Організація управлінського обліку на підприємстві.

Основою для правильної організації управлінського обліку є організація та виробнича структури підприємства.

Організаційна структура підприємства – це поділ підприємства на окремі структурні підрозділи і служби (центри відповідальності), що передбачають розподіл між ними функцій з вирішенням завдань, які виникають в ході виробничої діяльності, таким чином, щоб забезпечити ефективне досягнення мети, поставленої перед підприємством в цілому.

Отже, організаційна структура підприємства (економічної структури) складається з організаційної структури управління (суб’єкта управління) та господарської структури (об’єкта управління).

Організації бухгалтерського управлінського обліку на підприємстві складається з трьох етапів:

- Методологічний

- Технічний

- Організаційний.

Створення системи управлінського обліку для конкретних цілей також відбувається в три етапи, кожен з яких вирішує специфічні завдання:

- Формування управлінського рішення, облікової задачі або аналіз і опис існуючого рішення: а) визначається управлінська задача та її управлінське рішення;

б) визначається перелік даних, які необхідні для її вирішення, а також, система їх збирання та правила документообігу;

в) визначаються результати, яких планується досягти та призначаються відповідальні за досягнення результатів.

- Ув’язка прийнятих рішень із існуючими управлінськими рішеннями, обліковою політикою, бухгалтерською практикою і існуючими обліковими технологіями: а) узгодження даних управлінського обліку з даними фінансового обліку;

б) потрібно, щоб результати за період за різними методами обліку відрізнялись в незначній мірі.

- Впровадження облікових технологій.

Організацію системи управлінського обліку на підприємстві доцільно здійснювати в такій послідовності:

1. Визначити організаційну структуру підприємства

2. Розробити організаційну схему управлінського обліку

3. Розробити схему документообігу

4. Розробити систему контролю витрат

5. Організувати центри відповідальності

6. Розробити бюджети для центрів відповідальності і показники їх діяльності

7. Визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє підприємство

8. Визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулювання за замовленнями; калькулювання за процесами)

9. Визначити перелік постійних та змінних витрат та порядок контролю цих витрат.

 

Організація управлінського обліку на підприємстві залежить від його організаційної структури, обсягу діяльності, структури управління та політики керівництва. Характерною рисою для багатьох великих підприємств є централізація фінансового і децентралізація управлінського обліку задля наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішень.

Основну масу вихідної інформації управлінський облік одержує з рахунків бухгалтерського обліку. Тому важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є питання про його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Міжнародна практика виробила два основні підходи до будови плану рахунків:

– створюються дві автономні системи рахунків: одна – для фінансового, друга – для управлінського обліку. При цьому рахунки фінансового обліку не кореспондують з рахунками управлінського обліку. Такий підхід застосовують близько 80 країн, у тому числі і більшість країн-членів ЄС;

– єдина система рахунків, у межах якої передбачені рахунки управлінського обліку, що кореспондують з рахунками фінансового обліку. Цей підхід характерний для країн англосаксонської групи. Нагадуємо, що в останніх відсутнє державне регулювання обліку, немає єдиного національного плану рахунків, а бухгалтерський облік є саморегульованою системою. У цих країнах сформувалися три основні системи рахунків: загальна, інтегрована і переплетена.

Загальну систему використовують підприємства малого бізнесу (в Україні – аналогічно) сфери послуг, торгівлі, побутового обслуговування, промислового виробництва без калькулювання собівартості продукції. Вона ґрунтується на періодичному обліку запасів, роздільному обліку витрат за елементами (рахунки класу 8) та доходів за їх видами (рахунки класу 7), визначенням фінансового результату на спеціальному зведеному рахунку (рахунок 79).

Інтегровану систему обліку застосовують великі підприємства. При цій системі у єдиному плані рахунків передбачають рахунки обліку витрат (“Виробництво”, “Звагальновиробничі витрати”, “Витрати на збут” та ін.), які кореспондують з рахунками фінансового обліку і на яких ведеться аналітичний облік витрат у розрізі окремих їх груп, центрів виникнення, видів продукції і т. ін. у відповідності з потребами управління витратами, контролю, калькулювання собівартості, визначення рентабельності окремих видів продукції і т. ін. Аналогічну систему обліку застосовують великі комерційні підприємства в Україні.

Переплетена система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, які не кореспондують між собою. При цьому на рахунках фінансового обліку відображають витрати за елементами, доходи за їх видами, розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначають загальний фінансовий результат. На рахунках виробничого (управлінського) обліку на підставі тих же документів ведуть облік запасів, витрат на виробництво та збут продукції (з необхідною аналітичною деталізацією), обчислюють собівартість продукції, визначають фінансовий результат від реалізації продукції. Взаємозв’язок фінансового та виробничого обліку здійснюють через контрольні рахунки. Ці рахунки (“Контрольний рахунок виробничого обліку” та “Контрольний рахунок фінансового обліку”) мають протилежну будову, тобто є “дзеркально протилежними”. Сальдо “Контрольного рахунку виробничого обліку” у фінансовій звітності характеризує загальну вартість запасів, деталізація яких наводиться на рахунках виробничого обліку (що може розглядатися як “комерційна таємниця”).