ІІ. Підготувати повідомлення на одну із запропонованих тем.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

 

І. Скласти словник термінів з обраного фаху.

ІІ. Підготувати повідомлення на одну із запропонованих тем.

Підготовка рефератів передбачає глибокий та докладний аналіз проблеми, винесеної в темі реферату.

Методичні вказівки до написання реферату:

1. Оберіть тему реферату.

2. Доберіть літературу, у якій розкривається тема реферату. При цьому можна послуговуватися бібліотечними каталогами (алфавітним, тематичним) та списком рекомендованої літератури.

3. Складіть план реферату.

4. Опрацюйте літературні джерела, користуючись порадами до конспектування першоджерел.

5. Систематизуйте опрацьований матеріал відповідно до плану реферату.

6. Дайте власний критичний аналіз та оцінку висвітленої проблеми.

7. Оформіть реферат відповідно до вимог.

8. В кінці реферату подайте Список використаної літератури.

9. Здайте реферат викладачеві в зазначений термін.

 

Орієнтовна тематика повідомлень:

1. Мова як духовно-національний феномен.
2. Мова – універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне.
3. Походження української мови.
4. Числівник у професійному мовленні.
5. Синтаксис професійного мовлення.
6. Мовна культура людини – це дзеркало її духовної культури.
7. Роль словників у підвищенні фахової культури.
8. Ввічливість – основа фахового спілкування.
9. Діловий етикет.
10. Історія виникнення етикету.
11. Національно-культурна специфіка мовленнєвого етикету.
12. Мовний етикет у творах Ліни Костенко.
13. Етикетні формули прохання в епістолярії Лесі Українки.
14. Мовний “антиетикет” сучасного студента.
15. Особливості міжособистісного спілкування.
16. Класифікація невербальних засобів спілкування.
17. Віртуальне спілкування і його особливості.
18. Кінесика – один один із найважливіших засобів невербального спілкування.
19. Стилі спілкування.
20. Внутрішнє і зовнішнє мовлення.
21. Основні закони спілкування.
22. Стратегії мовленнєвого спілкування.
23. Екологія духу і екологія живого слова.
24. Видатний український любомудр Григорій Сковорода – майстер красного слова.
25. Оратор і аудиторія: контакт, вплив, взаємодія.
26. Техніка мовлення оратора.
27. Мистецтво переконувати.
28. Логічні аспекти культури риторичної комунікації.
29. Імідж оратора крізь призму риторики.
30. Риторика у житті сучасної людини.
31. Комунікативна культура оратора.
32. Риторична етика: традиції та сучасність.
33. Поетами народжуються, ораторами стають.
34. Аудиторія: секрети публічної комунікації.
35. Риторика ділового спілкування.
36. Професійна риторика: традиції та сучасність.
37. Основні роди і види красномовства.
38. Публічне мовлення.
39. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
40. Способи мовленнєвого впливу.
41. Етичні вимоги до спілкування по телефону.
42. Діалог і його організація.
43. Вербальні й невербальні компоненти діалогу.
44. Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
45. Організаційна культура як шлях досягнення високого рівня професійної діяльності.
46. Специфіка колективного обговорення питань.
47. Стратегії проведення перемовин.
48. Технології проведення нарад.
49. Дискусія, полеміка, диспут як різновиди суперечки.
50. Технологія проведення “мозкового штурму”.
51. Велика і мала літера у назвах документів, законодавчих актів, атрибутів держави.
52. Особливості вживання дієслівних форм у текстах кадрово-контрактних документів.
53. Історія становлення та особливості офіційно-ділового стилю.
54. Особливості відмінювання іменників ІІ відміни.
55. Особливості відмінювання прізвищ в українській мові.
56. Конструкції з прийменником в українській та російській мовах.
57. Сучасні технології паблік рілейшнз.
58. Прес-реліз у РR-акціях.
59. Створення прес-релізу для Інтернет-ЗМІ.
60. Оголошення. Повідомлення про захід.
61. Стиль ділових листів.
62. Рекламні листи.
63. Відповідь на сердиті листи.
64. Заохочувальні та спонукальні листи.
65. Особливості розвитку термінолексики на межі століть.
66. Актуальні проблеми термінознавства.
67. Номенклатура як сукупність термінів, символів і назв.
68. Українські електронні фахові словники.
69. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
70. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
71. Мовні засоби наукового стилю.
72. Реферат як жанр академічного письма.
73. Науковий етикет.
74. Особливості усного і писемного наукового мовлення.
75. Науковий текст і професійний виклад думки.
76. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури науковця.
77. Переклад як вид мовленнєвої діяльності.
78. Значення перекладних словників у фаховій діяльності науковця.
79. Особливості перекладу наукових текстів.
80. Літературне редагування фахового тексту: специфіка і завдання. Вибір синоніма під час перекладу.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

