Літолого-стратиграфічні умови

В геологічній будові району робіт в межах зони активного водообміну приймають участь відклади мезозойської і кайнозойської груп (рис.2).

Найбільш давні відклади, що виходять на денну поверхню представлені крейдовою системою.

Мезозойська група.

Крейдова система. Верхній відділ

В складі верхньої крейди в межах досліджуваних глибин геологічного розрізу виділяеться відклади маастрихтського ярусу -львівська світа.

Відклади львівської світи (K₂lv)узгоджено залягають на породах луквинської світи (кампану) і перекриваються більш молодими палеогеновими, неогеновими або четвертинними утвореннями. На денну поверхню породи світи виходять в долинах річок та глибоко врізаних ярів і представлені мергелями сірими, світло-сірими, зеленувато-сірими, слабо піщанистими, іноді неясно шаруватими.

Поверхня відкладів львівської світи значно розмита, і тому її потужність дуже мінлива: залежить від рельєфу та особливостей блокової тектоніки, але в цілому, спостерігається збільшення потужностей в західному напрямку від 50-80 м до 200 м.

Кайнозойська група.

Палеогенова система

Відклади палеогенової системи представлені нерозчленованими еоцен-олігоценовими відкладами, які залягають неузгожено на відкладах верхньої крейди. Відклади палеогенової системи розвинуті на вельми обмеженій площі – с.с. Поршна, Підсадки, Семенівна, смт Щирець і представлені пісками зеленими, темно-зеленими, глинистими, з тонкими прошарками мергелів, слабозцементованих пісковиків і зелених глин. Потужність товщі до 30 м.

Неогенова система

Відклади неогенової системи представлені міоценом, який складений відкладами баденського ярусу, що трансгресивно залягають на розмитій поверхні крейдових іеоцен-олігоценових утворень.

Баденський ярус (N₁b)

В розрізі баденського ярусу виділяються три під’яруси – нижній, середній і верхній, які представлені відповідно відкладами опільської, тираської та косівської світ.

Нижньобаденський під’ярус. Опільська світа (N₁op)

Відклади опільської світи, внаслідок вкрай непостійних умов осадконакопичення в ранньобаденський вік, характеризуються значною різноманітністю літологічного та фаціального складу. В розрізі опільської світи на території робіт виділяються три одновікові фації:

-комплекс фацій морських піщаних відкладів відкритого моря;

-фація водоростевих відкладів;

-фація піщаних і піщано-вапняковистих відкладів.

Комплекс фацій морських піщаних осадів складений піщаною товщею, яка утворена окремими шарами різнозернистих кварцевих пісків, розділених

 

між собою тонкими піщано-глинистими прошарками з лінзочками бентоніту. Загальна потужність відкладів фації сильно коливається, досягаючи нерідко, значних величин – до 60 м, на ділянках пониження добаденського рельєфу.

Фація водоростевих відкладів представлена вапняками світло-сірого, жовто-сірого кольору, складених тілами багрянок, а також вапняковистими пісковиками. Для товщі відкладів цієї фації характерна груба шаруватість, яка проявляється за рахунок різного ступеню цементації порід – від слабозцементованих і до щільних, масивних, а також внаслідок різного розміру тіл багрянок – від дрібних до середніх або крупнобулових, розміром до 6-10 см в діаметрі. Потужність відкладів фації коливається від перших метрів до 20-35 м.

Фація піщаних і піщано-вапняковистих відкладів представлена перешаруванням темно-сірих, сірих вапняковистих пісків з багатою фауною молюсків, зеленувато-сірих глауконітово-кварцевих пісків та ясно-жовтих кварцевих пісків з зернами глауконіту і багатою фауною мшанок, брахіопод, пелеципод. Потужність окремих шарів складає від 0.5-1 м до 2 м, загальна потужність відкладів фації досягає 8-10 м.

