Загальні основи сучасних економічних систем та фундаментальних проблем, які вони покликані розв`язувати

Крах на початку 90-х років XX ст. економічних систем радянського типу вважають доказом переваг господарського і суспільного устрою західного зразка. Цю подію розглядають як знакову у процесі глобалізації ринкового господарства, остаточної перебудови світу на засадах економічної і соціальної моделі, що домінує у розвинутих країнах Заходу. Однак глобальна фінансово-економічна криза початку XXI ст. та її наслідки для всіх країн похитнули ці переконання. До труднощів, які переживають пострадянські країни у процесі ринкової трансформації своїх економічних систем, додались проблеми тиску світової рецесії. Сучасні економічні системи, які прийнято вважати ринковими, функціонують не лише за логікою дії ринкових сил. На них впливає комбінація багатьох координувальних механізмів — ринку, державного регулювання, організації, адміністрування, програм міжнародних фінансових інституцій, дії наднаціональних органів управління тощо, які по-різному поєднуються у конкретних історичних, політичних і геоекономічних умовах. Тому з’ясування багатоманітних аспектів організації господарського життя суспільства, пошук ефективнихмеханізмів функціонування і регулювання економіки вимагає насамперед вивчення загальних основ сучасних економічних систем і тих фундаментальних проблем, які вони покликані розв’язувати.

Потреба в певному упорядкуванні й організуванні господарського життя будь-якого суспільства зумовлена довічною суперечністю розвитку людської цивілізації — між безмежними, постійним зростанням потреб людей, які необхідно задовольнити, і обмеженими, рідкісними економічними ресурсами. Саме обмеженість ресурсів є фундаментальною проблемою економіки. Тобто економічна наука займається питанням вибору: необхідно відмовлятися від чогось, надаючи перевагу задоволенню певної потреби, оскільки внаслідок обмеженості ресурсів неможливо одночасно задовольнити всі бажання і потреби суспільства.

З огляду на визначення економічної теорії предмет її досліджень обмежується чотирма аспектами життя людини і вивчення їх взаємодії: потреби людей безмежні; ці потреби мають різну важливість; ресурси, необхідні для задоволення потреб — робочий час, енергія, матеріальні засоби, — обмежені; ресурси можна використовувати різними способами, виробляючи за їх допомогою різні товари і послуги. Однак жоден із цих аспектів сам по собі не може бути предметом вивчення економіки. Економічної проблеми розподілу обмежених ресурсів не існує для потреб, щодо задоволення яких неможливо зробити вибір. Безплатні блага (які існують у настільки великих обсягах, що за них жодна людина не сплачує, наприклад повітря) не є предметом аналізу, оскільки для їх отримання жодні ресурси розподіляти не потрібно. Рідкісні унікальні ресурси, тобто ті, які можна використати тільки в єдиний спосіб, також не становлять предмет економіки. Економічна проблема вибору виникає лише тоді, коли одночасно присутні всі вказані аспекти.

Економічну проблему вибору можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей (рис. 2). При цьому суспільні виробничі можливості у задоволенні зростаючих потреб детермінує рівень розвитку продуктивних сил. Виробничі можливості характеризують потенціал суспільства у виробництві економічних благ за повного й ефективного використання всіх наявних ресурсів і певного рівня розвитку технології. Крива ефективно ілюструє сутність проблеми економії ресурсів, демонструє необхідність вибору між виробництвом різних товарів. За повної зайнятості доводиться жертвувати виробництвом певного продукту, щоб виробляти більшу кількість іншого.

Модель виробничих можливостей ґрунтується на таких вихідних положеннях:

1) в економіці виробляють тільки два типи товарів;

2) одні й ті самі ресурси можна використовувати у виробництві обох типів товарів, ресурси можна переміщувати з одного виробництва в інше;

3) пропозиція ресурсів є фіксованою;

4) технологія незмінна;

5) економіка функціонує в умовах повної зайнятості, тобто на межі виробничих можливостей.

