Тема № 6. Система органів державної влади

В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Принципи організації та функціонування системи вищих органів державної влади.

2. Парламент: поняття, системи формування, повноваження. Бікамеральні парламенти.

3. Законодавчий процес у парламентах зарубіжних країн та його стадії. Конституційно - правовий статус депутатів в зарубіжних країнах.

4. Глава держави в зарубіжних країнах та його місце в системі вищих органів влади. Монарх, його юридичний і фактичний статус в різних країнах. Статус та повноваження президента в зарубіжних державах.

5. Уряд у зарубіжних країнах: поняття та види. Місце уряду в системі влади зарубіжних країн. Порядок формування та структура урядів у зарубіжних країнах.

6. Форми парламентського контролю.

Методичні рекомендації

Державні функції в кожній країні здійснюються розгалуженою системою органів. Вищі органи держави — парламент, глава держави і уряд, верховний суд — реалізують основні владні повноваження, а їхня діяльність набуває політичної значу­щості. Проаналізувавши роботу ви­щих органів, можна визначити, на яких засадах функціонує державний механізм у цілому. Реальне становище і роль цих органів у механізмі здійснення владних повноважень залежать від форми правління, політичного режиму, історичних і національних особливостей, соціально-політичної ситуації, яка складається в країні в той чи інший період її розвитку.

Істотним важелем у механізмі державного управління суспільства зарубіжних країн є глава держави. Він начебто вивершує всю систему органів влади и управління, і юридично йому в цій системі належить першорядне місце. У більшості зарубіжних країн функції глави держави доручаються одноособовому органу. Залежно від форми правління — це або президент, або монарх. Особливу увагу необхідно приділити правовому статусу глави держави, порядку заміщення поста глави держави, а також припиненню повноважень. Важливим є дослідження систем престолонаслідування.

Значну увагу в характеристиці вищих органів держави приділяють парламентам, які розглядають як органи законодавчої влади, а іноді і як такі, що своєю діяльністю формально забезпечують функціонування і саме існування інших вищих органів держави. Відомо, що чимало конституцій було прийнято парламентами або за їхньою безпосередньою участю, і саме конституції утворюють правову основу для існування і функціонування всього державного механізму. Звідси можна говорити про установчу роль парламентів щодо інших елементів цього механізму.

Підвищений інтерес до парламентів зумовлений і тим, що вони є представницькими органами. В основі формування і роботи парламентів лежать ідеї народного представництва, впровадження яких у політичне життя пов'язане із становленням сучасної державності зарубіжних країн. Такі ідеї склали чи не найголовніший зміст конституційної теорії, що виникла і домінувала у початковий період розвитку цієї державності. З часом сенс та значення їх дещо змінилися, але вони і сьогодні зберігають характер політико-правового постулату, непересічної соціальної і духовної цінності. При підготовці до семінарського заняття потрібно приділити увагу поняттю, системі формування, структурі парламентів в зарубіжних країнах, з’ясувати статус депутатів, їх права та обов’язки, а також поняття депутатського імунітету та індемнітету.

Досить важливим є питання, що стосується законодавчого процесу в зарубіжних країнах, а тому, насамперед потрібно визначитися із стадіями законодавчого процесу.

Уряд, як верхівка виконавчої влади, у більшості країнах здійснює загальне управління справами держави, керує її внутрішньою та зовнішньою політикою Правовий статус урядів в багатьох країнах не деталізується, уряд може вирішувати найрізноманітніші питання, які не завжди можна регламентувати наперед. В сучасних конституціях, як правило перераховуються повноваження уряду, але це не завжди вдається зробити, оскільки на практиці уряд є дуже мобільним органом, тому така регламентація є досить відносною.

Студентам потрібно визначитися із видами урядів, способами формування та структури, а також ознайомитися із нормативно-правовими актами, що регулюють зазначені питання.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: глава держави, пріомогенітура, салічна система престолонаслідування, кастильська система престолонаслідування, шведська система престолонаслідування, австрійська система престолонаслідування, мусульманська система престолонаслідування, контрасигнатура, промульгація, право вето, парламент, мандат, імунітет, індемнітет, імпічмент, комітет, парламентські фракції, депутатські групи, інтерпеляція, уряд.

2. Дати відповідь на питання:

1. Яке місце займає глава держави в системі державного механізму?

2. Які юридичні форми глави держави: варіанти персоніфікації (реалізації) посади?

3. В чому особливості порядку заміщення поста глави держави в монархіях і республіках?

4. Які існують способи престолонаслідування?

5. Які характеристики правового статусу глави держави в зарубіжних країних?

6. Як регулюються відносини глави держави з парламентом та урядом в зарубіжних країнах?

7. Який порядок формування парламентів та статус депутатів в зарубіжних країнах?

8. Які види парламентів Ви знате? Дайте їх загальну характеристику.

9. Який порядок роботи парламентів? Визначте місце депутатських фракцій, груп, комітетів та комісій в структурі парламентів.

10. Чим характеризується законодавчий процес в зарубіжних країнах?