Середньобаденський під’ярус. Тираська світа (N₁ts)

Відклади середньобаденського під’ярусу на території робіт залягають на розмитій поверхні нижньобаденських відкладів і представлені одновіковими фаціями тираської світи: фацією піщаних порід, фацією гіпсів та ангідритів і фацією хемогенних карбонатних порід (рис.3).

Фація піщаних порід представлена кварцовими пісками і пісковиками, в розрізі яких відмічаються залишки глауконіту та органогенного детритусу або, деколи, лінзи гравелітистого матеріалу кременю й кварцу.

Фація гіпсів та ангідритів має широке розповсюдження. Вони виходять безпосередньо на денну поверхню з видимою потужністю 2-5 м. Ці породи залягають трансгресивно на розмитій поверхні різних фацій нижнього бадену

або на породах верхньої крейди. Серед гіпсів нерідко зустрічаються лінзи та прошарки пелітоморфних вапняків і глин. У межах платформи гіпси звичайно з домішками ангідриту, а у зоні зчленування платформи і прогину переважають гіпсоангідрити, ангідрити з домішками гіпсу, прошарками і лінзами глин. Потужнами глин. Потужннгідритів становить від 2 до 50 м.

Потужна товща гіпсоангідритів, особливості їх поширення і карстування визначають карстонебезпеку території. Гіпси в основному світло-сірі, щільні, в верхній частині кавернозні, нижче – полосаті і тріщинуваті, тріщини виповнені ангідритами і хлоритизованою глиною (св.№5). Всередині товщі відмічаються прошарки темно-сірої щільної глини. Найбільша закарстованість гіпсоангідритів відмічається в нижніх частинах розрізів (св. 3н, 4н, 10н), рідше закарстована покрівля (св. 8нг), в свердловинах були провали інструмента до 2 м. Потужність гіпсів в межах с.Піски досягає 25,3 м.

Фація хемогенних карбонатних порід представлена характерними пелітоморфними вапняками, відомими в літературі під назвою “ратинських”. Породи світло-сірого, сірого, кремувато-сірого кольору, масивні, майже зливні, місцями кавернозні, розрізняються лише по кількості вмісту теригенних або глинистих домішок і ступеню розкристалізації. Потужність вапняків становить від 0,5 до 4-5 м.

Верхньобаденський під’ярус. Косівська світа (N₁ks)

Вище по розрізу залягають відклади верхньобаденського під’ярусу, представлені в районі робіт утвореннями косівської світи. Складені вони досить одноманітною товщею характерних аргілітоподібних глин сірого та зеленувато-сірого кольору, вапняковистих, з малопотужними прошарками алевролітів, тонкозернистих пісковиків, мергелів, туфів в нижній частині розрізу.

Потужність відкладів косівської світи в межах району робіт змінюється від 3-5 м до 20 м, збільшуючись в південно-західному напрямку. Дана

 

водонапірна товща бронює породи, що карстуються, при непорушених тектонічних умовах, охороняє територію від провалоутворень.

Четвертинна система.

Плейстоцен (Р)

Відклади четвертинної системи на території робіт поширені практично повсюдно. Вони утворюють безперервний покрив з мінливою потужністю та невитриманим літологічним складом, що залежить від характеру рельєфу, відсутні лише по крутих схилах ярів (рис.5)

За походженням це осадочні континентальні утворення, генетичний ряд яких представлений різноманітними, простими та складними фаціями лесово-ґрунтової, льодовикової, схилової, алювіальної та біогенної формацій.

Делювіальні, еолово-делювіальні та делювіально-пролювіальні відклади найбільш поширені на території робіт. Формуються вони за рахунок відкладів, залягаючих вище по схилу, від складу яких і відстані переміщення залежить їх склад. Плейстоценові відклади представлені світло-жовтими, палевими, зеленувато-жовтими, крупнопилуватими, карбонатними глинами, суглинками та супісками і плямистими суглинками сірого кольору. Потужності цих відкладів досягає 10,0 м.

