Как приобретения теории коэволюции отразились на современных средствах формирования ландшафтных объектов в условии реконструкции

Коэволюция систем - это важнейший процесс взаимной эволюции систем, позволяющий формировать системы более высокого иерархического уровня.

Коэволюция систем возникает тогда, когда эволюция одной системы через взаимодействие начинает влиять на эволюцию другой системы, т.е. когда вторая система посредством механизма адаптации начинает приспосабливаться к изменениям первой системы, и наоборот, что формирует общий темп их эволюции и единые моменты обострения
Процесс коэволюции, вследствие согласованности и одновременности эволюции участвующих в нем систем, играет роль положительной обратной связи. Это многократно ускоряет процесс эволюции каждой отдельной системы, а согласованность их функционирования (кооперация) и взаимовлияние являются основой новой системы (сверхсистемы), включающей все коэволюционирующие системы.

Эволюция города как системы и развитие его основных подсистем повлекло за собой изменения в ландшафтной подсистеме города, что привело к тому, что системе требуется реконструкция для обеспечения ее развития.

Основные предпосылки реконструкции подсистемы:

1. Старение элементов озеленения.

2. Внедрение новых технологий (строительных и аграрных)

3. Повышение антропогенной нагрузки

а) непосредственно на территорию объекта

б) изменение градостроительных условий окружающих участков

Направления реконструкции ландшафтных объектов:

1. Подбор ассортимента растений для новых условий (сохранения вида)
2. Подбор покрытия аллей: внедрение новых систем полива, освещения
3. Эффективное ландшафтное зонирование. Поиск средств смягчения нагрузки за счет новых форм дизайна
4. Распределение антропогенной нагрузки на соседние участки
5. Экранирование вредных воздействий адекватного функционального состава

17. Охарактерызуйте рконструкцію міського середовища як науково-проектну діяльність.

Теоретична діяльність з реконструкції має два рівня: методологічний та емпіричний. Містобудівне проектування взагалі і реконструкція в тому числі уключає три блоки дослідницьких завдань:

1.Розробка програми реконструкції (проектування), що уключають соціально-функціональну, екологічну, економічну й естетичну складові.

2.Аналіз й оцінка містобудівних ресурсів ситуації, що склалася.

3.Розробка критеріїв оцінки і вибору варіанту проектного рішення.

Основні теоретичні нароби з реконструкції міського середовища можливо згрупувати по спрямованості досліджень на:

- регулювання розвитку міста шляхом перебудови планувальної структури й вдосконалення функціонального зонування;

- забезпеченості спадкоємності міського розвитку; охорони і збагачення своєрідності планувально-просторової композиції, що склалася;

- оздоровлення середовища, шляхом ландшафтного упорядкування, вдосконалення інженерного обладнання;

- вдосконалення транспортної інфраструктури.;

- вдосконалення окремих функціонально-територіальних зон і комплексів.

Теоретичні розділи досліджень уключають:

1.Розробку принципів організації містобудівних знань з реконструкції; моделей і методів аналізу. (загальнотеоретичний, методологічний рівень).

2. Розробка нормативів і принципів побудови об’єктів реконструкції.

3.Дослідження функціонування та розвитку містобудівних систем в умовах реконструкції у зв’язку з їх планувальною структурою.

4.Історико-містобудівні дослідження, спрямовані на встановлення закономірностей еволюції просторової організації об’єктів і прогноз їх подальшого розвитку.

Реконструкціямістзабезпечує їх поступовий розвиток – еволюцію. Тому дуже важливо мати уявлення про сучасні наукові погляди на еволюційний розвиток.

Еволюційний розвиток набуває глобального характеру завдяки взаємодії культур, розповсюдженню технологій, новим формам комунікацій;

Нова картина світу побудована на таких уявленнях про глобальну еволюцію вимагає відхід від механістичних і функціональних засад і повернення до уявлень про цілісність і гармонійність. Найважливішим стає вирішення завдання адаптації одного явища до іншого, а не їх розмежування за різними ознаками.

17. Охарактерызуйте рконструкцію міського середовища як науково-проектну діяльність.

Теоретична діяльність з реконструкції має два рівня: методологічний та емпіричний. Містобудівне проектування взагалі і реконструкція в тому числі уключає три блоки дослідницьких завдань:

1.Розробка програми реконструкції (проектування), що уключають соціально-функціональну, екологічну, економічну й естетичну складові.

2.Аналіз й оцінка містобудівних ресурсів ситуації, що склалася.

3.Розробка критеріїв оцінки і вибору варіанту проектного рішення.

Основні теоретичні нароби з реконструкції міського середовища можливо згрупувати по спрямованості досліджень на:

- регулювання розвитку міста шляхом перебудови планувальної структури й вдосконалення функціонального зонування;

- забезпеченості спадкоємності міського розвитку; охорони і збагачення своєрідності планувально-просторової композиції, що склалася;

- оздоровлення середовища, шляхом ландшафтного упорядкування, вдосконалення інженерного обладнання;

- вдосконалення транспортної інфраструктури.;

- вдосконалення окремих функціонально-територіальних зон і комплексів.

Теоретичні розділи досліджень уключають:

1.Розробку принципів організації містобудівних знань з реконструкції; моделей і методів аналізу. (загальнотеоретичний, методологічний рівень).

2. Розробка нормативів і принципів побудови об’єктів реконструкції.

3.Дослідження функціонування та розвитку містобудівних систем в умовах реконструкції у зв’язку з їх планувальною структурою.

4.Історико-містобудівні дослідження, спрямовані на встановлення закономірностей еволюції просторової організації об’єктів і прогноз їх подальшого розвитку.

Реконструкціямістзабезпечує їх поступовий розвиток – еволюцію. Тому дуже важливо мати уявлення про сучасні наукові погляди на еволюційний розвиток.

Еволюційний розвиток набуває глобального характеру завдяки взаємодії культур, розповсюдженню технологій, новим формам комунікацій;

Нова картина світу побудована на таких уявленнях про глобальну еволюцію вимагає відхід від механістичних і функціональних засад і повернення до уявлень про цілісність і гармонійність. Найважливішим стає вирішення завдання адаптації одного явища до іншого, а не їх розмежування за різними ознаками.