Стоки відступають. Повертається секонд?

Що та чому вигідніше купувати у стокових магазинах

Сезонними розпродажами у фірмових магазинах сьогодні мало кого здивуєш. Для більшості це взагалі найкращий та довгоочікуваний час для оновлення свого гардеробу. А от якщо розпродаж не сезонний, а постійно діючий і брендову річ утричі дешевше можна придбати у будь-який час? Це – вже інша справа. В Україні дедалі більшу популярність набувають магазини так званого стокового одягу.

Я не «second hand»

Яких тільки понять помилково не вкладає сучасна людина у слово «сток» (від англ. stock – «запас», «той, що зберігається на складі»). Нерідко, на її думку, це і секонд–хенд (речі, що були у вжитку), що має свій «склад» у так званому «чорному кварталі» на Шулявському ринку гуманітарної допомоги в Києві, і митний конфіскат дешевого ширвжитку з Туреччини чи Китаю, що потрапляє на територію нашої держави незаконно. «Головна ж відмінність стокового одягу від секонд-хенду – те, що це абсолютно нові, якісні, брендові речі», – поділився з «УМ» адміністратор одного зі столичних «стоків».

У всьому світі одяг та взуття stock популярні вже кілька десятків років. Здебільшого завдяки хорошій якості фірми виробника та доступним цінам. У Європі, наприклад, купувати речі у «стоках» навіть модно.

За своєю суттю, стоковий одяг – це залишки минулих колекцій фірмових магазинів. У магазинах-«стоках» вони продаються значно дешевше, і максимальний розмір знижки від попередньої вартості іноді сягає навіть 70% (в основному ж ціна знижена на 40-60%).

Логічним буде запитання: «Якщо це дійсно нові якісні речі, то чому вони коштують значно дешевше?». Як пояснюють працівники «стоків», найперше такий одяг – це залишки колекцій чи товари з розпродажу магазинів при зміні асортименту. Іншими словами, це речі тієї ж самої якості, ціни на які значно нижчі від тих, що у фірмових магазинах. «Оскільки заміна колекцій відбувається досить часто, частина товару минулих сезонів залишається без запиту, – пояснюють працівники «стоків». – Фірми–виробники намагаються позбавлятися такого одягу ще до приходу нової колекції, знижуючи її початкову вартість. Тому він потрапляє до стоків».

Іншою причиною суттєвої цінової різниці є невідповідність розмірів та кольорів одягу в регіоні, до якого він потрапляє. Наприклад, консервативний англієць ніколи не вдягне речі яскраво рожевого кольору, а італієць чи українець – залюбки. Схожа ситуація і з розмірами. Стоковий одяг, який надходить до магазинів нашої держави, скажімо, зі Сполучених Штатів, у переважній своїй більшості, невеликих розмірів. Це тому, що в Америці, як відомо, попитом користуються речі саме після XL чи XXL.

Солодкі залишки

Торгівля стоковим одягом в Україні почала розвиватися одразу після фінансової кризи 1998 року, коли більшість покупців, звиклих одягатися дорого і зі смаком, уже не могла собі дозволити скуповуватися у фірмових магазинах. Таким чином з’явився шалений попит на недорогий, але якісний товар відомих марок. Спритні підприємці (рітейлери) одразу ж почали скуповувати залишковий одяг за кордоном за зниженими цінами. Для того щоб більше заробити на стоковому бізнесі, рітейлери знімали напівпідвальні приміщення, запускали в обіг дешеве обладнання і зацікавлювали клієнтів гучними акціями, на кшталт: «Грандіозний розпродаж! Знижка на фірмовий одяг 90%». Проте неправильне поводження з уціненим товаром (його зазвичай звалювали в одну купу) призвело до того, що за стоковими магазинами закріпилося клеймо «модного секонд-хенду» або ж альтернативи радянським «комісійкам».