Голоцен (H)

Сучасні відклади в районі робіт представлені алювієм річкових русел та заплав, делювіальними та делювіально-пролювіальними утвореннями, грунтово-рослинним шаром.

Субаквальні відклади представлені супісками, суглинками, мулами, інколи з малопотужними прошарками торфу. Потужність 1-3 м.

Делювіальні та делювіально-пролювільні відклади представлені супісками і суглинками. Потужнісь 1-3 м.

 

Грунтово-рослинний шар покриває всі більш древні породи. Найбільш поширеним типом грунтів в межах району є сірі опідзолені грунти, потужність яких складає 0,1-0,9 м.

Тектонічні умови

У структурно-тектонічному відношенні площа проведення робіт розташована в межах зчленування південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи і Передкарпатського прогину, тяжіючи до окраїни платформи (рис.4).

У складі осадового мезозойського чохла платформи виділяються три структурно-формаційні комплекси: кімерійський (юра-нижня крейда), альпійський (альб-верхня крейда), і у складі самого верхнього структурного поверху приймає участь неогеновий комплекс відкладів, який відповідає пізньоальпійському тектонічному циклу.

Пізньоальпійська структурно-формаційна область південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи у сучасному вигляді представляє надто пологий схил, слабонахилений у бік Передкарпатського прогину. Тектонічна будова району тісно пов’язана з глибиною залягання та рельєфом похованої крейдової поверхні.

За морфологією район робіт являє типову горстоподібну структуру, складену породами палеогену, міоцену які залягають субгоризонтально на еродованій поверхні верхньої крейди. Структура з північного сходу та південного заходу обмежена розломами північно-західного простягання. У південному напрямку вона переходить у монокліналь у вигляді широкої смуги пологопадаючих (4-6^о) на південь нижньобаденських відкладів.

Для цієї зони характерна наявність блокової тектоніки. Системи порушень північно-західного, північно-східного і субширотного напрямків добре простежуються на місцевості і при дешифруванні аерофотознімків (гр.. додаток 2). До зон порушень, підвищеної тріщинуватості і вузлів їх зчленування приурочені основні карстопрояви. Наглядним прикладом цьому і служить карстова зона, що активізувалася в 1973 році в центрі села. Середні розміри блоків не перевищують 150-250 м.

Гідрогеологічні умови

У гідрогеологічному відношенні територія розташована у межах Волино-Подільського артезіанського басейну, для якого характерна наявність великої кількості водоносних горизонтів і комплексів, приурочених до потужної товщі кайнозойських, мезозойських відкладів (граф. додаток 1).

У відповідності з геологічною будовою виділяються наступні водоносні горизонти та комплекси:

1. Водоносний комплекс в четвертинних відкладах.

2. Підземні води спорадичного розповсюдження у верхньобаденських відкладах косівської світи.

3. Водоносний горизонт у середньо-нижньобаденських відкладах тираської і опольських світ.

4. Водоносний горизонт у нижньобаденських відкладах опільської світи.

5. Водоносний горизонт в верхньокрейдових відкладах.

Води, які містяться в породах четвертинного віку, представлені горизонтом, поширеним в субаквальних утвореннях - відкладах сучасних річкових заплав і русел і горизонтом розвинутим на вододільних просторах в елювіальних та еолово-делювіальних відкладах. Водоносний комплекс в четвертинних відкладах представлений наступними водоносними горизонтами.

Водоносний горизонт у сучасних біогенних (bH) відкладах (торф, супіски, мули) містить води сульфатно-гідрокарбонатні, хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві. Мінералізація – 0,2-0,8 г/дм³; жорсткість – 1,0-5,0 мг/дм³; pH – 7,1-8,0. Для питного використання не придатні у зв’язку з техногенним забрудненням.

