Припинення юридичної особи – це завершення її існування як самостійного суб‘єкта права. Внаслідок припинення юридична особа «щезає» зовсім або видозмінюється.
Виділяються два способи припинення юридичної особи:
1) ліквідація – коли внаслідок припинення у юридичної особи немає правонаступників.
2) реорганізація – спосіб припинення з правонаступництвом прав та обов‘язків реорганізованої юридичної особи.
Реорганізація відбувається п‘ятьма способами:
1) перетворення – до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Перетфорення відбувається, зокрема, під час зміни організаційно-правової форми.
2) злиття – на базі декількох підприємств утворюється одне і усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.
3) приєднання - до підприємства, яке приєднало, переходять усі майнові правата обов'язки приєднаного підприємства.
4) поділ – на базі одного підприємства утворюється декілька нових, до яких за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
5) виділення – з підприємства виділяється частина майна, на базі якої створюється одна або декілька нових юридичних осіб. До кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
При реорганізації і ліквідації підприємства звільнюваним працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.
Юридична особа вважається реорганізованою або ліквідованою з моменту її виключення з державного реєстру України.
Порядок припинення юридичних осіб найбільш докладно врегульований щодо підприємств. Непідприємницькі об‘єднання припиняються за аналогією, оскільки немає іншого спеціального законодавства, в такому ж порядку.
Можна виділити декілька стадій ліквідаційної процедури:
1. Прийняття рішення про ліквідацію. Як ми вже знаємо, це має бути або рішення вищого органу управління юридичної особи, або рішення суду. Орган, який прийнятв рішення про ліквідацію повинен призначити осіб, які будуть безпосередньо її здійнювати. Всі вони скаладають ліквідаційну комісію. Ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
В разі визнання підприємства банкрутом порядок утворення і роботи ліквідаційної комісії, а також умови ліквідації підприємства визначаються спеціальним законодавством.
2. Інформування кредиторів та інших осіб про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви кредиторами претензій (не менеше 2–х місяців). Поряд з цією публікацією ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) зобов'язана провести роботу по стягненню дебіторської заборгованості підприємству і виявленню претензій кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію підприємства.
3. Розрахунок з кредиторами. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.
Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство. Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або арбітражного суду про задоволення їх вимог.
У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація почасових платежів, належних з цього підприємства у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або із смертю громадянина. У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.
Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника. У разі реорганізації підприємства його права і обов'язки переходять до правонаступників.
Особливістю припинення об‘єднань громадян є те, що кошти та інше майно, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.
4. Скасування державної реєстрації – остання стадія. Скасування державної реєстрації юридичної особи є підставою для її виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Відповідно до п.34 Положення про державну реєстрацію суб‘єктів підприємницької діяльнсоті, скасування державної реєстрації юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності після проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації таких документів:
1) заяви (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи рішення арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;
2) акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженим органом, що призначив ліквідаційну комісію;
3) довідки аудитора, якщо це необхідно відповідно до вимог законодавства для перевірки достовірності ліквідаційного балансу;
4) довідки установ банків про закриття рахунків;
5) довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку. Зняття з обліку врегламентоване Інструкцією про порядок обліку платників податків, затв. наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998р. (в редакції від 17.11.1998р.) Необхідно у 3-денний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію подати до державного податкового органу, в якому платник податків перебуває на обліку: заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8 – ОПП, дата якої фіксується у журналі за ф. № 3 - ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами; копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії. У 10-денний термін з дня подачі заяви за ф. N 8 – ОПП скласти податкові декларації, бухгалтерський звіт за формою річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати їх для перевірки державному податковому органу. При одержанні державним податковим органом від платника податків заяви за ф. № 8 - ОПП, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство платника податків, державним податковим органом приймаються рішення про документальні перевірки таких платників. Після проведеної перевірки платника податків, у випадку встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетами, державний податковий орган знімає його з обліку та складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф.№9–ОПП, яка надсилається до органів державної реєстрації. Зняття з обліку платника податків у державному податковому органі проводиться при наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків).
6) підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності;
7) довідки архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню;
8) довідки органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1060 від 28.12.1995р. із змінами і доповненнями за знищення печатки та штампів справляється збір за єдиним тарифом у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
9) оригіналів установчих документів (статут, установчий договір);
10) свідоцтва про державну реєстрацію.
Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є єдиною підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
За результатами цієї реєстраційної процедури заявнику видається наказ про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.
У разі реорганізації юридичної особи, ліквідаційна процедура має свої особливості, зумовлені способом реорганізації.
Таким чином, припинення юридичної особи – сладний процес. Існує два способи припинення юридичних осіб: ліквідація і реорганізація. Серед підстав припинення є дві групи: добровільні (за рішенням власника) і примусові (за рішенням суду). Ліквідаційна процедура скаладається з чотирьох стадій: прийняття рішення про ліквідацію, інформування кредиторів; розрахунки з кредиторами, скасування державної реєстрації.
