Розгляд судом справ про усиновлення

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, в консульській установі або дипломатичному представництві України. Усиновлення здійснюється відповідно до вимог ст.ст. 207—235 СК, постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" тощо.

Розгляд справ про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, здійснюється в порядку окремого провадження. Норма про підсудність зазначеної категорії справ є конкретизованою щодо суб'єкта усиновлення і визначає підсудність без альтернативи. Відповідно до ст. 251 ЦПК заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена батьківського піклування, подається до суду за місцем їх проживання. Заявником може бути особа, яка бажає усиновити дитину, подання заяви про усиновлення дитини через представника не допускається (ч. 1 ст. 223 СК.).

Суд відкриває провадження у справі лише у випадках, коли заява особи, яка бажає усиновити дитину, повністю відповідає вимогам ст. 252 ЦПК, а саме містить: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

За наявності до заяви додаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, — при усиновленні дитини одним із подружжя; медичний висновок про стан здоров'я заявника; довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; інші документи, визначені законом.

Закон визначає спеціальні вимоги щодо переліку документів, що додаються до заяви при поданні її особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, до складу яких, крім визначених в ч. 2 ст. 252 ЦПК, входять: дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально. Мають місце певні особливості при поданні документів на усиновлення повнолітньої особи. Так, заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у ч. 1 ст. 252 ЦПК, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви крім копії свідоцтва про шлюб, письмової згоди на це другого з подружжя, медичного висновку про стан здоров'я заявника, довідки з місця роботи, документа на житло, додається згода особи на усиновлення. Відповідно до ст. 208 С К рішення про усиновлення повнолітньої особи суд може ухвалити у виняткових випадках за умови, що вона не має матері, батька або була позбавлена батьківського піклування, беручи при цьому до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час підготовки справи за цією категорією до розгляду суддею вирішується питання про участь в ній заінтересованих осіб: відповідного органу опіки та піклування, а за заявою іноземних громадян — уповноваженого органу виконавчої влади.

Органом опіки та піклування до суду подається висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку додаються: акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; у випадках, установлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення. Суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК розгляд цієї категорії справ проводиться у складі одного судді і 2 народних засідателів. Справу про усиновлення дитини суд розглядає за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати (ч. 1 ст. 254 ЦПК). Для вирішення питання про участь у справі малолітньої дитини має значення наданий органом опіки та піклування медичний висновок про стан здоров'я дитини, її фізичний і розумовий розвиток.

Справу про усиновлення повнолітньої особи суд розглядає з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати (ч. 2 ст. 254 ЦПК). Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених ст. 226 СК, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні (ч. З ст. 254 ЦПК), тобто враховуючи право особи на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. При цьому слід враховувати вимоги ст. 285 СК, за якою усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у держави, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним. Тобто в таких випадках розгляд справи здійснюється у відкритому засіданні з дотриманням вимог гласності судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 254 ЦПК при розгляді справи суд перевіряє законність підстав для усиновлення, а саме: можливість певної особи бути усиновлювачем дитини: причини, на підставі яких заінтересована в усиновленні особа звернулася до суду із заявою, досягнення цією особою повноліття, її дієздатність, наявність різниці у віці усиновлювача та усиновлюваного не менше ніж 15 років, стан здоров'я усиновлювача; можливість усиновлення конкретної дитини; відповідність усиновлення інтересам дитини; при усиновленні одним із подружжя причини небажання іншого з подружжя всиновлювати дитину; взаємовідносини усиновлювача і дитини; наявність в усиновлювача переважного права перед іншими на усиновлення; наявність зголи батьків дитини на усиновлення; чи є дитина відповідно до законодавства суб'єктом усиновлення; відповідність висновку органу опіки та піклування і дозволу на усиновлення встановленим вимогам.

Питання про необхідність згоди дитини на усиновлення повинне вирішуватися згідно з вимогами ст. 218 СК.

Рішення суду про усиновлення ухвалюється за загальними правилами ст. 215 ЦПК з урахуванням вимог ст. 255 ЦПК. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). В резолютивній частині рішення також зазначається, що за клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. При цьому відповідні зміни вносяться не до свідоцтва про народження, а до актового запису про народження дитини.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).

З метою остаточного визначення у своїх намірах щодо надання згоди на усиновлення та заяви на усиновлення батькам дитини та усиновлювачам надається право на відкликання своїх заяв. Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, відповідно до ч. 5 ст. 255 ЦПК суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи, а при відкликанні заяви про усиновлення після ухвалення рішення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду (ч. 6 ст. 255 ЦПК).

Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями — також до уповноваженого органу виконавчої влади.