Водоносний горизонт у сучасних алювіальних відкладах заплав (aH) (водомісткі галечники, супіски, мули) залягає на флювіогляціальних і неогенових відкладах на глибинах від 1,5 до 10 м, дебіти до 0,5-0,6 дм³/с. Води на заході, південному заході хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, до сходу змінюються на сульфатно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, з мінералізацією від 0,5 до 1,0 г/дм³. Жорсткість 1-5 мг/дм³, рН – 7,1-8,0.

Водоносний горизонт у єолово-делювіальних верхньонеоплейстоценових і сучасних відкладах (еdP_III-H) розвинений на вододільній частині території досліджень. Горизонт пов’язаний з супіщано-суглинистими утвореннями із значним вмістом різноуламкового щебеневого матеріалу, потужністю від 5 до 10 м. Води гідрокарбонатні кальцієві, хлоридно-гідрокарбонатні кальцієві, натрієво-кальцієві з мінералізацією 0,5-1,0 г/дм³.

Водоносний комплекс у верхньонеоплейстоценових алювіальних відкладах I і II надзаплавних терас (а^1-2Р_ІІІ) р.Щирка. Водовмісними служать суглинки, супіски, піски. Води безнапірні. Питомі дебіти змінюються від 0,1 дм³/с до 0,5 дм³/с. Дебіти джерел не перевищують 0,1 дм³/с. За хімічним складом, води з підвищеним вмістом сульфатного іона гідрокарбонатні кальцієві, гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві з мінералізацією до 0,6 г/дм³. Води широко використовуються для водопостачання.

Водоносний горизонт у неоплейстоценових льодовикових, озерно-льодовикових, водно-льодовикових (флювіогляціальних), еолово-делювіальних та елювіальних відкладах (g,lg,fP_I, vd,eP_I-III) розповсюджений на північному-заході території досліджень. Водовмісні породи – суглинки, супіски, піски – різні за потужністю (5-10-25 м). Води мають безнапірний характер, залягають на глибинах від 0 м до 15 м. Водозбагаченість порівняно невелика. Хімічний склад різноманітний: гідрокарбонатні кальцієві, гідрокарбонатно-сульфатні натрієві з мінералізацією від 0,3 г/дм³ до 1,8 г/дм³. Дебіти джерел складають 0,02 дм³/с до 1,8 дм³/с.

Важливу роль грають води четвертинного водоносного комплексу, підтоплюючи територію, і періодично розвантажуючись в карстові воронки і пустоти. Так у 1983р. у заповненій водою карстовій воронці, в межах активної карстової зони, відбулось бурхливе поглинання води з пониженням рівня на 60-70см. Відновлення рівня води в даній воронці відбулося через 2 роки. Під землю пішло більше150м³ води. Поряд розташовані свердловини на це явище не відреагували.

Підземні води спорадичного розповсюдження у верхньобаденських відкладах (косівська світа – N₁ks) приурочені до прошарків і лінз пісків і пісковиків у товщі глин. Потужність піщаних прошарків і верств від 1-2 см до 1-2 м і зрідка декілька метрів. Сталі рівні в свердловинах, що розкрили ці води, від 0 м до 14 м. Питомі дебіти – від 0,001 дм³/с до 0,07 дм³/с, деколи збільшуються до 1,1 дм³/с. Гідродинамічна зона активного водообміну поширена на невелику глибину і має зв’язок з четвертинними відкладами, характеризується переважним розвитком вод з мінералізацією до 1-2 г/дм³, в основному гідрокарбонатних, гідрокарбонатно-сульфатних кальцієвих, кальцієво-натрієвих. У більшості випадків ці води використовуються для водопостачання.

Водоносний горизонт у середньо-нижньобаденських відкладах тираської і опольських світ (N₁tr-ор) широко представлений на території досліджень і є основним водоносним горизонтом. Водовмісними породами є хемогенні вапняки, метасоматичні вапняки піски та тріщинуваті гіпси. Вони мають найбільш високі фільтраційні властивості, особливо у зонах тектонічного порушення їх суцільності (Граф.додаток 1).