(до написання рефератів)

1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг.ред. О.Сербенської: Посібник. – Л.: Світ, 1994. – 152 с.

2. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991.– 256 с.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990. – 232 с.

4. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність– К.: Рідна мова, 1998.– 475с.

5. Бондаренко В.В., Дубічинський В.В., Кухаренко В.М. Переклад науково-технічної літератури. – Харків, 2001.

6. Волкотруб Г.І., Венцковський А.М. Українська ділова мова. – К.: МАУП, 2003. – 156 с.

1. Волощак М. Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2000. – 128 с.

8. Гах Й.М. Етика ділового спілкування.– К: Центр навч.літ-ри, 2005.– 160 с.

9. Гінзбург М. Щодо синтаксичних помилок у нормативних документах: практичні висновки з рекомендацій мовознавців / Михайло Гінзбург // Стандартизація, сертифікація, якість, 2009. – № 2. – С. 22-30.

10. Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові: Короткий словник-антисуржик для депутатів Верховної Ради. – К.: Либідь, 2002.

11. Горпинич В. О. Словник географічних назв України (Топоніми та відтопонімні прикметники): Близько 25000 слів. – К.: Довіра, 2001. – 526 с.

12. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2004. – 400 с.

13. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник.– К.: Вища шк., 1995.

14. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. – К.: Вища шк., 1995. – 319 с.

15. Гринчишин Д., Капелюшний А. Словник-довідник з культури української мови.– Львів, 1996.

16. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Рад.шк., 1986. – 220 с.

17. Гуцько М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова у професійному спілкуванні: Навч. посібник. – К.: Міжнародна агенція „BeeZone”, 2004.

1. Ділова українська мова: Навч. посіб. / О.Д.Горбул, Л.І.Галузинська, Т.І.Ситнік, С.А.Яременко; За ред. О.Д.Горбула. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

19. Діденко А.Н. Сучасне діловодство. – К.: Либідь, 1998. – 256 с.

20. Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / Н.Д.Бабич (ред.), К.Ф.Герман, М.В.Скарб та ін. – Чернівці, 1996. – 276 с.

21. Дороніна М.С. Культура мовлення ділових людей: Посібник для студентів гуманітарних фак-тів вищих навчальних закладів.– К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 1997.– 192 с.

22. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “Бао“, 2004. – 480 с.

23. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова – 6-те вид., випр.– Х.: Торсінг, 2004.– 448 с.

24. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К.: Вид-во “Українська книга”, 2004.

25. Карнеги Д. Как выработать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. – Днепропетровск: Титул, 1996.

26. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992. – 132 с.

27. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища шк., 1997.– 173с.

1. Ковальчук В.В., Мойсеєв Л.М. Основи наукових досліджень: Навч. посібн. – К. Видавничий дім “Професіонал”, 2004.

29. Когут О.І. Основи ораторського мистецтва: Практикум. – Тернопіль: Астон, 2005.

30. Козачук Г.О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови.– К.: Вища шк., 1993.

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Київ, 2006.

32. Корніяка О. Мистецтво ґречності. – К.: Либідь, 1995. – 96 с.

33. Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. – Л.: Світ, 1996. – 232 с.

34. Культура української мови: Довідник /За заг. ред. В.М.Русанівського.– К.: Либідь, 1990.

35. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 2005.

1. Куць О.М. Мовна політика в державотворчих працях України: Навч. посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2004.
2. Літературна мова у просторі національної культури / Відп. ред. Л.І.Шевченко. – К.: Вид.-полігр.центр “Київський університет”, 2004.

38. Літературне редагування: Підручник / Різун В.В. – К.: Либідь, 1996.

39. Лучик А.А. Російсько-український та українсько-російський словник еквівалентів слова. – К.: Довіра, 2004.

40. Максимовский М. Этикет делового человека.– М.: Дидакт, 1994.– 124с.

1. Мамрак А.В. Українське документування: Мова та стиль. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 364 с.

42. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2006. – 352 с.

43. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

44. Молдаванцев М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ: Зразки найважливіших документів українською мовою. – К.: Техніка, 1992. – 231 с.

45. Непийвода Н.Ф. Практичний російсько-український словник: Найуживаніші слова і вислови. – К.: Основа, 2000. –

46. Непийвода Н.Ф. Сам собі редактор: Порадник з української мови. – К.: Українська книга, 1998.

47. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери / Уклад.: С.Я.Єрмоленко та ін. – К.: Довіра: УНВЦ “Рідна мова”, 1998. – 783 с.

48. Олійник О., Сидоренко М.М. Російсько-український словник наукової термінології. – К., 1994.

49. Олійник О. Світ українського слова. – К.: Хрещатик, 1994. – 415 с.

50. Орфографічний словник української мови / Уклад. С.І.Головащук та ін. – К.: Довіра, 1999. – 989 с.

51. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 2000.– 296 с.

1. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.Т. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.
2. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібник. – Л.: Афіша, 2004.
3. Пилинський. Мовна норма і стиль. – К.: Наук. думка, 1976.

55. Плотницька І.М. Ділова українська мова: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 256 с.

1. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови. – К.: Довіра, 2001. – 477 с.
2. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999.
3. Пономарів О. Д. Фонеми Г та Ґ. Словник і коментар. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 1997. – 40 с.

59. Порадник ділової людини: Російсько-український словник-довідник / Уклад. О.М.Коренга та ін. – К.: Основи, 1995. – 549 с.

60. Потелло Н.Я., Скиртач Г.Є. Українське ділове мовлення і спілкування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2003.

61. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування.– Львів, 2001.– 450 с.

62. Російсько-український словник-довідник: Сфера ділового спілкування / Уклад. В.М.Брицин, О.О.Тараненко. – К.: УНВЦ “Рідна мова”, 1996. – 287 с.

1. Сербенська О. Практичний словничок нормативних висловів. – Львів: Наук. товариство ім. Шевченка, 2002. – 36 с.

64. Сікорська З. С. Українсько-російський словотворчий словник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Освіта, 1995. – 256 с.

1. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: словник-довідник. – К.: Наук.думка, 1996. – 336 с.

66. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові: Правопис. Граматика. – К.: Криниця, 1999. – 507 с.

67. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – К.: Знання, 2006.

68. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.

1. Словник скорочень в українській мові: Понад 21 000 скорочень / Уклад.: Н. Д. Гула, В. В. Жайворонок, Л. П. Жарова та ін.; За ред. Л. С. Паламарчука. – К.:Вища шк. Головне вид-во, 1988. – 512 с.

70. Словник труднощів української мови / За ред. С.Я.Єрмоленко.– К.: Вища шк., 1989.– 183 с.

1. Смелкова З.С. Деловой человек: культура речевого общения. – М., 1997.

72. Стахів М. Український комунікативний етикет: Навчально-методичний посібник. – К.: Знання, 2008.

1. Сурмін Ю.П. Наукові тексти: Специфіка, підготовка та презентація: Навч.-метод. посіб. – К.: НАДУ, 2008.

74. Токарська А.С., Кочаг І.М. Культура фахового мовлення правника.– Л.: Світ, 2003. – 310 с.

75. Томан І. Мистецтво говорити. – К.: Україна, 1996. – 269 с.

