Перший погляд або перша розмова дуже часто буває оманливим.

Тільки потоваришувавши з людиною, ми дізнаємося його внутрішній світ. Вас щось в ньому привабило, і він чи вона зачарували вас. У цьому випадку дуже важливо реалістично підійти до цієї проблеми.
Хто з нас не хоче, щоб його любили? Про це ми мріємо ще з дитячих років.

З віком це бажання не слабшає. Людина тужить не тільки по любові, а й за відчуттям захищеності. Нам потрібна впевненість у тому, що ми комусь потрібні.
Якщо людина бажає в житті чогось досягти, то песимістичних думок у неї бути не повинно. Вони заважають досягненню мети. Кому потрібен песиміст? У нього набагато менше шансів влаштувати своє особисте життя, ніж у оптиміста. Ви повинні бути сповнені сил та енергії. У вас повинні бути тільки позитивні емоції. І не потрібно своєму партнерові пред'являти надмірних вимог на самому початку знайомства.
На превеликий жаль, причина нашої самотності часом полягає в нас самих. Багато жінок не довіряють чоловікам і чіпляються до кожного сказаного ними слову. Ми хочемо відразу отримати те, про що мріяли, зовсім забувши про те, що ВІН теж людина і прожив вже не один десяток років, а відповідно, має свої звички.
Якщо ви вирішили змінити своє життя і пошук партнера - ваша мета, то пам'ятаєте, цей процес не може бути легким. Це досить важкий шлях, що вимагає не мало сил і енергії. Туфлі в магазині ви купуєте теж не з першої примірки. Так то туфлі, предмет неживий. У них немає характеру, звичок, хвороб та інших проблем.
Якщо при першому контакті партнер не навчив вас довіри, то не варто продовжувати з ним зустрічатися. У вас є і буде вибір. Почніть новий пошук і дайте собі оптимістичну установку на позитивний результат. Не варто панікувати, якщо не вдається легко знайти те, що вам потрібно від життя. Наберіть в легені кисень і повільно видихайте. Нічого страшного не сталося. Займіть себе чим-небудь на час і з новими силами включилися в пошук.
Моя знайома кілька разів на рік давала оголошення в газету. Щастя їй не посміхалося. Її просто замучила депресія. Але випадково вона потрапила на виставку і після цього стала сама писати картини. Природного художника з неї не вийшло, але вечорами вона була зайнята своєю улюбленою справою. Через рік вона вирішила повернутися до старого заняття: відновити пошук партнера. І жіноче щастя прийшло в її будинок. З чоловіком своєї мрії вона познайомилася по інтернету. Ось уже п'ять років як вони разом.
Інша моя знайома знайшла своє щастя, навпаки, дуже швидко. Третій лист, який вона отримала, виявилося доленосним. Вона хотіла тільки одного, щоб чоловік полюбив не тільки її позитивні якості, але й недоліки.

Якщо ви зацікавилися людиною, то приймайте його таким, яким він є. Переробити чоловіка на свій лад за кілька днів, за місяць чи навіть за рік практично неможливо. Це довга й кропітка праця.
Пам'ятайте про це завжди і шукайте свою половинку!

 

 

Щастя для кожного своєрідне…

Є такий стан людської душi, коли хочеться жити i жити, злетiти в небо, смiятися i спiвати, дарувати свою радiсть усiм, хто поряд. Таке почуття називають щастям. Але, мабуть, нiхто не може дати точного визначення цього поняття, як нiхто досi не визначив точно, що таке кохання.

Кожна людина у своєму житті хоч один раз замислювалась над тим, що таке щастя. Чи може бути щастя однаковим для всіх? Як на мою думку, то ні. І перш за все тому, що в кожної людини своє розуміння щастя, бо кожна людина — це особистість, якій притаманні свої почуття і хвилювання. Якщо запитати кількох людей про їхнє розуміння щастя, то деякі зможуть дати тільки якесь дуже туманне тлумачення. Це відбувається тому, що ми найчастіше замислюємося тільки тоді, коли втрачаємо щастя.

Для багатьох жінок утіленням щастя є народження бажаної дитини. Для деяких людей для щастя треба не дуже багато: мати гроші, автомобіль, садибу. Про таких людей ми можемо сказати, що вони живуть ненасиченим, нецікавим життям.