На ділянках неглибокого залягання водоносними є також закарстовані гіпси й ангідрити. Дебіти складають від 0,7 дм³/с до 2,5 дм³/с при пониженнях від 1,7 м до 20 м і різко зменшуються зі збільшенням глибини залягання зі сходу на захід. Води сульфатні кальцієві, сульфатно-гідрокарбонатні натрієві. Мінералізація змінюється від 0,5 г/дм³ до 6,5 г/дм³, в середньому складає 2,0-2,3 г/дм³. Жорсткість вод – від 8 мг-екв/дм³ до 20 мг-екв/дм³. Водопровідність змінюється в межах від 1-5 м³/добу до 30-50 м³/добу.

На глибинах більше 100 м закарстованість сульфатних порід зменшується, вони набувають водотривких властивостей та ізолюють вапняки від нижньобаденського водоносного горизонту. Водопровідність порід на таких глибинах, звичайно, не перевищує 5-15 м³/добу при переважаючих значеннях 0,1-1,0 м³/добу; мінералізація вод збільшується до 3,5-6,0 г/дм³, а склад вод стає сульфатним кальцієвим і сульфатним натрієво-кальцієвим, часто з підвищеним вмістом хлору й натрію.

Основну роль у формуванні хімічного складу вод водоносного комплексу відіграють гіпсоангідритові породи. У результаті вилуговування гіпсоангідритових відкладів у цих водах збільшується кількість сульфатних іонів, для яких супутніми є іони кальцію, що і визначають їх мінералізацію. Крім того, в іонному складі цих вод значний вміст натрію, що свідчить про формування хімічного складу вод у процесі метаморфізації, зумовленої обмінними реакціями іонів кальцію води на адсорбовані іони натрію з глинистих порід. Сульфатні кальцієві та сульфатні кальцієво-натрієві води всюди сірководневі. Збільшення кількості сірководню у водах з 2 до 20 мг/дм³ спостерігається у південно-західному напрямку. Рівні підземних вод по спостережних свердловинах коливаються в незначних межах і понижаються від водорозділу до долини р.Прерва. Глибина залягання рівня підземних вод складає від 6м (св.6н) до 20м (св. 2а).

По зонах тектонічних порушень відбувається розвантаження даного водоносного горизонту в р.Щирка і р.Прерва, на що вказує наявність крупних підземних джерел в бортах рік і постійний рівень води Пісківського озера. Цей переток сприяє інтенсивному водообміну в зонах карстування(граф додаток 2)

Водоносний горизонт у відкладах опільської світи (N₁op) пов’язаний з пісковиками, пісками, вапняками. Води горизонту широко використовуються водозаборними спорудами і великою кількістю поодиноких свердловин і колодязів. Потужність горизонту 20-30м у західній частині басейну, на схід збільшується до 70м і досягає максимальної потужності 163 м у Пустомитівській палеодолині (с. Семенівка). Тут відклади характеризуються високою водонасиченістю в області живлення, де залягають безпосередньо під четвертинними відкладами або малопотужними сульфатно-карбонатними породами середнього бадену. Дебіти свердловин на таких ділянках досягають 20-40 дм³/с при середніх 1,0-1,3 дм³/с. Рівні встановлюються на відмітках від +2,35 м до -70 м. Жорсткість – 4,3-9,2 мг-екв/дм³, pH – 6,3-8. За хімічним складом води гідрокарбонатні кальцієві, рідко гідрокарбонатні кальцієво-натрієві. Це, як правило, прісні, питні води з мінералізацією 0,2-0,6 г/дм³. Основним джерелом формування й живлення водоносного горизонту служать атмосферні опади та води поверхневих водотоків.