3. Заповнити таблиці:

А) Обов’язки та права членів парламентів у зарубіжних країнах:

	Права	Обов’язки
1.
2.
3.

Б) Обов’язки та права глави держави у зарубіжних країнах:

	Права	Обов’язки
1.
2.
3.

1. Самостійно скласти схеми: 1) форми парламентського контролю в зарубіжних країнах; 2) законодавчий процес.

2. Вирішити наступні ситуаційні задачі:

1) На загальних державних виборах 1989 року кандидатом на пост президента Італії виступав Луїджи Плачідо 1950 року народження, голова автомобільного концерну.

Чи може він бути обраним президентом країни? Дайте конституційно-правову оцінку цієї ситуації.

2) Віце-президент США заміняв Президента на його посту один рік і 11 місяців. Після цього він був обраний Президентом США. Після закінчення терміну президентства він знову висунув свою кандидатуру на пост Президента США. Ці дії були оскаржені, оскільки він вже третій раз претендував на президентство.

Чи може ця особа у конкретному випадку бути обраною Президентом США? Аргументуйте свою відповідь.

6. Підготувати реферати за темами:

· Інститут президента в зарубіжних країнах.

· Місце парламенту в системах державних органів зарубіжних

країн.

· Парламентські комітети і комісії, порядок їх формування і функціонування.

· Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах.

· Конституційно-правовий статус уряду та інших органів виконавчої влади в зарубіжних країнах.

Література:

Основна

1. Бориславська О. М. Конституційне право зарубіжних держав: навч.-метод. посіб. / О. М. Бориславська, І. Я. Заяць, С. В. Різник; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Київ: Ін Юре, 2015. – 357 с.

2. Бостон С.К., Тимченко С.М. Державне право зарубіжних країн: навч. посібник. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 504 с.

3. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: підручник. – Тернопіль: “Астон”, 2003. – 536 с.

4. Закоморна К. О. Державне (конституційне) право зарубіжних країн: (навч. матеріали та схеми): посіб. для підгот. до іспитів / К. О. Закоморна. – Харків: Право, 2014. – 263 с.

5. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во «Право», 1996. – 544 с.

6. Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія: навч. посіб. / Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.

7. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг. ред. – 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.

8. Конституционное право зарубежных стран / За заг. ред. Н. В. Мішиної, А. Р. Крусян, Д. Я. Гараджаєва та ін. – Харків: видавництво "Право". – 2015. – 848 с.

9. Конституционное право зарубежных стран: ученик для вузов / Под общ. ред. чл.-кор. РАН, проф. М.В. Баглая, д.ю.н., проф. Ю.И. Лейбо и д.ю.н., проф. Л.М. Інтина. – 2-е изд. перераб. – М.: Норма, 2006. – 1056 с.

10. Шаповал В. Н. Державний лад країн світу: довідник / В. Шаповал. – К.: Укр. центр правнич. студій, 1999. – 320 с.

11. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: підручник. - К.: АртЕк, Вища школа, 1997. – 264 с.

12. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: академ. курс: підручник / В. М. Шаповал. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 464 с.

Додаткова

1. Георгіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. — Чернівці: Рута, 1998. — 484 с.

2. Журавський В.С. Принцип формування та термін повноважень палат двопалатного парламенту // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту Держави та права ім. В.М. Корецького ПАНУ. - К, 2001. -Вип. 12.-С.175-185. 21.

3. Журавський В.С. Організація парламентів: питання порівняльного аналізу: Навч. посібник.- Х.: НУВС, 2001.- 136 с.

4. Кобрин В.С. К онституційно-правовий статус глав урядів країн ЄС з монархічною формою правління [Електронний ресурс] / В. С. Кобрин // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. - №2. - Режим доступу: www.pap.in.ua/2_2013/Kobryn.pdf

5. Макарова З. Вплив типології форми державного правління на статус глави уряду / З. Макарова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2012. - Вип. 94. - С. 71-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/VKNU_Yur_2012_94_21.pdf.

6.Марисюк К. Законодавчий процесс в парламенті Канади // Право України. - 2000. - № 1. - С. 133-136.

7. Павлішина Л. Роль верхньої палати Парламенту Японії у законодавчому процесі // Право України. - 2000. - № 4. - С. 118-121.

8. Сас С. Законодавство про регламенти однопалатних та двопалатних парламентів // Право України. - 2005. - № 3. - С. 135-144.

9. Шаповал В. Виконавча влада в розвинутих країнах (конституційно-правовий аспект). – К.: УАДУ, 1996. – 60 с.

10. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз/ В.М. Шаповал. — К.: Програма Л, 1995. — 136 с.

11. Шевчук А. А. Парламенти країн — членів Ради Європи: Довідник / А. А. Шевчук, В.І. Танасійчук, А. С, Корнійчук // Упр. забезп. міжпарламентських зв’язків Апарату Верховної Ради України; Б. І. Олійник (ред. кол.). — К.: Парлам. вид-во, 2001. — 59 с.