Багато хто з людей розуміє щастя як кохання. Вони уявляють сімейне щастя суцільною любов’ю, не враховуючи того, що треба не тільки любити один одного, а й розуміти, жити проблемами коханого, бути разом у радощах та горі.

Для дітей існує своє розуміння щастя. І знову ж, для кожного воно своєрідне.

На мою думку, для вчителів існує або повинно існувати більш-менш спільне поняття творчого щастя.

Коли вчитель заходить до класу, то одразу бачить настрій учнів, бо їхні обличчя — розкрита книга, у якій відображаються всі почуття дитини, стан її душі. Починаючи урок, учитель повинен пам’ятати, що в більшості випадків тільки від нього залежить, чи зрозуміють діти той матеріал, який він бажає донести до них. Якщо в кінці уроку ти бачиш зосереджені обличчя, очі, які уважно дивляться на тебе, в яких світиться розуміння тих думок, що ти викладав їм, то це є щастя творчої людини, яка змогла донести до слухачів не тільки програмний матеріал, але й свої думки, своє ставлення до поданого матеріалу. Але, припустімо, що вчитель приходить після такого уроку щасливим додому, бажає поділитись своїми почуттями з коханою людиною і бачить, що його не розуміють. На мій погляд, усе те щастя одразу зникне безслідно, і вже ніколи він не забажає ділитися своїми успіхами або поразками. Людині завжди потрібен однодумець, з яким можна поділитись найпотаємнішими мріями та прагненнями.

І кожна людина повинна запам’ятати, що щастя не може бути однобічним, тільки в якійсь певній сфері життя. Ми можемо сказати про себе, що ми щасливі тільки тоді, коли пов’язані між собою всі аспекти нашого життя, якими б різними вони не здавались на перший погляд.

 

Яку людину можна вважати щасливою?

Яку людину можна вважати щасливою? Цим питанням люди задаються вже багато років, але однозначної відповіді не існує.

Маленькі діти кажуть, що щаслива людина та, яка має здоров`я, сім`ю, друзів, роботу, гроші врешті решт, тобто те, що їм кажуть батьки з дитинства.

Але насправді, що таке щастя? Для когось щастя – це успіх, для когось – сім`я, для когось – здоров`є, а для когось – і саме життя. Стовідсоткової відповіді не має. Кожна людина – коваль свого щастя, і для кожного воно різне. Дивлячись на людей, не можна сказати, що ця чи інша людина щаслива, тому що має все, а ця ні, тому що живе у злиднях. А може, якраз навпаки?!

Людина, яка має всє – нещасна, адже ніхто не знає, що у неї на душі, що вона відчуває і через що їй довелося пройти, щоб отримати те, через що ми вважаємо її щасливою, оскільки людина зовні не відображає людини всередині.

А та людина, дивлячись на яку, ми відчуваємо смуток і співчуття, можливо і є однією із самих щасливих людей. Нехай у неї немає домівки, грошей, роботи, але у неї є життя. Вона живе і цьому радіє кожної хвилини. Можливо, саме для таких людей, щастя у самому житті. Звісно, їй хочеться мати те, чого вона не має, але… вона і так щаслива.
Я вважаю, що людина тільки сама може сказати щаслива вона, чи ні, а когось судити ми не в праві.

 

 

Щастя у простих «речах»…….

Люди прагнуть бути щасливими i споконвiку намагаються зрозумiти, як цього досягти. Справа в тому, що щастя для кожного рiзне, в залежностi вiд особистостi людини, вiд її духовної сутностi, свiтогляду тощо. А це, в свою чергу, залежить вiд виховання, оточення, умов життя i ще вiд багатьох чинникiв.

"Навчити людину бути щасливою не можна, - писав А. С. Макаренко, - але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна".

Г. Сковорода з ним, мабуть, не погодився б, вiн намагався вчити людей саме бути щасливими, але не такi вже протилежнi цi думки: мандрiвний фiлософ передбачав у досягненнi щастя момент самопiзнання i навiть самовиховання. У пiдгрунтi щастя, на його думку, лежать душевнiсть, сердечнiсть, простота, скромнiсть, але не приниженiсть, i - дуже важливо - вмiння розумiти власнi бажання i посiдати мiсце в життi, вiдповiдне внутрiшнiм здiбностям. Але останньому вчитись було важко, хоча iдея нiби проста. Не кожен здатен дивитись у власну душу.

"Шукаємо щастя по країнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; - писав вiн, - як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяйва - вiдхили лише вхiд у душу свою".

Отже, у кожного з нас свої шляхи до щастя i своє його розумiння. Для одних - це матерiальний добробут. Для iнших особисте щастя нерозривне iз щастям усiєї Батькiвщини. Когось робить щасливим влада, улесливiсть пiдлеглих, грошi. А, наприклад, якийсь вчений сприймає пiдвищення, керiвну посаду як бiду - йому бiльше до душi тиха лабораторiя, де можна творити, а не витрачати час на адмiнiстрування.

А он як казав про своє сповнене поневiрянь життя Василь Стус: "Це щастя: мати таку долю, як у мене... Чуюся добре, бо нiкому не зробив зла, бо дбав не тiльки про себе. I вiд того менi свiтло на душi".

Вбачали люди щастя i в боротьбi за iдеали. "Лише боротись - значить жить! " - таким було життєве кредо Каменяра.

Багато хто знаходить щастя у працi. Є навiть напiвжартiвливе прислiв'я приблизно такого змiсту: якщо людина хоче бути щасливою на мiсяць, їй треба закохатися, якщо на рiк - одружитися, а якщо на все життя - знайти роботу до душi.
Щасливий художник, що дивиться на щойностворене полотно. Щаслива швачка, яка милується чистотою лiнiй пошитої нею сукнi. Щаслива дiвчинка-першокласниця, що вперше виконала завдання на "вiдмiнно".
А яким незрiвняним щастям може бути кохання! Навiть iнколи не роздiлене, воно здатне надихати на подвиги i на творчiсть. Тут йдеться не про фiзiологiчну потребу - саме про духовне кохання, високе i чисте, за яке не треба червонiти.
Скiльки людей - стiльки й шляхiв до щастя...

 

 

Щастя моїми очима…

Хочу навести вам один приклад з власного життя. У мене є бабуся, яка живе разом з своїм неодруженим сином. Він інвалід 2-ої групи. Бабуся працює тех.- працівником в школі. Живуть вони дуже бідненько. Немають навіть води у домі. Їм приходиться приносити воду з колодязя, який знаходиться досить далеко. Я вже багато років спостерігаю за ними, за їхнім життя. І знаєте, завдяки їм я почала бачити і відчувати щастя. Можливо ви подумаєте, що я до цього було нещаслива, і хочу вам сказати, що правильно думаєте. Я шукала щастя, а воно поруч… Як це пояснити? Дуже складно. От дивіться: я раділа різним подарункам, навіть грошам, які батьки мені давали… Але одного разу, я почула, як бабуся дякує Богу за прожитий день, за сина, за дочку, за внуків, за все, що вона має… І знаєте, я подумала, чому я не дякую так само за все, адже я маю набагато більше ніж моя бабуся… І я зрозуміла, що я не ціную, те що маю… Ми багато разів купляємо бабусі невеличкі подарунки – це може бути хустинка, носочки і т.д. Ви навіть не уявляєте, яка вона щаслива. А коли ми приходимо до неї щось допомогти, то вона просто світиться від радості. Дякує нам постійно і молиться Богу за нас. Я вражена просто від такого щастя.

Зараз, сьогоднішнє покоління, мабуть, ніколи не буде мати такого щастя. Хоча воно поруч…у простих «речах» Потрібно тільки відчути його….

Для мене великим щастям - є усвідомлювати, що я живу, кохаю! Щаслива я не на 100 %, але все таки розумію сенс цього почуття. Для мене щастя просто радіти життю. Знаєте, я дуже щаслива, коли побачу людину, яку кохаю, хоча вона мене не кохає… Для щастя потрібно не багато, але треба тільки це зрозуміти.

Люди постійно мріють про щастя. Мріяти не заборонено, щастя звичайно прийде до кожного, але потрібно вчасно його помітити.