Потім сервіс значно покращився. Тепер вигляд «стоку», як ззовні так і зсередини, нагадує звичайний фірмовий магазин, в асортименті більшості «стоків» наявні речі не одного, а багатьох світових виробників. «Хоча часи дещо змінилися, уявлення людей про стокові магазини фактично залишилось тим самим, – розповідають працівники київського стокового торговельного центру – Люди, як і раніше, думають, якщо на товар знижена ціна, то він має коштувати від 5 до 100 грн. максимум. Але ж це брендові речі, які ніхто ще не носив». Хоча, слід зауважити, що в асортименті стоків можуть бути не лише нові речі. Зрідка тут з’являється одяг одразу ж після показів модних колекцій (з подіуму), або ж речі з невеликими дефектами (відірваний ґудзик чи нерівний шов).

Водночас зі створенням невеликих магазинів залишкового товару відкриваються мультибрендові стокові торговельні центри (щоправда, вони є поки що в Києві, Харкові та деяких інших великих містах) та універмаги залишкового одягу. Якщо у столиці ще донедавна нараховувалося півтора десятка «стоків», то тепер їх чимало і в інших містах, і в невеликих провінційних містечках.

До речі, стоковими можуть бути не лише одяг, а й взуття, аксесуари, іграшки, побутова техніка тощо.

Дешева рибка

Досить рідко буває, щоб у «стоках» був увесь розмірний ряд одягу. Іноді трапляється й так, що річ у магазині є лише в одному екземплярі.

Для того щоб зорієнтувати читача в різниці цін, наприклад, на взуття у фірмовому взуттєвому магазині й у стоковому, наведемо декілька цифр. Жіночі чобітки, незалежно від марки виробника, у бутіку коштуватимуть, щонайменше, 500-600 грн. Тоді як у мультибрендовому стоковому торговельному центрі «Макрос» чобітки можна придбати й за 200 грн. І це – чи ненайбільша ціна.

Окрім стокових магазинів, які продають товари вроздріб, у столиці є кілька центрів, які займаються оптовим продажем одягу. При оптових покупках одиниця товару може коштувати від 9 у. о. Але основна умова усіх оптових стокових центрів – загальна покупка має складатися, як мінімум, зі ста речей.

Розкіш без зайвих витрат

Більшість «стоків» продають одяг економ–класу – марки MEXX, Levi’s, Adidas, Esprit, Nike, ARGO тощо.

Окрім стокових магазинів, дорогі речі зі значною знижкою можна придбати і в дисконтних центрах (наприклад: Adidas дисконт–центр та Grandi Firme Outlet – найбільший дисконт-центр Києва).

«Дисконти» відрізняються від «стоків» тим, що належать фірмовим мережам і спеціалізуються на продажу однієї конкретної марки. Деякі затяті шопоголіки рекомендують відвідувати саме їх, адже навіть, незважаючи на те, що «стоки» – магазини економ-класу, вони все одно мають на товари свою націнку. Тоді як дисконти продають речі за собівартістю. «Знижки у «дисконтах», на відміну від «стоків», – розповідають любителі шопінгу, – можуть сягати 90%, а максимальна знижка на стоковий одяг, зазвичай, не перевищує 70%».

Поки що дисконт-сервіси є лише в столиці та Харкові. Проте, як стверджують фахівці, зі зростанням попиту на уцінені речі світових виробників, відповідно зростатиме і кількість «дисконтів» та «стоків».

Стоки відступають. Повертається секонд?

Основним джерелом якісного й недорогого одягу для українців стали стокові магазини, що потіснили на цьому ринку непрестижний секонд-хенд. Як виявилося - ненадовго.

Сток - це для пересічних громадян омріяна можливість придбати брендовий одяг за доступною ціною. Тому й в Івано-Франківську протягом останнього року стоки почали рости, як гриби.

Стокова «культура» зародилася в США: корінь слова «сток» походить від англійського відповідника «stock», що в перекладається як «запас», «склад». Від звичного «секонду» такі магазини відрізняються принципово: стоковий одяг у вжитку не був.

