Oxford Dictionary of English

- Найповніше охоплення англійської мови з різних куточків світу в однотомному словнику
- Повністю перероблений та оновлений, включає найактуальнішу лексику, містить понад 350 000 слів, фраз і значень
- Тисячі нових слів і значень, отриманих у процесі останніх досліджень Oxford English Corpus, представляють найповнішу та найточнішу картину сучасної англійської мови
Видатний авторитетний однотомний Оксфордський словник англійської мови є результатом передових мовних досліджень, присвячених сучасній англійській мові. Він містить найактуальніші дані, отримані в результаті найбільшої у світі програми досліджень мови, що включає Oxford English Corpus на два мільярди слів.
Нове видання, крім тисяч нових слів і значень, містить сучасну енциклопедичну інформацію та розширені примітки, наприклад про країни, глав держав і хімічні елементи.
Особливістю цього видання є так звані Word Trends, або останні тенденції зміни значень слів, які було виявлено в рамках досліджень на основі Oxford English Corpus. Завдяки цьому читачі мають дивовижну можливість дізнатися про значення слів у повсякденній англійській мові, які швидко змінюються.

New Oxford American Dictionary, як один із оксфордських словників, що є провідними серед словників американського варіанту англійської мови, задає новий стандарт в американській лексикографії. На сьогоднішній момент це найповніший і найдокладніший словник американського варіанту англійської мови, він містить 350 000 слів, фраз і значень, сотні пояснювальних коментарів, а також понад тисячу ілюстрацій.
Словник New Oxford American Dictionary відрізняється способом відображення живої мови. На відміну від більш традиційних словників, де значення розташовані хронологічно, згідно з історією розвитку мови, кожна стаття у словнику New Oxford American Dictionary представляє значення або декілька значень слова відповідно до частоти вживання в сучасній англійській мові. Таким чином, читачі можуть бути впевнені, що перше значення, яке вони бачать, справді зустрічається в сьогоднішньому мовленні, а не застаріло ще двісті років тому.

Словник Collins English Dictionary розрахований для всіх, хто вивчає англійську мову, і містить сучасну англійську лексику. Словник дуже простий у використанн, адже статті у ньому написані доступною, природною мовою. Користувач також знайде у словнику граматичні відомості та додаткову інформацію про частотність слів, синоніми і прагматику.

18. Лінгводида́ктика — розділ педагогіки, що розробляє теорію освіти, навчання й виховання.

Уже понад століття розвивається лінгводидактика (методика навчання мови) як наука в Україні, хоча термін з'явився в 1969 р. завдяки російському вченому М. Шанському. У нашому трактуванні лінгводидактика — «термін, що вживається на позначення функціональної частини методики, в якій досліджуються закономірності засвоєння мови, розв'язуються питання змісту курсу на основі лінгвістичних досліджень, вивчаються труднощі засвоєння мовного матеріалу та їх причини, визначаються принципи і методи навчання, шляхи і засоби формування комунікативної компетенції».

Сучасна українська лінгводидактика досліджується на різних рівнях, тому активно формуються нові її галузі:

· дошкільна лінгводидактика

· лінгводидактика початкової школи

· лінгводидактика середньої школи

· лінгводидактика вищої школи

· лінгвоандроглогіка

В українській лінгводидактиці проблема мовної особистості виникла на концептуальному рівні (концепції мовної освіти в середній школі Л. Мацько, С. Єрмоленко, О. Біляєва та ін.), а далі почала досліджуватися вченими-лінгводидактами і поступово реалізовуватися у практиці вчителів-словесників та викладачів вищої школи. Необхідність формування мовної особистості спонукала до визначення найголовніших аспектів навчання української мови.

19.------------------------------------------

20. Лінгвотерапія включає нейролінгвістику і логопедію. Нейролінгвістика стоїть на перетині нейрознавства і нейрології. Логопедія стоїть на перетині мовознавства і педагогіки. І нейролінгвістика, і логопедія вміщає лінгводіагностику і лінгвокорекцію.

21. Штучні мови були створені людиною і не піддавалися впливу культурних традицій та історичних подій. При створенні такої мови словник може формуватися як з ніде більше не існують слів, так і з слів з різних природних мов. Використання його можливо лише для порівняно невеликого кола людей, що взявся за вивчення такого лінгвістичного новоутворення, і правила в ньому часто складні. Однак мають штучні мови і свої плюси: їх можуть використовувати шифрувальники, на них зручно перемовлятися про щось таємному, з їх допомогою можна повністю зануритися в світ твори, якщо герої там кажуть подібним складом.

На сьогоднішній день існує безліч мов, штучно створених людиною. Але найвідомішими вважаються всього п’ять.

Воляпюк – один з перших штучних мов – був винайдений німцем. Завдяки своїй простоті і незвичайності (всі слова цієї мови були придумані автором) воляпюк швидко набув поширення, деякий час на ньому не тільки говорили, але й видавали газети.

Есперанто, як і воляпюк, з’явився в 19 столітті і навіть був більш популярний, ніж перший. У есперанто слова запозичені з декількох природних мов, якщо точніше, з груп слов’янських, романських і германських мов. На есперанто говорять і донині, навіть живуть люди, для яких вона є рідною.

Ідо – аналог есперанто, вдосконалений французом Луї Кутюра і данцем Отто Есперсеном. Однак такої популярності, як есперанто, ідо не досяг.

Квенья – так званий “мова ельфів”, придуманий всесвітньо відомим письменником Толкієном. Створювався на основі давніх мов германської групи. Досить популярний серед шанувальників його творчості.