По мірі занурення нижньобаденських відкладів у південно-західному напрямку водонасиченість знижується. На глибинах 150-200 м дебіти свердловин не перевищують 0,1-0,5 г/дм³, а хімічний склад змінюється на хлоридний натрієвий, інколи з підвищенням вмісту сульфат-іону. Загальна мінералізація збільшується до 5-10 г/дм³.

Водоносний горизонт у тріщинуватій зоні у відкладах верхньої крейди (K₂) поширений у північно-східній частині площі досліджень, де залягає безпосередньо під четвертинними відкладами. Водовмісні породи – мергелі, алевроліти, піщані мергелі, вапняки. На більшій частині площі вони перекриті відкладами нижнього бадену, потужність яких складає 40-50 м, а по крутих схилах і в глибоко врізаних ярах крейдові відклади виходять на денну поверхню. Водоносний горизонт приурочений до верхньої частини відкладів верхньої крейди інтенсивно розбитих тріщинами вивітрювання (зона активного водообміну). Глибина залягання водоносного горизонту коливається від 0 м до 80 м, нижче тріщинуватість зменшується, а разом з нею водозбагаченість. Води безнапірні й напірні, величина напору іноді досягає 44,0 м. Усталені рівні змінюються від +1,6 м до –36,0 м. Водоносність не витримана. Питомі дебіти коливаються в межах від 0,001 дм³/с до 10,0 дм³/с, складають в середньому 0,3-3,0 дм³/с. Дебіти змінюються від 0,6 дм³/с до 27,7 дм³/с при пониженнях від 2,0 м до 40,0 м. Коефіцієнти фільтрації змінюються від 0,6 м/добу до 8 м/добу. Води верхньокрейдових відкладів переважно прісні (до 1,0 г/дм³), загальна жорсткість складає 4-5 - 8 мг-екв/дм³, рН – 7,0-7,2. За складом переважають гідрокарбонатні кальцієві.

Геоморфологічні умови

В геоморфологічному відношенні територія села розміщена на південному схилі Горбочовсько-Щирецької гряди (рис.6).

Своїм гіпсометричним рівнем поверхня рельєфу значно вирізняється із загального висотного плану Подільської височини, і більш природно вписується в межі сучасного ландшафту Передкарпаття. Абсолютні висоти 280-315 м. Ступені вертикального (15-20 м) та горизонтального (<1 км/км²) розчленування – одні з самих низьких в Розтоцько-Опільській підобласті. Рельєф морфологічно слабо диференційований, сильно згладжений. Переважають денудаційно-акумулятивні поверхні, представлені плоскохвилястими вододільними ділянками меридіональної та північно-західної орієнтації в поєднанні з долинно-котловинними формами. Суттєва роль в його утворенні, безумовно, належить льодовику та його талим водам. В подальшому розчленування рельєфу відбувалось системою водотоків р. Щирки. Долини основних рік широкі, плоскі, з пологими терасованими схилами. Спостерігаються перший та другий надзаплавні рівні.

Для району характерним є природно-історичний процес карстоутворення, генетично пов’язаний з сульфатно-ангідритовою товщею відкладів неогену, а також виділені ділянки техногенно активізованого карсту, котрий розвивався внаслідок зміни гідродинамічного режиму в зонах впливу кар’єрів гірничо-видобувної промисловості.

Ділянка робіт відноситься до Західно-Опольського карстового району Подільсько-Буковинської області.

 

Висота схилів Горбочовсько-Щирецької гряди не більше 30м, абсолютна відмітка врізу води р. Прерва від 260.5 до 270.8м, найвищі вододільні відмітки 304.8-305.2м. Похил схилу – 4-6º. Відмічається чіткий взаємозв’язок поверхневих карстових форм з окремими елементами рельєфу.Так в найбільш стрімких частинах і уступах схилу в центральній частині села спостерігається асиметричні конусоподібні воронки більших розмірів, на більш виположених ділянках схилу відмічається чашоподібні і блюдце подібні, до1ні в рельєфі пониження діаметром до 30-40м. На вододільній частині гряди при значній висоті і стрімкості схилів відмічаються округлі конусоподібні лійки глибиною більше 5м, діаметром біля 15м. На виположеній частині вододілу (східна окраїна) відмічаються слабо виражені в рельєфі заболочені блюдце подібні пониження глибиною до 0,5м. Сучасна зона активізації приурочена до перегину середньої частини схилу (рис.9).