Є кілька джерел надходження стокового товару. Це партії неходових розмірів чи з незначним браком, надлишково виготовлений або ж нереалізований товар. Що більша така партія, то нижчі ціни. Також ціна одягу на стоці залежить від року випуску колекції. Особливо цінується наявність етикеток з цінами європейських магазинів. Проте бувають посередники, які поштучно скуповують речі на сезонних розпродажах в європейських бутіках, тож, таким чином, до сток-центрів можуть потрапляти одиничні варіанти європейського ексклюзиву. За словами Галини Остапів, працівниці одного з місцевих стоків, все ж таки клієнтами сток-центрів є переважно громадяни середнього класу, які прагнуть виглядати ексклюзивно та дорого - за помірну плату. Нерідко вони мріють відшукати на полицях саме ексклюзивні речі.

Традиційно всі стокові магазини поділяються на моно- та мультибрендові. Перші торгують залишками тільки певної фірми, другі ж пропонують фірмові товари різних виробників. В Івано-Франківську переважають стоки з мультибрендовими моделями. Проте дізнатися, скільки у місті зареєстровано стоків, насправді важко. Ні головне управління статистики в Івано-Франківській області, ані відділ торгівлі Івано-Франківського МВК обліку не ведуть.

В Івано-Франківську помітне збільшення кількості магазинів, які позиціонують себе як бутіки, хоча насправді перепродають стоковий товар із Заходу. Якщо такий магазин заявляє про знижку, тоді націнка може сягати до 500 % реальної закупівельної ціни. Як, наслідок, такий сток-бутік зовсім підмінить уявлення споживача про різницю між стоковим одягом та одягом з бутіка. А отже, замість дешевих стокових магазинів отримуємо бутіки зі старими колекціями та з підміненими уявленнями про модний одяг.

При цьому «справжні» стокові магазин вже потрохи зникають зі споживчої мапи Івано-Франківська - криза. Втрачені тимчасово позиції починають повертати магазини «секонд-хенду». Як пояснила Ірина Аксентійчук, приватний підприємець, власниця однієї з крамниць вживаного одягу, «в Івано-Франківську знову спостерігається справжній «бум» відкриття нових магазинів секонд-хенду, тоді як стокові крамниці стають неконкурентоспроможні і закриваються. Це зумовлено тим, що стоки зараз перекваліфіковуються у секонд-хенди через валютні коливання та економічну яму, в яку потрапив споживач».

Однак, як вважають експерти, сьогодні перспектива розвитку сток-бізнесу є, проте тільки в регіонах. І то за умови, якщо підприємець має мережу з 15-20 магазинів і торгує, постійно знижуючи ціну. Так, наприклад, за цією схемою вже довший час розвиваються стокові магазини електроніки та побутової техніки, і, судячи з їх росту в Івано-Франківській області, досить вдало.

Наразі в Івано-Франківські стоки потрапляє брендовий одяг з Італії, Німеччини, Голландії, Великобританії, Франції. Якісний стоковий одяг не має специфічного запаху, характерного для секонд-хенду, оскільки не обробляється препаратами хлоромінової групи. Стоковий, «брендовий», товар сьогодні оцінюється від 15 євро за 1 кг. Отже, скажімо, джинси відомих брендів, таких як Cavalli, Armany, DG тощо, коштують в івано-франківських стоках від 19 до 32 доларів.

Як зазначає Ольга Борак, власниця мережі магазинів стокового одягу, «сьогодні підприємцю важко виживати через нестабільний курс, адже ніколи не знаєш, за якою ціною бази продадуть товар. А якщо поставити стопроцентну націнку на одяг, то його просто не будуть купляти. Тоді як для оновлення товару в крамницю потрібно 2-3 мішки щотижня, які коштують 250-300 євро. Адже люди постійно потребують оновлення товару».

Як з'ясувалося, сьогодні більшість франківських стоків працюють «в мінус», особливо ті, які відкрилися порівняно нещодавно і ще не завоювали сталої клієнтури. «Втім, якщо є постійний товарообіг у стоці, то цілком можливо за місяць отримувати прибуток від 5 тисяч гривень», - додає Галина Остапів.

Єдиний вихід для стоків, кажуть самі учасники ринку, - це стати опорою для вітчизняної текстильної промисловості, створивши так звані «сток-маркети», де б споживач середньої ланки міг придбати якісний одяг за помірними цінами. Це б також стало опорою збуту залишків колекцій українських дизайнерів.