| Типи забур’яненості | Умовне позначення (колір, або штриховка) | Найпоширеніші види бур’янів |
| Однорічні ярі | Жовтий, або горизонтальна штриховка | Мишій сизий і зелений, куряче просо, вівсюг звичайний, озимі та зимуючі однодольні |
| Дворічні | Голубий,або вертикальна штриховка | Лобода біла, гірчиця польова, редька дика, щириця (всі види), зимуючі дводольні |
| Багаторічні коренепаросткові | Червоний,або вертикальні лінії | Осот рожевий і польовий, берізка польова |
| Багаторічні кореневищні | Чорний, або горизонтальні лінії | Пирій повзучий, хвощ польовий, мати-й-мачуха та інші |
| Змішані бур’яни | Зелений, або крапки | На полі трапляються представники різних біологічних груп і типів бур’янів |
У межах кожного поля малюють коло, в якому на нижній половині показують біологічну групу бур’янів, яких найбільше, замальовують відповідним кольором і виставляють бал забур’яненості, а в інших секторах кола показують інші біологічні групи бур’янів. Ці дані використовують при розробці системи обробітку ґрунту і застосуванні гербіцидів. Визначення забур’яненості всіх посівів (полів) проводять щорічно два рази: у фазу повних сходів і перед збиранням культури і показують на карті-схемі з таким розрахунком, щоб в межах кожного поля вмістилося стільки кругів, скільки є полів в сівозміні, тобто карта-схема забур’яненості посівів (полів) повинна використовуватися протягом ротації сівозміни.
Примірна карта-схема забур’яненості посівів:
|
Умовні позначення:
І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII – номера полів,
1, 2, 3, 4 – ступінь (бал) забур’яненості.
Сівозміна:
1. Багаторічні трави.
2. Озима пшениця + пожнивні культури.
3. Кукурудза.
4. Сидеральний пар
5. Картопля.
6. Озиме жито + пожнивні культури.
7. Овес + ячмінь з підсівом багаторічних трав
Штриховкою позначений тип забур’яненості.
РОЗРОБКА СИСТЕМИ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ І ЗАХОДИ
БОРОТЬБИ З БУР’ЯНАМИ А ПОЛЬОВИЙ СІВОЗМІНІ
Обґрунтування способів обробітку грунту та заходів боротьби з
Бур’янами.
Система обробітку ґрунту передбачає проведення обробітку на різну глибину в залежності від особливостей культури і різними способами: оранкою, плоскорізом, дисковою бороною та ін. Оранку слід проводити з передплужником, що дає можливість більш глибоко заробляти насіння бур'янів.
Один з основних прийомів поверхневого обробітку є лущення. Під час лущення забезпечується рихлення, подрібнення, часткове або повне обертання верхнього шару пласта, на глибину не більше 10-12 см. При лущенні підрізаються бур'яни, заробляється стерня, руйнується дернина. На рихлих ґрунтах стерню лущать на глибину 4-5 см у слід за збиранням стернових культур.
На більш важких ґрунтах лущення проводять на глибину 7-8 см, а при забур'яненості коренепаростковими або кореневищними бур'янами на глибину 10-14 см.
Лущення проводять після культур суцільного способу сівби в 1-2 проходи. За недостатнього зволоження ґрунту проводять прикочування з метою проростання бур'янів. По мірі їх масового проростання проводять основний глибокий обробіток з перевертанням глиби або безполицевий. Така система обробітку називається простий зяблевий обробіток.
В останні роки розроблено декілька видів поліпшеного зяблевого обробітку:
1) Поліпшений зяблевий обробіток застосовують на ґрунтах недостатнього зволоження і при наявності на полі в основному багаторічних бур'янів. В основу цього обробітку покладений метод боротьби з коренепаростками виснаження. Проводиться дискування ґрунту з метою подрібнення кореневищ для масового проростання. При боротьбі з пирієм застосовують метод вичісування кореневищ (культиватором).
2) напівпаровий зяблевий обробіток полягає в очищенні посівного шару ґрунту від насіння малорічних бур'янів. Після збирання стерневого попередника проводять лущення стерні на 5-6 см з послідуючим користуванням, і після масового проростання насіння бур'янів проводять основний обробіток ґрунту. Напівпаровий обробіток ґрунту застосовують при осінньому обробітку під кормові буряки.
Обробіток ґрунту під озимі культури конюшини починають на початку серпня. Спочатку проводять дискування дернини БДТ-7 на глибину 8-10 см. Після масового проростання бур'янів проводять культурну оранку на глибині 20-22 см, або проводять дискування поля на глибину 10-12 см. Якщо попередником являються багаторічні трави для озимої пшениці та жита, то спочатку проводять дискування, а потім основний обробіток ґрунту плугами і культивацію з боронуванням та передпосівний обробіток.
В системі обробітку груну показують прийоми обробітку грунту в порядку їх послідовного виконання під кожну кульутру з урахуванням їх чергування, агротехнічні строки їх виконання, знаряддя обробітку грунту. Розроблена система обробітку груну щорічно повинна уточнюватися і конкретизуватися відносно кожного поля, культури, сорту, погодніх умов та інше.
Недоліком прийомів мінімалізації обробітку ґрунту є погіршення фітосанітарного стану ґрунту: підвищена засміченість посівів, ураженість культур хворобами та шкідниками. Зниження при цьому темпів мінералізації гумусу погіршення забезпеченості культур азотом, особливо після стерньових попередників, що вимагає додаткового внесення азотних добрив і застосування інтенсивних хімічних заходів боротьби з бур’янами.
Основою хімічних заходів є використання гербіцидів — хімічних сполук, які знищують бур’яни не пошкоджуючи культурних рослин. Та цей метод повинен бути страховим заходом, а не основним.
Отже, проводячи підсумок можна сказати, що система обробітку залежить від чергування культур в сівозміні, біологічних особливостей культур, їх характеру, забур'яненості полів, наявності нової техніки, і досягнення науки та передового досвіду, дуже часто поєднують механічні і хімічні заходи, які, доповнюючи один одного, дають можливість вести ефективну боротьбу з багатьма видами бур’янів. тобто система обробітку ґрунту не може бути стандартною.