1. Тугаєнко-Сєряк С. М. Довідник службовця. – К.: А.С.К., 2000. – 416 с
2. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Укр. енцикл., 2004. – 824 с.

78. Українська вимова і наголос: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 1993.

79. Український правопис. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с.

80. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л.О.Симоненко. – Київ-Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004.

81. Універсальний довідник з ділових паперів / Уклад.: С.П.Бибик та ін. – К., 2005.– 970 с.

82. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1993. – 288 с.

83. Ющук І.П. Українська мова: Підручник для студентів філол. спец. вищих навч. закладів. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.

84. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посібник. – К.: Знання, 2005.

85. Чорненький Я.Я. Українська мова (за професійним спрямуванням). Ділова українська мова. Теорія. Практика. Самостійна робота. Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури. – 2006. – 304 с.

86. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – 6-те вид., випр. І доп. – К.: Знання, 2007. – 230 с.

87. Чулінда Л.І. Риторична майстерність. – К., 2000.

88. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 1998. – 271 с.

89. Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення = Русско-украинский словарь деловой речи. – К.: Вища школа, 2008.

1. Шевчук С. В., Лобода Т. М. Практикум з української мови: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 146-156.

91. Шевчук С.В., Лобода Т.М. Українська мова на щодень, на щомить (для державних службовців): Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004.

1. Шкуратяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007. – 485.
2. www.r2u.org.ua – Російсько-український словник

 

Структура реферату

Титульний аркуш. Повинен містити всі найбільш суттєві для ідентифікації видання вихідні відомості. Зразок:

Міністерство освіти і науки

Східноєвропейський університет імені Лесі Українки

Назва факультет

Кафедра

Назва реферату

Прізвище, ім’я, по батькові студента,

шифр академічної групи, де навчається студент

Прізвище, ім’я, по батькові,

науковий ступінь, вчене звання наукового керівника

Місто – рік

Титульний аркуш є першою сторінкою реферату. Його включають до загальної нумерації сторінок, проте на титульному аркуші номер сторінки не ставлять.

Анотація та ключові слова. Анотація – коротка характеристика тематичного змісту реферату. Обсяг – 200–300 знаків. Сукупність ключових слів повинна відображати основний зміст реферату. Загальна кількість ключових слів – не менше трьох і не більше десяти. Аркуш, на якому розташована анотація та ключові слова, є другою сторінкою реферату. Її включають до загальної нумерації сторінок, проте на аркуші, де розміщено анотацію та ключові слова, номер сторінки не ставлять.

Зміст: Зміст повинен містити найменування та номери початкових сторінок усіх структурних частин: вступу, усіх розділів основної частини, висновків, списку використаної літератури, додатків (якщо необхідно). Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака №. у правому верхньому кутку.

Вступ: Розкриває зміст наукової проблеми та її значущість. Потрібно обґрунтувати необхідність проведення дослідження, його актуальність, сформулювати мету і завдання, об’єкт та предмет дослідження, охарактеризувати використані у дослідженні методи, обґрунтувати теоретичну та практичну цінність роботи, вказати, де було оприлюднено результати роботи.

Основна частина. Складається із розділів та підрозділів, в яких стисло, логічно і аргументовано викладено зміст і результати проведеного дослідження. Під час написання основної частини реферату студент обов’язково повинен посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріал або окремі положення. Кожний розділ починається з нової сторінки.

Висновки (та пропозиції). Викласти найбільш важливі наукові та (чи) практичні результати проведеного дослідження. Важливо висловити власну думку з приводу основних положень досліджуваної теми, аргументувати свою позицію. Якщо ж у рефераті висвітлюються питання з історії синтаксичної науки, слід показати спадкоємність традицій у лінгвістиці.

Список використаної літератури. Повинен містити бібліографічні описи використаних джерел. Додатки (за необхідності).

Вимоги до оформлення реферату. Обсяг – 10-15 друкованих сторінок, формат А-4, відстань між рядками – 1,5 інтервала, кегль – 14, гарнітура – Times New Roman, поля: ліворуч, угорі, внизу – 2, 5 см, праворуч – 1 см, абзац – 5 знаків.