Обліково-вимірювальна функція ціниполягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції.

Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання й населення.

Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (дохідності) кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.

Ціни можна класифікувати так:

Класифікація цін.

(ПОЯСНЕННЯ ТАБЛИЦІ ДЕТАЛЬНО)

У системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними класифікаційними ознаками (або без таких ознак).

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни.

Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосереджено на підприємствах (в організаціях), що займають монопольне становище на ринку.

Важливе значення для впорядкування ціноутворення експортно-імпортних операцій суб’єктами ЗЕД є індикативні ціни, на товари, які є обов’язковими для використання суб’єктами ЗЕД всіх форм власності під час укладання та здійснення ЗЕ угод.

Індикативні ціни - це різновид державних фіксованих цін, які встановлюються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України на основі дійсних цін, що склалися на даний товар на ринку на момент здіснення експортної (імпортної) операції з врахуванням умов постачання та умов здійснення розрахунків. Інформацію для розрахунків Міністерство отримує від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських установ, підприємств, організацій.

Під час укладання ЗЕ угод мають використовувати ціни, встановлені відповідно до правил ІНКОТЕРМС, що перекладаються як Міжнародні правила тлумачення торговельних стороків (умов). Вони не є обов’язковими для дотримання і мають рекомендаційних характер, проте Україна своїм внутрішнім законодавством встановила обов’язкове їх використання національними суб’єктами в їх ЗЕ угодах.

Скинути на пошту студентам правила ІНКОТЕРМС.

Усі сторони ІНКОТЕРМС поділено на 4 групи:

група Е – продавець надає покупцеві товари безпосередньо у своїх приміщеннях;

групи F – продавець зобов’язаний надати товар у користування перевізника, який надається покупцем;

групи C – продавець зобвязаний укласти договір перевезення, проте без прийняття на себе ризику випадкового пошкодження товару або інших додаткових витрат після відвантаження товару;

групи D – продавець несе всі витрати і бере на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення.