Будова та функції півкуль головного мозку. Архітектоніка кори.

Права і ліва півкулі відділені одна від одної глибокою щілиною, на дні якої лежить мозолисте тіло. Поверхня великих півкуль утворена сірою речовиною—корою, під якою знаходиться біла речовина з підкірковими ядрами. Три головні борозни— центральна, бічна і тім'яно-потилична—поділяють кожну півкулю на чотири частини: лобову, тім'яну, потиличну і скроневу. Нижня поверхня півкуль і стовбурна частина мозку називається основою мозку. Найважливіші зони кори—рухова, чутлива, зорова, слухова, нюхова. Рухова зона розташована в передній центральній звивині перед центральною борозною лобової частки, зона шкірно-м'язової чутливості — за центральною борозною, у задній центральній звивині тім'яної частини. Зорова зона зосереджена в потиличній зоні, слухов а — у верхній скроневій звивині скроневої частини, нюхова і смакова — у передньому відділі скроневої частини. Кора великих півкуль виконує функцію вищого аналізатора сигналів від усіх рецепторів тіла і синтезу відповідних реакцій у біологічно доцільний акт. Вона є вищим органом координації рефлекторної діяльності й органом набуття тимчасових зв'язків — умовних рефлексів. Кора виконує асоціативну функцію і є матеріальною основою психологічної діяльності людини — пам'яті, мислення, емоцій, мови і регуляції поведінки. Архітектоніка — розподіл кори головного мозку за зонами в залежності від функціонального навантаження. Лобні частки контролюють психіку людини, лобно-тім'яна ділянка - рухи в кінцівках, скроневі частки - письмо, графіка, рахунок, потилична ділянка - корковий аналізатор зору, мозочок - координація рухів.

Вища нервова діяльність людини.ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Вища нервова діяльність – це сукупність нервових процесів, що визначають поведінку й психічні характеристики індивіда. Є проявом умовно-рефлекторної функції кори головного мозку, яка забезпечує адаптацію організму до умов зовнішнього середовища, що змінюються.

Рефлекс – це специфічна реакція нервової системи організму у відповідь на дію подразника. розрізняють природжені (безумовні) та набуті (умовні) рефлекси.

Характеристика рефлексів

Рефлекс
безумовний (природжений)	умовний (набутий)
Генетично закріплений, передається в спадок, є видовим	Генетично не закріплений, формується індивідуально
Однотипний вияв у різних індивідів	Вияви індивідуальні
Формується в головному мозку до народження дитини, утворення не залежить від умов	Осередки рефлексів утворюються протягом життя, утворення залежить від низки умов: 1) дія умовного подразника має за часом збігатися з дією безумовного; 2) умовний подразник має неодноразово підкріплюватися дією безумовного; 3) дія умовного подразника має передувати дії безумовного
Стійкий, конкретна програма рефлекторних дій зберігається протягом життя. Кількість обмежена	Мінливі, у разі відсутності умов виявлення та подразника рефлекси можуть загасати, за необхідності формуються нові
Рефлекторні дуги сталі, замикаються в спинному мозку та стовбурі головного мозку	Рефлекторні дуги тимчасові, замикаються в передньому мозку
Центри рефлексів розташовані в підкіркових ядрах, стовбурі мозку та спинному мозку	Центри рефлексів розташовані в корі великих півкуль
Біологічне значення: забезпечують виживання після народження, є основою для формування умовних рефлексів, підтримують гомеостаз організму, забезпечують узгодженість функцій органів і систем	Біологічне значення: забезпечують пристосування організму до нових умов середовища

Загальна схема безумовного рефлексу

Їжа → Харчовий центр → Слиновидільний центр → Виділення слини