационной и техногенной нагрузок, а также в результате естественной деградации растительности постепенно утратили свое позитивное влияние на состояние среды. Реконструкция территории в данном случае должна осуществляться путём ландшафтной организации мест для востребованной активной рекреации с дополнительным набором видов отдыха наиболее подвижных возрастных групп, концентрации мест круглогодичного обслуживания с необходимым уровнем обустройства дорожно-тропиночной сети и восстановлением нарушенных форм растительности.
К числу приёмов преобразования ранее созданных садово-парковых объектов относятся: приём структурной дифферетщисщыи парковой территории, приём регламентации транзитных пространств, приём компен-сации утраченных компонентов природы, приём регулируемого использования береговых территорий, приём усиления композиционных осей и узлов, приём, масштабирования среды, приём аппликации старого и нового «слоев» ландшафта, приём реализации смешанного финансирования.
Метод регенерации постиндустриального ландшафта, внедрение которого позволяет превратить территории, утратившие свои первоначальные промышленные функции, из источника экологической напряженности в фактор оптимизации среды. Стабилизация ландшафта с частичным сохранением или разборкой промышленных строений достигается за счет включения в его структуру компонентов «второй» природы адекватно пространственному распределению преобразуемой функции пространства, в том числе, с организацией паркового ландшафта.
Среди приёмов, рекомендуемых для осуществления регенерации постиндустриального ландшафта, необходимо выделить приём наложения (суперпозиции), приём интегрирования технических объектов, приём формирования устойчивого коммуникационного каркаса, приём средозащитно-го расположения растительности, приём гибкой функциональной трансформации, приём компенсации техногенных нарушений, приём образной интерпретации истории места, приём «расширения» пространства по вертикали, приём дендрологического ащентирования пространства, приём геопластического моделирования поверхности.
Метод регенерации ландшафтов береговых территорий, внедрение которого позволит преодолеть конфликты в характере их нарастающего хаотического использования с утратой на продолжительное время стабилизирующего воздействия на городской ландшафт. Смыслом преобразования ландшафта в данном случае становится не только возвращение ему положительных эстетических характеристик, но и обеспечение доступности береговых территорий в рекреационных целях, развитие системы пешеходных коммуникаций, восстановление форм растительности и предотвращение деградации за счет оптимального распределения участков дифференцированного назначения.
В числе приемов реконструктивных преобразований предлагаются приём сохранения природных биотопов, приём имитсщии природного разнообразия, приём трансформации береговых контуров, приём конструирования природного каркаса, приём сохранения знаков «памяти места», приём. контрастного моделирования регулярных и пейзажных форм «второй» природы, приём наполнения промышленной инфраструктуры компонентами природы.
25. Назвіть принципи реконструкції системи озеленених просторів міста з позиції сучасної містобудівної науки.
- Взаємозв'язку з ландшафтною основою, відповідності природним особливостям (Забезпечення часткового самовідновлення природних компонентів).
- Компенсації втрачених елементів природної основи (Відновлення (рекультивація) порушених ландшафтів, утворення штучних ландшафтів).
- Непереривності внутрішніх озеленених просторів, пов'язаних із зовнішніми (Утворення водно-зелених «ланцюжків» має функціональний і природний аспекти).
- Багаторівневості, рівномірності розташування (Кожній планувальній одиниці забудови відповідає підсистема озеленених просторів (парк, сад, сквер)).
- Функціонального різноманіття (Виконання функцій: рекреаційних, екологічних, естетичних).
- Біорізноманіття, природоеквівалентності (Застосування різних порід рослин, заселення птахами, тощо).
- Здатності до постійного розвитку разом з містом (Відповідність особливостей ландшафтного упорядкування потребам і навантаженням).
26. Назвіть основні завдання реконструкції сучасного міста.
- регулювання розвитку міста шляхом перебудови планувальної структури і вдосконалення територіального зонування;
- забезпечення спадкоємності розвитку міста, збереження і збагачення своєрідності історичного планування та просторової композиції міста;
- оздоровлення оточуючого людину середовища шляхом боротьби з забрудненням і шумом, озеленення, обводнення, підвищення ефективності використання відкритих просторів, вдосконалення інженерного обладнання території тощо;
- вдосконалення транспортної інфраструктури, підвищення комфорту та безпеки руху;
- створення необхідних передумов для покращення архітектурно-просторового середовища житлових районів, загальноміського центру та інших функціонального-територіальних зон історичного міста.
27. На вирішення яких проблем спрямовані сучасні наукові концепції реконструкції ландшафтної підсистеми міста.
- Старіння елементів озеленення
- Впровадження нових технологій (будівельних і аграрних)
- Підвищення антропогенного навантаження
· Безпосередньо на терріторії об'єкту
· Зміна містобудівних умов оточуючих ділянок
28. Назвіть принципи реконструкції системи озеленених просторів міста з позиції сучасної містобудівної науки.
- Взаємозв'язку з ландшафтною основою, відповідності природним особливостям (Забезпечення часткового самовідновлення природних компонентів).
- Компенсації втрачених елементів природної основи (Відновлення (рекультивація) порушених ландшафтів, утворення штучних ландшафтів).
- Непереривності внутрішніх озеленених просторів, пов'язаних із зовнішніми (Утворення водно-зелених «ланцюжків» має функціональний і природний аспекти).
- Багаторівневості, рівномірності розташування (Кожній планувальній одиниці забудови відповідає підсистема озеленених просторів (парк, сад, сквер)).
- Функціонального різноманіття (Виконання функцій: рекреаційних, екологічних, естетичних).
- Біорізноманіття, природоеквівалентності (Застосування різних порід рослин, заселення птахами, тощо).
- Здатності до постійного розвитку разом з містом (Відповідність особливостей ландшафтного упорядкування потребам і навантаженням).
29. Охарактеризуйте ландшафтні аспекти сучасних наукових поглядів щодо реконструкції міста.
Озеленені відкриті простори – надзвичайно важлива підсистема життєзабезпечення сучасного міста, тісно зв'язана з розвитком міської структури в умовах реконструкції. Основні функції системи – забезпечення стійкості міста як типу антропогенного ландшафту оздоровлення міського середовища, створення умов для відпочинку населення, підвищення художньої виразності міста.
· Успішність виконання функціональних, санітарно-гігієнічних, екологічних завдань забезпечується нормованими параметрами усіх структурних елементів системи, що мають кількісний характер (згідно таб.5.1, ДБН 360-92). Такими головними кількісними показниками є мінімальна норма озеленених територій загального користування в межах міста та в межах забудови.
· Вельми важливим показником якості організації озелененої території та виконання нею функціональних завдань є функціональний склад об’єктів їх кількість, рівномірність розташування та мінімальні площі.
· Значний вплив на технічний стан озеленених територій загального користування має антропогенне навантаження, що вимірюється нормованим показником максимально дозволеної кількості одвідувачів на 1 га. (поз.5.6., ДБН 360-92**).
· Виконання естетичних завдань фіксується з допомогою експертних оцінок, що мають переважно якісний характер.
Для успішного виконання цих функцій побудова підсистеми озеленених просторів повинна відповідати наступним основним принципам:
- відповідність природним умовам і особливостям, взаємозв'язок з ландшафтною першоосновою;
- безперервність, відносна рівномірність розподілу, зв'язок із зовнішніми озелененими просторами;
- функціональна розмаїтість;
- загальна для всіх міських підсистем здатність розвиватися разом з розвитком міста.
-