Словянськи – це дуже молода мова, створена в 2006 році, щоб полегшити міжнародне спілкування між слов’янами. Словянськи – це мова, в достатній мірі зрозумілий майже всім носіям слов’янських мов, до числа яких входять росіяни, українці, хорвати, чехи, болгари та білоруси.

Таким чином, на прикладі есперанто і словянськи можна зробити висновок, що штучні мови можуть приносити відчутну користь при спілкуванні носіїв різних мов.

 

 

26. Комунікативний акт – це сукупність мовленнєвих актів, здійснюваних комунікантами назустріч один одному. Комунікативний акт — концептуально та структурно організований обмін комунікативною діяльністю мовцями в межах вербального контакту, в якій предметно-знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію.

Сучасна теорія мовної комунікації не дає однозначного визначення комунікативного акту. Російський мовознавець Євген Клюев комунікативним актом називає акт мовленнєвої взаємодії між носіями мови, в межах якого вони розв´язують комунікативні завдання: спілкуються, обмінюються інформацією тощо. Обмін інформацією є однією з необхідних умов здійснення комунікативного акту. Наприклад, у разі «неотримання» від співрозмовника очікуваної інформації інформативною стає сама поведінка партнера в мовленнєвій комунікації: повідомляють інформацію з певною метою, а також не повідомляють її для чогось.

27. Інформаційний пошук — (англ. Information retrieval) — наука про пошук неструктурованої документальної інформації. Особливо це відноситься до пошуку інформації в документах, пошук самих документів, пошуку тексту, зображень, відео та звуку у локальних реляційних базах даних, у гіпертекстових базах даних таких, як Інтернет.

Автоматичні системи інформаційного пошуку використовують для зменшення так званого «інформаційного перевантаження». Багато університетів та публічних бібліотек використовують системи ІП для полегшення доступу до книжок, журналів та інших документів. Найвідомішим прикладом систем ІП можна назвати пошукові системи в Інтернеті.

Об'єктом інформаційного пошуку є текстова інформація, зображення, аудіо, відео інформація.

Завданням інформаційного пошуку є знаходження відповідних (до пошукового запиту) інформаційних об'єктів, або документів серед доступного для пошуку матеріалу. Завдання для інформаційного пошуку задається у вигляді інформаційного запиту (query), який може містити слова, фрази чи речення або комбінацію їх. Переважна більшість пошукових систем орієнтована на роботу з пошуковими термінами — словами або словосполученнями, які пошукова система розпізнає як одне ціле. Для здійснення інформаційного пошуку потрібно мати збірку інформаційних об'єктів (бібліотека, комп'ютерні файли) і систему (алгоритм або програму) яка здійснює пошук. Для здійснення інформаційного пошуку користувач (людина або інформаційна система) формує інформаційний запит (information query). Результатом пошукової роботи є список документів який укладається згідно з певним принципом. Такий список називають впорядкованим (ranked list, ranked results).

Пошукова система переглядає всі доступні інформаційні одиниці (документи) зі збірки і відбирає документи відповідні до інформаційного запиту.

 

28.Анотування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого - отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:

o сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

o пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації

1. Відомості про автора2. Відомості про форму (жанр) тексту.3. Предмет, об'єкт або тема.4. Характеристика змісту анотованого документа.5. Характеристика довідкового апарату видання. 6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації1. Відомості про автора.2. Характеристика анотованого твору.. Оцінка твору.4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.5. Цільове й читацьке призначення документа.

29.Реферування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Основні функції реферату:

o інформаційна - реферат подає інформацію про певний документ;

o пошукова - реферат використовується в інформаційно-пошукових й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.

Реферати класифікують за кількома ознаками:

1) належністю до певної галузі знань

2) способом характеристики первинного документа

3) кількістю джерел реферування (монографічні - в основу покладений один первинний документ;реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф;

4) формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);

Автореферат - короткий письмовий виклад наукового твору самим автором, найчастіше -автореферат дисертації. Призначення автореферату - ознайомити наукових працівників з методикою дослідження, результатами Й основними висновками дисертації.

30. Коректу́ра (від лат. correctura — «виправлення», «поліпшення») — процес виправлення граматичних і технічних помилок та недоліків, як в текстовому, так і графічному матеріалах, підготовлених для розмноження друкарським (або будь-яким іншим) способом.

Традиційна коректура — галузь видавничої практики, що пов'язана з виконанням коректорами виправлень у коректурних відбитках і пробних за традиційними методиками та техніками.

Комп'ютерна коректура — коректура, в якій процеси виправлення авторського чи видавничого оригіналу відбуваються в його електронній версії і з використанням відповідних можливостей програмного забезпечення. У комп'ютерній коректурі можна виділити методи дублювання і методи контрольних розрядів Методи дублювання базуються на перевірці самого оригіналу, а метод контрольних розрядів - на перевірці окремих порцій тексту оригіналу різними математичними функціями. Методи реконструкції при дублюванні. Після знаходження програмами контролю спотворення, на екрані висвічують два - чотири рядки різних варіантів тексту обсягом приблизно 60 знаків у кожному. Коректор, натискаючи одну з двох заздалегідь виділених клавіш, вибирає той рядок, де нема спотворень. Таким способом можна виправляти не тільки окремі літери в словах, а й цілі слова чи навіть невеликі речення. Якщо спотворення є одночасно у двох рядках тексту, то коректор робить виправлення вручну

Коректурні знаки можна поділити на такі групи:

1 група знаків - знаки заміни і внесення доповнень.

2 група - знаки заміни місцями друкованих рядків.

3 група - знаки заміни пробілів (пропусків).

4 група - знаки абзацного відступу.