Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом

(за Н. А. Качинським, 1965)

Назва ґрунту за ґрунтометричним складом	Вміст фізичної глини (< 0,01 мм) у ґрунтах, %	Вміст фізичного піску (> 0,01 мм) у ґрунтах, %
Підзолистого типу ґрунтоутворення	Степового типу ґрунтоутворення, чер-вонозе-мах і жовтоземах	У солонцях та сильно-солонцюватих	Підзолистого типу ґрунтоутворення	Степового типу ґрунтоутворення, червоноземах і жовтоземах	У солонцях та сильносо- лонцю-ватих
Піщаний пухкопіщаний зв'язнопіщаний	0-5 5-10	0-5 5-10	0-5 5-10	100-95 95-90	100-95 95-90	100-95 95-90
Супіщаний	10-20	10-20	10-15	90-80	90-80	90-85
Суглинковий легкосуглинковий середньосуглинковий важкосуглинковий	20-30 30-40 40-50	20-30 30-45 45-60	15-20 20-30 30-40	80-70 70-60 60-50	80-70 70-55 55-40	85-80 80-70 70-60
Глинистий легкоглинистий середньоглинистий важкоглинистий	50-65 65-80	60-75 75-85	40-50 50-65	50-35 30-20	40-25 25-15	60-50 50-35

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом, коли враховують тільки фізичний пісок і фізичну глину, називається двочленною. В Україні поширена також тричленна класифікація ґрунтів за гранулометричним складом, яку розробив проф. М. М. Годлін. Суть її полягає тому, що з групи часточок «фізичний пісок» було виділено окремо фракцію грубого пилу (0,05-0,01 мм), питома вага якоїїї ґрунтах України досить велика (табл. 3). Ґрунти різного гранулометричного складу значно різняться своїми властивостями, мають різну родючість, потребують неоднакового обробітку тощо.

У піщаних, супіщаних, легкосуглинкових та середньосуглин-кових ґрунтах переважає фізичний пісок, тому вони чинять невеликий опір ґрунтообробним знаряддям. Такі ґрунти називають легкими. Важкосуглинкові та глинисті ґрунти, навпаки, чинять дуже великий опір під час обробітку, і їх називають важкими.

Від гранулометричного складу ґрунту залежать майже всі його фізичні властивості, що визначають умови росту та розвитку кореневих систем рослин. Безструктурні глинисті ґрунти дуже ущільнені, мають малу водопроникність і високу вологоємкість, несприятливі повітряні й теплові властивості. Агрегація механічних елементів сприяє поліпшенню фізичних властивостей ґрунту: збільшується пористість, створюються сприятливі повітряні й теплові умови.

У піщаних і супіщаних ґрунтах механічні елементи, стикаючись один з одним, не взаємодіють і не утворюють агрегатів. Тому вони пухкі, мають високу водопроникність, дуже малу вологоємкість, добрі повітряні властивості, швидко нагріваються і охолоджуються.

Таблиця 3

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом

(за М. М. Годліним, 1940)

Групи ґрунтів за гранулометричним складом	Підгрупи ґрунтів за гранулометричним складом	Часточки, мм
>0,05	0-0,5 - 0,01 (грубий пил)	<0,01
Піщаний	Піщаний¹
Пилуватопіщаний²
Глинисто-піщаний	75-90
Супіщаний	Супіщаний	40-60	30-45	10-20
Піщано-супіщаний	45-70	20-35	10-20
Пилувато-супіщаний	25-50	40-60	10-25
Піщано-суглинковий	Піщано-легкосуглинковий	30-60	10-30	25-40
Піщано-середньо-суглинковий	20-40	20-40	35-50
Піщано-важко-суглинковий	10-20	20-40	45-60
Грубопилува-тосуглинковий	Легкосуглинковий		55-65	20-35
Середньосуглинковий		50-60	30-50
Пилувато-суглинковий	Пилуватолегкосуг-линковий		40-50	30-45
Пилуватосередньо-суглинковий		35-45	40-55
Пилуватоважкосуг-линковий		30-40	50-65
Глинистий	Глинистий			60-80
Важкоглинистий			70-90
Піщано-глинистий			60-80

¹За умови, що часточок розміром 1-0,25 мм понад 50%,

² За умови, що часточок розміром 1-0,25 мм менш як 50%.

Від гранулометричного складу залежать також хімічні властивості ґрунту. Глинисті ґрунти завжди містять більше зольних елементів живлення порівняно з суглинковими, супіщаними й піщаними. Гумусові речовини краще закріплюються у глинистих ґрунтах, особливо при вмісті в них карбонату кальцію.

Знання гранулометричного складу ґрунтів дає змогу спеціалістам передбачати (в певних межах) їх властивості та вирішувати питання відносно підбору ґрунтообробних знарядь, строків і способів обробітку ґрунту та внесення органічних і мінеральних добрив.

За агрономічними властивостями найкращими за гранулометричним складом є середньосуглинкові ґрунти.