Приклад. Припустимо, що в суспільстві виробляють лише два блага: зерно і ракети. Якщо суспільство використовує всі свої ресурси для виробництва зерна, воно виробляє 5 млн т; якщо ж для виробництва тільки ракет, то їх вироблятимуть 6 штук. За одночасного виробництва обох благ можливі різні співвідношення і поєднання (рис. 2.1). Зростання виробництва ракет (від 0 до 6 шт.) знижує виробництво зерна (з 5 млн до 0 т) і навпаки. Лінія АВСDEF, яку називають кривою (межею) виробничих можливостей, показує альтернативні варіанти за повного використання ресурсів. Усі точки, розташовані всередині фігури 0AG, означають неповне використання ресурсів, наприклад точка К (одночасне виробництво 2,5 млн т зерна і трьох ракет). Навпаки, будь-яка виробнича програма, що характеризується точками за межами фігури 0AG, не буде забезпечена наявними ресурсами, наприклад точка L. Крива виробничих можливостей має зазвичай опуклу форму.

Зростаюча економіка позначається зсувом кривої виробничих можливостей вправо (крива A1LG1). Факторами, що зумовлюють економічне зростання і відповідний зсув кривої виробничих можливостей, є збільшення кількості обсягу ресурсів (зростання чисельності населення, збільшення обсягу товарів виробничого призначення, відкриття нових запасів мінералів тощо) та науково-технічний прогрес (здатність суспільства збільшувати виробництво за одних і тих самих витрат ресурсів).

Ситуація, проілюстрована кривою виробничих можливостей, типова для економіки будь-якого суспільства, коли необхідно весь час робити вибір: що, як і для кого виробляти. При цьому раціонально господарюючий суб’єкт повинен підрахувати не тільки майбутні витрати, а й витрати невикористаних виробничих можливостей, щоб зробити оптимальний економічний вибір. Витрати одного блага, виражені через інше благо, яким довелося знехтувати (пожертвувати), називаються альтернативними витратами, або витратами невикористаних можливостей. Нахил кривої виробничих можливостей показує альтернативні витрати. У наведеному прикладі альтернативні витрати виробництва 6 ракет дорівнюють витратам на виробництво 5 млн т зерна і навпаки.

З моделі виробничих можливостей випливає закон зростаючих альтернативних витрат, відповідно до якого для отримання додаткової кількості товару суспільство повинне жертвувати певною кількістю іншого товару. Зростання альтернативних витрат зумовлене такими причинами:

1) ресурси неоднаково придатні для виробництва товарів. У розглянутому прикладі спочатку для виробництва зерна будуть використані менш продуктивні ресурси, що застосовуються при виробництві ракет, і навпаки;

2) зі збільшенням додаткової кількості праці для виробництва зерна за незмінності інших ресурсів буде досягнуто точку, за якою приріст виробництва, або додатковий обсяг виробництва продукції, почне зменшуватись. Ця залежність, отримана емпіричним шляхом, отримала назву закону спадної віддачі і є характерною для більшості виробництв у реальній економіці.

Отже, обмеженість, рідкісність ресурсів свідчить про нездатність економіки виробити весь обсяг товарів і послуг у достатній кількості та якості для задоволення потреб людей. Тому постає питання, як використовувати обмежені ресурси. В економіці таку ситуацію розглядають як проблему розподілу (алокації) ресурсів.

У повсякденному економічному житті кожного суспільства перед господарюючими суб’єктами, зокрема й перед державою, постійно виникає багато дилем, альтернативних варіантів розвитку продуктивних сил, застосування обмежених виробничих ресурсів, щодо яких потрібно приймати оптимальні економічні рішення і робити обґрунтований вибір. Будь-яке суспільство стикається з необхідністю розв’язування тріади основних проблем економіки (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Основні питання (проблеми) економіки

Питання «Що?» і «Як?» стосуються безпосередньо сфери виробництва, але навіть за їх розв’язання залишається надзвичайно важливою проблема розподілу вироблених благ. Товари і послуги мають, як правило, грошове втілення їх цінності (вартості). Це означає, що люди з вищими грошовими доходами і споживатимуть більше, оскільки у них більший і реальний дохід. Тому слід розв’язати комплекс проблем, визначити критерії економічної ефективності і справедливості. Саме для цього суспільство організовує у певний спосіб господарське життя і створює відповідні економічні системи.