За О. Контом, сім'я - спілка, що базується на інстинктах та емоційній прихильності*211. О. Конт вважав найважливішими завданням сім'ї - передавання традицій. Сім'я забезпечує соціальну наступність поколінь, є основним елементом суспільства, за її зразком побудовані інші складові суспільства. Сім'я змінюється та розвивається. При цьому людство повинно дотримуватися закону поступального розвитку, не порушуючи його революційними змінами, тому що для сім'ї це надзвичайно руйнівно. Кожне наступне покоління покликано передавати та збільшувати матеріальний та духовний потенціал. Це механізм нормального прогресивного розвитку людства.
Сім' я має забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконувати специфічну соціальну функцію. Як один із найдавніших соціальних інститутів виникає в надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав.
На перших етапах розвитку суспільства відносини між жінкою і чоловіком, старшими та молодшими поколіннями регулювалися племінними і родовими традиціями та звичаями, що базувалися на релігійних і моральних уявленнях. Із виникненням держави регулювання сімейних відносин набуло правового характеру.
Сім' я - більш складана система відносин, ніж шлюб, оскільки вона, зазвичай, об' єднує не тільки подружжя, а й їхніх дітей, а також інших родичів та близьких.
| Сім'я | - це соціальний інститут (з точки зору функціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. |
Типові та найхарактерніші ознаки сім'ї
- шлюбні або кровноспоріднені зв'язки між усіма її членами;
- спільне проживання в одному приміщенні;
- спільний сімейний бюджет.
| Предмет дослідження*214 | |
| Сім'я як соціальний інститут | o суспільна свідомість у сфері сімейно-шлюбних відносин; o спосіб життя сім'ї; o ефективність реалізації соціальних функцій інституту; o соціальний механізм зміни норм і цінностей у межах соціального інституту сім'ї. |
| Сім'я як мала соціальна група | o умови формування і етапи розвитку сім' ї; o динаміка подружніх відносин та відносин між батьками і дітьми; o розподіл обов'язків у сім'ї; o причини та мотиви розлучень; o структура та функції сім' ї. |
39. Основні методи збору соціальної інформації (40 опитування)
Серед методів збору соціальної інформації найпопулярнішим є метод опитування, який у багатьох людей асоціюється саме із соціологією.
Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.
В основі методу опитування лежить система запитань, пропонованих опитуваному, відповіді котрого і створюють необхідну інформацію. Існує два різновиди опитування, пов'язаних із письмовою або усною формою спілкування інтерв'юера із респондентом: анкетування та інтерв'ю.
Щодо достовірності зібраної інформації опитування передбачає такі основні фази:
а) адаптацію;
б) досягнення поставленої мети;
в) завершення опитування.
Особливості інтерв'ю. Ідеальне інтерв'ю нагадує живу співбесіду двох рівнозаінтересованих людей. Один із учасників інтерв'юер - професійний дослідник, другий - респондент, який обстежується. Формалізоване інтерв'ю нічим не відрізняється від опитування в анкеті, тільки записи інтерв'юер веде у ході розмови.
Структура (основні фази) ведення співбесіди (інтерв'ювання):
1) встановлення першого контакту (мета створити сприятливу атмосферу для розмови);
2) закріплення контакту і перші запитання за планом інтерв'ю;
3) перехід до основних запитань;
4) швидке встановлення контакту (в разі його втрати), встановлення причини втрати контакту:
- респондент не володіє інформацією або йому важко згадати;
- опитуваний не зрозумів мети запитання і характеру очікуваної від нього відповіді;
- респондент не хоче відповідати тому, що не настроєний на відвертість;
5) закінчення інтерв'ю, подяка співбесідникові, підбиття підсумків співбесіди.