В цілому, аналізуючи основні умови розвитку карсту, можна прийти до висновку, що на території села активізація пройшла в результаті комплексної взаємодії чинників, що виражається в потужній, тектонічно порушеній обводненій товщі гіпсоангідритів, активізації водообміну, пов’язаного з порушенням природного режиму річок Щирка і Прерва, які призвели до розмиву заповнювача давньокарстових пустот і утворенню нових провалів.

СТАН ПИТАННЯ

Роботи по вивченню карсту в районі с.Піски розпочаті Львівською ГРЕ в 1973 році у зв’язку із катастрофічним провалом, що стався 2 травня 1973 року на подвір’ї житлового будинку, в безпосередній близькості від шкільних приміщень, що в 70 м на Пн-Сх від утвореного сучасного провалу. Таким чином можна констатувати, що активізація карстових провалів на даній ділянці розпочалась з 1973 року і триває досі.

Як видно з попередніх розділів територія знаходиться на стику південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи і Передкарпатстького прогину. Формування Карпатської гірськоскладчастої області відбувалось в верхньобаденський час, що відобразилось на структурно-тектонічній обстановці і формуванні рельєфу території. Складно диференційовані рухи вивели на денну поверхню карбонатно-сульфатно-теригенні утворення які з розвитком геологічного середовища зазнають змін. Розчленований рельєф і сприятливі гідрологічні і гідрогеологічні умови призвели до інтенсивного розвитку карстових явищ на значній території виходу карстуючих порід під денну поверхню. Карстові пустоти як правило були залічені уламково-глинистим матеріалом, але є дуже чутливими до змін гідрогеологічних умов. Як правило, природному стані карстовий процес є довготривалий з чітко вираженими тенденціями. При сприятливих змінах гідрогеологічних умов (збільшення швидкості підземного потоку, надходження прісних підземних вод) іде інтенсивне вимивання заліченого матеріалу і гіпсів, що спричиняє активізації карстових провалів.

Активізацію карстових провалів з початку 70-х років ряд дослідників пов’язують з широкомасштабними меліоративними роботами в долині р. Щирка в довоєнний час, та р. Прерва в 60-х роках. Як наслідок змінились місця розвантаження підземних вод. На р. Прерва гіпси розкриті до денної поверхні і мають безпосередній контакт з поверхневими водами. Перші сучасні провали виникли в густозаселеній зоні села (школа, магазин, приватні будівлі), що створило небезпечну ситуацію життєдіяльності населення с.Піски.

З 1973 року розпочате проведення карстологічного вивчення території, що включало комплекс візуальних обстежень, бурові та геофізичні роботи, а також режимні спостереження за гідрогеологічними умовами товщі, що карстується, і, в цілому, за карстологічною обстановкою.

Силами Львівської ГРЕ режимні спостереження за розвитком карстового процесу проводились до 1992 року. Ряд спостережень припинений в зв’язку з недостатнім фінансуванням робіт і тимчасовою стабілізацією ситуації.

 

 

За результатами робіт проведене інженерно-геологічне районування перспективності освоєння території с.Піски, наданий ряд висновків органам місцевого самоврядування, органам виконавчої влади району та області про природу даного явища та рекомендовані заходи захисту території.

Утворення провалу 22 лютого 2006 року засвідчує про подальше протікання небезпечного процесу і необхідності його дослідження та прийняття управлінських рішень.