Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

 

Факти, що мають юридичне значення, — це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", встановлені підстави, за наявності яких у порядку окремого провадження розглядаються справи:

1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

4) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст. 256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами. До справ про встановлення факту родинних відносин належать: справи про встановлення факту батьківства (материнства); справи про визнання батьківства (материнства); встановлення факту реєстрації батьківства, якщо така реєстрація мала місце, але в органах РАЦС не збереглися відповідні записи і в їх поновленні заявникові було відмовлено. Встановлення цих фактів може бути необхідним заявнику для здійснення певних юридичних дій, зокрема одержання в органах нотаріату свідоцтва про право на спадщину, оформлення права на пенсію у разі втрати годувальника тощо;

 

2) перебування фізичної особи на утриманні. Встановлення цього факту може відбутися у разі: відсутності документа про підтвердження цього факту; відмови у видачі такого документа; одержання документа, яким не підтверджується факт перебування фізичної особи на утриманні.

Суд має з'ясувати, що встановлення факту перебування на утриманні повинно тягти правові наслідки для заявника (наприклад, призначення пенсії в зв'язку із втратою годувальника або настання права на отримання спадщини).

Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення. Варто мати на увазі, що у цьому випадку судом не встановлюються факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, а лише встановлюється факт їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи і ті відмовилися їх поновити, або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації.

Правову силу мають лише зареєстровані в органах реєстрації актів цивільного стану актові записи і, як виняток, — прирівняні до них оформлені релігійним обрядом шлюби, якщо релігійний обряд шлюбу відбувався до створення або відновлення державних органів реєстрації цивільного стану в Україні (ч. З ст. 21 СК).

Із заявою про порушення справи можуть звернутися особи, для яких наявність факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, народження і смерті може породжувати юридичні наслідки: особа, з приводу якої встановлюється певний факт реєстрації, члени її сім'ї, законні представники, спадкоємці тощо.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", із заявами про встановлення факту реєстрації шлюбу може звернутись подружжя або кожен з них. Якщо заяву подано лише одним з подружжя, другий з них притягається до участі у справі як заінтересована особа. Суддя не вправі відмовити у прийнятті заяви, а суд — закрити провадження у справі з тих підстав, що органами реєстрації актів цивільного стану відмовлено у відновленні запису про реєстрацію акту у зв'язку з відсутністю цього запису у книзі реєстрації відповідних записів, що збереглися. Звернутись з заявою про встановлення фактів реєстрації шлюбу, реєстрації розірвання шлюбу може будь-яка інша заінтересована особа при вирішенні питання про наявність права на спадщину;

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Для визнання зазначеного факту необхідно довести, що чоловік та жінка проживають однією сім'єю. Відповідно до ч. 2 ст. З СК сім'єю є особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Для визнання осіб сім'єю необхідно одночасна наявність всіх цих ознак.

Встановлення зазначеного факту може виявитись необхідним: для виникнення у особи права на утримання (ст. 91 СК); при ухваленні судового рішення про усиновлення (частини 4, 5 ст. 211 СК); для отримання права на спадкування за законом у четверту чергу (ст. 1264 ЦК); для поширення на майно, що набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності, оскільки за ст. 74 СК майно, набуте за час спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, що не перебувають у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними;

6) належності правовстановлювальних документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У цих справах встановлюється належність правовстановлювальних документів, а не тотожність прізвища, і по батькові, по-різному записаних у різних документах, для залишення одного з них;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Порушення і розгляд цієї категорії справ у судовому порядку можливі в тому випадку, якщо у встановленому порядку не може бути здійснена реєстрація народження особи в органах державної реєстрації актів цивільного стану (відсутні необхідні документи, свідки при народженні дитини поза охорони здоров'я). Установлення судом цього факту є підставою для реєстрації народження органом РАЦС;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Цей факт не слід плутати зі справами про оголошення фізичної особи померлою. Підставою для оголошення фізичної особи померлою є обставини, що припускають її загибель від певного нещасного випадку. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, що достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, які мають юридичне значення, зокрема прийняття спадщини, володіння будинком на праві власності, місце відкриття спадщини, наявність страхового стажу тощо, за умов, що факт, який встановлюється, повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права, а також законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, — залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (див. також ч. 6 ст. 235 ЦПК). Таким чином, перед відкриттям провадження у справі суд має переконатися в тому, що заявлена вимога не передбачає спір про право, якщо це виявиться під час розгляду справи, суд залишає заяву без розгляду.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У рішенні суду повинні бути зазначені відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.