Поняття і класифікація центрів відповідальності

Розділ 11

Облік і контроль за центрами відповідальності

Поняття і класифікація центрів відповідальності

Будь яке підприємство має свою організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємозв’язками окремих його підрозділів: цехів, відділів, департаментів, служб, секцій, філій тощо. Кожен з таких підрозділів очолює керівник, який відповідає за роботу свого підрозділу і здійснює оперативне управління його діяльністю. Таке делегування управлінських повноважень вищим керівництвом нижчому називають децентралізацією управління.

До переваг децентралізації управління належать:

1) можливість звільнити вище керівництво від вирішення оперативних питань і зосередження його уваги на глобальних стратегічних проблемах і рішеннях;

2) підвищення оперативності прийняття поточних рішень на окремих рівнях управління;

3) підвищення кваліфікаційного рівня управління за рахунок спеціалізації менеджерів;

4) можливість набуття досвіду керівної роботи і кваліфікаційного зростання менеджерів (професійної кар’єри) та ін.

Поряд з тим, децентралізації управління має ряд певних недоліків, зокрема:

1) ускладнення координації діяльності підрозділів;

2) можливість появи нездорової внутрішньої конкуренції між окремими керівниками підрозділів;

3) зростання витрат на управління та ін.

Для усунення деяких з цих недоліків керівники вищих рівнів управління змушені посилювати контроль за діяльністю підлеглих підрозділів та їх керівників, не підміняючи їх у прийнятті оперативних рішень, але посилюючи відповідальність за результати роботи очолюваних ними підрозділів.

З цією метою і було розроблено концепцію центрів відповідальності та обліку за центрами відповідальності.

Центром відповідальності називають підрозділ, який очолює керівник, що несе особисту відповідальність за результати його роботи.

Відмінності стосовно відповідальності менеджерів дають змогу виокремити чотири типи центрів відповідальності:

Рис. 11.1. Типи центрів відповідальності

1. Центр витрат – центр відповідальності, керівник якого контролює тільки витрати підрозділу, але не контролює доходів та інвестицій в активи центру. Переважна більшість структурних підрозділів підприємства є центами витрат. Їх класифікують на центри технологічних витрат (підрозділи в яких можливо встановити оптимальний взаємозв’язок між витратами та результатами діяльності) і центри дискретних витрат (підрозділи в яких неможливо встановити оптимальний взаємозв’язок між витратами та результатами діяльності).

2. Центр доходів – центр відповідальності, керівник якого контролює тільки доходи підрозділу, але не контролює витрат на виробництво та інвестицій в активи центру.

3. Центр прибутку, - центр відповідальності, керівник якого контролює витрати та доходи підрозділу, але не контролює інвестиції в активи центру.

4. Центр інвестицій, - центр відповідальності, керівник якого контролює як витрати і доходи, так і інвестиції у активи центру.

Керівник структурного підрозділу здійснює контроль лише над обмеженою кількістю підлеглих. Тому велике велике підприємство має декілька рівнів управління, які визначаються його організаційною структурою та структурою управління. Усі підрозділи підприємства є його структурними підрозділами. Кожен з них очолює керівник, який відповідає за діяльність свого підрозділу, тому кожен такий підрозділ можна вважати центром відповідальності.

В умовах децентралізації управління вище керівництво повинно контролювати і оцінювати роботу менеджерів нижчого рівня, а останні – здійснювати самоконтроль і інформувати вище керівництво про результати діяльності. Для одержання таких даних необхідна відповідна система обліку, яка забезпечувала б збирання, систематизацію, обробку та передачу інформації про результати роботи кожного центру відповідальності. Такою системою обліку є облік за центрами відповідальності.